Ох, і горить у фейсбуці!
Зелена влада зрадників відволікає патріотів від ситуації на фронті і корупційних обородок голосуванням за скасування істинного переводу стрілок!
Поверніть народу літній час!
Шановні, я чесно стомився там ходити коментарями і пояснювати дві речі:
- науковці проти переведення стрілок
- це не хрінова українська наука така. Це в світі така наука і наше суспільство на крок попереду цих дрімучих уявлень про користь від переведення стрілок, яке впровадили в 1916 році.
Ми попереду.
Так буває.
Ми всі пишаємось, що у нас миттєві платежі, а не паперові чеки і зарахування коштів за три банківських дні, але чомусь проти того, щоб ми знову були швидші.
Мине два дні, всі про все забудуть, але одну коментаторку за матюччя я вже забанив.
Досить.
Припиніть дичину.
Видихайте.
Кого дійсно цікавить історія питання переводу стрілок і шкоди від того - читайте розлогу статтю Ірина Андрейців.
https://lb.ua/health/2024/07/16/624472_rada_skasuvala_perehid_litniy_chas.html?
І ще.
Якщо Ви згодні з тим, що переведення стрілок варто скасувати - задонатьте нам на ремонт військових тачок 100 гривень.
Дякую.
Якщо ж Ви не згодні і хочете мені сказати, що я не правий, а науковці - хрінові, то задонатьте 500 гривень.
Дякую.
Я побачу Ваші донати і все зрозумію.
Дякую!
Майте тиху ніч.
Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу -
Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
Зелена влада зрадників відволікає патріотів від ситуації на фронті і корупційних обородок голосуванням за скасування істинного переводу стрілок!
Поверніть народу літній час!
Шановні, я чесно стомився там ходити коментарями і пояснювати дві речі:
- науковці проти переведення стрілок
- це не хрінова українська наука така. Це в світі така наука і наше суспільство на крок попереду цих дрімучих уявлень про користь від переведення стрілок, яке впровадили в 1916 році.
Ми попереду.
Так буває.
Ми всі пишаємось, що у нас миттєві платежі, а не паперові чеки і зарахування коштів за три банківських дні, але чомусь проти того, щоб ми знову були швидші.
Мине два дні, всі про все забудуть, але одну коментаторку за матюччя я вже забанив.
Досить.
Припиніть дичину.
Видихайте.
Кого дійсно цікавить історія питання переводу стрілок і шкоди від того - читайте розлогу статтю Ірина Андрейців.
https://lb.ua/health/2024/07/16/624472_rada_skasuvala_perehid_litniy_chas.html?
І ще.
Якщо Ви згодні з тим, що переведення стрілок варто скасувати - задонатьте нам на ремонт військових тачок 100 гривень.
Дякую.
Якщо ж Ви не згодні і хочете мені сказати, що я не правий, а науковці - хрінові, то задонатьте 500 гривень.
Дякую.
Я побачу Ваші донати і все зрозумію.
Дякую!
Майте тиху ніч.
Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу -
Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
LB.ua
Рада скасувала перехід на літній час: от як це вплине на наше здоров'я
Верховна Рада скасувала перехід на літній час Українці востаннє переведуть годинники 27 жовтня на зимовий час і далі вже переведення на літній час з 2025-го не буде. Це – хороше рішення для здоров’я, аргументи щодо цього наводили у різних країнах роками. …
👍113❤23👎5😍3
Ще бензину піділлємо!
"Сьогодні, 16 липня, Верховна Рада скасувала переведення годинників на "літній час". Законопроєкт підтримав 261 депутат. Про це повідомив народний обранець Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі [1]. Ухвалений документ ще має підписати президент Зеленський.
🗣 "Тобто в цьому році ми ще в останню неділю (27-го) жовтня переведемо стрілки на зимовий час і далі вже переведення на літній час з 2025-го та далі не буде", – написав Железняк.
Користувачі соцмереж, що очікувано, розділилися на кілька таборів, жваво обговорюють ухвалене рішення та ламають списи в коментарях: одні схвалюють й стверджують, що це наш справжній географічний час, інші нарікають на близькість із так званою росією та майбутні незручності, адже влітку розвиднюватиметься близько третьої ночі, а сутенітиме десь ближче до 20:00.
📌 Спробуймо зважити "за" та “проти” цього рішення
Так, Україна дійсно знаходиться в географічно часовому поясі GMT+2 (Східноєвропейський час (EET)) [2]. Це – стандартний наш час, який заведено називати "зимовим". У минулі роки ми переходили зі стандартного часу на літній GMT+3, а потім знову поверталися на стандартний GMT+2.
❓ Чи зближуємося ми з так званою росією?
Ні. Так звана росія (західна її частина MSK) живе в часовому поясі GMT+3, а отже, після набуття чинности закону, наші годинники більше не збігатимуться – в Києві завжди GMT+2, а в москві GMT+3.
❓ Чи віддалюємося ми від Європейської Унії?
Навряд. ЄУ живе за стандартним Центральноєвропейським часом GMT+1 і влітку переходить на літній GMT+2, а отже пів року наші годинники збігатимуться.
Але так, в Україні тепер може бути відсутній сам факт "літнього часу", а в ЄУ він поки залишається. Насправді Європейський парламент ще у 2021 році підтримав скасування щорічного переведення годинників, але рішення так і не втілили в життя через відсутність спільної згоди країн-членів.
👉 Декілька слів скажемо і про зручності
Так, жителі східних областей України можуть бути не дуже раді тому, що сонячне проміння до них у кімнату потраплятиме о третій ночі. Уявімо, що закон ухвалили ще минулого року. Щоб ми мали би сьогодні? У Краматорську почало би світати о 03:45, а у Варшаві, для порівняння, о 04:36, хоч і в обох країнах час GMT+2. Захід сонця в Краматорську також почався би раніше – не о 20:27, а о 19:27. Ймовірно, що швидша зустріч темряви, не дуже позитивно відобразилася би на споживанні електроенергії населенням.
❓А як щодо впливу на здоров’я ?
🗣 "Сама процедура "дьоргання стрілок" щопівроку вже давно визнана хронобіологами (фахівцями з біологічної ритміки) та дослідниками сну не корисною, а для деяких категорій людей навіть шкідливою", - написала на свої сторінці у фейсбуці біологиня Ольга Маслова [3].
І дійсно, багато експертів та медичних організацій рекомендують цілорічно використовувати стандартний час. Наприклад, нещодавно Американська академія медицини сну (AASM) закликала відмовитися від переходу на "літній час", адже це негативно відображається на громадському здоров’ї [4]. На сайті організації зазначили, що у перші дні після переведення стрілок годинника на "літній час" спостерігається зростання ДТП, госпіталізацій та порушення циркадних (добових) ритмів та сну, люди жаліються на дискомфорт та погіршення психічного здоров’я.
🦉 Важко дати ствердну оцінку рішенню депутатів. Як бачимо, у скасуванні "літнього часу" є свої плюси й мінуси. Хай там як, але саме час і покаже чи дійсно це рішення було правильним та своєчасним.
✒️ Підготував Дмитро Філіпчук
"
https://www.facebook.com/behindtheukrainenews/posts/pfbid0YZY22Meex9Arsqrdk7DDyVpeRLE4QchQYAaaSHoGj4cu9KDoaxegnkvEa6GSVXLnl
"Сьогодні, 16 липня, Верховна Рада скасувала переведення годинників на "літній час". Законопроєкт підтримав 261 депутат. Про це повідомив народний обранець Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі [1]. Ухвалений документ ще має підписати президент Зеленський.
🗣 "Тобто в цьому році ми ще в останню неділю (27-го) жовтня переведемо стрілки на зимовий час і далі вже переведення на літній час з 2025-го та далі не буде", – написав Железняк.
Користувачі соцмереж, що очікувано, розділилися на кілька таборів, жваво обговорюють ухвалене рішення та ламають списи в коментарях: одні схвалюють й стверджують, що це наш справжній географічний час, інші нарікають на близькість із так званою росією та майбутні незручності, адже влітку розвиднюватиметься близько третьої ночі, а сутенітиме десь ближче до 20:00.
📌 Спробуймо зважити "за" та “проти” цього рішення
Так, Україна дійсно знаходиться в географічно часовому поясі GMT+2 (Східноєвропейський час (EET)) [2]. Це – стандартний наш час, який заведено називати "зимовим". У минулі роки ми переходили зі стандартного часу на літній GMT+3, а потім знову поверталися на стандартний GMT+2.
❓ Чи зближуємося ми з так званою росією?
Ні. Так звана росія (західна її частина MSK) живе в часовому поясі GMT+3, а отже, після набуття чинности закону, наші годинники більше не збігатимуться – в Києві завжди GMT+2, а в москві GMT+3.
❓ Чи віддалюємося ми від Європейської Унії?
Навряд. ЄУ живе за стандартним Центральноєвропейським часом GMT+1 і влітку переходить на літній GMT+2, а отже пів року наші годинники збігатимуться.
Але так, в Україні тепер може бути відсутній сам факт "літнього часу", а в ЄУ він поки залишається. Насправді Європейський парламент ще у 2021 році підтримав скасування щорічного переведення годинників, але рішення так і не втілили в життя через відсутність спільної згоди країн-членів.
👉 Декілька слів скажемо і про зручності
Так, жителі східних областей України можуть бути не дуже раді тому, що сонячне проміння до них у кімнату потраплятиме о третій ночі. Уявімо, що закон ухвалили ще минулого року. Щоб ми мали би сьогодні? У Краматорську почало би світати о 03:45, а у Варшаві, для порівняння, о 04:36, хоч і в обох країнах час GMT+2. Захід сонця в Краматорську також почався би раніше – не о 20:27, а о 19:27. Ймовірно, що швидша зустріч темряви, не дуже позитивно відобразилася би на споживанні електроенергії населенням.
❓А як щодо впливу на здоров’я ?
🗣 "Сама процедура "дьоргання стрілок" щопівроку вже давно визнана хронобіологами (фахівцями з біологічної ритміки) та дослідниками сну не корисною, а для деяких категорій людей навіть шкідливою", - написала на свої сторінці у фейсбуці біологиня Ольга Маслова [3].
І дійсно, багато експертів та медичних організацій рекомендують цілорічно використовувати стандартний час. Наприклад, нещодавно Американська академія медицини сну (AASM) закликала відмовитися від переходу на "літній час", адже це негативно відображається на громадському здоров’ї [4]. На сайті організації зазначили, що у перші дні після переведення стрілок годинника на "літній час" спостерігається зростання ДТП, госпіталізацій та порушення циркадних (добових) ритмів та сну, люди жаліються на дискомфорт та погіршення психічного здоров’я.
🦉 Важко дати ствердну оцінку рішенню депутатів. Як бачимо, у скасуванні "літнього часу" є свої плюси й мінуси. Хай там як, але саме час і покаже чи дійсно це рішення було правильним та своєчасним.
✒️ Підготував Дмитро Філіпчук
"
https://www.facebook.com/behindtheukrainenews/posts/pfbid0YZY22Meex9Arsqrdk7DDyVpeRLE4QchQYAaaSHoGj4cu9KDoaxegnkvEa6GSVXLnl
Facebook
По той бік новин
Сьогодні, 16 липня, Верховна Рада скасувала переведення годинників на "літній час". Законопроєкт підтримав 261 депутат. Про це повідомив народний обранець Ярослав Железняк у своєму Telegram-каналі...
❤58👍34👎3👀3
- Так а шо, як віддячить за машину?
- Та... я знаю... мо хай хлопці відео запишуть з подякою донаторам. Секунд на 10, реально, не треба довге. Стали поруч, балаклави наділи, "дякуємо" і все.
- Зрозумів, зроблю.
- Вітаю! Ось відео... Я казав про 10 секунд, але самі бачите... Хлопці як уміють зробили... Перезнять?
- Ви шо. Пушка. Щиро, чесно і від душі.
Мартин Брест, кстаті, по цьому відео.
Ти мені казав, що кожен волонтер в своїй діяльності проходить три стадії:
- волонтер у фонді
- волонтер вигорає або іде з фонду і засновує свій правильний фонд
- волонтер вигорає або іде з правильного фонду і починає працювати сам.
Тебе життя помотало по всім трьом стадіям, я ж стадію 2 пропустив.
Але дивись, як вперто вже не вперше проєкт 42 тачки на ЗСУ називають фондом.
Яка це стадія, коли один недолік і один стрьомний тіп з пістолетом просто збирають гроші на картки, а всі думають, шо у них є благодійний фонд?
Всіх обійняв.
Дякую Вам за підтримку.
Розбійник працює.
- Та... я знаю... мо хай хлопці відео запишуть з подякою донаторам. Секунд на 10, реально, не треба довге. Стали поруч, балаклави наділи, "дякуємо" і все.
- Зрозумів, зроблю.
- Вітаю! Ось відео... Я казав про 10 секунд, але самі бачите... Хлопці як уміють зробили... Перезнять?
- Ви шо. Пушка. Щиро, чесно і від душі.
Мартин Брест, кстаті, по цьому відео.
Ти мені казав, що кожен волонтер в своїй діяльності проходить три стадії:
- волонтер у фонді
- волонтер вигорає або іде з фонду і засновує свій правильний фонд
- волонтер вигорає або іде з правильного фонду і починає працювати сам.
Тебе життя помотало по всім трьом стадіям, я ж стадію 2 пропустив.
Але дивись, як вперто вже не вперше проєкт 42 тачки на ЗСУ називають фондом.
Яка це стадія, коли один недолік і один стрьомний тіп з пістолетом просто збирають гроші на картки, а всі думають, шо у них є благодійний фонд?
Всіх обійняв.
Дякую Вам за підтримку.
Розбійник працює.
❤185👍23🤣7❤🔥4🔥2
Шановні, це Ви маєте прочитати.
Чому?
Тому що герою цього сюжету, що отримав орден «За мужність», саме Ви придбали і відремонтували одну з 42 тачок на ЗСУ.
Дякую Вам.
Ivan Demenkov, пишаємось.
Бережи себе.
Допис 241 ОБр ТрО
«🇺🇦Іван Деменков з позивним "Магнат" до широкомасштабної війни був приватним підприємцем, мав невеличкі крафтові магазинчики в Ірпені і Бучі. Нині – він командир міномета мінометної батареї 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ.
🎖Днями Івана нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Ця розмова писалась з бойової позиції, де Іван разом зі своїм мінометним розрахунком несе цілодобове бойове чергування. Головна мета – прикрити нашу піхоту і знищити ворога.
🪖 ПРО ПЕРШИЙ БОЙОВИЙ ДОСВІД В СКЛАДІ МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ
💬Перший виїзд і перша вражена ціль – це як перший поцілунок, запам'ятовується назавжди 😁.
💬Це було влітку 22го на Херсонщині. Відверто кажучи, мінометниками на той час, ми були лише на паперах. Жодних вишколів або навчань. Всього доводилось вчитися по ютубчиках та інтернетиках. І от за добу до першого штурму села Правдине командир батареї ставить задачу: висунутись з мінометом на фактично не підготовлену позицію і прикрити наступ нашої піхоти. Розрахунок в шоці, але що робити, наказ є наказ і треба виконувати. 💬До речі, на той момент війни саме «блукаючі» міномети з непідготовлених позицій приносили ворогу найбільше головного болю. #FPV ще не було, аерозвідка тільки народжувалась, а тут ти, весь такий красивий, підскочив на пікапі, розклав міномета, відпрацював ціль і звалив, поки ворог чухає потилицю і думає звідки по ньому прилетіло.
💬Так от, в день штурму завантажились ми в пікап і полетіли робити смерть ворогам. Але, як завжди, перший млинець вийшов комом. Ми не змогли нормально розкласти міномет, бо там шось заклинило😁. Довелось повертатись з сумними обличчями. Повернулись, покрутили міномета, вирішили проблему і поїхали знов. В той день ми зробили кілька виїздів і непогано попрацювали. Якщо не помиляюсь, то саме того разу ми змогли погасити кулеметну точку, яка дуже дошкуляла нашим піхотинцям.
🪖ПРО СЕКРЕТ УСПІХУ МІНОМЕТНОГО РОЗРАХУНКУ
💬Тренування, тренування і ще раз тренування. Тільки злагоджений і навчений розрахунок може відпрацювати будь-яку позаштатну ситуацію. А на війні позаштатні ситуації трапляються майже кожного дня. Скоріш дивуєшся, коли все пішло за планом. Ну і трохи сміливості і відчайдушності не завадить. Бо ворог не дуже полюбляє, коли по ньому стріляють і намагається всіма доступними засобами нас знищити.
🪖ЩО ДОПОМАГАЄ ТРИМАТИСЯ
💬Розуміння того, що, якщо я здамся, легше не стане. Якщо я зараз здамся, то вони знов прийдуть до мене в дім. Мені знов доведеться вивозити родину з під носу ворога. Знов дивитись на сльози своїх дітей. Заглядати в їх перелякані очі. Мною зараз рухають лише два почуття. Це любов і ненависть. Я більш всього на світі люблю своїх дівчаток: дружину та двох донечок. Я люблю свою країну. Я люблю малесеньке місто Ірпінь, де я оселився, після того як поїхав з Донецька. І люто ненавиджу росіян, які намагаються забрати, спаплюжити та знищити все, що я люблю.
🪖ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
💬Якщо чесно, я так далеко зараз не замислююсь. Треба для початку вигнати всю цю нечисть з нашого дома. А потім хочеться трошки відпочити. Побути нарешті з родиною. З'їздити у відпустку, погрітися на сонечку десь на пляжі в Криму. А там вже можна буде й про майбутнє подумати.
🫡 Служба зв’язків з громадськістю 241 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
📢Лайк і репост бійцям України. Ваша підтримка надважлива для нас! 🤝🏻🇺🇦
130 Батальйон територіальної оборони
204 Окремий батальйон територіальної оборони м.Києва
205 батальйон Територіальної оборони
207 батальйон тероборони ЗСУ
242 Окремий Батальйон Територіальної Оборони
243 окремий батальйон
251 об ТрО ЗСУ
252 окремий батальйон
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України
Збройні Сили України / The Armed Forces of Ukraine
Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine»
https://www.facebook.com/share/p/bctfVBdcPsgWJiJM/?
Чому?
Тому що герою цього сюжету, що отримав орден «За мужність», саме Ви придбали і відремонтували одну з 42 тачок на ЗСУ.
Дякую Вам.
Ivan Demenkov, пишаємось.
Бережи себе.
Допис 241 ОБр ТрО
«🇺🇦Іван Деменков з позивним "Магнат" до широкомасштабної війни був приватним підприємцем, мав невеличкі крафтові магазинчики в Ірпені і Бучі. Нині – він командир міномета мінометної батареї 206 батальйон територіальної оборони ЗСУ.
🎖Днями Івана нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня. Ця розмова писалась з бойової позиції, де Іван разом зі своїм мінометним розрахунком несе цілодобове бойове чергування. Головна мета – прикрити нашу піхоту і знищити ворога.
🪖 ПРО ПЕРШИЙ БОЙОВИЙ ДОСВІД В СКЛАДІ МІНОМЕТНОЇ БАТАРЕЇ
💬Перший виїзд і перша вражена ціль – це як перший поцілунок, запам'ятовується назавжди 😁.
💬Це було влітку 22го на Херсонщині. Відверто кажучи, мінометниками на той час, ми були лише на паперах. Жодних вишколів або навчань. Всього доводилось вчитися по ютубчиках та інтернетиках. І от за добу до першого штурму села Правдине командир батареї ставить задачу: висунутись з мінометом на фактично не підготовлену позицію і прикрити наступ нашої піхоти. Розрахунок в шоці, але що робити, наказ є наказ і треба виконувати. 💬До речі, на той момент війни саме «блукаючі» міномети з непідготовлених позицій приносили ворогу найбільше головного болю. #FPV ще не було, аерозвідка тільки народжувалась, а тут ти, весь такий красивий, підскочив на пікапі, розклав міномета, відпрацював ціль і звалив, поки ворог чухає потилицю і думає звідки по ньому прилетіло.
💬Так от, в день штурму завантажились ми в пікап і полетіли робити смерть ворогам. Але, як завжди, перший млинець вийшов комом. Ми не змогли нормально розкласти міномет, бо там шось заклинило😁. Довелось повертатись з сумними обличчями. Повернулись, покрутили міномета, вирішили проблему і поїхали знов. В той день ми зробили кілька виїздів і непогано попрацювали. Якщо не помиляюсь, то саме того разу ми змогли погасити кулеметну точку, яка дуже дошкуляла нашим піхотинцям.
🪖ПРО СЕКРЕТ УСПІХУ МІНОМЕТНОГО РОЗРАХУНКУ
💬Тренування, тренування і ще раз тренування. Тільки злагоджений і навчений розрахунок може відпрацювати будь-яку позаштатну ситуацію. А на війні позаштатні ситуації трапляються майже кожного дня. Скоріш дивуєшся, коли все пішло за планом. Ну і трохи сміливості і відчайдушності не завадить. Бо ворог не дуже полюбляє, коли по ньому стріляють і намагається всіма доступними засобами нас знищити.
🪖ЩО ДОПОМАГАЄ ТРИМАТИСЯ
💬Розуміння того, що, якщо я здамся, легше не стане. Якщо я зараз здамся, то вони знов прийдуть до мене в дім. Мені знов доведеться вивозити родину з під носу ворога. Знов дивитись на сльози своїх дітей. Заглядати в їх перелякані очі. Мною зараз рухають лише два почуття. Це любов і ненависть. Я більш всього на світі люблю своїх дівчаток: дружину та двох донечок. Я люблю свою країну. Я люблю малесеньке місто Ірпінь, де я оселився, після того як поїхав з Донецька. І люто ненавиджу росіян, які намагаються забрати, спаплюжити та знищити все, що я люблю.
🪖ПРО ПЛАНИ НА МАЙБУТНЄ
💬Якщо чесно, я так далеко зараз не замислююсь. Треба для початку вигнати всю цю нечисть з нашого дома. А потім хочеться трошки відпочити. Побути нарешті з родиною. З'їздити у відпустку, погрітися на сонечку десь на пляжі в Криму. А там вже можна буде й про майбутнє подумати.
🫡 Служба зв’язків з громадськістю 241 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ
📢Лайк і репост бійцям України. Ваша підтримка надважлива для нас! 🤝🏻🇺🇦
130 Батальйон територіальної оборони
204 Окремий батальйон територіальної оборони м.Києва
205 батальйон Територіальної оборони
207 батальйон тероборони ЗСУ
242 Окремий Батальйон Територіальної Оборони
243 окремий батальйон
251 об ТрО ЗСУ
252 окремий батальйон
Сили територіальної оборони ЗСУ
Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України
Збройні Сили України / The Armed Forces of Ukraine
Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine»
https://www.facebook.com/share/p/bctfVBdcPsgWJiJM/?
❤114👍17🔥3🫡1
+1 машина у військах завдяки Вам.
І це, мабуть, перший випадок, коли пост-подяка від бійців з‘явився раніше, аніж ми встигли сповістити радісну новину.
Ford Ranger - тачка 48 з 42-х - поїхала служити в підрозділ до Igor Cherniak.
Єслі шо, це вже 49-та машина, яку Ви передали у Сили оборони.
Ігор з хлопцями сумлінно стояли в черзі і дочекалися свого коника.
Коли машину доробили, це вийшов один з найкращих апаратів для бездоріжжя, що ми готували.
Але ж крові він нам відверто встиг попити.
Чого вартує тільки заміна зчеплення з маховиком тищ за 40, ремонт паливної системи, карданів, заміна напіввісей, заміна паливного баку.
Вже в день передачі замінили передні гальмівні диски, бо рідні хоч і не були зношені, але виявилися «поведеними».
Але наче впорались.
Чесно кажучи, оце волонтери всі разом натягують тачки у війська (бо, нагадаю, держава не закриває це питання, а ті партії пікапів, що надходять держкоштом - то гомеопатичні кількості) і мене бере жах від думки, що робитимуть підрозділи, коли зоопарк машин різних марок закінчуватиме ресурс не якихось амортизаторів та муфт, а, наприклад, задніх редукторів.
От цікавились ми зараз на рейнджера в старому кузові вартістю редуктора в зборі.
Беушка - 1-1,5 тисячі баксів без жодних гарантій.
В теорії краще купувати новий.
Знаєте, скільки коштує новий?
292 тисячі гривень. За одну запчастину.
На л200 значно дешевше, але теж 100 тисяч гривень. За одну запчастину.
Без якої пікап, підкреслю, не поїде.
Головна пара в задній редуктор на рейнджер - просто дві шестерні!!! - теж 100 тисяч грн.
Загалом, цікаво, як воно все вирулюватиме далі, коли ж у військах почнеться уніфікація автопарку і коли ця «пожежа» буде гаситися не відерцями волонтерів, а системно відповідними інституціями.
Але є і хороші новини.
Неодноразово спостерігаю ситуації, де військові тачки, що стоять на балансі ЗСУ, ремонтуються не за рахунок бійців чи волонтерів, а за рахунок військових частин: підписуються договори, ушатані машини заганяються на підйомники і воскресають без залучення приватних коштів.
Вже знаю батальйони, які припинили звертатися за допомогою з ремонтами до волонтерів.
Хоча постачання волонтерських машин так само потребують.
Тут без змін.
Я до того, що десь стає легше.
І краще.
Певний прогрес є.
А Вам я просто дякую, що підтримуєте.
По Рейнджеру.
Спасибі Сергій Третьяк та Світлана Третьяк за фарбування.
Олександр Радченко, дяка за троси, каністри, рукавички.
І, вибачте, я не пам‘ятаю, кому дякувати за 3 банки розчинної кави.
Пам‘ятаю, що якісь хороші люди віддали, але хороших так багато, що не за всім устежиш.
Дякую.
Пост-подяка від бійців.
https://www.facebook.com/share/p/PHBZHo1VLW4Qnmyt/?
—————————————————
Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу -
Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
І це, мабуть, перший випадок, коли пост-подяка від бійців з‘явився раніше, аніж ми встигли сповістити радісну новину.
Ford Ranger - тачка 48 з 42-х - поїхала служити в підрозділ до Igor Cherniak.
Єслі шо, це вже 49-та машина, яку Ви передали у Сили оборони.
Ігор з хлопцями сумлінно стояли в черзі і дочекалися свого коника.
Коли машину доробили, це вийшов один з найкращих апаратів для бездоріжжя, що ми готували.
Але ж крові він нам відверто встиг попити.
Чого вартує тільки заміна зчеплення з маховиком тищ за 40, ремонт паливної системи, карданів, заміна напіввісей, заміна паливного баку.
Вже в день передачі замінили передні гальмівні диски, бо рідні хоч і не були зношені, але виявилися «поведеними».
Але наче впорались.
Чесно кажучи, оце волонтери всі разом натягують тачки у війська (бо, нагадаю, держава не закриває це питання, а ті партії пікапів, що надходять держкоштом - то гомеопатичні кількості) і мене бере жах від думки, що робитимуть підрозділи, коли зоопарк машин різних марок закінчуватиме ресурс не якихось амортизаторів та муфт, а, наприклад, задніх редукторів.
От цікавились ми зараз на рейнджера в старому кузові вартістю редуктора в зборі.
Беушка - 1-1,5 тисячі баксів без жодних гарантій.
В теорії краще купувати новий.
Знаєте, скільки коштує новий?
292 тисячі гривень. За одну запчастину.
На л200 значно дешевше, але теж 100 тисяч гривень. За одну запчастину.
Без якої пікап, підкреслю, не поїде.
Головна пара в задній редуктор на рейнджер - просто дві шестерні!!! - теж 100 тисяч грн.
Загалом, цікаво, як воно все вирулюватиме далі, коли ж у військах почнеться уніфікація автопарку і коли ця «пожежа» буде гаситися не відерцями волонтерів, а системно відповідними інституціями.
Але є і хороші новини.
Неодноразово спостерігаю ситуації, де військові тачки, що стоять на балансі ЗСУ, ремонтуються не за рахунок бійців чи волонтерів, а за рахунок військових частин: підписуються договори, ушатані машини заганяються на підйомники і воскресають без залучення приватних коштів.
Вже знаю батальйони, які припинили звертатися за допомогою з ремонтами до волонтерів.
Хоча постачання волонтерських машин так само потребують.
Тут без змін.
Я до того, що десь стає легше.
І краще.
Певний прогрес є.
А Вам я просто дякую, що підтримуєте.
По Рейнджеру.
Спасибі Сергій Третьяк та Світлана Третьяк за фарбування.
Олександр Радченко, дяка за троси, каністри, рукавички.
І, вибачте, я не пам‘ятаю, кому дякувати за 3 банки розчинної кави.
Пам‘ятаю, що якісь хороші люди віддали, але хороших так багато, що не за всім устежиш.
Дякую.
Пост-подяка від бійців.
https://www.facebook.com/share/p/PHBZHo1VLW4Qnmyt/?
—————————————————
Приват - 4149499086676739 (Антон Сененко)Увага! Відбулася зміна реквізитів!
PayPal - senenkoanton@gmail.com
Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))
Детальні реквізити:
Установа банку - ПриватБанк
МФО банку - 305299
Отримувач платежу - СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ
IBAN - UA953052990000026201691360906
Рахунок отримувача - 26201691360906
Валюта картки - UAH
РНОКПП отримувача - 3136215494
Призначення платежу -
Поповнення рахунку СЕНЕНКО АНТОН ІГОРОВИЧ, безповоротна фінансова/благодійна допомога ЗСУ)
Принагідно лишаю реквізити Мартін Брест, з яким ми разом реалізуємо проєкт:
Моно: 4441114443028624
PayPal: Oleg.boldyriev@gmail.com
Приват: 4149499371016518
👍78❤30🫡1
Пам‘ятаєте, я Вас просив у випадку, якщо десь раптом завалявся якийсь непотрібний Луаз, віддати його в Ірпінь на відновлення, щоб на ньому потім воювали військові?
Ну, буває ж таке, ходите по хаті, а під ногами Волинянка бовтається.
Віктор Бабак дослухався до прохання і віддав машину свого батька в Ірпіньдівіжн - тобто нашому дружньому проєкту Зомбітачки.
Зомбітачки - волонтерська ініціатива по відновленню простих автівок типу Луазів та москвичів - заснувана Сергій Третьяк та Світлана Третьяк.
Вони розібрали іржавий Луаз до гайки, відреставрували, наліпили купу нових запчастин, переварили, відфарбували і передали машину в 120 бригаду бійцю з руками з правильного місця.
І це вже друга відновлена тачка в їхній майстерні.
Вікторе, Сергію, Світлано, дякую!
Принагідно дякую Вам усім, бо всі нові запчастини, моторні оливи та рідини, електроди тощо (а також паливо для генератора, бо в Ірпіні зі світлом теж проблеми) - придбані на Ваші пожертви.
Луаз ВЖЕ відправився у війська.
Захочете наспати Сергію кави - можна сюди 5355 2800 1007 6170 Третьяк Сергій.
Тільки не треба багато.
Тільки на каву, серйозно.
По-перше, запчастини ми йому і так купимо.
По-друге, щоб людині не блоканули картку.
Він в принципі не в курсі, що я тут про нього пишу.
Він дуже скромний та сором‘язливий, а може образитись і проверне мені кардан.
Поки ж у відео ми тихо стібем діпстрайкера Мартин Брест, бо він зараз далеко, а зайвого дрона у нього нема.
Всіх обійняв.
Ви суперські.
Завтра-післязавтра будуть ще хороші новини.
Якщо щось не відригне 🙂
Майте тиху ніч.
P.S. І, так, якщо десь валяється ще якийсь луаз - віддавайте.
Ну, буває ж таке, ходите по хаті, а під ногами Волинянка бовтається.
Віктор Бабак дослухався до прохання і віддав машину свого батька в Ірпіньдівіжн - тобто нашому дружньому проєкту Зомбітачки.
Зомбітачки - волонтерська ініціатива по відновленню простих автівок типу Луазів та москвичів - заснувана Сергій Третьяк та Світлана Третьяк.
Вони розібрали іржавий Луаз до гайки, відреставрували, наліпили купу нових запчастин, переварили, відфарбували і передали машину в 120 бригаду бійцю з руками з правильного місця.
І це вже друга відновлена тачка в їхній майстерні.
Вікторе, Сергію, Світлано, дякую!
Принагідно дякую Вам усім, бо всі нові запчастини, моторні оливи та рідини, електроди тощо (а також паливо для генератора, бо в Ірпіні зі світлом теж проблеми) - придбані на Ваші пожертви.
Луаз ВЖЕ відправився у війська.
Захочете наспати Сергію кави - можна сюди 5355 2800 1007 6170 Третьяк Сергій.
Тільки не треба багато.
Тільки на каву, серйозно.
По-перше, запчастини ми йому і так купимо.
По-друге, щоб людині не блоканули картку.
Він в принципі не в курсі, що я тут про нього пишу.
Він дуже скромний та сором‘язливий, а може образитись і проверне мені кардан.
Поки ж у відео ми тихо стібем діпстрайкера Мартин Брест, бо він зараз далеко, а зайвого дрона у нього нема.
Всіх обійняв.
Ви суперські.
Завтра-післязавтра будуть ще хороші новини.
Якщо щось не відригне 🙂
Майте тиху ніч.
P.S. І, так, якщо десь валяється ще якийсь луаз - віддавайте.
❤106👍22
Лонгрід про наукову популяризацію, плагіат і не тільки.
Існує думка, що на час широкомасштабки будь-які дописи в соцмережах мають як мінімум - не роз’єднувати, а як максимум - єднати.
Ця думка існує в моїй голові третій рік поспіль і мені важко переказати Вам словами, як мене іноді “бомбить” з того чи іншого приводу, але клавіша бекспейс сумлінно стирає мною написане.
Щоб не образити, не закенселити, не розсварити по-дрібницям.
По-дрібницям.
Але інколи позиції треба зафіксувати, бо питання таки геть принципові.
Чи припустимий в науковій популяризації плагіат?
Почнімо з дещо неочевидної бази.
Якщо в науковій популяризації присутній плагіат, а, особливо, дослівний, хоч і з посиланнями на джерела, які містилися у “позиченому” тексті, то це не наукова популяризація, а халтура.
Халтура. Огидна компіляція. Вирвані шматки чужого тексту, склеєні слиною і підступністю.
Тут можна було б поставити жирну крапку, але я розширю думку.
Питання ж не в тому, чи мають право на існування, наприклад, примітивні наукпоп сайти чи блоги, які просто дослівно крадуть-рерайтять наукпоп новини з інших потужних видань (перекладають чи ні), не особливо вкладаючись в оригінальність текстів. Ні, не мають права, але на те вони і примітивні. Це їхня суть. На такі сайти теж є своя аудиторія, якій по-барабану хто це писав, як, звідки.
Справа саме у докладенні зусилль популяризатором науки (або людиною, яка себе так називає) самостійно опрацьовувати оригінальні наукові статті, дослідження вчених, думки інших популяризаторів, напружувати мозок і народжувати доступний зрозумілий текст/контент, який цікаво читати/дивитися пересічним громадянам.
Загалом робити все те, за що тебе люди називають неофіційним, але дуже почесним йменням “популяризатор науки”.
Якщо ж ти, скажімо, палеонтолог чи історик, і просто копіпастиш вікіпедію або чужі наукові праці, надсилаєш цей текст під своїм іменем в науково-популярне видання чи публікуєш наукпоп книгу, імітуючи, що всю ту працю з перетворення складних текстів в зрозумілі слова зробив ти, то ти звичайний халтурщик.
Не науковий популяризатор, а халтурщик.
А з точки зору науково-популяризаторського видання чи видавництва, і, що головне, читача - ти шахрай.
Ти ошукав купу людей, зірвавши аплодисменти, які, насправді, мають призначатися не тобі.
І взагалі не важить, чи окремо це все проговорювалося ДО написання тексту.
Це розуміння має бути на рівні базових інстинктів.
А відмазки в стилі “ніхто не попереджав шо так ніззя” - то для шкарлетів-лептонівн.
Тим більше, якщо популяризатор в анамнезі - вчений, ще й з академічної установи.
Отже, в сухому залишку, такий підхід до просвітництва - це х.а.л.т.у.р.а.
Зауважу, що я навіть не торкався питання авторських прав чи чогось подібного.
Далі.
Власне, про плагіат.
Цей звір цікавий тим, що він існує навіть тоді, коли тексти дослівно не співпадають, але ідея очевидно вкрадена, або, навпаки - не існує навіть тоді, коли тексти ідентичні (наприклад, описується стандартна методика, відома мільйон років).
Нащо плагіатити в наукових статтях - то ясно. Отримати науковий ступінь, доплати, звання, премію. Коли немає своїх ідей, то вкрасти чужі і видати за свої - то святе.
Тому інколи тут держава чи наукова спільнота може навіть покарати - чи-то позбавленням ступеня-посади, чи-то кенселінгом.
Щодо наукової популяризації - красти в ній тексти формально не заборонено, якщо тільки сам правовласник не прийде по твою душу. Мало лі хто де пише. Можна на паркані популяризувати науку, а можна на сторінках журналу чи наукпоп книги.
Але сама суть наукової популяризації в більшості - це просто переказ доступною мовою складних речей, які відкриті, винайдені, осяяні іншими вченими, експертами, просвітниками. Тут сам лептонний боженька велів би посилатися на всіх і вся, додаючи своєму тексту авторитетності, мовляв, гляньте, на яких титанів я посилаюся! Аплодисменти нам усім!
Все так.
Все так просто і очевидно.
Але лише у випадку, коли весь текст ти “народжуєш” сам.
Існує думка, що на час широкомасштабки будь-які дописи в соцмережах мають як мінімум - не роз’єднувати, а як максимум - єднати.
Ця думка існує в моїй голові третій рік поспіль і мені важко переказати Вам словами, як мене іноді “бомбить” з того чи іншого приводу, але клавіша бекспейс сумлінно стирає мною написане.
Щоб не образити, не закенселити, не розсварити по-дрібницям.
По-дрібницям.
Але інколи позиції треба зафіксувати, бо питання таки геть принципові.
Чи припустимий в науковій популяризації плагіат?
Почнімо з дещо неочевидної бази.
Якщо в науковій популяризації присутній плагіат, а, особливо, дослівний, хоч і з посиланнями на джерела, які містилися у “позиченому” тексті, то це не наукова популяризація, а халтура.
Халтура. Огидна компіляція. Вирвані шматки чужого тексту, склеєні слиною і підступністю.
Тут можна було б поставити жирну крапку, але я розширю думку.
Питання ж не в тому, чи мають право на існування, наприклад, примітивні наукпоп сайти чи блоги, які просто дослівно крадуть-рерайтять наукпоп новини з інших потужних видань (перекладають чи ні), не особливо вкладаючись в оригінальність текстів. Ні, не мають права, але на те вони і примітивні. Це їхня суть. На такі сайти теж є своя аудиторія, якій по-барабану хто це писав, як, звідки.
Справа саме у докладенні зусилль популяризатором науки (або людиною, яка себе так називає) самостійно опрацьовувати оригінальні наукові статті, дослідження вчених, думки інших популяризаторів, напружувати мозок і народжувати доступний зрозумілий текст/контент, який цікаво читати/дивитися пересічним громадянам.
Загалом робити все те, за що тебе люди називають неофіційним, але дуже почесним йменням “популяризатор науки”.
Якщо ж ти, скажімо, палеонтолог чи історик, і просто копіпастиш вікіпедію або чужі наукові праці, надсилаєш цей текст під своїм іменем в науково-популярне видання чи публікуєш наукпоп книгу, імітуючи, що всю ту працю з перетворення складних текстів в зрозумілі слова зробив ти, то ти звичайний халтурщик.
Не науковий популяризатор, а халтурщик.
А з точки зору науково-популяризаторського видання чи видавництва, і, що головне, читача - ти шахрай.
Ти ошукав купу людей, зірвавши аплодисменти, які, насправді, мають призначатися не тобі.
І взагалі не важить, чи окремо це все проговорювалося ДО написання тексту.
Це розуміння має бути на рівні базових інстинктів.
А відмазки в стилі “ніхто не попереджав шо так ніззя” - то для шкарлетів-лептонівн.
Тим більше, якщо популяризатор в анамнезі - вчений, ще й з академічної установи.
Отже, в сухому залишку, такий підхід до просвітництва - це х.а.л.т.у.р.а.
Зауважу, що я навіть не торкався питання авторських прав чи чогось подібного.
Далі.
Власне, про плагіат.
Цей звір цікавий тим, що він існує навіть тоді, коли тексти дослівно не співпадають, але ідея очевидно вкрадена, або, навпаки - не існує навіть тоді, коли тексти ідентичні (наприклад, описується стандартна методика, відома мільйон років).
Нащо плагіатити в наукових статтях - то ясно. Отримати науковий ступінь, доплати, звання, премію. Коли немає своїх ідей, то вкрасти чужі і видати за свої - то святе.
Тому інколи тут держава чи наукова спільнота може навіть покарати - чи-то позбавленням ступеня-посади, чи-то кенселінгом.
Щодо наукової популяризації - красти в ній тексти формально не заборонено, якщо тільки сам правовласник не прийде по твою душу. Мало лі хто де пише. Можна на паркані популяризувати науку, а можна на сторінках журналу чи наукпоп книги.
Але сама суть наукової популяризації в більшості - це просто переказ доступною мовою складних речей, які відкриті, винайдені, осяяні іншими вченими, експертами, просвітниками. Тут сам лептонний боженька велів би посилатися на всіх і вся, додаючи своєму тексту авторитетності, мовляв, гляньте, на яких титанів я посилаюся! Аплодисменти нам усім!
Все так.
Все так просто і очевидно.
Але лише у випадку, коли весь текст ти “народжуєш” сам.
👍42👎2🫡1
Коли ж ти примітивно копіпастиш вікіпедію чи компліюєш шматки чужого тексту, бо не здатен викласти складні ідеї в прості і зрозумілі речення - ти чиниш халтуру, яка має в своїй основі тупий огидний плагіат.
Звісно, є непевні випадки, коли в одному реченні переказуєш якусь думку, що, наче той “канат”, складена з мільйона інших тоненьких “мотузочок” досліджень купи вчених, тому посилання в своїй кількості будуть довші за саме речення.
Нмд, тут теж варто посилатись, хоча неспеціально можна щось і упустити, бо деякі речі здаються самоочевидними.
Буває. У мене теж трапляються такі казуси.
Але коли ти просто копіюєш абзацами і створюєш на сторінках науково-популярного видання враження, що ти сам той текст писав і сам розставляв джерела - ти просто пройдисвіт і нездара.
Або нездара і пройдисвіт.
Так, тебе до певного моменту любитимуть за мемасики і, навіть, захищатимуть, але ми - дорослі люди, розуміємо, як несправедливо місцями влаштований цей світ.
Тим більше, маємо прекрасні приклади арестовича, доржа бату і спартака субботи.
Це було моє уявлення про базу, а тепер поговорімо про моє особисте - про дорослих людей.
Я місяць мовчки спостерігав за смиканням аудиторії в питанні “чи плагіат в наукпопі це погано, чи добре?” на підставі двох кейсів: вилучення з сайту Куншт статей палеонтолога пана Яненка через виявлення в них текстових запозичень і зупинку видавництва Віхолою книги про Голодомор пана Огієнка через обурення авторок наукових досліджень, які віднайшли в тій книзі плагіат на свої роботи.
Чому спостерігав мовчки?
Бо, по-перше, сподівався на здоровий глузд нібито дорослих людей.
На те, що спіймані на плагіаті популяризатори посиплють голову попелом і вибачаться перед видавництвами та читачами, яких вони ошукали.
Вибачаться і продовжать вже якісно популяризувати науку.
Нікого не доведеться кенселити, сварити, розмежовувати.
Воно нам все не потрібно.
Бо - читаємо початок мого посту.
По-друге, мене шокувала реакція певної частини аудиторії і я з цікавістю вивчав анамнез хвороби під назвою “Так-то ми за академічну доброчесність, але наукова популяризація - ето другоє”.
Чого я тільки не набачив.
І що автору не сказали, що так не можна робити. Але автор - фаховий вчений, у нього купа публікацій в хороших журналах, де він нічого не плагіатив, але ж тут не наукова праця, а просто популяризація.
І що автор зрозуміло все пояснює, ми його любимо, всі ці накиди на автора - то заказуха, відчепіться від нього. Куншт (в даному конкретному випадку) просто плямує ім’я хорошого науковця, а розголос по Голодомору (в іншому конкретному випадку) - це політизація питання.
Особливо тетерів з розлогих дописів про те, що популяризуючи науку - неможливо уникнути плагіату. Дописи були сумні і розчаровуючі і більше скидалися на “Ми працюємо в одному цеху, критикувати колегу я не можу, то напишу щось загальнопафосне на підтримку”.
Карочє, я тупий.
Сподіватися на здоровий глузд в усьому суспільстві - марна справа.
Частину суспільства не просто можна пошити в дурні.
Вона радіє тому, що її ошукали, і до останнього не визнаватиме своєї сліпоти.
Щодо вибачень, пан Огієнко, принаймні, відразу визнав проблему, але пішов манівцями, мовляв, у нього наукпоп у форматі “словника”, де важко розрізнити, що є його думками, а що - ні, але вибачень перед читачами я не бачив (до речі, як на мене, в дискусії щодо теми книги про Голодомор, як на мене, важливішими були не факти плагіату, а відверто сумнівні твердження автора книги. Тут краще стежити за дописами Геннадія Єфіменка).
На вибачення з боку пана Яненка на адресу журналу Куншт і читачів - я взагалі сподівався марно.
Він - Яненко - навіть написав відверто брехливий та маніпулятивний пост про те, що з ним ніхто цю ситуацію не комунікував і він ні в чому не винен, зібрав тонни вподобайок та репостів, але потім по-тихому закрив пост (Ба більше, на певному етапі він тимчасово закрив від мене всі свої пости. Чому?)
Що у фіналі?
Звісно, є непевні випадки, коли в одному реченні переказуєш якусь думку, що, наче той “канат”, складена з мільйона інших тоненьких “мотузочок” досліджень купи вчених, тому посилання в своїй кількості будуть довші за саме речення.
Нмд, тут теж варто посилатись, хоча неспеціально можна щось і упустити, бо деякі речі здаються самоочевидними.
Буває. У мене теж трапляються такі казуси.
Але коли ти просто копіюєш абзацами і створюєш на сторінках науково-популярного видання враження, що ти сам той текст писав і сам розставляв джерела - ти просто пройдисвіт і нездара.
Або нездара і пройдисвіт.
Так, тебе до певного моменту любитимуть за мемасики і, навіть, захищатимуть, але ми - дорослі люди, розуміємо, як несправедливо місцями влаштований цей світ.
Тим більше, маємо прекрасні приклади арестовича, доржа бату і спартака субботи.
Це було моє уявлення про базу, а тепер поговорімо про моє особисте - про дорослих людей.
Я місяць мовчки спостерігав за смиканням аудиторії в питанні “чи плагіат в наукпопі це погано, чи добре?” на підставі двох кейсів: вилучення з сайту Куншт статей палеонтолога пана Яненка через виявлення в них текстових запозичень і зупинку видавництва Віхолою книги про Голодомор пана Огієнка через обурення авторок наукових досліджень, які віднайшли в тій книзі плагіат на свої роботи.
Чому спостерігав мовчки?
Бо, по-перше, сподівався на здоровий глузд нібито дорослих людей.
На те, що спіймані на плагіаті популяризатори посиплють голову попелом і вибачаться перед видавництвами та читачами, яких вони ошукали.
Вибачаться і продовжать вже якісно популяризувати науку.
Нікого не доведеться кенселити, сварити, розмежовувати.
Воно нам все не потрібно.
Бо - читаємо початок мого посту.
По-друге, мене шокувала реакція певної частини аудиторії і я з цікавістю вивчав анамнез хвороби під назвою “Так-то ми за академічну доброчесність, але наукова популяризація - ето другоє”.
Чого я тільки не набачив.
І що автору не сказали, що так не можна робити. Але автор - фаховий вчений, у нього купа публікацій в хороших журналах, де він нічого не плагіатив, але ж тут не наукова праця, а просто популяризація.
І що автор зрозуміло все пояснює, ми його любимо, всі ці накиди на автора - то заказуха, відчепіться від нього. Куншт (в даному конкретному випадку) просто плямує ім’я хорошого науковця, а розголос по Голодомору (в іншому конкретному випадку) - це політизація питання.
Особливо тетерів з розлогих дописів про те, що популяризуючи науку - неможливо уникнути плагіату. Дописи були сумні і розчаровуючі і більше скидалися на “Ми працюємо в одному цеху, критикувати колегу я не можу, то напишу щось загальнопафосне на підтримку”.
Карочє, я тупий.
Сподіватися на здоровий глузд в усьому суспільстві - марна справа.
Частину суспільства не просто можна пошити в дурні.
Вона радіє тому, що її ошукали, і до останнього не визнаватиме своєї сліпоти.
Щодо вибачень, пан Огієнко, принаймні, відразу визнав проблему, але пішов манівцями, мовляв, у нього наукпоп у форматі “словника”, де важко розрізнити, що є його думками, а що - ні, але вибачень перед читачами я не бачив (до речі, як на мене, в дискусії щодо теми книги про Голодомор, як на мене, важливішими були не факти плагіату, а відверто сумнівні твердження автора книги. Тут краще стежити за дописами Геннадія Єфіменка).
На вибачення з боку пана Яненка на адресу журналу Куншт і читачів - я взагалі сподівався марно.
Він - Яненко - навіть написав відверто брехливий та маніпулятивний пост про те, що з ним ніхто цю ситуацію не комунікував і він ні в чому не винен, зібрав тонни вподобайок та репостів, але потім по-тихому закрив пост (Ба більше, на певному етапі він тимчасово закрив від мене всі свої пости. Чому?)
Що у фіналі?
👍49👎3🫡1
Журнал, який відстоює інтереси читачів на отримання якісного науково-популярного контенту, і який вирішив бути чесним зі своїм читачем, зізнавшись, що редактори не догледіли, не допрацювали - отримав за такі свої по-справжньому благородні вчинки - хвилю хейту.
Як з боку читачів (ви не попередили автора, що красти не можна), так і з боку науковців (досить паплюжити ім’я хорошого вченого. Ваш наукпоп - це не наукові статті).
Зараз, коли я точно знаю, що і книгу пана Яненка знімають з продажу через ті самі проблеми, годі чекати, що автор вмикне задню і вибачиться перед читачами та видавництвом. А потім ще й перед Кунштом.
Людина, яка один раз продемонструвала відсутність совісті та гідності, вдруге, імовірно, вчинить так само.
Але почекаємо, може буде комунікація від видавництва, то подивимось на реакцію автора.
Водночас, я відверто непокоюсь, аби за чесність так само не почали хейтити Віхолу, яка є одним з провідних видавництв, що радо співпрацює з українськими науковцями.
Що в сухому залишку?
В сухому залишку ми маємо хороші новини.
1. Не вийде усьому українському суспільству продати ідею, що в наукпопі плагіат - то не так страшно. Які б розумні люди і з якими б регаліями це не обгрунтовували.
2. При тому, що наше суспільство ще не подорослішало в питаннях “красти чужі ідеї не можна усюди, а не тільки там, де зручно суспільній моралі”, у видавничій справі у нас очевидно вимальовуються дорослі відповідальні люди, які відсувають в бік питання вигоди (уявіть, зняти з продажу віддрукований тираж чи прибрати з сайту півтора десятки статей) і стають на бік поняття “доброчесність”. І тут варто додати, що видавець, який не став приховувати, що на своїх сторінках ненавмисне ошукав читача, вартий того, щоб йому довіряти.
3. Очевидно, що і видавництво, і журнал недопрацьовували в питаннях контролю якості доробку українських вчених. Це можна зрозуміти, бо по-дефолту прогресивні і активні українські науковці “всі такі за академічну доброчесність”, що наче від них годі чекати таких підступних дій. Штош, напевне ці часи позаду, тому контроль за писаниною буде підсилений.
Наприкінці додам.
Я не маю жодного стосунку ані до Куншта, ані до Віхоли, але чесність має бути вигіднішою за тиху мовчанку.
Тому якщо у Вас існувала якась думка про підтримку чогось просвітницького - підтримайте їх: словом, ресурсами, репостами, партнеркою тощо.
В мене все.
Майте тихий вечір.
P.S. Принагідно дякую Силам оборони України, що ми маємо змогу, час та натхнення ламати списи з таких питань.
Фото просто так. Красиве.
Як з боку читачів (ви не попередили автора, що красти не можна), так і з боку науковців (досить паплюжити ім’я хорошого вченого. Ваш наукпоп - це не наукові статті).
Зараз, коли я точно знаю, що і книгу пана Яненка знімають з продажу через ті самі проблеми, годі чекати, що автор вмикне задню і вибачиться перед читачами та видавництвом. А потім ще й перед Кунштом.
Людина, яка один раз продемонструвала відсутність совісті та гідності, вдруге, імовірно, вчинить так само.
Але почекаємо, може буде комунікація від видавництва, то подивимось на реакцію автора.
Водночас, я відверто непокоюсь, аби за чесність так само не почали хейтити Віхолу, яка є одним з провідних видавництв, що радо співпрацює з українськими науковцями.
Що в сухому залишку?
В сухому залишку ми маємо хороші новини.
1. Не вийде усьому українському суспільству продати ідею, що в наукпопі плагіат - то не так страшно. Які б розумні люди і з якими б регаліями це не обгрунтовували.
2. При тому, що наше суспільство ще не подорослішало в питаннях “красти чужі ідеї не можна усюди, а не тільки там, де зручно суспільній моралі”, у видавничій справі у нас очевидно вимальовуються дорослі відповідальні люди, які відсувають в бік питання вигоди (уявіть, зняти з продажу віддрукований тираж чи прибрати з сайту півтора десятки статей) і стають на бік поняття “доброчесність”. І тут варто додати, що видавець, який не став приховувати, що на своїх сторінках ненавмисне ошукав читача, вартий того, щоб йому довіряти.
3. Очевидно, що і видавництво, і журнал недопрацьовували в питаннях контролю якості доробку українських вчених. Це можна зрозуміти, бо по-дефолту прогресивні і активні українські науковці “всі такі за академічну доброчесність”, що наче від них годі чекати таких підступних дій. Штош, напевне ці часи позаду, тому контроль за писаниною буде підсилений.
Наприкінці додам.
Я не маю жодного стосунку ані до Куншта, ані до Віхоли, але чесність має бути вигіднішою за тиху мовчанку.
Тому якщо у Вас існувала якась думка про підтримку чогось просвітницького - підтримайте їх: словом, ресурсами, репостами, партнеркою тощо.
В мене все.
Майте тихий вечір.
P.S. Принагідно дякую Силам оборони України, що ми маємо змогу, час та натхнення ламати списи з таких питань.
Фото просто так. Красиве.
👍99❤21👎1🫡1
Я в шоці…
От буває таке в житті, коли впевнений у тому, що достеменно розумієш значення слів, які вживаєш, аж раптом виявляється, що Великий Луг - це геть не луг в розумінні російського відповідника «луг», якому насправді відповідає українське «луки».
А Луг - це ліс.
От так все життя доводиться вчитись і дивуватись.
А загалом, я прекрасно пам‘ятаю дні, коли Каховську греблю підірвали росіяни, і які прогнози щодо майбутньої пустки замість дзеркала води робилися.
Одні казали, що там буде степ, інші - що пустеля, треті - що ліс.
На щастя, пустелі там не сталося.
Степу теж.
Там починає виростати справжній ліс.
Великий Луг.
Який сотню років тому там і був.
Неймовірна розповідь.
Майте гарний день.
https://life.pravda.com.ua/columns/bude-dostatno-shchob-vizhilo-kozhne-200-te-derevo-yak-kahovske-vodoshovishche-staye-naybilshim-lisom-vsiyeji-stepovoji-zoni-ukrajini-302829/index.amp
От буває таке в житті, коли впевнений у тому, що достеменно розумієш значення слів, які вживаєш, аж раптом виявляється, що Великий Луг - це геть не луг в розумінні російського відповідника «луг», якому насправді відповідає українське «луки».
А Луг - це ліс.
От так все життя доводиться вчитись і дивуватись.
А загалом, я прекрасно пам‘ятаю дні, коли Каховську греблю підірвали росіяни, і які прогнози щодо майбутньої пустки замість дзеркала води робилися.
Одні казали, що там буде степ, інші - що пустеля, треті - що ліс.
На щастя, пустелі там не сталося.
Степу теж.
Там починає виростати справжній ліс.
Великий Луг.
Який сотню років тому там і був.
Неймовірна розповідь.
Майте гарний день.
https://life.pravda.com.ua/columns/bude-dostatno-shchob-vizhilo-kozhne-200-te-derevo-yak-kahovske-vodoshovishche-staye-naybilshim-lisom-vsiyeji-stepovoji-zoni-ukrajini-302829/index.amp
Українська правда. Життя
Буде достатньо, щоб вижило кожне 200-те дерево. Як Каховське водосховище стає найбільшим лісом всієї Степової зони України
🔥101👍45❤🔥17🤔1🫡1
Сідайте колом, дещо покажу
Відео, в принципі, не потребує коментарів, але я таки розтлумачу:
На одній з прифронтових доріг зустрілись боєць з 67 бригади, на підрозділ якого Ви передали тачку 21/42 Донателло (Volkswagen Transporter T5) та тачка 10/42 Хижак (Mitsubishi L200) 65 бригади.
Якось тепло стає на душі, що попри те, що тачки служать десь із рік, бійці не здирають з них наліпки проєкту 42 тачки на ЗСУ і так ідентифікують одне одного на дорозі.
Ви молодці.
Дякуємо.
Майте тиху ніч.
Відео, в принципі, не потребує коментарів, але я таки розтлумачу:
На одній з прифронтових доріг зустрілись боєць з 67 бригади, на підрозділ якого Ви передали тачку 21/42 Донателло (Volkswagen Transporter T5) та тачка 10/42 Хижак (Mitsubishi L200) 65 бригади.
Якось тепло стає на душі, що попри те, що тачки служать десь із рік, бійці не здирають з них наліпки проєкту 42 тачки на ЗСУ і так ідентифікують одне одного на дорозі.
Ви молодці.
Дякуємо.
Майте тиху ніч.
❤97🔥9👍5😁1🫡1