Дисклеймер: пост сповнений дилетантизмом та емоціями.
Кілька днів у мене з голови не йдуть думки щодо зарплат в освіті.
З одного боку, я прочитав, що згідно з дослідженням мінекономіки, середньомісячна зарплатня в освітній сфері є найнижчою в українській економіці серед усіх видів діяльності - 12649 гривень (середня ж по економіці - 18903 грн).
https://osvita.ua/school/92796/
При чому ми, як дорослі люди, розуміємо, що середній показник зазвичай підмасковує справжню катастрофічність ситуації. Медіана була б куди доречнішою.
Бо варто погуглити тарифні сітки і зарплатню молодого вчителя - волосся взагалі стає дибки.
В цьому плані, у нас дивне суспільство.
Воно ніби і усвідомлює, що за такі гроші не те, що няню на день не винаймеш, щоб приглядати за «квітами життя».
Доставщик піци чи касирка в магазині ніц за такі гроші робити не будуть.
Батьки ж очікують, що вчителі мусять за такі гроші бути вмотивованими вчити дитину, наглядати за нею, саморозвиватися, здавати тонни папірців про плани і перспективи та не імітувати роботу.
«Знали, куди йшли працювати» - приблизно така реакція, на мою думку, панує у громадян (щодо науковців теж, до речі).
В той же час, при такому відвертому розвалі загальнодержавної шкільної освіти, розгортається ринок репетиторства, де ставки вже ринкові, а освіта - справжня, а не імітована, «галопом по Європах».
І хороші знання стають надбанням дітей забезпечених батьків.
(Звісно, є рідкісні виключення у вигляді залишків держфіз-мат ліцеїв, але вони лише підкреслюють правило).
З іншого боку, я дізнався, скільки коштує вартість навчання в одному з найкращих приватних природничих ліцеїв Києва.
Та й взагалі в приватних школах, де не просто беруть гроші, аби батькі були задоволені, а сумлінно вчать дітей.
Це десятки тисяч гривень на місяць.
І це лиш підсилило мою бентегу, бо це навіть не наслідок, а просто ознака байдужості профільних інституцій до виправлення ситуації в державному секторі відповідальності (назвімо це так).
Чому мене це чіпає?
Я б тільки за науку мав непокоїтися.
Та все просто - Марк росте.
За 2 роки нам йти в школу.
І я розумію, що знайти вмотивованих вчителів в держшколах на 12 тисяч на місяць буде вкрай важко.
Плюс класи по 35-40 дітей в три зміни.
І чогось мене напружує, що в освіті багато розмов і яскравих презентацій, багато гасел, що «вчитель в центрі чогось там [підставити чого саме]», але елементарно не визнається факт, що не може спец вчити дитину за такі гроші.
Бо не може вижити.
Все це пахне ситуацією, що можливості в житті отримуватимуть лиш діти забезпечених батьків.
Всі решта - аби вміли читати і писати, щоб ставити хрестик в бюлетені.
Може я драматизую, та це мене непокоїть.
Я ж просто тато, який хоче, щоб дитина знала умовну математику.
Ба більше, я хочу, щоб коло Маркового спілкування було рівномірно освіченим, і рівень освіченості не сильно залежав від району проживання або статків батьків.
Мабуть, я багато хочу.
До речі, війна тут ні до чого.
В тому сенсі, що ситуація виникла не три роки тому, а раніше. Нині просто апогей апофігею.
Плюс на підняття майже вдвічі окладів працівникам податкової служби кошти є.
https://www.epravda.com.ua/news/2024/07/18/716843/index.amp
П - пріоритети чи як воно.
І на цій чудовій ноті моєї тужливої туги:
Майте тихий вечір.
P.S. Як же він швидко росте.
Кілька днів у мене з голови не йдуть думки щодо зарплат в освіті.
З одного боку, я прочитав, що згідно з дослідженням мінекономіки, середньомісячна зарплатня в освітній сфері є найнижчою в українській економіці серед усіх видів діяльності - 12649 гривень (середня ж по економіці - 18903 грн).
https://osvita.ua/school/92796/
При чому ми, як дорослі люди, розуміємо, що середній показник зазвичай підмасковує справжню катастрофічність ситуації. Медіана була б куди доречнішою.
Бо варто погуглити тарифні сітки і зарплатню молодого вчителя - волосся взагалі стає дибки.
В цьому плані, у нас дивне суспільство.
Воно ніби і усвідомлює, що за такі гроші не те, що няню на день не винаймеш, щоб приглядати за «квітами життя».
Доставщик піци чи касирка в магазині ніц за такі гроші робити не будуть.
Батьки ж очікують, що вчителі мусять за такі гроші бути вмотивованими вчити дитину, наглядати за нею, саморозвиватися, здавати тонни папірців про плани і перспективи та не імітувати роботу.
«Знали, куди йшли працювати» - приблизно така реакція, на мою думку, панує у громадян (щодо науковців теж, до речі).
В той же час, при такому відвертому розвалі загальнодержавної шкільної освіти, розгортається ринок репетиторства, де ставки вже ринкові, а освіта - справжня, а не імітована, «галопом по Європах».
І хороші знання стають надбанням дітей забезпечених батьків.
(Звісно, є рідкісні виключення у вигляді залишків держфіз-мат ліцеїв, але вони лише підкреслюють правило).
З іншого боку, я дізнався, скільки коштує вартість навчання в одному з найкращих приватних природничих ліцеїв Києва.
Та й взагалі в приватних школах, де не просто беруть гроші, аби батькі були задоволені, а сумлінно вчать дітей.
Це десятки тисяч гривень на місяць.
І це лиш підсилило мою бентегу, бо це навіть не наслідок, а просто ознака байдужості профільних інституцій до виправлення ситуації в державному секторі відповідальності (назвімо це так).
Чому мене це чіпає?
Я б тільки за науку мав непокоїтися.
Та все просто - Марк росте.
За 2 роки нам йти в школу.
І я розумію, що знайти вмотивованих вчителів в держшколах на 12 тисяч на місяць буде вкрай важко.
Плюс класи по 35-40 дітей в три зміни.
І чогось мене напружує, що в освіті багато розмов і яскравих презентацій, багато гасел, що «вчитель в центрі чогось там [підставити чого саме]», але елементарно не визнається факт, що не може спец вчити дитину за такі гроші.
Бо не може вижити.
Все це пахне ситуацією, що можливості в житті отримуватимуть лиш діти забезпечених батьків.
Всі решта - аби вміли читати і писати, щоб ставити хрестик в бюлетені.
Може я драматизую, та це мене непокоїть.
Я ж просто тато, який хоче, щоб дитина знала умовну математику.
Ба більше, я хочу, щоб коло Маркового спілкування було рівномірно освіченим, і рівень освіченості не сильно залежав від району проживання або статків батьків.
Мабуть, я багато хочу.
До речі, війна тут ні до чого.
В тому сенсі, що ситуація виникла не три роки тому, а раніше. Нині просто апогей апофігею.
Плюс на підняття майже вдвічі окладів працівникам податкової служби кошти є.
https://www.epravda.com.ua/news/2024/07/18/716843/index.amp
П - пріоритети чи як воно.
І на цій чудовій ноті моєї тужливої туги:
Майте тихий вечір.
P.S. Як же він швидко росте.
😢92💯62👍23
«Коли наші діти виростуть - хай будуть, ким захочуть, аби були щасливі» (соцмережева коучінгова мудрість про успішний успіх і щасливі родини).
Коли ми з Марком їдемо в бусі від одних безумовно важливих справ до інших не менш галактичних, він свої питання ставить настільки ж несподівано, наскільки несподівана їхня суть.
- Тату, а що таке університет?
Вирівнявши машину, що смикнулась, я спробував пояснити:
- Ну, Маркусик… кхм… дивись… Спочатку ти підеш в дитячий садок, так?
- Так! - радісно закричав малий.
- Там ти будеш бавитись, спати, малювати і гуляти. Потім ти підеш у початкову школу. Там ти навчишся лічити і читати. Потім буде старша школа. Ти опануєш складні знання про фізику, хімію, біологію. А в університеті ти вивчишся якійсь професії…
- Якій? - аж висунувся Марк з дитячого крісла, щоб краще мене бачити.
Я зібрав все своє натхнення, трохи припилене київськими заторами, і почав:
- Ну, захочеш, станеш науковцем, вчителем, музикантом, інженером, пілотом, може і астронавтом…
- Я вивчуся на маршрутчика, - раптово жахнув Марк.
- Кого? - скидаючи швидкість, перепитав я, сподіваючись, що щось не те почулося.
- Маршрутчика. Буду їздити на жовтому бусі по маршруту. Цілий день! Уяви! Цілий день на жовтому бусі!
Штош, думаю, найближчі вихідні Марк сповна відчує на собі, що таке жовта маршрутка і що таке цілий день…
——————
Тим не менш, сьогоднішній день містив і раціонально-логічне зерно, яке буде корисне в першу чергу Вам.
Я зустрівся з Ірина Єгорченко і маю для Вас наступну інформацію:
1. Завтра о 16.00 Дійсна наука організує її лекцію «Математика і вибори». Тема шалено цікава, бо якщо Ви думаєте, що вибори - це про простий підрахунок жмаканих папірців з пташками - Ви помиляєтесь. Я слухав подібну розповідь у викладі Olexii Ignatenko і найцікавіша її частина якраз про те, що наша виборча не надто справедлива. Тож в нормальних виборах повно математики. Певен, що тут лекція буде така ж цікава і ошелешуюча.
На подію треба реєстрацію і 300 грн, але не просто так: половина з цієї суми піде нам із Мартин Брест на проєкт 42 тачки на ЗСУ (інша половина - то депозит на заклад для Вас же).
Тож ось посилання на Математика і вибори - методи проведення виборів і прийняття колективних рішень. Ірина Єгорченко
https://m.facebook.com/events/1877317846098440/
Дякуємо.
2. Пані Ірина подарувала Марку і мені кілька книжок. Може Вам буде корисно:
- Книга «Лісові комерсанти» Сергія Вожжова, де І. Єгорченко була науковою редакторкою. Це збірка казок для дітей про лічбу, гроші, пошту, роботу тощо. Видавництво Ранок.
- Маркус Чоун, «Необхідне і достатнє. Ключ до розуміння найважливіших ідей науки», теж під науковою редакцією І. Єгорченко. Про складні концепції науки у простіших частинах, а також концентрація саме на головнх ідеях фундаментальних наук. Видавництво Лабораторія.
- «Квантова фізика. Дітям про науку». Карлос Пасос. Серйозно, книга про лазери, елементарні частинки, кольори і таке всяке для малюків. Постарався Наш формат. Кириченко Владислав, дякую.
- Альбом для творчості «Міфічні Карпати». Видавництво Вишенька. Розмальовка, наліпки тощо.
- Майк Барфілд, «Позбався знову цієї книги заради науки». Видавництво КСД. Купа паперу, який можна перетворити на міні-ракету, динозавра, міні-коптер тощо.
- Олена Фінберг, «Неймовірні історії кота Бучика», «Лондонський щоденник кота Бучика». Видавництво Дух і Літера. Це збірка оповідань про рудого кота, якого евакуювали з міста Буча на початку вторгнення. Дякую Leonid Finberg за такі цінні книги.
3. Ще пані Ірина передала цінний експонат з підірваного Сєвєромуйського тонеля. Більше нічого не скажу. То на розіграш 🙂 Плюс передала шеврон з Антарктиди, подробиці теж згодом.
На цьому все.
Майте тихий вечір.
І пам‘ятайте, що головне, аби діти були щасливі.
Місцями, канєшна, тільки через наш труп (с)
Коли ми з Марком їдемо в бусі від одних безумовно важливих справ до інших не менш галактичних, він свої питання ставить настільки ж несподівано, наскільки несподівана їхня суть.
- Тату, а що таке університет?
Вирівнявши машину, що смикнулась, я спробував пояснити:
- Ну, Маркусик… кхм… дивись… Спочатку ти підеш в дитячий садок, так?
- Так! - радісно закричав малий.
- Там ти будеш бавитись, спати, малювати і гуляти. Потім ти підеш у початкову школу. Там ти навчишся лічити і читати. Потім буде старша школа. Ти опануєш складні знання про фізику, хімію, біологію. А в університеті ти вивчишся якійсь професії…
- Якій? - аж висунувся Марк з дитячого крісла, щоб краще мене бачити.
Я зібрав все своє натхнення, трохи припилене київськими заторами, і почав:
- Ну, захочеш, станеш науковцем, вчителем, музикантом, інженером, пілотом, може і астронавтом…
- Я вивчуся на маршрутчика, - раптово жахнув Марк.
- Кого? - скидаючи швидкість, перепитав я, сподіваючись, що щось не те почулося.
- Маршрутчика. Буду їздити на жовтому бусі по маршруту. Цілий день! Уяви! Цілий день на жовтому бусі!
Штош, думаю, найближчі вихідні Марк сповна відчує на собі, що таке жовта маршрутка і що таке цілий день…
——————
Тим не менш, сьогоднішній день містив і раціонально-логічне зерно, яке буде корисне в першу чергу Вам.
Я зустрівся з Ірина Єгорченко і маю для Вас наступну інформацію:
1. Завтра о 16.00 Дійсна наука організує її лекцію «Математика і вибори». Тема шалено цікава, бо якщо Ви думаєте, що вибори - це про простий підрахунок жмаканих папірців з пташками - Ви помиляєтесь. Я слухав подібну розповідь у викладі Olexii Ignatenko і найцікавіша її частина якраз про те, що наша виборча не надто справедлива. Тож в нормальних виборах повно математики. Певен, що тут лекція буде така ж цікава і ошелешуюча.
На подію треба реєстрацію і 300 грн, але не просто так: половина з цієї суми піде нам із Мартин Брест на проєкт 42 тачки на ЗСУ (інша половина - то депозит на заклад для Вас же).
Тож ось посилання на Математика і вибори - методи проведення виборів і прийняття колективних рішень. Ірина Єгорченко
https://m.facebook.com/events/1877317846098440/
Дякуємо.
2. Пані Ірина подарувала Марку і мені кілька книжок. Може Вам буде корисно:
- Книга «Лісові комерсанти» Сергія Вожжова, де І. Єгорченко була науковою редакторкою. Це збірка казок для дітей про лічбу, гроші, пошту, роботу тощо. Видавництво Ранок.
- Маркус Чоун, «Необхідне і достатнє. Ключ до розуміння найважливіших ідей науки», теж під науковою редакцією І. Єгорченко. Про складні концепції науки у простіших частинах, а також концентрація саме на головнх ідеях фундаментальних наук. Видавництво Лабораторія.
- «Квантова фізика. Дітям про науку». Карлос Пасос. Серйозно, книга про лазери, елементарні частинки, кольори і таке всяке для малюків. Постарався Наш формат. Кириченко Владислав, дякую.
- Альбом для творчості «Міфічні Карпати». Видавництво Вишенька. Розмальовка, наліпки тощо.
- Майк Барфілд, «Позбався знову цієї книги заради науки». Видавництво КСД. Купа паперу, який можна перетворити на міні-ракету, динозавра, міні-коптер тощо.
- Олена Фінберг, «Неймовірні історії кота Бучика», «Лондонський щоденник кота Бучика». Видавництво Дух і Літера. Це збірка оповідань про рудого кота, якого евакуювали з міста Буча на початку вторгнення. Дякую Leonid Finberg за такі цінні книги.
3. Ще пані Ірина передала цінний експонат з підірваного Сєвєромуйського тонеля. Більше нічого не скажу. То на розіграш 🙂 Плюс передала шеврон з Антарктиди, подробиці теж згодом.
На цьому все.
Майте тихий вечір.
І пам‘ятайте, що головне, аби діти були щасливі.
Місцями, канєшна, тільки через наш труп (с)
❤109👍29
З Днем незалежності, шановні.
Дякую Вам.
Тачка 54/42 Renault Master Батискаф, придбана Вами для наших Військово-морських сил, доїхала в Київ і встала на ремонт.
Спасибі Taras Herasymchuk за підбір і логістику, а Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за допомогу з документами.
Можна було б написати ще багато чого, але спасибі Силам оборони, що ми цей День не просто святкуємо, а відзначаємо його тут, в Україні.
Майте гарний день.
Дякую Вам.
Тачка 54/42 Renault Master Батискаф, придбана Вами для наших Військово-морських сил, доїхала в Київ і встала на ремонт.
Спасибі Taras Herasymchuk за підбір і логістику, а Sergiy Grishyn та Александр Барабошко за допомогу з документами.
Можна було б написати ще багато чого, але спасибі Силам оборони, що ми цей День не просто святкуємо, а відзначаємо його тут, в Україні.
Майте гарний день.
❤131👍9
Кавуновий брейкінг бед
Мені відразу не сподобалося, як поліцейський на мене глянув. Не те, щоб якось підозріло, але дуже уважно.
Я зробив вигляд, що нічого не помічаю і продовжив сумлінно тягнути два величезні кавуни, від яких відверто відривалися руки.
Туди-сюди сновигали інші люди, теж з кавунами, багатьох з них я знав особисто.
Ми віталися, пітніли, але продовжували раз за разом носити повз червоний корпус університету КНУ і монумент Шевченку смугастих красенів.
На черговій ітерації транспортації з непримітного чорного тонованого Мерседес Віто виліз ще один полісмен і дуже тихо спитав:
- Доброго дня. А у Вас тут якась акція?
- Шо? - не зрозумів я.
- Ну… Вас багато і Ви кавуни туди-сюди носите…
- Ааа… Та ні! Це он там (киваю головою) кавуни привезли… Ми до своїх машин носимо.
Полісмен на секунду замислився:
- А… добре.
Я усміхнувся у відповідь, повернувся до нього спиною та почимчикував геть.
Аж раптом, чую, навздогін, теж тихим голосом:
- А по скіки?
————————-
Serhii Marchenko найкращий кавуновий дилер від Полтавщини і до середмістя Києва.
Білий Мерседес, завалений смугастими красенями, вишиванка, асортимент товарів («дякую за покупку! А у мене є ше ось що!»), донати на ЗСУ.
Колись, можливо, ми почуємо про кавунові війни, контрабанду кавунів і кавуновий акциз.
Але поки що в нього цілком легально можна придбати жовтого кавуна.
Майте гарний день.
Мені відразу не сподобалося, як поліцейський на мене глянув. Не те, щоб якось підозріло, але дуже уважно.
Я зробив вигляд, що нічого не помічаю і продовжив сумлінно тягнути два величезні кавуни, від яких відверто відривалися руки.
Туди-сюди сновигали інші люди, теж з кавунами, багатьох з них я знав особисто.
Ми віталися, пітніли, але продовжували раз за разом носити повз червоний корпус університету КНУ і монумент Шевченку смугастих красенів.
На черговій ітерації транспортації з непримітного чорного тонованого Мерседес Віто виліз ще один полісмен і дуже тихо спитав:
- Доброго дня. А у Вас тут якась акція?
- Шо? - не зрозумів я.
- Ну… Вас багато і Ви кавуни туди-сюди носите…
- Ааа… Та ні! Це он там (киваю головою) кавуни привезли… Ми до своїх машин носимо.
Полісмен на секунду замислився:
- А… добре.
Я усміхнувся у відповідь, повернувся до нього спиною та почимчикував геть.
Аж раптом, чую, навздогін, теж тихим голосом:
- А по скіки?
————————-
Serhii Marchenko найкращий кавуновий дилер від Полтавщини і до середмістя Києва.
Білий Мерседес, завалений смугастими красенями, вишиванка, асортимент товарів («дякую за покупку! А у мене є ше ось що!»), донати на ЗСУ.
Колись, можливо, ми почуємо про кавунові війни, контрабанду кавунів і кавуновий акциз.
Але поки що в нього цілком легально можна придбати жовтого кавуна.
Майте гарний день.
❤117👍17😁2
- Так… Так… Коли? Добре. Куди підвезти? Плюс.
Співрозмовник поклав слухавку і в салоні буса знову залунала музика.
- Тату, а що це таке - плюс?
- Плюс? Ну… Це тато спілкується з військовими. І коли все зрозуміло, людина згодна і більше не потрібно нічого пояснювати, то вона коротко каже «плюс». Це типу «добре». Зрозумів?
Марк, як завжди, завис на секунду, схвально мотильнув головою і мовив:
- Так.
————————————
Вечір того ж дня, ті ж самі дійові особи.
Підлога вистелена тонким шаром машинок, запчастинок, лєго, маленьких пластмасових кульок із вкрапленими де-не-де дитячими книжками.
Я кидаю втомлений погляд на кімнату і кричу у коридор:
- Маркусь! Маркусь!
Десь чутно слоненятів тупіт і в дверях виникає кудлата голова:
- Що?
- Маркусь… Поприбирай, будь ласка, іграшки, бо треба лягати спати.
- Чого?
- Чого шо? Лягати спати чи прибирати іграшки?
- І те, і те.
- Лягати спати - бо вже пізно. Іграшки прибрати - бо вночі татко може на них наступити. Підлога має бути вільною. То ж поприбирай іграшки, іди чистити зуби і спати. Зрозумів?
Марк знову завис, потім усміхнувся посмішкою хижой (с) і сказав:
- Мінус.
Спочатку зникла кудлата голова, а потім знову стало чутно тупіт слоненяти.
От звідки це?
Майте тиху ніч.
Співрозмовник поклав слухавку і в салоні буса знову залунала музика.
- Тату, а що це таке - плюс?
- Плюс? Ну… Це тато спілкується з військовими. І коли все зрозуміло, людина згодна і більше не потрібно нічого пояснювати, то вона коротко каже «плюс». Це типу «добре». Зрозумів?
Марк, як завжди, завис на секунду, схвально мотильнув головою і мовив:
- Так.
————————————
Вечір того ж дня, ті ж самі дійові особи.
Підлога вистелена тонким шаром машинок, запчастинок, лєго, маленьких пластмасових кульок із вкрапленими де-не-де дитячими книжками.
Я кидаю втомлений погляд на кімнату і кричу у коридор:
- Маркусь! Маркусь!
Десь чутно слоненятів тупіт і в дверях виникає кудлата голова:
- Що?
- Маркусь… Поприбирай, будь ласка, іграшки, бо треба лягати спати.
- Чого?
- Чого шо? Лягати спати чи прибирати іграшки?
- І те, і те.
- Лягати спати - бо вже пізно. Іграшки прибрати - бо вночі татко може на них наступити. Підлога має бути вільною. То ж поприбирай іграшки, іди чистити зуби і спати. Зрозумів?
Марк знову завис, потім усміхнувся посмішкою хижой (с) і сказав:
- Мінус.
Спочатку зникла кудлата голова, а потім знову стало чутно тупіт слоненяти.
От звідки це?
Майте тиху ніч.
❤90😁74👍9