Теоретично, День знань був вчора.
Фактично - він сьогодні.
І до нього у мене для Вас є невеличкий презент.

Цілі покоління небайдужих людей намагалися вирвати українське суспільство із лещат російської імперії.
Словом, книгою, музикою, творами.
Але Сандармох та Розстріляне Відродження на практиці показали, що росія робитиме все для того, аби всюди - в культурі, музиці, мистецтві, науці, освіті домінувала російська мова.
В совєцькому союзі, а саме в совєцькій Україні, в школах та університетах домінував вєлікій і магучій.
І не було тому ради.
Звідси все оце "вам всьо построіл совєтскій саюз", "как можно писать на украинском, если вся инженерная документация на русском", "покажите великих украинских ученьіх и писателей" і т.д.

Зі здобуттям Незалежності Україна отримала унікальний шанс під парасолькою власної державності відновити історичну справедливість.
Десь виходило краще, десь гірше, але факт лишається фактом - українська музика, письменництво, дитяча література, історичні праці та навіть український ютьюб - забуяли.

З чим же лишилася серйозна проблема - це дійсно з класичною технічною, фізичною, хімічною і подібною літературою.
Якщо художня чи соціо-гуманітарна так-сяк видається українською чи перекладається, то специфічна природнича - існує або російською, або англійською.
Без неї вчити спеціалістів подекуди неможливо, тому базово існує лиш два варіанти:
1) Читати мовою оригіналу - особливо, англійською.
2) Перекладати на українську.

Перший варіант робочий, але, взаправду, в нинішніх умовах досі важко піддається реалізації. До речі, щоб читати англійською мовою серйозну літературу - її спочатку треба придбати за чималі гроші.
Другий... Я не чув про державні програми видання україномовних перекладів хороших книг з фізики, хімії, математики, біології.

А технічна література - це ж конструкції і матеріали, хімія і вибухівка, електроніка та радіохвилі тощо тощо тощо. Все це потрібно на вчора.

Але волонтери дещо зробили.
Випускник Харківського національного університету Сергій Зінов'єв, що мешкає в США, за підтримки небайдужих людей з 24 лютого 2022 року по 11 серпня 2024 року переклав унікальну фундаментальну працю математика Григорія Михайловича Фіхтенгольца "КУРС ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ТА ІНТЕГРАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ
".
Дві тисячі двісті сторінок - від елементарного додавання-віднімання до потрійних інтегралів, від логарифмів до рядів Фур'є.
Настільна книга для математиків, фізиків, астрономів, хіміків.

Так.
Книга дуже специфічна, особливо в країні, де "...на хімічні спеціальності у виші цьогоріч подалося — 766 дітей на всю Україну. Зарахували — трохи більше ніж 200. Для порівняння, на юридичні спеціальності пішло — 28 000 дітей. Зарахували 6 000. " [1], а також в країні, де атланти розправляють плечі і розповідають, що право на освіту - це право примусово відібрати гроші у інших людей [2] (нагадаю, що цей же атлант розповідав, що приватне ППО - це нормальна тєма).

Тим не менш, ловіть:
https://nebayduzhi-math.azurewebsites.net/

На цьому ж сайті Ви зможете віднайти інші проєкти по перекладам книг українською, зокрема, теорфізику Ландау-Ліфшиця, алгебру Гельфанда і т.д.
В роботі усього 4 книги.
Там же є інформація, як долучитися до перекладу наступних сторінок.

Шо в сухому залишку?
Покажіть, будь ласка, цю інформацію знайомим студентам, які прагнуть вивчати математику з різних мотивів.
Можливо, воно їм буде корисним.
А, можливо, вони долучаться до перекладу цінної літератури українською.

Майте тихий вечір.

P.S. На світлині - ми з Мартин Брест розраховуємо на телефоні тензори деформацій іржавої рами корча, пригнаного з Польщі. Марк вивчає розсіювання оптичних хвиль в гідродинамічно нестабільному середовищі. Папір, олія, 2024 рік, художник - Костянтин Бакуемський.

[1] Допис Inna Sovsun https://www.facebook.com/share/p/WeEmh22J2RamLWst/
[2] Допис Олександр Равчев про атланта https://www.facebook.com/share/p/ZwGFRXwqNHwSfh8d/

Чесно кажучи, я планував геть інший пост.
Розлогий і докладний.
Але удар по Полтаві мене геть пришелешив.
Наче за два роки і навчився не виокремлювати трагедії цієї війни, бо ще з часів Ірпіня не міг визначитись: де більше жаху - на власні очі в Ірпіні чи з уривчастих свідчень з Маріуполя?
Кожна трагедія - то горе, однак важко усвідомлювати таку кількість жертв в місті, де минуло все дитинство, юність, де закохався і де одружився.

Проте я все ж лишу Вам невеличкий промінь.

Нещодавно мені написала пані Юлія Корман.
Ми не були знайомі, але вона чула про наш проєкт 42 тачки на ЗСУ.
І вона просто подарувала нам Деу Ланос свого покійного тата.
Не просто подарувала, а повністю привела до ладу після двох років простою.
Привела до ладу - це нові гальма, гальмівні трубки і шланги, підвіска, ремені, помпа, прокладка ГБЦ, переварка проблемних місць і т.д. і т.п.
Загалом, машина нам дісталася в повністю справному стані.

לזכרו של מיכאל קורמן
В пам"ять Михайла Кормана

Саме з таким написом тачка 55/42 поїде на службу в навчальний центр 3 ОШБр.
Поїде, щоб допомагати бійцям ще ефективніше навчатися робити росіян хорошими.

Дякую, пані Юліє.
Тато б оцінив.

А ще.
А ще.
Сьогодні для одного з підрозділів 5 ОШБр мені знадобились фпв-дрони.
Терміново. На вчора. Чи позавчора.
Дрони - не моя профільна волонтерська діяльність, але вже до вечора 7 штук було спаковано в коробки двома дівчатами - Катериною та Оленою.
Дрони вони просто паяють вечорами на кухні.
У них діти, чоловіки, роботи, обов‘язки і активності.
І паяльники.

Такий народ перемогти неможливо.

Ніч темна і сповнена жахів.
Для росіян.
А Ви майте тиху ніч.

Переможемо.

Мартин Брест регулярно повторює, що дарма ми зв'язалися з ремонтами військових машин.
Я з ним безумовно погоджуюся, роблю обличчя з виразом "я тебе цілковито, Мартін, підтримую", ми один одного щоразу запевняємо, що так далі повторюватися не може.
Запевняємо, тиснемо руки, ще раз запевняємо.
А потім знову приймаємо якогось корча від бойової бригади на ремонт, носимося, як квочки, біля підйомників, зазираємо в очі механіків і скиглимо "ой, що ж то коїться? а воно буде їздити?"

Під час запуску проєкту реабіліТАЧКИ ми кілька разів наголошували, що ми не братимемося за надважкі ремонти.
Так, не робитимем ТОшкі (бо бійці самі те здатні зробити), але легкий і середній ремонт - будь ласка.
Бійці з нами щоразу, безумовно, погоджуються.
Приїздять з обличчями з виразами "ми Вас, хлопці, підтримуємо. Тільки середній ремонт".
Запевняють нас, тиснуть руки, знову запевняють.

А потім ти розумієш, що до нас в проєкт системно на підйомники потрапляють тачки, яким дуже і дуже погано.
Що до нас везуть машини, з якими бійці впоратися вже не можуть. Не те, що відремонтувати - якісно віддіагностувати не здатні. Бо нікому, нічим, ніде.
І до нас звертаються... я б не сказав, як до останньої надії в нашому дуже вузькому колі, але як до людей, які доведуть справу до кінця.
Ми або відразу кажемо - сорі, на рекстон без рами ми можемо виділити тільки 10 літрів бензину та сірник, або ж корча, що приїхав до нас на лафеті в передінфарктному стані, не просто ставимо на колеса, а змушуємо його відкатати усю програму випробувань на бездоріжжі.

До гайки.
Ми перебираємо військові корчі до гайки, щоб бути певними, що зробили все від нас залежне.
Жодна економія на ремонті (заради чого?) не вартує небезпеки, що виникає при раптовій поламці авто на війні.
І моя повага до волонтерів, які роблять те саме, безмежна.
Не всі так можуть, це правда.
Але ті, хто так робить - це дуже відповідальні люди.

Щоб так волонтерити, потрібно закрити лиш два нюанси:

1. Кошти на ремонти. Тут з Вашою допомогою у нас ніколи не виникає проблем. Ми розуміємо, скільки і яких машин ми зможемо поставити на колеса за місяць. Спасибі Вам за підтримку, а особливо тим із Вас, хто донатить системно. Системність дарує прогнозованість, прогнозованість економить дорогоцінний час на логістиці машин.

2. Якісні СТО, які можуть виконати весь спектр робіт від переднього до заднього бампера, а також знають, кому і які вузли та агрегати передати на відновлення/ремонт, якщо це виходить за межі компетенцій механіків.
Ба більше, механіки на цих СТО мусять не просто усувати несправність. А знаходити причину її виникнення, щоб поламка не повторювалася, передбачати приблизний ресурс тих чи інших агрегатів авта та казати правду і нічого крім правди. А не оце "тут ще 10 тисяч поїздить, оце ще походить, а тут нєпонятно шо - як відвалиться, то приїжджайте".
Воно ж відвалюється. І інколи приїхати вже немає кому.

Не знаю, в чому справа.
Чи в тому, що 10 механіків цього СТО мобілізовані і воюють.
Чи в тому, що співробітники СТО щодня бачать наживо бійців, які приганяють на ремонт запилені прим'яті (інколи танком) камуфльовані тачки та, так би мовити, тримають руку "на пульсі" війни.

Факт у тому, що 50 тачок з проєкту 42 тачки на ЗСУ ремонтувалися на СТО Автокомп Сервис.
Ще чотири - ремонтуються просто зараз.
18 машин проєкту реабіліТАЧКИ - теж зроблені тут.
Три ще в ремонті.

Я неодноразово себе прокляну за то, що я зараз пишу, бо кожного разу, як мене питають "де ви робите тачки?" і я даю контакти - до підйомників стає черга. А кількість підйомників, як і механіків - обмежена. Тому і ми починаємо стояти в черзі, а зігнати 72-ку, 80-ку чи 82-ку, які приїхали від ЛБЗ на три дні, щоб підняти пасф, ельку чи емельку - неможливо.

Тим не менш я це пишу ось чому.

На відео Ви бачите бойового корча 5 ОШБр.
Це вже друга тачка з одного і того самого підрозділу цієї бригади, яку ми взяли на відновлення.
Зробили їм першу, вони забрали, спробували і встали в чергу на ремонт другої.
Машину перебрали практично повністю.
Важко сказати, що там лишилось рідного і чого в ній руки механіків не торкалися.

Чек за ремонт

тачки вивалився далеко за 200 тисяч гривень.
Я навіть точної суми не знаю (270?).
Чому не знаю?

Бо СТО подивилось на наші з Мартіном вирази обличчя і взяло весь ремонт ельки на себе. Від розвальних болтів до задніх ресор, від лампочки в салоні до нового кунга та захисту на все дно.
І це ж вже невперше.
Тачка 21/42 - ми заплатили тільки за запчастини (а там, на секундочку, була капіталка двигуна, хай гикається в віках інженерам VW T5 2.5 TDI), раму на 9/42 - вони переварювали за свій рахунок, 43/42 - левову долю теж оплатили вони, виручили з 36/42.
Постійно за свій рахунок доукомлектовують тачки з реабіліТАЧОК то запасними колесами, то тросами, до балонними ключами.
І це ж вони роблять тільки для нас.
А скільки рахунків вони покривають іншим воякам і скільки дають знижок бійцям - одному механічному богу відомо.

Так, у них теж трапляється людський фактор, брак в запчастинах, збої в логістиці і затримки в ремонтах.
Але тримати такий темп і так уважно ставитися до військових корчів вже третій рік поспіль - це варте хоча б простої подяки.

Власне, хлопці, дякую.
Хай заіржавілі болти легко відкручуються, а в мастилі ніколи не буде металевих блискіток.

Ну, а Вам, шановні, традиційно, подяка за підтримку і за те, що всі наші проєкти існують.

Майте тихий вечір.

P.S. Олександр Радченко, пам'ятаєш, ти нам чохли на сидіння передав? Ось, застосували. Дякуємо.
Music: Piano and Strings, Musician: MarkDee

Осьо реквізити 4149499086676739

senenkoanton@gmail.com

Криптовалюта USDT - 0xdf89978Ca0F80a30DB5D140b2042e99441ec43A4 (Ethereum (ERC20))

Моно Олег Болдирєв 4441114443028624

Приват Олег Болдирєв 4149499371016518

Oleg.boldyriev@gmail.com

Наприкінці епох брехні та бідності, ми планували створити інституцію інвестнянь, бо не змогли створити рівні і прозорі умови для бізнесу, але оскільки генпрокурор - наша людина, то інвестнянями зробили прокурорів.
Саме так могла б починатися фантастична оповідь про нинішні умови для бізнесу в Україні.
Вони, на моє переконання, були такими і раніше, але саме зараз, коли в країні немає запиту на професіоналів (с) або ж професіонали не хочуть бути позбавлені суб'єктності (як це зроблено з Урядом і Радою. Шо там з призначеннями? Чи не все одно?), інакшого варіанту очікувати марно.
Клоуни не просто завели у владні ешелони ще більше мудаків. Практично всі злочинці з суддівсько-депутатсько-силової вертикалі, фактично, мають індульгенцію на будь-яку дичину.
Максимум - коли шкандаль розгориться - доведеться виїхати з країни. Для мудаків це дуже просто зробити. Прикладів типу дмитруків хоч греблю гати.
Мене історія Саші зачіпає, бо я його знаю давно і особисто. При тому, що ніколи не мав спільних справ, проєктів, дітей не хрестив.
Просто Саша - не клоун і не мудак.
Він не з бізнесменів, що піднялися на крипті і схемах, а людина, що роками будує справжній виробничий бізнес з реальними робочими місцями.
Сашу відверто шкода.
І уявіть, що якщо якийсь прокурорішко може отак наїхати на настільки великий бізнес - що відбувається з конторами по-меньше.
Попереду ще стільки роботи, що дітям вистачить.
Майте гарний вечір.

Пост Олександра Соколовського https://www.facebook.com/share/p/NWkYeXbT2TaQkJVS/:

"Прошу про допомогу…
Хочу розповісти, як нас пресує Голосіївська прокуратура м. Києва і чому я допускаю, що дії прокурора можуть бути замовними.
Це класичний приклад того, як «рєшали-комерсанти» рейдерять підприємства за підтримки прокурорських «оборотнів» у погонах. Історія виходить цікава — з обшуками, підозрами, вигаданими міфічними збитками державі на 46 млн грн та «підняттям градуса» залякування у вигляді запобіжних заходів моєму директору та партнеру на таку ж суму.
І ця історія точно матиме продовження, бо замовник мені відомий і постом у Facebook це не закінчиться.
Незважаючи на ризики, я виходжу в публічну площину, бо правовий нігілізм, нахабство та непрофесіоналізм людей, які на мене тиснуть, зашкалюють.
Отже, якщо коротко.
У мене є відкладений до кращих післявоєнних часів інвестпроєкт (ніяк не пов’язаний з моїми іншими всім відомими бізнесами). Це кілька тисяч метрів закинутих будівель колишнього піонертабору на околиці Києва на площі 10 га. Що там буде, я ще не знаю, поки що шукаємо співінвесторів, приводимо до ладу технічну документацію із землеустрою, щоб оформити договір оренди та платимо місту за землекористування (нещодавно, наприклад, заплатили 800 тис. грн), хоч ніякої діяльності на території не ведеться, навіть охорони немає.
І ось деякий час тому на мене виходить раніше незнайомий Сергій Котвицький (екс-депутат Київради) і пропонує мені забрати у мене це підприємство (без грошей!), побудувати там котеджне містечко, а потім розрахуватися зі мною квадратними метрами. Колись. І жодних гарантій. Я йому, звісно, відмовив. Рік тому дізнаюсь від Котвицького, що він почув, що проти підприємства Голосіївська прокуратура порушила якусь кримінальну справу і треба щось вирішувати. Але я не надав цьому значення. Нічого незаконного ми не робимо, шукаємо інвесторів, господарську діяльність не ведемо, податки платимо. Та й де Голосіїво, а де ми — на околиці Дарницького району. Ну кому під час війни цікаві занедбани будівлі?

Виявилось, що таки цікаві. Спочатку вони прийшли до мене додому з обшуком. Все, як зазвичай: ранок, діти збираються до школи, і тут «здрастє». При цьому процесуальний керівник всього цього, Голосіївський прокурор Олександр Шаповалов, чудово знав, що цей проєкт для мене поки що «сплячий», що займаюся я зовсім іншою, переважно виробничою діяльністю, що декілька наших підприємств являються стратегічними для оборони і економіки, що в ТК-груп на 12 фабриках працює понад 1500 осіб і що тільки за 2023 рік ми сплатили 442 млн грн податків (навіть отримали в цьому році нагороду від профільного комітету ВР як галузевий лідер зі сплати податків!).
Крім того, в той же день, виключно з метою залякування, вони прийшли з обшуками ще на шість (!) локацій. Включно з окремим офісом моїх орендарів, які взагалі не мають відношення до жодної з моїх компаній. Там спочатку ледь не виламали двері, бо їх ще не було о 8-й ранку, потім усе разворошили й залізли в комп’ютери. Природно, орендарі мені сказали, що на таке не підписувалися, і з’їхали.
Хоч це класика жанру залякування - замість того, щоб запросити необхідні документи через директора або листом на юридичну адресу, спокійно їх отримати і вивчити, вони тупо йдуть з обшуками по багатьом локаціям. Дивись і щось десь знайдеться.
Потім більше - дізнаємось, що наш об’єкт виставлений на продаж однією з ріелторських компаній. Здивовано телефонуємо їм і дізнаємось від ріелтора, що це Котвицький замовив в нього розміщення цього оголошення та за якийсь немислимий прайс виставив на продаж 10Га земелі комунальної власності, як свою власну. ​І, звісно, прокурор Шаповалов «випадково» натрапив на це оголошення і використав його як підставу для розслідування «криміналу»!
Після обшуків я отримую повістку на допит (вперше за 30 років існування ТК-Груп!). Ховати мені нічого, йду спілкуватися з прокурором Шаповаловим. Тоді ще залишалася надія, що все поясню і проблема сама собою вирішиться.
Прозріти довелося дуже швидко. Спочатку знову з’явився пан Котвицький і запропонував «урегулювати питання» з Голосіївською прокуратурою. Коли я здивувався, він сказав, що добре їх знає, самі вони не відчепляться, а він з ним уже працював і там «все чітко». Я відмовився, але натяк зрозумів. А коли моєму юристу під час слідчих дій на об’єкті в розмові на трьох, у присутності прокурора Шаповалова, ст. оперуповноважений УСР Нацполіціі у м. Києві, Ярослав Никоненко заявив, що даремно Соколовський відмовився від «заманливої» пропозиції і що я прекрасно знаю, кому краще було б віддати цей об’єкт, то все вже стало зрозуміло. Приплили. Хоч я чомусь думав, що 90-ті залишись десь далеко…
Чому, до речі, багато бізнесменів у разі наїздів бояться огризатися й скаржитися? Справа в тому, що у силовиків завжди більше інструментів нападу. Наприклад:
- Запит на надання документів у рамках будь-якої кримінальної справи, навіть якщо вона не стосується вас дотично;
- Обшуки, вилучення документів і грошей із сейфів підприємства або засновників;
- Виклики на допити не тільки засновників і керівників, а й будь-яких співробітників, багато з яких панічно на генетичному рівні бояться органів;
- Блокування рахунків;
- Арешт майна й приміщень;
- Публікація звинувачень на офіційних ресурсах ще до суду (до якого зазвичай не доходить);
- Вручення підозр керівникам, бухгалтерам тощо;
- Арешт засновників;
- Так зване «взяття заручників» — арешт топменеджерів, щоб засновники швидше думали;
- Потім непідйомна застава в десятки чи сотні мільйонів гривень, непропорційна ще не доведеній шкоді державі.
Всі ці й багато інших методів допомагають тримати підприємців «у стійлі» і не скаржитися. Думаєш, що, може, це вони з тобою ще й лагідно поводяться. А то ж за бажанням практично в кожного можна знайти хоч незначні, але порушення. І формально все «по закону»…
Але я натяків через уже проведені обшуки «не зрозумів». Тому Голосіївська прокуратура вирішує «підняти планку» напруги.
І ось на минулому тижні директору підприємства й моєму партнеру в один день вручають підозри. І одразу вони отримують виклики до суду для визначення запобіжного заходу.

Тут прокурор Шаповалов «змилувався» і замість арешту запропонував суду для кожного з них заставу в сумі 23 млн грн. Вирішив, що раз ми такі недоговороздатні, то в нас мають бути «зайві» 46 мільйонів. При тому що підприємство «спляче», штат - один директор, а рідкі платежі йдуть за оформлення технічної документації, податки та зарплата директору. Ми заводимо ці гроші як допомогу від засновників.
Але найцікавіше — це повна безграмотність звинувачувачів. Прокурор Шаповалов (він у цій справі процесуальний керівник) дуже старається натягнути сову на глобус, але після перевірки (а ми вже подали скаргу до Офісу Генпрокурора керівнику Департаменту захисту інвестицій Олексій Бонюк) і я сподіваюсь, що кримінальну справу буде закрито. Довго розповідати, в чому її суть. Але головне прокурорське звинувачення по ч.4 ст. 190 — шахрайство з комунальною власністю. А саме «у вигляді отримання добросовісного безумовного права на передачу земельної ділянки комунальної власності у користування або власність». Це як???
Обґрунтовують це технічною помилкою при інвентаризації будівель, яка, до речі, давно виправлена. При цьому всі документи підтверджують, що ми навіть близько ніколи не намагалися заволодіти землею, а цілком офіційно готували й подавали документи, щоб отримати її в оренду. І потім вже платити за оренду замість платежів за землекористування. Адже без договору оренди неможливо ні проєктуванням займатися, ні подальшим облаштуванням ділянки.
Ну а оскільки НГО (нормативно-грошова оцінка) земельної ділянки 46,5 млн грн, то слідство в особі прокурора Шаповалова вирішило, що хай це і буде сумою застави! Хоча навіть юрист-початківець одразу зрозуміє, що шкода вигадана, а її розмір штучно визначений слідством на рівні НГО виключно задля можливості клопотання перед судом про застосування підозрюваним непомірно великого розміру застави.
Додам тільки, що коли я сидів на допиті у прокурора Шаповалова, то запитав у нього:
- Скільки кримінальних справ у вас у провадженні?
- 600. І з них 5-6 зараз в роботі.
- І з усіх злочинів ви вибрали саме нашу історію і вже майже рік нею займаєтесь?
- Так.
Ну, звісно ж, це «не замовлення»! Подумаєш, все сходиться, але ж це просто співпадіння? Як я міг подумати таке на чесного прокурора Шаповалова? І на поважного бізнесмена, можливого ініціатора цього цирку…
Прийшов час гнати цих мародерів у мантіях і погонах. Вони роблять країну непридатною для бізнесу і життя.
Чого хоче прокурор Шаповалов, окрім планового показника для начальства, мені зрозуміло.
Чого хочу я? Заісно, що в першу чергу відбитися, вивести з-під удару заручників і довести через суд (якщо до нього дійде) або через внутрішні розслідування, що справа висмоктана з пальця, що цілий рік, під час повномасштабної війни, десятки людей працювали даремно і марно для країни. А це - змарновані десь 4 мільйони бюджетних грошей. Уявляєте, скільки дронів можно було б на ці гроші купити? Ви кажете, треба підвищувати податки? Ну-ну…
Безкарність - це зло і іржа, яка роз’їдає будь-яку державу. І я хочу, щоб на прикладі прокурора Шаповалова всім стало зрозуміло: навіть у нашій країні, зі всіма її проблемами, можна добитися персональної відповідальності конкретного «беспредельщика» і рейдера!
Цікаво, що десь через декілька місяців буде рік, як створили Раду захисту бізнесу при президенті. Сподіваюсь побачити що к цьому часу будуть вже прийняти зміни в КПК та закрито багато гучних карних справ, включно з кейсом Мазепи, з якого все починалось. Доречі, та ситуація показала, що свавілля та необґрунтований тиск правоохоронців при бажанні зверху цілком керується і припиняється. Бо за три місяці мораторія я дійсно не чув ніяких подібних історій. Але мораторій закінчився і нажаль все потихеньку знов пішло-поїхало. І нікому вже це не цікаво…

Сподіваюсь, що побачивши мій кейс, хтось ще у подібній історії не побоїться вийти в публічну площину зі своєю офіційною скаргою. Негідників і мародерів треба вчити. Умовні рефлекси ще ніхто не скасовував, тож цілком реально змусити їх хоча б чогось боятися. І займатися реальними злочинцями або розкраданням бюджетних грошей, які, схоже, цікавлять лише журналістів і блогерів.
Хто для країни страшніший - окупанти зовнішні чи внутрішні? Питання риторичне. Але з кожним днем на вулицях більше жінок у чорному. І водночас все більше тилових «рєшал» на Lamborghini і грошей у мародерів в погонах.
Якщо прокурор Шаповалов і такі як він вирішили, що можна жити за гроші платників податків, Но при цьому їх не поважати і витирати об них ноги, то ні!
Якщо він вважає, що може розорити своїх колег в силових структурах, які воюють з окупантами або з реальними злочинцями, то ні!
Якщо він вважає, що бізнес має страждати, то ні! Страждати мають мародери!
Інакше ми їх не переможемо…
Дякую вам за підтримку та за розголос!"

1,5 роки тому я попросив у Вас підтримки в проєкті постачання кількох автівок для Сил оборони.
Проєкт жартівливо нарекли “42 тачки на ЗСУ”. Не стільки на честь путівника Галактикою, скільки від нерозуміння, скільки машин вийде поставити. Не знаю, як би воно було в альтернативному Всесвіті - чи мене б забрали на дурку, чи я б остаточно вигорів - але, на щастя, до реалізації (не)амбітного задуму долучився Мартин Брест.
А далі стало ще цікавіше, бо додатково з’явилися такі проєкти:
- реабіліТАЧКИ - ремонт та відновлення автівок, які вже служать в ЗСУ
- Зомбітачки - дружній проєкт Світлана Третьяк та Світлана Третьяк, які відновлюють радянські Москвичи та Луази і передають їх бійцям, які здатні впоратися з такою технікою.

Якщо дуже коротко, то по 42-м тачкам ситуація наступна:

1/42 - Nissan Patrol - 241 бригада - передано в війська.
2/42 - Mazda BT-50 - 241 бригада - передано в війська.
3/42 - Volkswagen Transporter T4 - 118 бригада - передано в війська, втрачено у важкій аварії.
4/42 - Ford Ranger - 71 єгерська бригада - передано в війська.
5/42 - Mitsubishi L200 - 68 єгерська бригада - передано в війська.
6/42 - Volkswagen Transporter T4 - 5ОШБр - передано в війська.
7/42 - Nissan X-Trail - ГУР - передано в війська.
8/42 - Kia Sorento - ГУР - передано у війська.
9/42 - Toyota Land Cruiser Prado - 65 бригада - передано у війська.
10/42 - Mitsubishi L200 - 65 бригада - передано у війська.
11/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано в війська.
12/42 - Mitsubishi L200 - 125 бригада - передано в війська.
13/42 - Nissan Navara - 3ОШБр - передано в війська.
14/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
15/42 - Ford Ranger - 119 бригада - передано в війська.
16/42 - Jeep Cherokee - 127 бригада ТрО - передано в війська.
17/42 - Mitsubishi L200 - 112 Бригада - передано в війська.
18/42 - Jeep Cherokee - 82 бригада - передано в війська.
19/42 - Nissan Navara - 116 ОМБр - передано в війська, знищено ударом ГРАДу.
20/42 - Mitsubishi L200 - 43 ОМБр - передано в війська.
21/42 - Volkswagen Transporter T5 - Вовки да Вінчі - передано в війська.
22/42 - Nissan Navara - 120 бригада ТрО - передано в війська.
23/42 - Ford Ranger - 78 ПСП - передано в війська.
24/42 - човен Powerboat -124 бригада - передано у війська.
25/42 - Mitsubishi Pajero - Зведений загін поліції - передано у війська.
26/42 - Volkswagen Transporter T5 - 124 бригада - передано в війська.
27/42 - Volkswagen Transporter T5 - 154 бригада - передано в війська.
28/42 - Volkswagen Transporter T5 - 67 бригада - передано в війська.
29/42 - Volkswagen Transporter T5 - 110 бригада - передано в війська.
30/42 - Volkswagen Transporter T5 - 241 бригада - передано в війська.
31/42 - Mitsubishi L200 - 47 бригада - передано в війська. Пошкоджена ударом fpv-дрону, перебуває на відновленні.
32/42 - SsangYong Actyon - ГУР- передано в війська.
33/42 - Nissan Navara - 3 ОШБр - передано в війська.
34/42 - Ford Ranger - 118 бригада - передано в війська.
35/42 - Jeep Grand Cherokee - 114 бригада - передано в війська.
36/42 - Nissan Navara - 80 бригада - передано в війська.
37/42 - Ford Ranger - ОЦЗТМ - передано в війська
38/42 - Ford Ranger - НГУ Рубіж - передано в війська
39/42 - човен Крим - 38 окрема бригада Морської піхоти - передано в війська.
40/42 - Jeep Cherokee - 127 бригада ТрО - передано в війська.
41/42 - Ford Ranger - ССО - передано в війська.
42/42 - Ford Ranger - 44 бригада - передано в війська..
43/42 - LADA-2105 - 61 бригада - передано у війська.
44/42 - Mitsubishi Space Star - 31 бригада - передано в війська.
45/42 - Volkswagen Transporter T5 - 65 бригада - передано у війська.
46/42 - Nissan Navara - 14 ОМБр - передано в війська.
47/42 - Nissan Note - ОЦЗТМ - передано в війська.
48/42 - Ford Ranger - 12 загін спецпризначення - передано в війська.
49/42 - Peugeot 206 - 120 ОРП - передано в війська.
50/42 - Ford Ranger - 120 бригада ТрО - передано в війська.
51/42 - Kia Sorento - 4 бригада НГУ Рубіж - ремонт.
52/42 - Mitsubishi Pajero Sport - 48 бригада - ремонт.
53/42 - Fiat Scudo - ГУР - ремонт.
54/42 - Renault Master - 801 центр -