- Ну, шо, як він? - питаю я у виховательки з хвилюванням в голосі. Це ж не жарт: Марк вперше пішов в український садочок. Йому то шо, а в мене дитина вперше в садочок іде під моїм керівництвом. Батьківські чати, змінний одяг, оце все. Нєрви поскрипують, ще й після сьогоднішнього ранку.

- Та нормально… - повільно вимовляє Оксана Георгіївна, позираючи одним оком на Марка, що тягне мене за руку зі словами «побігли звідси». Вимовляє таким тоном, що от є що сказати, але вона добирає слова.
- Так шо? - не витримую я.
- Тісно йому у нас, - усміхається, - все питав «а що, ми навколо садочка бігати на будем? А чого майданчик такий малий? А де мені в перегонки грати?», потім взагалі побіг в іншу групу.
Нахиляється до Марка:
- Ти до нас завтра прийдеш?

Марк дивиться на неї з-під лоба, шкіриться від вуха до вуха, я відчуваю, що у нас з вихователькою нєрви натягнулися, як струни.

- Прийду.

Видихаємо.

Марк висить на мені мавпою.
- Ну, як ти, малий?
- Там мало машинок. Уявляєш? - і в очі мені зазирає. - Усього два хот-віллса!
- Всього два?
- Так. Всього два. Всього. Два.
- Біда.
- Так, - з трагізмом в голосі погоджується Марк.

Ох.Ох.Ох.

І цей, дякую, що з самого ранку насипаєте нам донати.
Росіян зупинять тільки Сили оборони.
Дякуємо їм, що Марк пішов в український садок.

Майте гарний день.

Теоретично, День знань був вчора.
Фактично - він сьогодні.
І до нього у мене для Вас є невеличкий презент.

Цілі покоління небайдужих людей намагалися вирвати українське суспільство із лещат російської імперії.
Словом, книгою, музикою, творами.
Але Сандармох та Розстріляне Відродження на практиці показали, що росія робитиме все для того, аби всюди - в культурі, музиці, мистецтві, науці, освіті домінувала російська мова.
В совєцькому союзі, а саме в совєцькій Україні, в школах та університетах домінував вєлікій і магучій.
І не було тому ради.
Звідси все оце "вам всьо построіл совєтскій саюз", "как можно писать на украинском, если вся инженерная документация на русском", "покажите великих украинских ученьіх и писателей" і т.д.

Зі здобуттям Незалежності Україна отримала унікальний шанс під парасолькою власної державності відновити історичну справедливість.
Десь виходило краще, десь гірше, але факт лишається фактом - українська музика, письменництво, дитяча література, історичні праці та навіть український ютьюб - забуяли.

З чим же лишилася серйозна проблема - це дійсно з класичною технічною, фізичною, хімічною і подібною літературою.
Якщо художня чи соціо-гуманітарна так-сяк видається українською чи перекладається, то специфічна природнича - існує або російською, або англійською.
Без неї вчити спеціалістів подекуди неможливо, тому базово існує лиш два варіанти:
1) Читати мовою оригіналу - особливо, англійською.
2) Перекладати на українську.

Перший варіант робочий, але, взаправду, в нинішніх умовах досі важко піддається реалізації. До речі, щоб читати англійською мовою серйозну літературу - її спочатку треба придбати за чималі гроші.
Другий... Я не чув про державні програми видання україномовних перекладів хороших книг з фізики, хімії, математики, біології.

А технічна література - це ж конструкції і матеріали, хімія і вибухівка, електроніка та радіохвилі тощо тощо тощо. Все це потрібно на вчора.

Але волонтери дещо зробили.
Випускник Харківського національного університету Сергій Зінов'єв, що мешкає в США, за підтримки небайдужих людей з 24 лютого 2022 року по 11 серпня 2024 року переклав унікальну фундаментальну працю математика Григорія Михайловича Фіхтенгольца "КУРС ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО ТА ІНТЕГРАЛЬНОГО ЧИСЛЕННЯ
".
Дві тисячі двісті сторінок - від елементарного додавання-віднімання до потрійних інтегралів, від логарифмів до рядів Фур'є.
Настільна книга для математиків, фізиків, астрономів, хіміків.

Так.
Книга дуже специфічна, особливо в країні, де "...на хімічні спеціальності у виші цьогоріч подалося — 766 дітей на всю Україну. Зарахували — трохи більше ніж 200. Для порівняння, на юридичні спеціальності пішло — 28 000 дітей. Зарахували 6 000. " [1], а також в країні, де атланти розправляють плечі і розповідають, що право на освіту - це право примусово відібрати гроші у інших людей [2] (нагадаю, що цей же атлант розповідав, що приватне ППО - це нормальна тєма).

Тим не менш, ловіть:
https://nebayduzhi-math.azurewebsites.net/

На цьому ж сайті Ви зможете віднайти інші проєкти по перекладам книг українською, зокрема, теорфізику Ландау-Ліфшиця, алгебру Гельфанда і т.д.
В роботі усього 4 книги.
Там же є інформація, як долучитися до перекладу наступних сторінок.

Шо в сухому залишку?
Покажіть, будь ласка, цю інформацію знайомим студентам, які прагнуть вивчати математику з різних мотивів.
Можливо, воно їм буде корисним.
А, можливо, вони долучаться до перекладу цінної літератури українською.

Майте тихий вечір.

P.S. На світлині - ми з Мартин Брест розраховуємо на телефоні тензори деформацій іржавої рами корча, пригнаного з Польщі. Марк вивчає розсіювання оптичних хвиль в гідродинамічно нестабільному середовищі. Папір, олія, 2024 рік, художник - Костянтин Бакуемський.

[1] Допис Inna Sovsun https://www.facebook.com/share/p/WeEmh22J2RamLWst/
[2] Допис Олександр Равчев про атланта https://www.facebook.com/share/p/ZwGFRXwqNHwSfh8d/

Чесно кажучи, я планував геть інший пост.
Розлогий і докладний.
Але удар по Полтаві мене геть пришелешив.
Наче за два роки і навчився не виокремлювати трагедії цієї війни, бо ще з часів Ірпіня не міг визначитись: де більше жаху - на власні очі в Ірпіні чи з уривчастих свідчень з Маріуполя?
Кожна трагедія - то горе, однак важко усвідомлювати таку кількість жертв в місті, де минуло все дитинство, юність, де закохався і де одружився.

Проте я все ж лишу Вам невеличкий промінь.

Нещодавно мені написала пані Юлія Корман.
Ми не були знайомі, але вона чула про наш проєкт 42 тачки на ЗСУ.
І вона просто подарувала нам Деу Ланос свого покійного тата.
Не просто подарувала, а повністю привела до ладу після двох років простою.
Привела до ладу - це нові гальма, гальмівні трубки і шланги, підвіска, ремені, помпа, прокладка ГБЦ, переварка проблемних місць і т.д. і т.п.
Загалом, машина нам дісталася в повністю справному стані.

לזכרו של מיכאל קורמן
В пам"ять Михайла Кормана

Саме з таким написом тачка 55/42 поїде на службу в навчальний центр 3 ОШБр.
Поїде, щоб допомагати бійцям ще ефективніше навчатися робити росіян хорошими.

Дякую, пані Юліє.
Тато б оцінив.

А ще.
А ще.
Сьогодні для одного з підрозділів 5 ОШБр мені знадобились фпв-дрони.
Терміново. На вчора. Чи позавчора.
Дрони - не моя профільна волонтерська діяльність, але вже до вечора 7 штук було спаковано в коробки двома дівчатами - Катериною та Оленою.
Дрони вони просто паяють вечорами на кухні.
У них діти, чоловіки, роботи, обов‘язки і активності.
І паяльники.

Такий народ перемогти неможливо.

Ніч темна і сповнена жахів.
Для росіян.
А Ви майте тиху ніч.

Переможемо.

Мартин Брест регулярно повторює, що дарма ми зв'язалися з ремонтами військових машин.
Я з ним безумовно погоджуюся, роблю обличчя з виразом "я тебе цілковито, Мартін, підтримую", ми один одного щоразу запевняємо, що так далі повторюватися не може.
Запевняємо, тиснемо руки, ще раз запевняємо.
А потім знову приймаємо якогось корча від бойової бригади на ремонт, носимося, як квочки, біля підйомників, зазираємо в очі механіків і скиглимо "ой, що ж то коїться? а воно буде їздити?"

Під час запуску проєкту реабіліТАЧКИ ми кілька разів наголошували, що ми не братимемося за надважкі ремонти.
Так, не робитимем ТОшкі (бо бійці самі те здатні зробити), але легкий і середній ремонт - будь ласка.
Бійці з нами щоразу, безумовно, погоджуються.
Приїздять з обличчями з виразами "ми Вас, хлопці, підтримуємо. Тільки середній ремонт".
Запевняють нас, тиснуть руки, знову запевняють.

А потім ти розумієш, що до нас в проєкт системно на підйомники потрапляють тачки, яким дуже і дуже погано.
Що до нас везуть машини, з якими бійці впоратися вже не можуть. Не те, що відремонтувати - якісно віддіагностувати не здатні. Бо нікому, нічим, ніде.
І до нас звертаються... я б не сказав, як до останньої надії в нашому дуже вузькому колі, але як до людей, які доведуть справу до кінця.
Ми або відразу кажемо - сорі, на рекстон без рами ми можемо виділити тільки 10 літрів бензину та сірник, або ж корча, що приїхав до нас на лафеті в передінфарктному стані, не просто ставимо на колеса, а змушуємо його відкатати усю програму випробувань на бездоріжжі.

До гайки.
Ми перебираємо військові корчі до гайки, щоб бути певними, що зробили все від нас залежне.
Жодна економія на ремонті (заради чого?) не вартує небезпеки, що виникає при раптовій поламці авто на війні.
І моя повага до волонтерів, які роблять те саме, безмежна.
Не всі так можуть, це правда.
Але ті, хто так робить - це дуже відповідальні люди.

Щоб так волонтерити, потрібно закрити лиш два нюанси:

1. Кошти на ремонти. Тут з Вашою допомогою у нас ніколи не виникає проблем. Ми розуміємо, скільки і яких машин ми зможемо поставити на колеса за місяць. Спасибі Вам за підтримку, а особливо тим із Вас, хто донатить системно. Системність дарує прогнозованість, прогнозованість економить дорогоцінний час на логістиці машин.

2. Якісні СТО, які можуть виконати весь спектр робіт від переднього до заднього бампера, а також знають, кому і які вузли та агрегати передати на відновлення/ремонт, якщо це виходить за межі компетенцій механіків.
Ба більше, механіки на цих СТО мусять не просто усувати несправність. А знаходити причину її виникнення, щоб поламка не повторювалася, передбачати приблизний ресурс тих чи інших агрегатів авта та казати правду і нічого крім правди. А не оце "тут ще 10 тисяч поїздить, оце ще походить, а тут нєпонятно шо - як відвалиться, то приїжджайте".
Воно ж відвалюється. І інколи приїхати вже немає кому.

Не знаю, в чому справа.
Чи в тому, що 10 механіків цього СТО мобілізовані і воюють.
Чи в тому, що співробітники СТО щодня бачать наживо бійців, які приганяють на ремонт запилені прим'яті (інколи танком) камуфльовані тачки та, так би мовити, тримають руку "на пульсі" війни.

Факт у тому, що 50 тачок з проєкту 42 тачки на ЗСУ ремонтувалися на СТО Автокомп Сервис.
Ще чотири - ремонтуються просто зараз.
18 машин проєкту реабіліТАЧКИ - теж зроблені тут.
Три ще в ремонті.

Я неодноразово себе прокляну за то, що я зараз пишу, бо кожного разу, як мене питають "де ви робите тачки?" і я даю контакти - до підйомників стає черга. А кількість підйомників, як і механіків - обмежена. Тому і ми починаємо стояти в черзі, а зігнати 72-ку, 80-ку чи 82-ку, які приїхали від ЛБЗ на три дні, щоб підняти пасф, ельку чи емельку - неможливо.

Тим не менш я це пишу ось чому.

На відео Ви бачите бойового корча 5 ОШБр.
Це вже друга тачка з одного і того самого підрозділу цієї бригади, яку ми взяли на відновлення.
Зробили їм першу, вони забрали, спробували і встали в чергу на ремонт другої.
Машину перебрали практично повністю.
Важко сказати, що там лишилось рідного і чого в ній руки механіків не торкалися.

Чек за ремонт

тачки вивалився далеко за 200 тисяч гривень.
Я навіть точної суми не знаю (270?).
Чому не знаю?

Бо СТО подивилось на наші з Мартіном вирази обличчя і взяло весь ремонт ельки на себе. Від розвальних болтів до задніх ресор, від лампочки в салоні до нового кунга та захисту на все дно.
І це ж вже невперше.
Тачка 21/42 - ми заплатили тільки за запчастини (а там, на секундочку, була капіталка двигуна, хай гикається в віках інженерам VW T5 2.5 TDI), раму на 9/42 - вони переварювали за свій рахунок, 43/42 - левову долю теж оплатили вони, виручили з 36/42.
Постійно за свій рахунок доукомлектовують тачки з реабіліТАЧОК то запасними колесами, то тросами, до балонними ключами.
І це ж вони роблять тільки для нас.
А скільки рахунків вони покривають іншим воякам і скільки дають знижок бійцям - одному механічному богу відомо.

Так, у них теж трапляється людський фактор, брак в запчастинах, збої в логістиці і затримки в ремонтах.
Але тримати такий темп і так уважно ставитися до військових корчів вже третій рік поспіль - це варте хоча б простої подяки.

Власне, хлопці, дякую.
Хай заіржавілі болти легко відкручуються, а в мастилі ніколи не буде металевих блискіток.

Ну, а Вам, шановні, традиційно, подяка за підтримку і за те, що всі наші проєкти існують.

Майте тихий вечір.

P.S. Олександр Радченко, пам'ятаєш, ти нам чохли на сидіння передав? Ось, застосували. Дякуємо.
Music: Piano and Strings, Musician: MarkDee

Осьо реквізити 4149499086676739

senenkoanton@gmail.com