До щему в серці бачити це авто.
Річ не в тім, що ми його тоді ремонтували як завжди ретельно і прискіпливо.
Не тому, що я особисто віз цього пікапа на Харків і передавав бійцю.

Саме в цій тачці я підкидав Yana Rykhlitskaya до місця служби.
І бачив її в останній раз.
Не в крайній. А в останній.
Наче такі схожі слова, але… дуже різні.

Земля пухом тобі, Яно.

А тачка хороша.
Дуже радий, що вона 2 роки поспіль вивозить цю війну.

Майте тиху ніч.

Пост Тетяни Невмержицької

https://www.facebook.com/share/v/1X3Gp9GS5G7duTAr/?

«Anton Senenko , пам'ятаєте ваш Форд Ренджер? Так ще бігає!! Більше двох років бігає. Побитий, не раз ремонтований, ось і недавно знову прилетіло, але бігає і так виручає хлопців 101 бригади, 68 бат, РВП.
Хлопці дякують Борману, своєму командиру і моєму чоловіку, а я ще раз дякую вам і вашій чудовій команді за допомогу.
Вибачте за ненормативну лексику.»

У кожного в житті є якийсь причіп, що тягне нас назад.
У когось це алкоголізм. У когось - старі токсичні стосунки. Дехто досі слухає токіо хотель.
Але ми з Мартин Брест прагнемо на життя дивитись позітівно (наскільки це можливо, бо «позітівний Мартін» - це оксюморон).
І пропонуємо причіпами вважати лише возики з двома колесами, які чіпляються до військового корча та допомагають підрозділу транспортувати майно, спорядження і книги обліку майна та спорядження.

Для когось із Вас є фантастична пропозиція.
Бачите оці дві чудові закрутки від самовідданої подруги нашого проєкту постачання тачок в ЗСУ Viktoriia Naumova?
По-перше, врахуйте, що я їх досі не з‘їв.
По-друге, вони дістануться добродію чи добройці, які віддадуть - не нам - а на 125 бригаду ТрО свій старий непотрібний причіп.
Ні, не альбоми токіо хотеля, а возик із двома колесами, як на фото, яке я чесно впер з авто.ріа для прикладу.

Якщо десь на дачі під горою листя завалився подібний апарат в більш-менш живому стані (підшипники маточини ми замінимо, де треба - підваримо, шини поміняємо) - пишіть в особисті.

Всіх обійняв.
Майте гарний день.

Я ніколи і ні у кого не питав порад по написанню постів.
Але тут така делікатна ситуація…
Карочє, пішов я до Мартин Брест, терпляче посміявся над його черговим несмішним жартом і спитав:

- Друже… хочу написати пост. Про тачку для зведеного загону поліції.
- Це про Х5?
- Ага.
- І шо?
- Та розумієш… Не можу понять, як почать. В голові крутяться тільки фрази штибу «Це звиздець» і «Це ганьба».

Мартін не забарився з відповіддю і коротко благословив:
- Та так і почни…

(Мартін взагалі вирізняється мудрістю життєвих порад і настанов, я Вам доповідаю).

Отож.
Це звиздець. І це ганьба.

Завдяки Вашій невтомній підтримці ми придбали для зведеного загону поліції тачку 56/42 BMW X5 на трилітровому дизелі.
Так. Саме ту машину з анекдотів, яка не вмикає покажчики повороту, власники якої не вітаються вранці один з одним, бо зранку вже бачились на СТО, і у якої витрата мастила 1 літр на 1 літр пального.

Якщо серйозно, взяли неусосаний екземпляр від єдиного власника з живим двигуном (вони тут, насправді, надійні) і, що важливіше, з живою коробкою і роздаткою.
Машина добре підійде для специфіки виконуваних задач підрозділу і, сподіваюсь, за кордоном побуває теж.

П‘ятдесят шоста машина, придбана завдяки Вам.
П‘ятдесят шоста з сорока двох.

Ви фантастичні, шановні.
І щоб ще більше це підкреслити, скажу Вам таке:
1. Насправді ми придбали вже й 57-му машину.
2. Завдяки Вашому розголосу за один день ми знайшли не один, а два причіпа для 125 бригади ТрО.

Але це окремі історії на якийсь інший день.
І як там почати пости - мені вже порад буде не треба.

В мене немає інших слів, окрім як Дякую.

Майте тиху ніч.

P.S. Сергій Мельничук, почую хоч один жарт від тебе про беенве - у тебе рік не буде компресії в циліндрах. Я всьо сказав.

За шо я люблю свою сторінку в телеграмі - тут нічого ніззя коментувать. Написав і пішов.
Як на табуретку заліз, вірша розповів і все.
Але потім я ходю на сторінку в телеграмі до Мартіна, де він репостить мої пости, і читаю, шо Ви там йому накоментуєте. Бо у нього можна.
Формально, ніби ж його коментують, а не мене, тому реагувать не обов’язково.
Він - Мартін - кстаті, не читає, шо там люди пишуть. Часу у нього, бач, нема. То бомби крутить, то крила їм прикручує, то кудись їх возить. Потім в вотсапі півночі мені шле скріни з новинами з наросії з коментарями «о, це про нас», «гля», «а це точно не ми».
Загалом, читаю ті коментарі я і потім йому переказую.
Мовляв, «Мартін, поки тебе не було, тут ось що написали».
Якась дуже дивна система, але працює.
Загалом, ще раз дяка за підтримку. Два підрозділи нині дуже щасливі.
Все, майте тиху ніч.

Я глибоко переконаний, що більшість дітей, які при першому знайомстві з фізикою чи хімією починають боятися цих предметів і не можуть зрозуміти важливість їхнього вивчення для реального життя, мали б більші шанси на успіх, якби мали нагоду запалити свою цікавість від справді вмотивованих вчителів і від цікавезних експериментів.

Так, природничі науки - це цікаво. Чи-то дитина стане фізиком, чи-то літературознавцем, володіти шкільними знаннями, щоб розуміти суть явищ, що оточують навколо - безцінно.

Як сказано в жарті - чим краще знаєш фізику та хімію, тим менше в житті магії.

Радий Вам повідомити, що зараз з‘явився чудовий шанс ліквідувати пробіли у Вашої дитини в природничих дисциплінах та/або запалити її розум цікавістю до пізнання.

Ви ж пам‘ятаєте, що Інна Дьоміна кілька разів проводила цикл демонстрацій «Наука на літо» для всіх бажаючих.
Потім на базі Dominion.School вона ж організовувала таку ж офлайн-подію з пробірками, реактивами та ексериментами.
До речі, всі виручені кошти вона з колегами спрямувала на наш проєкт постачання тачок для ЗСУ.

Вже з цієї суботи стартує перманентна наукова офлайн-школа, де дітей різного віку долучатимуть до світу природничих наук.

Так, це не безкоштовно, але ціна, взаправду, дуже демократична.

Всю додаткову інформацію і посилання для реєстрації Ви знайдете за покликанням

https://www.facebook.com/share/p/UPrkKoVCN5LpKVrH/?

Зверніть увагу, що кількість місць, на жаль, обмежена.

В добру путь.
Майте тиху ніч.

У світі є три прекрасні речі: наслідки роботи Мартин Брест і Ко на росіі, торт Київський дарунок від БКК і вечірній вигляд підйомників, де одночасно приводяться до ладу тачки Зведеного загону поліції, 48 артбригади і Служби божої.

Дякую Вам.

Немає часу пояснювать.
У Вас лишилося менше 12 годин.
Якщо хочете завтра втрапити на екскурсію в Головну астрономічну обсерваторію країни, подивитися на справжні наукові телескопи та позазирати в аматорські на зірки (за умови чистого неба) - бігом реєструйтеся.

Отут всі деталі https://www.facebook.com/share/p/DecFu8oNbnDkgjCN/?mibextid=QwDbR1

Від себе додам, що я був у багатьох наукових установах на екскурсіях, але ГАО НАН України - це фантастична установа.
Круті лектори, цікавезні лекції, шикарна територія і справжня наука довкола.

Всьо, тік-так, тік-так.

Майте гарний день.

П'ятничний фантастичний довгочит

Знаєте, нещодавно в одній з наукових установ я зустрів знайому вчену, яка несла в руках два папірця.
Перентнулись, спитали "як справи", і я запитав для ввічливості:

- Що за папірці?
- Списуємо олівці, - сумно сказала вона.

Я глянув на дві таблички. Там дійсно було списання одного олівця, вартістю в умовні 5 гривень 68 копійок (чесно, точну цифру не пам'ятаю), а на іншому - списання кулькової ручки, вартістю 10 гривень 11 копійок.

На кожному листку 4 підписи - наукового керівника проєкту, головбуха, начальника планового підрозділу, директора інституту. Печатки само собою.

Знаєте, що я сказав? Ні, не "та як так можна? Ви що? Вони там геть всі подуріли? Нащо на це витрачати папір і сили?"
Ні, я абсолютно спокійно спитав:

- Який ідіот таку дрібноту вписав в планову калькуляцію, щоб потім з нею возитися? [бо всім відомо, що всю цю мілку дичину простіше купити із власної невеликої зарплати вченого, аніж потім носитися з цими папірцями списання, вартість яких вища за вартість того, про що йде мова].

Такі реалії боротьби з корупцією в Україні, коли науковцю по олівцю треба писати пояснення, але коли в якомусь міністерстві умовної економічно-енергетичної промисловості хтось впер умовні 300 мільйонів - просто ідеш пішки через кордон і питань більше немає.
Такі реалії бюджетного кодексу, казначейств, купи регулюючих постанов і документів, що всі разом контролюють копійки, але допускають перевитрату мільйонів там, де це (не)треба.

(До речі, це працює в обидва боки. Я пам'ятаю, як я писав пояснювальну, чому я недовитратив 5 (прописом - П'ЯТЬ) копійок по проєкту вартістю в кілька десят тисяч гривень.
Те, що ціни стрибають і на початку року запланувати витрати до копійки - неможливо - це ж секрет Полішинеля. Звітний кошторис має відповідати плановому, інакше перевірками твою роботу остаточно зупинять).

Я це все до чого.
Коли запускався Національний фонд досліджень України - його поява на випаленій бюджетним недофінансуванням українській науковій ниві - стала просто оазою.
Все, як просили платники податків - більше грошей віддали кращим вченим.

Звісно, з поправками на дитячі хвороби українського ж експертного наукового середовища, виродженого еміграціями та просто переходами в інші сфери.

Тим не менш, це вже були не смішні гранти по 16-90 тисяч гривень на рік (це до вирахування всіх податків та зборів).
Думаю, якийсь суддя зараз ледь не задавився лобстером, а якийсь податківець витер сльозу стодоларовою купюрою.
Це були вже нормальні гроші, яких почало вистачати на гідну зарплатню для науковця хорошого рівня (а не 15 тисяч гривень на місяць. Хоча я нагадаю, що держаудит служба розглядає всі зарплати, що вищі за таку в науці - неефективним використанням бюджетних коштів), обладнання (подекуди вартістю в мільйони гривень), реактиви, матеріали тощо.

Але, як виявляється, більшість проблем НФДУ - так само лежить поза межами впливу самих вчених і фонду, тобто в сфері держуправління та управління фінансами.

Olena Struk написала об'ємний (мова не про розмір, а про вимірність) матеріал про те, чим став Нацфонд для українських науковців, які він має проблеми, хороші сторони та перспективи.

Мені приємно читати пряму мову дорогих мені вчених Sergei Sharapov, Igor Dzeverin, Alexandra Antoniouk, чути їхні думки і розуміти, що вони дуже співзвучні.

Якщо Вам цікаво зазирнути за лаштунки, зрозуміти, як це працює, чому навколо НФД виникають пристрасті - прошу.
https://lb.ua/society/2024/09/18/635255_naukoviy_dobir_yak_pratsyuie.html

Єдине що додам:
1. Добре, що НФД лишається рівновіддаленим від усіх учасників наукового процесу в Україні.
2. НФД в нинішніх умовах недофінансування науки лишається єдиним вітчизняним ресурсом, завдяки якому залишки хороших вчених остаточно не покидають науку.

Майте тиху ніч.

P.S. Фото безбожно спер зі статті. Воно абсолютно прекрасне. На ньому Ігор Дзеверін розглядає череп китоподібного птєродактіля, якого віднайшли в катакомбах річки Либідь часів юрського періоду в районі поселення перших праукраїнців, які потім викопали Чорне море.

У нас в проєкті з‘явилася традиція.
Раз на кілька місяців під час обкатки чергового військового корча - засаджувати його на бездоріжжі в пісок на обидва мости.
Та так, щоб колеса безсило крутилися, земля летіла до неба, але машина з місця - ані руш.

Зазвичай допомагає мала піхотна лопата і міцний трос, причеплений до гака тачки Мартин Брест.
Але тут - вдалося обійтися виключно лопатою Lopata Zubata.
Дякую 🙂

А Ви як проводите вихідні?

Так, тачка 51/42 для НГУ Рубіж пройшла цикл випробувань і після огляду рушить у війська.
Дякую Park Lane - агентство нерухомості та Віталій Пенц за придбане авто, а всім Вам за її ремонт.

Майте тиху ніч.