У кожного в житті є якийсь причіп, що тягне нас назад.
У когось це алкоголізм. У когось - старі токсичні стосунки. Дехто досі слухає токіо хотель.
Але ми з Мартин Брест прагнемо на життя дивитись позітівно (наскільки це можливо, бо «позітівний Мартін» - це оксюморон).
І пропонуємо причіпами вважати лише возики з двома колесами, які чіпляються до військового корча та допомагають підрозділу транспортувати майно, спорядження і книги обліку майна та спорядження.

Для когось із Вас є фантастична пропозиція.
Бачите оці дві чудові закрутки від самовідданої подруги нашого проєкту постачання тачок в ЗСУ Viktoriia Naumova?
По-перше, врахуйте, що я їх досі не з‘їв.
По-друге, вони дістануться добродію чи добройці, які віддадуть - не нам - а на 125 бригаду ТрО свій старий непотрібний причіп.
Ні, не альбоми токіо хотеля, а возик із двома колесами, як на фото, яке я чесно впер з авто.ріа для прикладу.

Якщо десь на дачі під горою листя завалився подібний апарат в більш-менш живому стані (підшипники маточини ми замінимо, де треба - підваримо, шини поміняємо) - пишіть в особисті.

Всіх обійняв.
Майте гарний день.

Я ніколи і ні у кого не питав порад по написанню постів.
Але тут така делікатна ситуація…
Карочє, пішов я до Мартин Брест, терпляче посміявся над його черговим несмішним жартом і спитав:

- Друже… хочу написати пост. Про тачку для зведеного загону поліції.
- Це про Х5?
- Ага.
- І шо?
- Та розумієш… Не можу понять, як почать. В голові крутяться тільки фрази штибу «Це звиздець» і «Це ганьба».

Мартін не забарився з відповіддю і коротко благословив:
- Та так і почни…

(Мартін взагалі вирізняється мудрістю життєвих порад і настанов, я Вам доповідаю).

Отож.
Це звиздець. І це ганьба.

Завдяки Вашій невтомній підтримці ми придбали для зведеного загону поліції тачку 56/42 BMW X5 на трилітровому дизелі.
Так. Саме ту машину з анекдотів, яка не вмикає покажчики повороту, власники якої не вітаються вранці один з одним, бо зранку вже бачились на СТО, і у якої витрата мастила 1 літр на 1 літр пального.

Якщо серйозно, взяли неусосаний екземпляр від єдиного власника з живим двигуном (вони тут, насправді, надійні) і, що важливіше, з живою коробкою і роздаткою.
Машина добре підійде для специфіки виконуваних задач підрозділу і, сподіваюсь, за кордоном побуває теж.

П‘ятдесят шоста машина, придбана завдяки Вам.
П‘ятдесят шоста з сорока двох.

Ви фантастичні, шановні.
І щоб ще більше це підкреслити, скажу Вам таке:
1. Насправді ми придбали вже й 57-му машину.
2. Завдяки Вашому розголосу за один день ми знайшли не один, а два причіпа для 125 бригади ТрО.

Але це окремі історії на якийсь інший день.
І як там почати пости - мені вже порад буде не треба.

В мене немає інших слів, окрім як Дякую.

Майте тиху ніч.

P.S. Сергій Мельничук, почую хоч один жарт від тебе про беенве - у тебе рік не буде компресії в циліндрах. Я всьо сказав.

За шо я люблю свою сторінку в телеграмі - тут нічого ніззя коментувать. Написав і пішов.
Як на табуретку заліз, вірша розповів і все.
Але потім я ходю на сторінку в телеграмі до Мартіна, де він репостить мої пости, і читаю, шо Ви там йому накоментуєте. Бо у нього можна.
Формально, ніби ж його коментують, а не мене, тому реагувать не обов’язково.
Він - Мартін - кстаті, не читає, шо там люди пишуть. Часу у нього, бач, нема. То бомби крутить, то крила їм прикручує, то кудись їх возить. Потім в вотсапі півночі мені шле скріни з новинами з наросії з коментарями «о, це про нас», «гля», «а це точно не ми».
Загалом, читаю ті коментарі я і потім йому переказую.
Мовляв, «Мартін, поки тебе не було, тут ось що написали».
Якась дуже дивна система, але працює.
Загалом, ще раз дяка за підтримку. Два підрозділи нині дуже щасливі.
Все, майте тиху ніч.

Я глибоко переконаний, що більшість дітей, які при першому знайомстві з фізикою чи хімією починають боятися цих предметів і не можуть зрозуміти важливість їхнього вивчення для реального життя, мали б більші шанси на успіх, якби мали нагоду запалити свою цікавість від справді вмотивованих вчителів і від цікавезних експериментів.

Так, природничі науки - це цікаво. Чи-то дитина стане фізиком, чи-то літературознавцем, володіти шкільними знаннями, щоб розуміти суть явищ, що оточують навколо - безцінно.

Як сказано в жарті - чим краще знаєш фізику та хімію, тим менше в житті магії.

Радий Вам повідомити, що зараз з‘явився чудовий шанс ліквідувати пробіли у Вашої дитини в природничих дисциплінах та/або запалити її розум цікавістю до пізнання.

Ви ж пам‘ятаєте, що Інна Дьоміна кілька разів проводила цикл демонстрацій «Наука на літо» для всіх бажаючих.
Потім на базі Dominion.School вона ж організовувала таку ж офлайн-подію з пробірками, реактивами та ексериментами.
До речі, всі виручені кошти вона з колегами спрямувала на наш проєкт постачання тачок для ЗСУ.

Вже з цієї суботи стартує перманентна наукова офлайн-школа, де дітей різного віку долучатимуть до світу природничих наук.

Так, це не безкоштовно, але ціна, взаправду, дуже демократична.

Всю додаткову інформацію і посилання для реєстрації Ви знайдете за покликанням

https://www.facebook.com/share/p/UPrkKoVCN5LpKVrH/?

Зверніть увагу, що кількість місць, на жаль, обмежена.

В добру путь.
Майте тиху ніч.

У світі є три прекрасні речі: наслідки роботи Мартин Брест і Ко на росіі, торт Київський дарунок від БКК і вечірній вигляд підйомників, де одночасно приводяться до ладу тачки Зведеного загону поліції, 48 артбригади і Служби божої.

Дякую Вам.

Немає часу пояснювать.
У Вас лишилося менше 12 годин.
Якщо хочете завтра втрапити на екскурсію в Головну астрономічну обсерваторію країни, подивитися на справжні наукові телескопи та позазирати в аматорські на зірки (за умови чистого неба) - бігом реєструйтеся.

Отут всі деталі https://www.facebook.com/share/p/DecFu8oNbnDkgjCN/?mibextid=QwDbR1

Від себе додам, що я був у багатьох наукових установах на екскурсіях, але ГАО НАН України - це фантастична установа.
Круті лектори, цікавезні лекції, шикарна територія і справжня наука довкола.

Всьо, тік-так, тік-так.

Майте гарний день.

П'ятничний фантастичний довгочит

Знаєте, нещодавно в одній з наукових установ я зустрів знайому вчену, яка несла в руках два папірця.
Перентнулись, спитали "як справи", і я запитав для ввічливості:

- Що за папірці?
- Списуємо олівці, - сумно сказала вона.

Я глянув на дві таблички. Там дійсно було списання одного олівця, вартістю в умовні 5 гривень 68 копійок (чесно, точну цифру не пам'ятаю), а на іншому - списання кулькової ручки, вартістю 10 гривень 11 копійок.

На кожному листку 4 підписи - наукового керівника проєкту, головбуха, начальника планового підрозділу, директора інституту. Печатки само собою.

Знаєте, що я сказав? Ні, не "та як так можна? Ви що? Вони там геть всі подуріли? Нащо на це витрачати папір і сили?"
Ні, я абсолютно спокійно спитав:

- Який ідіот таку дрібноту вписав в планову калькуляцію, щоб потім з нею возитися? [бо всім відомо, що всю цю мілку дичину простіше купити із власної невеликої зарплати вченого, аніж потім носитися з цими папірцями списання, вартість яких вища за вартість того, про що йде мова].

Такі реалії боротьби з корупцією в Україні, коли науковцю по олівцю треба писати пояснення, але коли в якомусь міністерстві умовної економічно-енергетичної промисловості хтось впер умовні 300 мільйонів - просто ідеш пішки через кордон і питань більше немає.
Такі реалії бюджетного кодексу, казначейств, купи регулюючих постанов і документів, що всі разом контролюють копійки, але допускають перевитрату мільйонів там, де це (не)треба.

(До речі, це працює в обидва боки. Я пам'ятаю, як я писав пояснювальну, чому я недовитратив 5 (прописом - П'ЯТЬ) копійок по проєкту вартістю в кілька десят тисяч гривень.
Те, що ціни стрибають і на початку року запланувати витрати до копійки - неможливо - це ж секрет Полішинеля. Звітний кошторис має відповідати плановому, інакше перевірками твою роботу остаточно зупинять).

Я це все до чого.
Коли запускався Національний фонд досліджень України - його поява на випаленій бюджетним недофінансуванням українській науковій ниві - стала просто оазою.
Все, як просили платники податків - більше грошей віддали кращим вченим.

Звісно, з поправками на дитячі хвороби українського ж експертного наукового середовища, виродженого еміграціями та просто переходами в інші сфери.

Тим не менш, це вже були не смішні гранти по 16-90 тисяч гривень на рік (це до вирахування всіх податків та зборів).
Думаю, якийсь суддя зараз ледь не задавився лобстером, а якийсь податківець витер сльозу стодоларовою купюрою.
Це були вже нормальні гроші, яких почало вистачати на гідну зарплатню для науковця хорошого рівня (а не 15 тисяч гривень на місяць. Хоча я нагадаю, що держаудит служба розглядає всі зарплати, що вищі за таку в науці - неефективним використанням бюджетних коштів), обладнання (подекуди вартістю в мільйони гривень), реактиви, матеріали тощо.

Але, як виявляється, більшість проблем НФДУ - так само лежить поза межами впливу самих вчених і фонду, тобто в сфері держуправління та управління фінансами.

Olena Struk написала об'ємний (мова не про розмір, а про вимірність) матеріал про те, чим став Нацфонд для українських науковців, які він має проблеми, хороші сторони та перспективи.

Мені приємно читати пряму мову дорогих мені вчених Sergei Sharapov, Igor Dzeverin, Alexandra Antoniouk, чути їхні думки і розуміти, що вони дуже співзвучні.

Якщо Вам цікаво зазирнути за лаштунки, зрозуміти, як це працює, чому навколо НФД виникають пристрасті - прошу.
https://lb.ua/society/2024/09/18/635255_naukoviy_dobir_yak_pratsyuie.html

Єдине що додам:
1. Добре, що НФД лишається рівновіддаленим від усіх учасників наукового процесу в Україні.
2. НФД в нинішніх умовах недофінансування науки лишається єдиним вітчизняним ресурсом, завдяки якому залишки хороших вчених остаточно не покидають науку.

Майте тиху ніч.

P.S. Фото безбожно спер зі статті. Воно абсолютно прекрасне. На ньому Ігор Дзеверін розглядає череп китоподібного птєродактіля, якого віднайшли в катакомбах річки Либідь часів юрського періоду в районі поселення перших праукраїнців, які потім викопали Чорне море.

У нас в проєкті з‘явилася традиція.
Раз на кілька місяців під час обкатки чергового військового корча - засаджувати його на бездоріжжі в пісок на обидва мости.
Та так, щоб колеса безсило крутилися, земля летіла до неба, але машина з місця - ані руш.

Зазвичай допомагає мала піхотна лопата і міцний трос, причеплений до гака тачки Мартин Брест.
Але тут - вдалося обійтися виключно лопатою Lopata Zubata.
Дякую 🙂

А Ви як проводите вихідні?

Так, тачка 51/42 для НГУ Рубіж пройшла цикл випробувань і після огляду рушить у війська.
Дякую Park Lane - агентство нерухомості та Віталій Пенц за придбане авто, а всім Вам за її ремонт.

Майте тиху ніч.

Це Мартин Брест.
Фото вчорашнє (чи позавчорашнє?).
Він замучаний просто в нуль, але щасливий.
Бо на росії палають склади озброєння, а це гарантовано зменшить тиск на наших бійців на передових позиціях, а також імовірно врятує цивільні міста від певної кількості КАБів чи балістики хоч на певний час.

Але Мартін замучав і мене.
Черги на тачки дял Сил оборони рухаються дуже повільно, а пацани чекають в черзі.
Черги на ремонти військових тачок, що приїхали з лінії розмежування, теж рухаються повільно.
А бійці так само чекають в черзі.
Замучав.

Карочє, я (Мартін про це не знає) хочу зібрати сукупно мільйон дєнєг.
Може не за один розіграш, а за два.
Але мільйон.
Щоб вистачило і на пікапа для якогось наступного підрозділу в нашій черзі, і на ремонт пари корчів, що стоять під парканом, і щоб вистачило досипати іншим цікавим підрозділам, щоб вони вже в біса взяли собі хорошу таратайку і продовжували відправляти свої газонокосарки росіянам "на радість".

Другий розіграш буде мистецький.
До нього майже все готово.
Ну, там будуть знову розписані гільзи, скрині, тубуси, мозаїки, оригінальні авторські блокноти і таке всяке.
Але зараз ми робимо розіграш "Військовий".

Усі ці лоти привезені прямо з передової бійцями 5 ОШБр, 4 бригади НГУ Рубіж та ППОшниками з Київської області.
Усі лоти чесні, автентичні і усі мінусували російських солдат та їхню техніку.

Все без жодної обробки і долучення художниць-художників.
Спеціально, аби підкреслити, що артефакти війни - вони ось такі.
Єдине, що я з деякими лотами зробив - відмив у ванній трохи з милом (дружина теж про це не знає), бо були вже ну дуже брудні.

Отже, ми пропонуємо:

1. Український прапор з автографом легендарного Редіса - командира 12 бригади спецпризначення Азов. За такий лот ми щиро дякуємо нашому найкращому Стігу Костянтин Бакуемський, що нині служить в НГУ.

2. Тубус від ПЗРК Стінгер.

3. Тубус від протитанкового гранатомета Матадор з автографами бійців.

4. Тубус від гранатомета Bullspike-AT з автографами бійців.

5. Тубус-транспортно-пусковий контейнер до ПТРК Стугна

6. 2 тубуси від зарядів 155 мм, великі.

7. 2 тубуси від зарядів 155 мм, середні.

8. Тубус від заряду 155 мм, малий

9. 3 автентичні гільзи 122 м, сталь.

10. Ущільнююча стрічка Remove Before Firing

11. Гільза 152 мм, сталь.

12. Латунна гільза 122 мм.

13. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, без ручки.

14. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, чорний.

15. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, з ручкою.

16. 2 контейнери з-під зарядів 120 мм.

17. Тубус від заряду 155 мм, темно-зеленийї з чорною наліпкою.

18. Тубус від заряду 155 мм, високий.

19. 2 необроблені гільзи від гранатомета Mk19

20. Гільза 30 мм

21. 2 гільзи 60-мм, жовті

Усього 28 лотів.
Звісно, на самому розіграші ми ще насипемо.
Але поки так.

Як взяти участь?
1) До 15 години п'ятниці 04 жовтня надсилайте будь-яку кількість донатів, що кратні 300-м гривням, на (УВАГА!) картки
4149499086676739 (Антон Сененко)
або
4441114443028624 (Олег Болдирєв)
або на PayPal senenkoanton@gmail.com (перерахую в гривневому еквіваленті).
Ба більше.
Автоматично до участі в розіграші будуть долучені всі донати від 300 гривень, що були насипані сьогодні, 22 вересня після оцього поста Мартіна https://www.facebook.com/share/p/i2aQ3HdqptbrNqLe/

Ще одне ба більше - у розіграші візьмуть участь ВСІ донати від 300 грн, що посипляться за цей період на вказані рахунки.
Ні, відмовитися не можна.