Мало хто замислюється, що то в Києві за вулиця Академіка Заболотного і чому на ній розташовується однойменний Інститут мікробіології і вірусології НАН України (а також Інститут молекулярної біології і генетики НАНУ).

Вулиця названа на честь науковця, який не просто мав мужність і титанові… нерви, щоб для дослідження небезпечних хвороб самостійно заражати себе холерою чи дифтерією.
Він натурально на початку ХХ століття руйнував основи тодішнього знання про небезпечні хвороби, від яких вмирали мільйони людей по всьому світу, і йому аплодував сам Інститут Луі Пастера та пан Роберт Кох.
Гайнути на конях 2000 км в Монголію, щоб опинитися в епіцентрі смертельної хвороби? Легко.
Довести, що в здорових людях можуть жити збудники страшних недугів? Секундочку.

Холера, дифтерія, чума, сифіліс, тиф - хтозна скільки життів врятували дослідження Данила Заболотного.
Вони реально вплинули на світову науку.

Це відео не залишить Вас байдужими.
І Ви щиро пишатиметеся, що в Києві є вулиця Академіка Заболотного.

Olexii Kovalenko, це найкраща документалка про науку, яку я бачив за останній час.
На Межі Життя - Віруси, дякую, що звернули увагу на цей витвір.

Посилання ось

https://youtu.be/7hozNWLws_o?si=QjsVQ_8mBerBTdUS

Збережіть собі, щоб глянути пізніше.

Майте тиху ніч.

Якщо мене наздоженуть чорні вертольоти і в новинах покажуть, що сікрєт сьорвіс зупинив бус з купою страшнючих залізяк - знайте, це я віз лоти на розіграш «Військовий».
Десь за годину у мене в фейсбуці.
З Мартин Брест.

Сьогодні від одного бійця Сил оборони отримав вітальну листівку.
З Покровська.
Чесно кажучи, мабуть дуже рідкісна річ в нинішній непростий час.
Дмитре, дякую :)
Мені важко пригадати, коли я взагалі отримував такі теплі лампові штуки, підписані вручну, а з самого фронту - тим більш.

Ми продовжуємо працювати в інтересах Сил оборони і завдяки сьогоднішньому розіграшу "Військовий" ми зібрали 634 610 грн та еквівалент 3543 у.о. на пейпал.
Спасибі Вам.
Нижче я навожу перелік переможців і лотів, які вони виграли:

1. Прапор з підписом Редіса - Олена Устінова
2. Тубус від ПЗРК Стінгер. - Павло Безверхий
3. Тубус від протитанкового гранатомета Матадор з автографами бійців. - Костянтин Жилін
4. Тубус від гранатомета Bullspike-AT з автографами бійців. - Михайло Рудий
5. Тубус транспортно-пусковий контейнер до ПТРК Стугна - Oleh Fishchuk
6 Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Радченко Д.
7. Тубус від зарядів 155 мм, великий. - Tomashevs'kyi Dmytro
8. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Oleksandr Liubenko
9. Тубус від зарядів 155 мм, середній. - Tomashevs'kyi Dmytro
10. Тубус від заряду 155 мм, малий - Bibikov Yevhenii
11. Автентична гільза 122 м, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
12. Автентична гільза 122 м, сталь. - Yuriy Golovatenko
13. Автентична гільза 122 м, сталь. - RUSLAN (донат 27.09.2024)
14. Ущільнююча стрічка Remove Before Firing - Гой Л.
15. Гільза 152 мм, сталь. - Tomashevs'kyi Dmytro
16. Латунна гільза 122 мм. - Tetyana Lutsyk
17. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, без ручки. - Bohoslovs'kyi Oleksii
18. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, чорний. - Bohoslovs'kyi Oleksii
19. Пластиковий тубус до заряду 155 мм, з ручкою. - Antropov Anton
20. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - GAZNYUK MAKSIM
21. Контейнер з-під зарядів 120 мм. - переказ 28.09.2024 23:31 RONLINE
22. Тубус від заряду 155 мм, темно-зеленийї з чорною наліпкою. - KRAVCHUK VALERIJ
23. Тубус від заряду 155 мм, високий. - Tomashevs'kyi Dmytro
24. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - Antropov Anton
25. Необроблена гільза від гранатомета Mk19 - DVORNICHENKO IRINA
26. Гільза 30 мм - Tomashevs'kyi Dmytro
27. Гільза 60-мм, жовта - Bohoslovs'kyi Oleksii
28. Гільза 60-мм, жовта - переказ 01.10.2024 13:59 RONLINE
29. Гільза Олега Сабадаша - Бондарчук Т.
30. Гільза-підсвічник - Antropov Anton
31. Гільза-підсвічник - переказ 23.09.2024 22:17
32. Гільза-підсвічник - Bohoslovs'kyi Oleksii

Ми з Мартин Брест щиро вітаємо переможців і просимо зв'язатися зі мною, щоб обговорити, як переслати виграні лоти.

Фуф.
Готуємось до розіграшу "Мистецький".

Майте тиху ніч.

P.S. Посилання на розіграш тут https://www.facebook.com/senenkoanton/videos/2960528804112209
Посилання на таблицю виграшів https://docs.google.com/spreadsheets/d/1uxRanp0YsZlrlU3g0yNu5ZLcJ72cYT3439tpLlbzLpU

Вчора десь в розвиненому світі присудили Нобелівку з фізіології і медицини.
Сьогодні - з фізики.

Наукова спільнота тримає інтригу, потім ошелешує лауреатів звісткою, власне, про їх лауреатство.
Медіа носяться з коментарями і коментаторами, нобелівський тиждень триватиме, аж поки не вручать Нобелівську премію миру (бачили б Ви моє обличчя зараз, коли я пишу це слово «мир»).

І, чесно, саме цього року - чи-то від втоми, чи-то від щоденних спостережень, скільки росіяни у нас забрали нашої землі - всі ці турботи цивілізації мені як ніколи здаються награними і вигаданими.

Чергові медалі за те, що вже зроблено, в реальності, де суто нелюдські системи воліють знищити прогрес, розвиток і основи, завдяки яким людство так стрімко просунулось вперед.

Я до чого.
Воно, звісно, важливо, як і Олімпіада (яку я взагалі не дивився, бо теж вже не зрозумів - нащо, хоча колись давно обожнював це дійство), але оці ритуали - здаються зайвими.

Тим не менш.
Суть - ЗА ЩО - Нобелівку присудили принаймні для загального розвитку - треба знати.
Особливо дітям.
Не лише для того, щоб усвідомлювати, наскільки глибоко наука докопалася до основ світобудови, а й щоб в майбутньому мати шанс долучитися до передових досліджень в провідних центрах світу.

Тому я пропоную Вашій увазі 3 чудові матеріали про цьогорічну Нобелівку з фізіології і медицини, де маленький хробак в прямому сенсі слова перевернув уявлення вчених про наші власні ДНК, РНК, виробництво білків і спадковість.

1. Першим подаю, назвімо так, «академічний», але зрозумілий виклад Oleksiy Boldyriev на сторінках Куншт

https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka

2. Другим - фантастично дотепний і відверто реготосинтезуючий текст Olexii Kovalenko на Довколаботаніка. Його пояснення зрозумів би і хробак, навколо якого вся ця премія і закрутилася

https://www.facebook.com/share/p/QQLm2HPimo2iLFtF/?mibextid=QwDbR1

3. Ну, а третій ресурс - це для любителів подкастів та візуалізацій - озвучка голосом Олексія попереднього тексту

https://youtu.be/vTsB5CFETOc?si=znX1W-NWPrpKRRvZ

Приємного читання-перегляду.

Ну, і наостанок, не забуваю дякувати, що підтримуєте ремонти військових корчів.
На фото - класика від польських перекупів: заліплені герметиком лампи несправності АБС та технічного обслуговування.
Воно не страшно, але смішно.

Працюємо далі.

Майте тихий вечір.

Як сказав сьогодні один співробітник Головного управління розвідки (а може і не він, але яка різниця, бо істина є істина) - вихователі дитячих садків - то біороботи.
І зразки їхньої крові треба ретельно вивчати, щоб врешті виробити вакцину для людей від усього.
Бо таке враження, що тільки вони не хворіють.

Воно ж нині як.
Марк тиждень ходить у садочок - потім тиждень хворіємо.
Всі троє. Я, Марк і дружина.
Знов садочок - знову привіт шмарклі, кашель, виламування спини, хвоста і випадіння шерсті.

Мене попереджали, що найскладніший етап в житті - це коли дитина носитиме бацили додому, і порівняно з цим підлітковий період чи перші кохання дитини то є дрібниці.
Може це і спрощений погляд на життя.

Але оце лежу цілий вечір на ліжку колінками до стіни, героїчно пускаю слину на подушку, продумую кому і шо лишити, і таки важко.

Єдино що розумієш, що все не дарма….
Це коли Марк заходить в кімнату, підходить до мене, стає поруч, починає гладити по голові і тихенько примовляти:
- Бідний мій татко… Бідний татко…

Це щось таке… Словами не передати.

Обійміть своїх дітей.
Це щастя.

А до вихователів я б придивився.
Майте тиху ніч.

Про цьогорічну Нобелівську премію з фізики важко писати щось однозначне.
Якщо одні люди просто радіють, що нобелівка з фізики пішла творцям нейромереж, якими всі зараз користуються, генеруючи собі презентації, картінки і споживацькі звички, то інші закономірно дивуються, до чого тут фізика.

Офіційно премію присудили "«за фундаментальні відкриття та винаходи, які дозволяють реалізувати машинне навчання за допомогою штучних нейронних мереж»".

Коли починаєш читати пояснення, чому воно так [1], наче десь і погоджуєшся, що глибокі знання авторів у фізиці матеріалів (зокрема, про атомні спіни і взаємодію окремих частинок) допомогли створити модель мережі.
(До речі, прекрасне відеопояснення про Нобелівку з фізики 2024 зробив крутий Olexii Kovalenko тут [2]. Він не просто переклав і виголосив все, що нам розповів нобелівський сайт, але й притягнув, як завжди, ботаніку, та розповів, що рослини кричать, коли їх ріжуть. Раджу послухати. Байдужими до науки Ботаніки Ви більше не будете).

Але, з іншого боку, тоді за всі-всі-всі відкриття у світі варто віддавати премію фізикам, бо ж все в світі є атомами, частинками, воно все взаємодіє, об'єднується, роз'єднується тощо.
Ні, почалося все, звісно, з математики, але математиків з нобелівки заздалегідь викреслили (тікає).

Як на мене, проблема не у номінації і не у переможцях.

Проблема в тому, що Нобелівська премія - безнадійно застаріла (сильніше, ніж Олімпійські ігри, які, по суті, стали змаганням не зовсім звичайних людей з визначеними генетично особливостями, плюс фармакології).

Поясню.
З одного боку, категорії, за які премія присуджується - типу, фізіологія, хімія, фізика - і близько не покривають того розмаїття наук та галузей, що виникли та розвинулися за ці 123 роки.
Немає номінації "Нобелівська премія з комп'ютерних наук", хоча прогрес там фантастичний - от і доводиться натягувати сферичного слона у вакуумі на сову, яка і так вже натягнута на глобус.

З іншого боку, сама суть премії вже давно не відповідає реаліям, в яких вона існує.
Тоді, наприкінці 19-початку 20 століття наука була не те щоб простою, але достатньо легко можна було однозначно визначити пріоритет відкриття.
Власне, тому багато ефектів, явищ, формул, сталих носять якесь прізвище.
Один вчений був сам собі і фізиком, і хіміком, і біологом, і лектором, і інженером, і винахідником, сам патентувався і часто сам мив підлогу в лабораторії.

Нині наука є колективним "спортом".
Генії-самородки, що здатні змінити основи-основ і перевідкрити фундаментальні закони або привнести щось кардинально нове у вигляді гравіцап - то, в основному, клієнти психіатричних лікарень.

За однією ж людиною, яка стоїть в світлі софітів на сцені Нобелівської церемонії, стоять цілі інститути та індустрії, купа досліджень у суміжних сферах, без яких урочистого моменту просто не було б.
Ба більше, сама сцена є "плечима титанів" - інших науковців - які зробили свій необхідний внесок в наукову революцію і або померли раніше, ніж людство оцінило їхню працю, або ж просто не пощастило, бо не можна премію дати усім.

Я до чого.
На мою скромну думку не слід сприймати Нобелівку дуже критично і дуже серйозно, бо це вже просто традиція.
Так само, як королі, гвардійці на конях із шаблями тощо.
Це просто церемоніал.

Бо, насправді, справедлива винагорода за фантастичний прогрес в науках існує і вона присуджується щороку, щомісяця, щодня і щогодини.
Причому усім громадянам, які до неї так-сяк долучилися.
Про що я?
Журнал Nature випустив статтю зі статистикою, хто, як, в якому віці, в якій галузі та з якої країни має найбільші шанси отримати Нобелівку.
Отут оригінал [3], отут україномовний переклад [4].

Так от, 54% премій з фізики-хімії-фізіології отримали мешканці Північної Америки. Менше - в Європі. Вихідці з бідних країн теж отримували, але на момент отримання вони переважно теж проживали в цивілізації.
Тобто суспільства, які фінансують свою науку і тримають її на високому рівні протягом десятилітть (розрив між відкриттям та присудженням премії складає порядка 14-29 років), отримують не просто Лауреата із золотою медаллю.
Вони отримують технології,

конкурентну перевагу і взагалі все-все-все.

Країни ж типу нашої шукають свій особливий шлях, тому завжди будуть в когорті колег з країн з т.зв. глобального півдня.

Але якщо Ви думали, що це і все, що я можу Вам розповісти про цьогорічну Нобелівку з фізики, то нє, пелька в мене ще не втомилася.

Konstantin Blyuss зробив переклад твіта Jürgen Schmidhuber [5] - німецького вченого в галузі машинного навчання та штучного інтелекту.
Костянтин ніяк не коментує перекладене і я теж не коментуватиму, бо волосся стає дибки.
Викладу його пост як є:

"Позавчора Нобелівську премію з фізики присудили Джону Хопфілду і Джеффрі Хінтону за «фундаментальні відкриття та розробки, які призвели до машинного навчання за допомогою штучних нейронних мереж». Хоча навіть серед фізиків є багато сперечань на тему того, що більше чи менше заслуговує на Нобелівську премію, цьогорічне рішення виявилося набагато більш контраверсійним, бо попри всю корисність машинного навчання, це, все таки, не фізика в звичайному розумінні.
Є один німецький вчений в галузі машинного навчання та штучного інтелекту, Юрген Шмідхубер (Jürgen Schmidhuber, h-index 125, 256 тисяч (!!!) посилань), який також є експертом з історії штучного інтелекту. Він прокоментував на Х цьогорічну Нобелівку з фізики. Далі йде переклад його твіта з посиланнями, без жодних коментарів, ви можете прочитати і зробити власні висновки.
«Нобелівська премія з фізики 2024 року для Хопфілда та Хінтона присуджується за плагіат і неправильне визначення авторства в комп'ютерних науках. Йдеться переважно про "мережу Хопфілда" Амарі та "машину Больцмана".
1. Рекурентна архітектура Ленца-Ізінга з нейроноподібними елементами була опублікована в 1925 році [L20][I24][I25]. У 1972 році Шун-Ічі Амарі (Shun-Ichi Amari) зробив її адаптивною, тобто такою, що може навчитися асоціювати вхідні шаблони з вихідними шаблонами, змінюючи вагу зв'язків [AMH1]. Однак Амарі лише коротко згадується в "Науковому обґрунтуванні Нобелівської премії з фізики 2024 року". На жаль, мережу Амарі пізніше назвали "мережею Хопфілда". Хопфілд перевидав її через 10 років [AMH2], не посилаючись на Амарі навіть у пізніших роботах.
2. Пов'язана з машиною Больцмана стаття Ackley, Hinton, and Sejnowski (1985) [BM] була присвячена вивченню внутрішніх репрезентацій у прихованих блоках нейронних мереж (NN) [S20]. У ній не згадується перший робочий алгоритм глибокого навчання внутрішніх репрезентацій Івахненка та Лапи (Україна, 1965)[DEEP1-2][HIN]. Не згадується окрема робота Амарі (1967-68)[GD1-2], присвячена вивченню внутрішніх представлень у глибоких НМ (нейронних мережах) з кінця в кінець за допомогою стохастичного градієнтного спуску (SGD). Навіть пізніші дослідження авторів [S20][DL3][DLP], а також "Наукове обґрунтування Нобелівської премії з фізики 2024" не згадують про ці витоки глибокого навчання. ([BM] також не цитує відповідні попередні роботи Sherrington & Kirkpatrick [SK75] та Glauber [G63]).
3. Нобелівський комітет також високо оцінює метод Хінтона та ін. 2006 року для пошарового попереднього навчання глибоких НМ (2006) [UN4]. Однак у цій роботі не згадується ані оригінальне пошарове навчання глибоких НМ Івахненка та Лапи (1965) [DEEP1-2], ані оригінальна робота з неконтрольованого попереднього навчання глибоких НС (1991) [UN0-1][DLP].
4. У "Популярній інформації" сказано: "Наприкінці 1960-х років деякі невтішні теоретичні результати змусили багатьох дослідників запідозрити, що ці нейронні мережі ніколи не матимуть реальної користі". Однак, очевидно, що дослідження в галузі глибокого навчання були живими і активними в 1960-70-х роках, особливо за межами англомовного світу [DEEP1-2][GD1-3][CNN1][DL1-2][DLP][DLH].
5. Багато додаткових випадків плагіату і неправильної атрибуції можна знайти в наступному джерелі [DLP], яке також містить інші вищезгадані посилання. Можна почати з розділу 3:
[DLP] J. Schmidhuber (2023). Як 3 лауреати премії Тьюринга перевидали ключові методи та ідеї, чиїх авторів вони не змогли вказати. Технічний звіт IDSIA-23-23, Швейцарська лабораторія штучного інтелекту IDSIA, 14 грудня 2023 року.

https://people.idsia.ch/~juergen/ai-priority-disputes.html
Див. також наступне посилання [DLH] для ознайомлення з історією галузі:
[DLH] J. Schmidhuber (2022). Анотована історія сучасного ШІ та глибокого навчання. Технічний звіт IDSIA-22-22, IDSIA, Лугано, Швейцарія, 2022. Препринт arXiv:2212.11279 https://people.idsia.ch/~juergen/deep-learning-history.html (Це продовження відзначеного нагородами дослідження 2015 року https://people.idsia.ch/~juergen/deep-learning-overview.html )
Ось посилання на сам оригінальний твіт: https://x.com/schmidhuberai/status/1844022724328394780"

Ви теж, м'яко кажучи, здивовані?
Ну, як є.

Окремо про українців.
Це ж не той випадок, коли українці викопали Чорне море.
Потужна кібернетика на теренах України в 1960-х - не вигадка і не міф.
І світ про це знає.
Це ми, почасти, про таке забуваємо.

Та сама вулиця Івахненка в Києві з'явилася лише в 2022 році.
А Ви лиш почитайте про нього [7].
Якщо цікаво - то і про Катерину Ющенко погугліть [8].

Загалом, я не уявляю, чим ця історія завершиться і чи взагалі буде якийсь початок, чи Нобелівку просто вручать та про все забудуть, але розуміти Ви маєте головне:

Нейромережі це фантастично цікава штука, які кардинально змінюють життя навколо нас прямо зараз, тому ідіть вже дивіться відео Коваленка.
Незалежно від того, хто отримав медаль, суть внеску в побут звичайної людини не змінюється.

Майте тихий вечір.

[1] https://www.nobelprize.org/prizes/physics/2024/popular-information/
[2] https://www.youtube.com/watch?v=dwsiDdFm148
[3] https://www.nature.com/immersive/d41586-024-02897-2/index.html
[4] https://mind.ua/publications/20279882-yak-oderzhati-nobelivsku-premiyu-korotka-instrukciya
[5] https://x.com/schmidhuberai/status/1844022724328394780
[6] https://www.facebook.com/share/p/ZTWii8MjmTDGpD4J/
[7] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D1%85%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
[8] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%AE%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%9B%D0%BE%D0%B3%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0

- Я вибачаюсь, у Вас не знайдеться кулькової ручки?

Дядько в робочому комбінезоні із плямами масла, бруду і чогось незрозумілого, що ідеально вписувало його в місцевий колорит гаражного кооперативу, розвернувся до мене в півоберта і примружив очі крізь окуляри.

- ... я поверну... потім...,- ніяково додав я, намагаючись зробити якомога респектабельніший вигляд, наскільки це було можливо зробити в замазюканому худі із зображенням Лабораторної миші і розтягнутих штанях 5.11, які мені колись підігнав Мартін.

Дядько повернувся повністю, подумав і сказав:
- Так-так, зараз знайду.
З цими словами він методично як робот бостон дайнемікс почав обшарювати кожен закуток припаркованого поруч фольксвагена транспортер п'ятої серії - бардачок, кишеньки дверей, торпеду, нішу під пасажирськими сидіннями.

- Нема... Ви знаєте, немає. - з трагізмом в голосі протягнув він.
- От блін, так всігда, - випалив Сайгон, що стояв позад мене зі своєю-вже моєю книгою у руках. - у мене теж як на зло нема.
- А Вам нащо? - спитав дядько
- Та підписати книгу. Не завжди автора зустрінеш, - якомога простіше відповів я, щоб уникнути зайвих питань і втрати часу. - Сайгон, я он туди (показую) збігаю, там спитаю.

Дядько на іржавому крайслері вояджері якраз задкував, щоб дременути з цього нескінченного лабіринту іржавих воріт, коли я постукав до нього у вікно і так само попросив ручку.
Імовірно, крайслери з конвеєра ручками комплектують, на відміну від фольксвагенів, тому вже за десять секунд я мчав до Сайгона, який вже про щось гомонів із дядьком.

-... так ми і видали книгу. А ви теж щось написали? - вловив я залишки дядькового монологу.
- Та це ж Сергій Сергійович Saigon, автор Кіна дикого степу, - з ходу випалив я і простягнув ручку Сергію.
- А де її купить?
- Ніде, - відрізав Сайгон, паралельно розмазуючи чорнила на титулці.
- В смислі? Книгу як купить? Де її взять?
- Та ніде. Тільки у мене. Але з собою зараз немає, то ніде. - продовжував сопіти Сергій, хитро усміхаючись.
- ...ось, - втрутився я і простягнув дядькові смартфон з відкритим фейсбуком, - сюди вводите ім'я автора, ось його сторінка, тут можна і замовити.
- О, дякую. А Ви, до речі, не чули, я тут розповідав. Я ж теж автор. Ми написали "Хроніка війни в чорноморській та азовській операційних зонах 2023".
- Як-як? - перепитав я, намагаючись швидше нагуглити. - Ніколи про таку не чув.
- Хроніка війни в чорноморській та азовській операційних зонах 2023... Мене звати Анатолій Бондарук. На жаль, з собою не маю книги, щоб Вам подарувати....
- Та нічого, я знайду, - усміхаюсь.

- Так а шо тут відбувається? - підкотив водій на крайслері і витріщився на те, як Сайгон підписує книгу, - автограф сесія чи шо?
- Не повірите, так. Я б сказав, що тут цілий літературний гурток. Осьо (тицяю пальцем на Сергія і Анатолія) - зібралися два автори, один мені книгу підписує, інший свою презентує.

Обличчя вояджеровода витягнулося і я тим часом повернув йому ручку:
- Дякую. Дуже виручили.
- Прошу.

Штош. Тепер в мене колекція селфі вже з двома авторами, книжок яких я не читав.
Треба буде ще ті Хроніки купити і можна відкривати бібліотеку.

А чого ми з Сайгоном зустрічались?
Нє, не через книгу.
Він нам позашляхової гуми підігнав два комплекти. Один - з дисками.
Тищ на 50.
Чо він нас так любе?
Він-то каже коротко "гума має служить пацанам", але я-то знаю, що він просто пронікся моєю думкою, що у Мартин Брест несмішні жарти.
І тепер шукає привід зі мною зустрічатися, пити на заправці каву і обсмоктувати цю геніальну глибоку мисль.

А так шо...
МИ продовжуєм завдяки Вам крутити гайки на військових корчах і топити їх у багнюці.
Скоро буде багато хороших новин.
Вони вже, насправді є, але їх анонсувать поки ніззя.

Майте тихий вечір.

Чого не спите? Прислухаєтесь до какофонії летючих балалайок?
Чуєте, не знаю, що Ви там собі завтра запланували, але Дійсна наука знову влаштовує лекторій.

Цього разу про математику і мистецтво.
Ви ж певно теж любите рілси чи шортси, де показують прикольні математичні приклади, що демонструють красу симетрії, фрактальних структур, кратності, паралельно-перпендикулярності тощо.

Так завтра (тобто вже, фактично, сьогодні, бо субота ж) Кateryna Terletska Вам про те все розповість.
Математика ж сама шалено захоплююча, а тут Катя запропонує Вам трохи інакший погляд крізь призму чисел на знайомі мистецькі речі.

Катерина має чудовий лекторський досвід і я досі не можу забути їі розповідей про внутрішні хвилі (ті, що в океанах) в Будинку вчених.
Доступно і зрозуміло.

Посилання на подію тут https://www.facebook.com/events/2858147637686947

Обов‘язковою є реєстрація.
Подія не є безкоштовною, але половину суми за вхід Ви з‘їсте-вип‘єте на барі, а половина - піде донатом на наш із Мартин Брест проєкт 42 тачки на ЗСУ.

Дякую Вам.

Майте тиху ніч.

Нобелівка з літератури особисто для мене кожного року чи не цікавіша за фізику.
Бо її присудження щоразу підкреслює мою власну обмеженість.
Якщо за щось в фізиці, хімії чи біології дають нагороду - за ефект, роботу, відкриття - то я або принаймні про це чув, або ж можу відносно швидко скласти уявлення: чи-то спершись на популярні пояснення колег-науковців, чи-то самостійно погортавши статті в оригіналі.

З літературою так не вийде.
Це статтю з фізики можна прочитати «по-діагоналі», абстракти-висновки і вже де треба - заглибитись в деталі, пропустивши повз очі усі зайві слова і фрази.

В літературі ти мусиш проковтнути твір цілком. Від рядка до рядка. Сторінку за сторінкою.
Ти або читаєш повністю і тоді маєш шанс зрозуміти автора, або ж відкладаєш книгу, як нудну.
(Виключенням для мене був - це Собор Паризької Богоматері, де я пропустив всі сторінки опису Парижа, бо нащо то читати, я там ніколи не буду.
Але потім багато разів про це шкодував, бо біля того Собору працював).

Без занурення в оповідь скласти справжнє уявлення про текст в літературі - неможливо.

І тому для мене люди, які шарять в літературних Нобелівках - напівбоги.
Це ж вони не просто розуміють, за що ту чи іншу авторку/автора відзначили.
Вони те все читали, взагалі знають про кого і про що мова, і, о жах, здатні порівняти ці твори з десятками інших подібних і сказати: ага! Тут же все ясно за що!

Ох…

Карочє, нам пощастило.
Нам пощастило, що у нас є Bogdana Romantsova, котра здатна тисячі прочитаних сторінок в своїй голові скласти у короткий текст та пояснити, хто ті всі люди, про що вони пишуть та за що їх так високо оцінили.

Богдано, дякую.
І ще окремо подякую, що твій батько продовжує тримати небо над нашими головами, поки ми тут маємо змогу длубати Нобелівські новини.

А Вам всім ми дякуємо за то, що майже рік тому для підрозділа тата Богдани Ви зробили і відремонтували авто.

Ви чарівні коти (с)

Майте гарний день.

https://tyzhden.ua/za-shcho-khan-kanh-otrymala-nobelivsku-premiiu-z-literatury/

Нобелівська премія з економіки цього року мені дуже відгукнулася.
Ні, не тому, що я читав книгу Аджемоглу і Робінсона «Чому нації занепадають?».
А тому, що я її не дочитав.
Тупо не вивіз.

Книжка фантастично цікава, сповнена історичних фактів та аналогій з сучасністю… і одна справа її читати десь в розвинених США чи Великій Британії, маючи «за спиною» всю міць розвинених інституцій та невидимих пересічному громадянину систем стримувачів і противаг, а інша - на кожній сторінці, де розповідається про суспільства, яким не вдалося, впізнавати якісь відтінки України з різних епох і до нині.

Курва, вони писали про те, що я не просто бачив навколо себе.
Я це відчував кожною клітиною свого тіла.
Тим не менш, тепер книгу варто буде перечитати.
Бо 2022 рік показав, що наше незріле суспільство місцями є дорослішим за припудрені сивиною держави з топу світових рейтингів з усього.
Але поки хтось десь пише розгорнуту статтю про нобелівку з економіки, я пропоную Вам перед сном почитати більш розгорнуто і докладно про Нобелівку з фізики, яку, я нагадаю, дали за нейромережі і машинне навчання.

Куншт, як завжди, чудово впорався із задачею і запросив хорошого спеціаліста з Київського академічного університету Володимира Безгубу, який доступно пояснив:
- де ж там «порилася» фізика в нейромережах
- де ж в фізиці нині копирсаються нейромережі. І в біології. І в медицині. І в астрофізиці. І ще багато де.
- який внесок в сучасне навчання машин зробили і роблять українці.
І багато цікавого іншого.

Посилання https://kunsht.com.ua/articles/nobelivka-2024-fizyka-na-shliakhu-do-shtuchnoho-intelektu.

А, і цей. В наш проєкт влітає повнопривідний бус.
Тачка 58/42.
Що? Я іще 59/42 не анонсував?
Ох, і сюрпризи на Вас чекають.
Майте терпіння.

Всьо, на горщик, в люлю, читати і спать.
Майте тиху ніч.