Як не як, а я б хотіла потрапити у Будинок 🌊
#omc_aesthetics

Вже не раз таке було, що друзі, які перебувають за кордоном або побували там, кажуть, що іноземці дивуються: "А що, у вас в Україні досі війна іде?"
Після таких новин, як сьогодні, у нас завжди йдуть хвилі поширення та донатів, але здебільшого до цього долучаться лише українці і поширять це теж українці. Тому якщо у вас будь-де є можливість звернутися до іноземної аудиторії, робіть це. Навіть якщо одна людина побачить ваш пост чи сторіз і потім розповість комусь іншому — це теж поширення, і це теж важливо.
А я попрошу вас долучитися до ще одного збору. Моя найкраща подруга відкрила допоміжний збір, і залишилося зовсім мало, щоб закрити його та дійти до цілі. 5, 10, 20 грн — кожен донат наближає нас до спільної мети. Дякую 🖤

Лінк на збір тут.

За ці останні дні немає сил писати відгуки або змістовний контент, але хочу поділитися з вами перекладацькою байкою, яку я згадала на днях.

Приходять мені редакторські правки до книжки (не «Теоретично це кохання»). Гортаю я їх і бачу таку от цікавинку.
Контекст: герої грали у певну настільну гру, і головна героїня виграла.
Я й пишу у перекладі: «вона його виграла» (може, тут галичани вже почали хіхікати).
А редактор пише мені: «краще б виграла у нього, а не виграла його, бо виграти ще вживається в контексті шпіліндрикатися».

Абияк розшифрувавши значення останнього слова, я як справжня волиняка трохи прифігіла і пишу своїй подрузі зі святої Галичини, мовляв, ти вопше таке чула? А подруга мені й каже, що так, грати чи виграти когось має отакий відтінок значення, як підказав мені редактор 🤣

Він лишив цю зміну на мій розсуд, але я шось побоялася лишати як було і замінила все. А тепер у мене два питання до вас: чи знаєте ви таке значення цього слова, і якщо так, то звідки ви?

А ця байка, до речі, ще раз доводить, що хоч з англійською в мене все супер, то з українською, як не іронічно, треба ще вчитися 🤡

#omc_translation

Замовили з подругою такі прекрасні закладинки 🤎
Та, що з картиною Архіпа Куїнджі, точно піде до «За Перекопом є земля»

В мене трохи накопичилося відгуків, тож я вирішила погрупувати їх за вайбом.
Першими підуть горори/трилери 👻

Д. Коутс «Craven Manon»
дещо упереджені ⭐️ 3/5
🛏️ 3/5
👻 1.5/5

🪦Ця книга допомогла мені зрозуміти, що от когось комфортить жанр затишного фентезі, а мене комфортить затишний горор. Дайте мені старий готичний маєток, дивні звуки вночі, привидів – і душа моя співатиме.

🪦З цією книгою вона співала перші відсотків 30%, бо в нас був класичний сетінг: головному герою Деніел дуже необхідна робота, і його запрошують стати садівником у закинутому маєтку Крейвен-Менор. В ньому ніхто не живе, і Деніел може сам розпоряджатися своїм життям, але є правила: замикати двері свого будиночка вночі, не виходити з нього до світанку, не відчиняти двері вночі, хто б у них не стукав, і в жодному разі не заходити у вежу. Ну хіба це не чудово звучить?

💀Але особисто для мене книга дуже швидко стала схожа на казку. Сюжет доволі простий та легенький, головний герой добрий і часто дуже наївний, а кінець передбачуваний. І все-таки я однозначно хочу почитати ще книги авторки, бо мені дуже сподобався її стиль письма, і я б порадила цю книгу тим, хто хоче чогось атмосферного з привидами, але не страшного.

В. Дуленко «Маяк»
Дещо щедрі ⭐️3/5
🛏️ 2/5
👻 1/5

🌊 Це дебют автора, через що я намагалася менше придиратися до певних деталей сюжету. Книга розповідає про Данила, колишнього журналіста, який втратив роботу в газеті, і, не маючи особливого вибору, влаштувався доглядачем маяка у містечку біля Чорного моря. Невдовзі на маяку починає відбуватися всяка чортівня, і Данило потроху починає втрачати звʼязок з реальністю.

💀Почну з хорошого. Мені дуже сподобалася сама задумка книги – маяк на малесенькому острівці, ізоляція від людей, буремна стихія моря і відчуття, що ти лишився сам на сам з природою. У автора вдало вийшло передати цю атмосферу, і його описи були, як на мене, детальні та мальовничі.

👀 З мінусів - головний герой Данило дуже сильно дратував, і я не зрозуміла, навіщо автор вирішив зробити його таким неприємним. Зазвичай unlikable персонажі мають певну мету, і в цій книзі можна було використати гидкий характер Данила, щоб показати безсилля людини перед силами природи, чи показати помсту потойбічного світу, або ж на крайняк показати ріст персонажа. Нічого з цього не було, і постійне ниття та злоба швидко Данила почали втомлювати.

👤Окрім того, в книзі іноді проскакували моменти «травма заради травми», що мені не дуже сподобалось, бо це не дає того ефекту, на який автор сподівався. Наприклад, замість того, щоб написати, що герой відчув трупний сморід, автор описує дуже травматичну ситуацію в житті героя, через яку він знає, як пахнуть трупи, і потім вона більш ніде не згадується. Ну шоб шо?

🌔 Плюс деякі моменти були аж пронизані пацанською філософією типу «він вступив до універу, почав читати розумну літературу і філософів, прошарив життя, а потім його нагнула корупційна несправедливість»… в 2024 ця тема вже якось не працює 💀 І навіть якщо це була сатира, це якось не дуже проглядалося.

Словом, я готова дати автору ще один шанс, але все залежить від тематики.

#omc_reviews #omc_horror