Запис семінару про східні релігії від Майстерні Академічного Релігієзнавства

📚 історія терміну "релігії" в Японії
📚 сучасна японська релігійність
📚 Чи існувалі в Японії релігії до революції Мейджі?
📚 Які наукові підходи існують до вивчення сінто?
📚 про дослідження індуїзму

https://m.youtube.com/watch?ab_channel=%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%8F%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%BB%D1%96%D0%B3%D1%96%D1%94%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%B0&v=eYNDCMnysmY

Командир татаро-исламского полка – Еляшевич 🇵🇱

Для солдат он был просто Сашей, в то время как в прессе его называли Александром, ну, а немцы 🇩🇪 знали его как командира татаро-исламского полка польской армии. Сегодня мы поговорим об Александре Еляшевиче, татарине, который умудрился вписать свое имя в страницы польской истории.

Родился Александр 23 марта 1902 года, в семье Яна Еляшевича и Софии Богданович. Папа Александра в свое время был командиром 105-го стрелкового полка, и после его кончины в 1915 году, Александр решает пойти по стопам отца.

Во время гражданской войны, Еляшевич успел повоевать как в отрядах Скоропадского, так и в белогвардейской армии генерала Деникина. В 1920 году, когда часть белогвардейцев отправилась в Белград, Александр покинул страну вместе с ними, но обосновался он в Турции. Затем, все же перебрался в Югославию и в 1923 году поступил на службу в югославские пограничные войска. И только в 1925 году, Александру удалось вернуться обратно в Польшу.

#Японія #Босодзоку
Японські вуличні мото-банди у 80-х роках були яскравою субкультурою зі своєю ієрархією, законами, звичаями та модою. Їх епоха кривавих війн за вплив і територію пройшла, залишивши по собі лише стереотипних персонажів в індустрії кіно та коміксах😼🗾

Археологія в стилі Індіано Джонса, або дослідник в епоху шукачів скарбів.
Для більшості людей, Судан переважно асоціюється з найтривалішою війною на Африканському континенті. Попри це - регіон був частиною стародавньої нумідійської цивілізації, руїни якої досі прикрашають безкраї пустелі та оази північно-східної Африки. Сьогодні, на території Судану (переважно північного) збереглись більше 250-и пірамід - престижних поховань правителів Мероітського царства, датованих 9-4 століттям до н.е.
Вражаючою є історія "відкриття" і дослідження цих пірамід європейцями - натуралістами, археологами та скарбошукачами.
Першим європейцем, який стародавнє місто Мерое в північному Судані, був Ліан де Бельфон (1821 р.). В тому ж році дослідження місцевих пірамід почав француз Фредерік Кайо.
Підхід до дослідження змінився у 1934 році, коли сюди прибув італієць Джузеппе Ферліні, який служив хірургом у єгипетській армії. Наслухавшись історій про багатства стародавніх царів, він вирушив на пошук пригод у "чорну Африку" - пустелі Судану. В околицях стародавнього Мерое він пограбував більше 40 пірамід, 5 з яких були стерті з землі разом з фундаментами вибухівкою. Він помилково вважав, що скарби ховаються в середині піраміди, навіть не здогадуючись, що під ними існують камери та тунелі. Лише після знищення десятка споруд, він знайшов підземний тонель та поховальну камеру цариці Аманішакете, у якій зберігався великий скарб коштовних прикрас. Щоб зберегти таємницю та не ділитись з робітниками, він приховав знахідки та звільнив всю команду. Це не допомогло, адже вони підняла бунт і італієць був змушений тікати в Європу.
Авантюриста чекали довгі роки поневірянь у спробі продати награбоване в європейські музеї. Йому там просто не вірили, що у "чорній Африці" хоча б колись була цивілізація, яка могла будувати піраміди і виготовляти такі багаті скарби. В результаті, знахідки ці все таки купили музеї Берліна і Мюнхена, в яких колекція зберігається і до нині.

Кілька фото пірамід Нубії, з Північного Судану, а ще, фото прикрас з гробниці цариці Аманішакете з Берлінського музею: