#Франція #Марсель #Схід #Орієнт #Ворота_на_Схід
⚡ «Неосяжні ворота до неосяжних морів світу». Одного разу так Марсель назвав у своєму ессе Йозеф Рот (1894-1939 рр.) – знаний австрійський письменник та журналіст, який між іншим, народився у західноукраїнських Бродах.
📌 Прованське місто Марсель стало «Воротами на Схід» ще в епоху перших хрестових походів, а після знаменитих «Колоніальних виставок» 1906 і 1922 років (про цей феномен своєї епохи ми напишемо окремо), за ним міцно утвердився статус «Порту Імперії», або ж міста, що поєднувало цивілізації і континенти.
📌 У 1926 році на залізничному вокзалі Сен-Шарль були збудовані монументальні сходи, прикрашені бронзовими і мармуровими статуями, які мали нагадувати гостям і мешканцям Марселя про колоніальні успіхи Франції.
📌 Вже згадуваний Йозеф Рот відвідав Марсель на початку ХХ століття. Його ессе «У полудневій Франції» дуже яскраво передає той колорит, яким жило місто майже століття тому. Уривок з нього ми й пропонуємо прочитати:
📝 «Одягнений в екзотичний убір чужинець, який прибув із далеких островів, занурюється в одязі своєї батьківщини у потік вулиці й почувається як удома. Чужинець не змінює ні одягу, ні кроку, ні рухів. Він ступає наче власною землею, несе батьківщину на ступнях. Тут навіть найекзотичніший вигляд нікого не дивує. Тротуар Марселя належить цілому світові, пасажирам семиста кораблів зі всіх країн світу...
Сюди приїжджають вершники з Туркестану, в широких, зав’язаних на щиколотках шароварах... А ще – маленькі китайські морячки у білосніжних уніформах, схожих на підлітків у недільних костюмах; оптовики зі Смирни та Константинополя, вони такі великі, що торгують не килимами, а королівствами; грецькі торговці, які не можуть заключати угоду в чотирьох стінах, а лише під відкритим небом, щоб випробувати свою долю перед самим Богом; маленькі коки з Індокитаю, що великими кроками, швидко та безшумно прошмигують крізь вечір, ніби звірі вночі… безхатченки з торбиною на хліб і палицею пілігріма, які є ознакою не злиднів, а гідності; мудрі алжирські євреї – високі, худі, горді, як вежі, що похитуються…».
Йозеф Рот, «У полудневій Франції», 1925 р.

#мистецтво #живопис
Арабська ніч. Леон Карре, 1926-1932 роки.

Має бути цікаво👹🙂🗾⛩️

​​明けましておめでとう🎍
З Новим роком всіх!

І ми тут підготували для вас 2 цікаві онлайн-лекції на Січень ❄️
👹 Парад ста демонів
🍱 Японський Новий рік

Лектором обох лекцій буде Олександра Бібік ✨

Кожна лекція по 350 грн, але якщо йти на обидві, то знижка 20% (тобто не 700 грн, а 560) 😉

Лекції проходитимуть наживо, тому можна (і навіть треба!) спілкуватися з лектором під час лекцій

Реєстрація за посиланням:
https://online.sakana-sempai-school.com.ua/page16377136.html

#Японія #мистецтво
Хіроші Йошида. "Ворота храму Чо-ін", 1935 рік

#фото #Єгипет
Кораблям пустелі теж іноді потрібен транспорт.
Каїр, 1945 рік.

#Єгипет #фото
Ще одне цікаве фото з Єгипту.
⚡Політ дережабля Граф Цеппелін над пірамідами Гізи, 1931 рік.

#Музей #Експонат #Алжир #вулична_їжа
⚡Цікавий експонат з Національного музею старовини та ісламського мистецтва в Алжирі.
📌M'rak - арабський "ланч-бокс" (Glovo?) 16-19 століття, у якому переносили обіди.
📌Складається з 4-х мідних тарілок, скріплених між собою.
Вулична їжа є одним з важливих атрибутів стародавньої (і не лише) цивілізації. Там де існують великі міста, завжди є потреба у тих, хто буде щоденно годувати їх мешканців, які не задіяні у сільському господарстві.