От кілька цитат:

Всі померли. Гончар помер. Малишко. Загребельний, Зарудний. Ну як жить? Нема нікого. Діти зайняті на роботі. Раніше збиралися на всі свята, я ялинку прибирав. Внуки ще були малі. А зараз ні на Новий рік, ні на Різдво, і навіть на Великдень не приїжджають.

Найсміливіший був Андрій Малишко. Ніколи нікому в зуби не дивився. Коли я надумав придбати машину, пішов до нього додому. Він у піжамі сидить. ­Навколо чоловік сім – в карти грають. Кажу: "Хочу, щоб ви у влади для мене "волгу" випросили". Дзвонить заступнику міністра торгівлі промисловими товарами: "Зараз до тебе прийде молодий письменник із Миколаєва. Нє­нє, ти мені навіть не кажи, що машин немає". Через тиждень мене викликали, коли надійшла партія машин. І я взяв свою "волгу".

– Це якраз я відновився в партії. 85 років мені було. Жоден собака не гавкнув. А Петро Миколайович улаштував мені вечір у філармонії.

А оце поряд бачите – металева сова? Це Леонід Кучма із­за кордону привіз. Там йому подарували. Так він мені передарував. "Символ мудрості", – каже.

Оце моя хата батьківська. Оце ставок. А оце батьків сад. Племінниця приватизувала ту хату, обрубала мені підхід до неї й пішла в секту свідків Єгови. Будинок не ремонтує.

Все донєцкіє повирубували під котеджі. Дуби 300­літні, реліктові сосни, була річечка Рогулька.

Тільки євреї могли придумати, щоб на другому поверсі поставити камін. Ці ремонтники майже два роки товклися тут.

Кучма каже: "Мій фонд видаватиме вашу книжку. Надіюсь, не буде заперечення?" У мене був порив його обнять, але я не посмів.

– Дякую, – каже. – Це ви мене торкнулися? – бере мою (журналістки, що бере інтерв'ю) руку в свою долоню й цілує.

І от здається яка ж мабуть грандіозна людина, ну добре прислужник партії, але ж нічого собі прислужник, серйозний дядько, стільки пережив, мав нажити стільки всього матеріального і нематеріального.

Так от нє. Пахне тоскним нафталіном.

Так от тоскним нафталіном мені пахнуть і Забужкові «Польові дослідження…» попри весь певний їх феміністський наліт.

Викликає неприязнь увесь цей навколодисидентський вайб, слабкі потаскані чоловіки, національна меншовартість якихось дум про бідний народ, який треба відкрити для вестерн піпл, якась оця сепія з фільмів часів перебудові у кожному пейзажі.

І це ж 1994 рік, вона ж в Америці, передові ВУЗ-и і вулиці великих міст. Вона - представниця тоді ще 50-мільйонного народу, величезної країни, яка от здобула незалежність.

Жадани хоча б пишуть про пʼянки і треш, там подібна оптика - але там же весело хоча б.

Можливо з такого інтелектуального життя Корчинський тікав на війни з бородатими мужиками, стрілки з бандосами і телебачення з його дівчатами з великими грудьми і довгими ногами.

Я б може би сказав грубіше, але ж Оксана Стефанівна все ж жінка, та й так чи інакше для нашої країни властитель дум.

Але яка ж тоска уродська…

Про щось подібне писав Семенко, кажучи про те що ваш Шевченко пахне дьогтем. Але ж запах дьогтю, різкий і важкий - проти вищезгаданого запаху це ковток свіжого повітря.

Бо оця пострадянська література пахне нафталіном і цвіллю з холодильника. Фе.

#болото_мистецтва

NV назвав імена українців, що у найважчі воєнні часи створюють шедеври в усіх видах мистецтва.

Як думаєте, чи є там хоча б 50% військових?

Тоді чому для цих митців ці часи найважчі?

#болото_ідеологічне

Просто рандомний відос з козачого фестивалю в Рашці замість тисячі дискусій про те, яке важливе мовне питання.

#болото_новинне

Читаючи нову колонку Казаріна про мобілізацію, не можу не побачити її ключовий лейтмотив: цивільні живуть окреме від військових життя. І це, власне, правда. Ми втратили великою мірою це єднання армії та народу, суспільство від військових відчужене.

Є дещиця протестувальників, які з картонними плакатами вимагають не обмежувати прав військових. Але й вони готові виступити хіба сестрами милосердя: допомогти, але не встати поряд. Адже посеред гасел немає умовно вимог посилення мобілізації - те, чого армія потребує, і що, водночас, змусить протестувальників чи їх друзів і знайомих поповнити ряди війська. Власне, це та сама логіка родом з часів початку війни - ви воюєте, ми донатимо і не жаліємось. Непогано, але і, на жаль, недостатньо.

Проте ще більше питання для мене це єдність в самому війську. В особливості це стосується теми мобілізації - адже наприклад ставлення у війську до військовослужбовців ТЦК неоднозначне. Те саме стосується і ухилення від служби, коли справа стосується близьких і знайомих.

І якщо цивільних не зміниш, то армія в цей момент має зберігати єдність. Але з іншого боку, важко щось вимагати в структури, від якої і так вимагається все, що можливо і неможливо.

Але позиція автора така: є армія, і всі хто в ній продовжує виконувати посадові обовʼязки: хороші, погані, праві, ліваки, кримінальники, алкаші, підари, кадрові, мобіки, совкові алкаші - та будь хто - становлять організм українського війська. Ми можемо тихо ненавидіти одне-одного, але в стосунках цього організму з навколишнім світом маємо бути єдині.

#болото_новинне

Колишній офіцер Розвідувального управління Міністерства оборони США, яка очолювала «червоні команди» [“red teams”] в імітаційних війнах між Росією та НАТО описує різницю між політиком, який був на війні, хоч би і високопоставленим політруком, і політиком, який бачить реальне життя з занюханого бункеру.

«Росіяни регулярно практикують авторизацію ядерних ударів під час військових навчань, де Путін «натискає кнопку», оскільки вважають, що їхній лідер мусить бути психологічно готовим до такої дії. Це результат важливого уроку радянської епохи. У 1972 році тодішній генеральний секретар Леонід Брежнєв «тремтів», коли його попросили натиснути кнопку під час командно-штабних навчань, що імітували війну зі США. Він постійно перепитував міністра оборони Андрія Гречко, чи це «точно навчання».

#болото_новинне

Подумав, що центральним конфліктом «Каховського обʼєкту» могла б стати проблема вбивства своїх предків, які стали «зомбі», або, наприклад, те що зомбі виявляться цілком адекватними істотами, просто дещо іншими.

Але щось думаю, нас чекає типу слешер побудований на одній простій метафорі.

#болото_новинне

Найзабавніше в Вербицькому це те що він власне ніяк з сферою культури не повʼязаний. Політолог/соціолог/урбаніст. Чому і навіщо - дід не розуміє.

Організація де цей дядько рулював.

Дяка підписничкам.

#болото_новинне

51-армія, той самий сєпарський 1-й Донецький корпус, навчає своїх штурмовиків кінним штурмам. Про це пише Семен Пєгов, руснявий воєнкор.

По суті ідея та сама що з мотоциклом, але в надії на більшу мобільність сталевого коня замінили звичайним. Вершників теж двоє.

Таймлайн.

#болото_ідеологічне

Коли прибув з 2022 в 2025.