Сімейна драма. Сестра з братом приїзжають сьогодні в гості, бабуся їм пише що треба обовʼязково привезти мені конхвет бо вони ж в гості зібрались.
Під спойлером бо російська.

Історія має продовження. Бабуся потелефонувала мені і сказала щоб коли мені принесуть конфети, я сказала «дякую», а не «нафіг ви мені це привезли»
Вона прям хоче щоб я нажерлася солодощів

I think it’s genius

Зрозуміла що без контексту виглядає крипово. Це з книги How to adult з ідіотськими схемками про соціальні норми

Дуже люблю німецьку, але вона доводить мене до сказу. Наприклад слово Gericht. Воно означає "суд", тому що Richter - суддя, судити etc, тобто наводити порядок і робити як правильно. Те ж саме слово Gericht означає "страва", бо коли ми викладаємо їжу на тарілку, ми викладаємо її в правильному порядку.

Це не все, бо є ще слова Gehirn, Geschirr, Geruch, Gehalt, Geschichte, Bericht. Вони всі звучать для мене дуже схоже, але означають зовсім різне.

В тут ж копілочку Schwager та schwanger. Воно реально звучить однаково. Перше це "шурін", друге означає "вагітна". Якось я чула як одна німкеня розповідає про свою вагітну sister in law і в мене на повному серьозі взорвався мозок.

Я така неймовірно зла, ви просто не уявляєте. В Берліні пʼятеро людей загинули в новорічну ніч чисто через уйобків які запускають фейверки. Ідіотизм. Ненавиджу. В них тут немає війни, є тільки людська тупість.

Більше 30 поліцейських було поранено, бо ці сволоти нападають на поліцію. Вони палять машини та потяги, дома здається теж пошкоджені.

Мій шістнадцятирічний брат тремтів від сильних вибухів та спалахів, бо до нещодавна жив в Києві. Я просто не уявляю як іншим українцям.

В руммейтки друзі з іншого міста питали чи є якісь круті місця в Берліні куди можна піти відсвяткувати Новий рік. Її відповідь: No. Just rent a hotel and hide. Don’t leave your place under any other circumstances.

Фото Еда - площа біля мого дому 1 січня. Воно так було по всьому місту.

На щастя, зараз обговорюють повний бан на фейверки наступного року. Чомусь для такого рішення потрібно було дочекатися смерті людей.

Мене замордували підлітки, тому підсумки року буду писати третього січня. І що ви мені зробите.

Думаю що їх не те щоб багато, але відчуваю важливим написати. В житті не було якихось кардинальних змін, але змінилася я. Мені тепер сильно комфортніше з собою і більше не хочеться вилізти з власної шкіри. Відчуваю що нарешті живу це життя хоч трохи як я того хочу, а не просто бо мене мотиляють обставини. Тому ось:

- злізла з антидепресантів і мені ок
- виповзла з темної полоси робочого вигорання
- отримала підвищення
- поїхала в перший соло тріп
- побувала в Італії як давно хотіла
- налагодила спілкування з сімʼєю за своїми власними правилами
- зустріла купу нових людей
- є прогрес в німецькій
- зрозуміла куди приблизно хочу рухатися далі
- отримала декілька надважливих усвідомлень і тепер справлятися з власним мозком простіше
- сильно покращила ментальне здоровʼя
- набагато краще розумію себе і те що мені подобається
- відмовилися від купи штук які тягнули мене вниз
- набагато більше рада людям які мене оточують
- завела абсолютно жахливу і дуже дорогу звичку купувати паперові книги
- невимовно краще зараз справляюся з проблемами
- почала робити штуки які пару років тому здавалися надважкими і неможливими
- почала ходити в зал

Намагаюся не засмучуватися через недостачу прогресу. Намагаюсь нагадувати собі що зміни в собі це теж круто і важливо. Що жити це життя складно, що не на все є час та ресурс, що іноді треба просто видихнути і попіклуватися про себе.

Дякую тим хто поряд. Обожнюю вас.

Потирю у Таури флешмоб який вона потирила в Міледі, тобто напишу штуки які я люблю і не люблю. Можна сказати що це майже терапевтична задача.

Що я люблю
- читати книжки, купляти книжки, обирати книжки, вкладати в них красиві букмарки
- мої гіперфіксації
- читати про фемінізм та ЛГБТ історію
- готувати складні та нові штуки, пхати траву в усі свою випічку і годувати цим людей
- плавати у відкритих водоймах
- лисих котів
- перший сьорб гарячої кави зранкуʼ, просто каву, каву зі спеціями, турецьку каву, каву з мого френчпресу, каву з кавʼярні, дорогезну матчу зі Старбаксу
- копчений чай та тирити чуже мате
- свіжі квіти на столі, лікер куантро та холодний рістлінг
- силові навантаження і біль у мʼязах після
- ходити по паркам та бути біля водойм
- писати лонгріди на дивні теми, особливо коли не я ці теми придумала
- фоткати міста та людей, бачити щось нове
- гострі соуси, особливо їсти їх наспір
- забиратися на високі точки заради красивого виду та дивитися на гори
- коли гілочки дерев покриваються тонкою коркою льоду
- дампати фарбу на лист паперу в рандомній послідовності
- читати соціологічні дослідження
- проводити робочі мітінги, особливо всякі ретри та кікоффи
- коли пазл з ніхуя складається в голові в щось зрозуміле
- дивитися на шторм
- підбирати людям одяг що їм личить
- випадкові знайомства
- співати та знову вчитися грати на гітарі
- Берлін
- бути дорослим

Що я не люблю
- їздити в автобусі
- невисипатися
- відчуття ступору коли не знаєш що треба робити
- людей які не приймають чуже "ні" з другого разу
- непрочитані повідомлення
- німецьку бюрократію і черги до лікарів
- берлінську зиму
- відчуття безсилля
- тих, хто не змінюється хоча треба було б
- тих, хто бреше самим собі
- нерозумних сволот
- погані дні
- опʼяніння
- сильні запахи та звуки, коли волосся торкається шиї, водолазки
- сонце в обличчя
- ту хрінь через яку в мене постійно болить голова
- сімейну драму

Якось так. Не думаю що якісь речі тут кардинально зміняться з роками.

Зараз буде поток свідомості, so buckle up.

Вирішила сьогодні не ходити в зал бо іноді треба прислухатися до свого тіла, ну чисто в порядку виключення. Читаю Сандерсона, він геній і я буквально ковтаю кожне слово. Болить голова, але what else is fucking new.

Раптово захотілося щось написати, я відкрила комп, але було занадто важко сконцентруватися на якісь одній думці. Складно коли немає чогось конкретного, але є штук десять абсолютно різних штук про які хочеться поговорити, чи просто записати, чи whatever, ви зрозуміли. Чи зрозуміли ви що чим мені нервовіше, тим більше я вставляю англійських слів у мову?

Вирішила полистати сусідні чати і побачила пост про панічні атаки. Panic attacks suck. Мої співчуття всім тим в кого вони колись були. Мої нагадування що просити про допомогу нормально. Взагалі як не дивно, більшість людей не мудаки, але я здається відходжу від теми, бо в пості мене зачепило взагалі не це. Так от, тема. Не треба торкатися людей по дефолту

Так, це все ще потік свідомості і я не буду це вичитувати, сорі. Я маю на увазі, нікому нікого не забороняю торкатися, багатьом людям це подобається. Блін, мені це подобається, часто просто хочеться щоб мене хтось обійняв. "Хтось" в сенсі близька мені людина яку я хочу торкатися. В момент коли я хочу щоб мене торкалися. Розумієте куди я веду?

Чесно, мені дуже хочеться щоб думка про те що доторки не завжди доречні була якоюсь нормальною. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматися. Ні, ніхто не хоче нікого образити коли не хоче обійматись конкретно з вами, а з кимось іншим хоче. Для різних людей кордони різні, це нормально. А найголовніше, іноді доторки не заспокоюють.

Памʼятаю як в мене була панічна атака і хтось вирішив мене обійняти, чи якось ще торкнутися. Було відчуття що я задихаюся, я не могла взагалі ніяк показати людині що мені не ок. Бо по перше це образливо, по друге в мене була панічка, ну блін. Памʼятаю відчуття повного безсилля коли обійняв когось одного, а значить зараз треба обійняти ще купу людей бо інакше некрасиво. Памʼятаю як складно відмовляти.

Але велл, доторк дійсно може заспокоювати, але можна бути впевненим for sure тільки з близькими людьми. Часто можна просто спитати. Як і перед будь-яким фізичних контактом. Чого люди так рідко користуються цією опцією реально просто за межами мого розуміння. Не треба навіть вголос питати, є жести, є купа невербальних штук взагалі. Так, людина під час панічки може вам нічого не відповість, але можна на реакцію хоч подивитися.

А ще можна просто бути поряд і це теж неймовірно допомагає. Можна ще торкнутися людину десь в одному місці, просто взяти за руку наприклад. Це напевно покаже що ви поряд, але не придушить нікого раптовими обіймами.

Далі це вже просто крик душі, але мені потрібно покричати, вибачте. Якщо я кажу що не хочу щоб мене торкалися, не треба мене торкатися будь-ласка. Якщо я кажу що мені треба побути одному, це значить що мені треба побути одному. Коли я таке кажу, це значить що нічого іншого не допоможе. Будь-які розмови в моменті зроблять гірше. Іноді я відчуваю що кричу про це так головно що сіпається голос, але це рідко допомагає.

Не інструкція по тому що робити з людьми, але можете читати як інструкцію по взаємодії зі мною. Хоча я скоріше люблю доторки чим ні.

Я все, дякую що вислухали.

А ви знали що існує oфіційний knight radiant квіз? Я наприклад ні.

Мені випадає willshaper, oh well. А що у вас?

https://www.brandonsanderson.com/pages/official-knights-radiant-order-quiz

Кірпіч дочитано. Сандерсон - геній. Багато думок. Але ви тепер можете заносити в мене взагалі все спойлерне!