Коротке беззмістовне волання про рецепти в інтернеті

Якщо погуглити якийсь рецепт, то першим-другим-третів запитом завжди буде щось типу super easy something something, no cake, no bake, no fun, no work. Мені доводиться додавати до запиту щось типу authentic, чи якісь ще прикметники щоб воно мені видало потрібний рівень складності. Чи іноді я просто формую дуже специфічний запит.

Це взагалі дуже круто, рецепти повинні бути швидкими та доступними, більшість людей не готові скуповувати пів магазану, а потім стирчати на кухні пів дня щоб щось там зробити. Але я не хочу EASY, я хочу HARD та COMPLICATED. І потім все одно переробити весь рецепт бо щось мені не подобається.

Ця частина вона не про страждання, мені скоріше смішно що я маю вишукувати собі дивне різними способами, такі собі жартики над власними мізками.

А ось тут далі про страждання. Американські рецепти це просто як прямий портал до пекла. Так все написано в CUPS. Боже ну немає в мене вдома ніяких cups, відчепиться. Хочете бути не як весь інший світ, пишіть ounces чи я не знаю що вони там ще використовують. Бо cups підходить тільки до рецептів формату "візьміть 1 cup of cake mix, 1 cup of milk, 2 eggs, mix and bake on 360 FAHRENHEIT!!!!!"

Можливо вони там всі колективно не вміють готувати бо використовують виключно ті кляті cups. Звісно кудоси всім тим прекрасним кріейторам що переводять все у грами, ось би так завжди було. І це при тому що мої улюблені кріейтори як раз з Америки часто.

Але! Ще звісно не варто забувати про sugar, бо якщо я бачу що це американський рецепт, то я просто автоматично сиплю тільки 2/3 вказаного вмісту цукру. Інакше виходить просто страшний сон діабетика. Тут можна подумати що справа в моїй нелюбові до солодкого, але ні, майже будь-який європейський рецепт calls for less sugar. Якщо звісно це питання саме солодкості, а не консистенції.

Ніякого хейту до американців якщо що. Принаймні через онлайн рецепти. Це просто інша культура, так само як наприклад англійці в усі свої солодощі сують патоку, а азійцям не можна довіряти вказати точний час приготування лапші на упаковці. Просто штуки на які я постійно натикаюся.

Так чи інакше можна завжди спитати в чату GPT який все перекладе куди треба. А потім я все одно все зміню, зроблю не так, додам трави і тісто буде на воротах. Доречі, а вам коли-небуть казали про тісто на воротах?

Торт для Еда.

Ро і ларпи

Мені це трохи складно зараз писати, але please, bare with me. Справа в тому, що мені зараз не хочеться їздити на ігри і я не думаю що найближчі пару років щось радикально зміниться.

Мені дуже довго не хотілося це визнавати, бо більшість з вас я знаю через наше чудове комʼюніті довгий час мені здавалося що говорячи це, я відштовхую від себе друзів. Повірте, я знаю що це взагалі не так, з більшістью з вас ми навіть не розмовляємо про ларпи. Більш того, навіть життя за межами України не заважає мені спілкуватися з близькими людьми. Але можливо саме через цей страх мені важливо це зараз проговорити.

Чому так? Частково через інші пріорітети в житті, частково через обмежену кількість ресурсів, частково тому що саме по собі комʼюніті для мене завжи було важливіше за гру. Частово тому що сам по собі відіграш не несе для мене цінності.

Дорогий друг допоміг усвідомити ще одну причину - на відміну від більшості з вас, я буквально виросла в оточенні старих рольовиків. Я почала їздити на київські ларпи зі своїх 17 років і честно, абсолютно нікому такого не раджу. Це комʼюніті в багатьох аспектах мене сформувало, але це те життя, яке я насправді ніколи повноцінно не обирала для себе.

Чому я взагалі це пишу? Можна ж просто не їздити нікуди. Слухайте, я не знаю, мені важливо зараз це тут написати, так вже вийшло. Мене іноді питають чи збираюся я кудись їхати. Купа людей мені пропонує ларпи як спосіб вирішення всіх моїх проблем. Ви не уявляєте скільки разів я чула що треба просто спробувати європейські проекти, раз я все одно вже тут живу.

Дякую за поради, але мені правда абсолютно нецікаво. Більш того, я точно знаю що це зробить гірше. Ні, не "ну а спробуй ти не розумієш про що ти взагалі кажеш". Як не дивно, я дійно розумію про що кажу.

Мене безмежно цікавлять історії і персонажі. Світи і концепції. Чужа культура та звичаї. Те, як люди створюють свої реальності і інтерпретують чужі. Те, як можна зіграти зовсім іншу людину. I just don't want to be part of it myself, принаймні зараз, принаймні в такому вигляді. Якщо хочете, мене цікавлять проекти, але емоційний аспект персонажної взаємодії ніяк мене не чіпляє.

Не зрозумійте мене неправильно, це не значить "не говоріть зі мною про ларпи ніколи". Для багатьох моїх друзів це величезна частина життя і мені цікаво про це слухати. Це також не значить що я взагалі не збираюся нікуди ніколи їхати, можливо кудись і поїду.

Але вважайте що це мій гейс. I would participate only when I will really care deeply about the project. Це не про "цікаво", величезна купа тем є для мене цікавими і іноді, коли я читаю якісь анонси, ловлю себе на думці що "а було би круто". Це про - воно повинно хвилювати мене настільки щоб я хотіла сама побути частинкою цього світу.

Також це про ретельність підготовки. Я більше не хочу брати участь у ларпі приділяючі недостатньо уваги сеттінгу та людям, мені воно зараз відчувається як неповага до людей навколо.

Якщо я хочу грати і ігри тільки заради quality time with my friends, я явно роблю щось взагалі не те. Провести час з друзями можна якось по іншому і всім від цього буде краще.

Мені сумно що я не знаю як взаємодіяти з деякими людьми не через ларпи, але я думаю що я зможу якось figure it out. Заради деяких я готова куди завгодно взагалі поїхати, але мені хочеться ще й бути чесною по відношенню до них в цьому аспекті.

Мені все ще хочеться допомагати друзям з їх проектами. After all, я нікуди не дінусь від менеджменту, а сторітеллінг взагалі є одним з моїх найбільших інтересів. Мені цікаво створювати світи з іншого боку.

Дякую що вислухали, мені важливо було поставити тут якусь крапку.

As one wise man once said, you can always choose again.


P.S. Ось пишеш тут глибокі тексти годинами, а купу лайків все одно збирає торт.

Давайте поспівчуваємо Еду разом...

Зазвичай я зовсім не запамʼятовую свої сни, тим паче мені дуже рідко сниться щось варте запамʼятання. Я маю на увазі, сон з героями та подіями, а не просто рандомні кольорові плями. Але ось цей прям вже тиждень з голови не виходить.

Короче, сиджу я в своїй старій школі на уроці французького з Самою Жахливою Учілкою (тм), при чому я не памʼятаю з якою саме, в мене їх було як мінімум чотири і вони всі були надзвичайно жахливі. Напевно це був збірний образ. Вона щось пише на дошці і просить мене пересласти речення на французьку, але я не памʼятаю жодної французької. В голову лізе лише німецька.
Звісно я їй про це кажу, типу пані Жахлива Вчителько, не знаю я вашої французької, але я знаю німецьку, хочте на німецьку перекладу? Але ніт, їй тре французька і вона мені про це кричить як справжня гарпія. Я прям дуже намагаюся перекласти щось на французьку, але в голові тільки німецька! Десь тут сон закінчується.

В моїй голові ці мови абсолютно взаємозамінні бо в школі була така політика - всі діти вчили другу (третю) іноземну, французьку або німецьку, щоправда вибору нам ніхто не давав. Розподілення було просто за парними та непарними роками, тобто наприклад весь 3 клас вчить французьку, весь 4 - німецьку. Як ви вже зрозуміли напевно, я вчив французьку.

Про що, як ви могли б теж зрозуміти, я зараз трохи шкодую. Чи знаю я французьку? Та взагалі ні, можу хіба каву замовити та зрозуміти щось з легких розмов. Тобто рівень на півшишечки вищій за людину що ніколи в житті її не вчила.

Дякувати Жахливим Учілкам!

А сказати я хотів ось що, зараз німецька то в мене дефолтна іноземна за замовченням. Вона лізе в голову в будь-якій ситуації, навіть якщо моїх знань недостатньо щоб нею норм розмовляти. Навіть якщо я хочу замовити капуч в Італії.

Відчуття що мої мізки задубіли в певній конфігурації і не хочуть вести себе інакше.

Якщо хочете, пишіть і я витягну вам карту. Весь завтрашній день.

Мені терміново треба дізнатися. Всі ж знають про шекспірівське thou? Pronoun in Middle English, the same as “you”.
Thou shaln not kill, Thou shaln not steal, Honour thy Father and thy Mother, yada yada

Так ось, мені з дитинства казали, що колись в англійській мові було дві форми, «ти» та «ви». Як в купі інших мов. Потім одна відпала, інша зберігалась і використовується дотепер.

Завжди думала що thou це «ви». Мені колись про це сказали і взагалі воно звучить якось логічно з точки зору розвитку мов. Я навіть від когось чула вброс що англомовні капець невічливі бо на всіх тикають. Мене саму скоріше дивували їх способи сказати «ви» як множинну, а не ввічливу форму. Y’all, you gays, youse etc.

Але це все хрінь. You це колишня форма множини і ввічливості, а thou - неформальний займенник однини. І в оригінальному Шекспірі це навіть помітно. І про це написано на Вікіпедії.

А в Біблії короля Джеймса apparently використовується thou щоб сказати що ти, ось саме конкретно ти, shaln not commit adultery, а не ви всі людиська як група.

Скажіть, це я одна все життя під каменюкою сиділа, чи це справді не загальновідома штука?

Я вирішив що зараз буду готувати пиріг не використовуючі жодних вагів, межерментів, рецептів, гуглу, чашок і взагалі. Подивимося що вийде.

Всім хто чекав результатів експерименту з пирогом на який я наайболіла інгредієнтів - ось воно.

Так, друзі. Пограйте зі мною в гру «куди не можна додати сир».

Умови такі: ви кажете страву в яку, на вашу думку, не можна додати сир. Я розповідаю як би я його туди додала.

Сиром вважається все в назві чого є слово «сир» на одній з чотирьох відомих мені мов.

В мене зараз абсолютно страшний нечитун бо мізків немає взагалі ні на що. Привілеї роботи головою, очевидно. Минулого місяця нічого на цю тему не писала, тому зараз за два відразу.

1. The Testimants by Margaret Atwood. Неймовірно. Мені сподобалася сильно більше за Оповідь Служниці насправді. Всім раджу, хоча першу книгу вартує прочитати до цього. Чи перший сезон серіалу.

2. A Sorcerress comes to Call by T. Kingfisher. Дуже нудно, але that's on me, я думала це фентезі. Це хоррор. Написано прекрасно, від цієї авторки іншого і не очікувалося. Точно буду щось ще від неї читати, але тепер з відповідними очікуваннями.

3. Against Empathy by Paul Bloom (20%). Це взагалі "домашка" від моєї терапетки, прекрасна книга. Раджу всім хто не всіє контролювати свій емоційний респонс на тригери. Маю на увазі так би мовити proper retribution, в мене наприклад саме з цим проблеми.

4. The Secret History by Donna Tartt (60%). Чудова книга, але вона буквально могла би бути разів у пʼять коротша. Поки що я її не дочітую, повернуся коли буду менше біситься через це переливання з пустого в порожнє. Але читати варто.

5. Delta of Venus by Anaїs Nin. Як можно напевно здогадатися по назві, це порно збірка 40х. Як не дивно, читала це для букклубу, обоговорення було прекрасне. Дуже цікаво, з точки зору розвитку літератури і суспільсва звісно. Саме порно відверто застаріле, who would've though"

6. 3 ein Leben Ausserhalb by Geoffroy de Lagasnerie (20%). Хай вас не плутає назва, це французька книга. Я просто завжди вказую тут книги мовою прочитання, а не оригіналу. Теж для букклубу і я не знаю взаналі нащо я в це влізла. Неймовірно цікавий філосовський нонфікшн про людські стосунки, особливо дружбу. Нажаль книга супер нова і переклад є тільки на німеціку, тому я страждаю і плююся, але жую цей кактус.

Я також відкривала це близько 7 якихось інших книг, але не прочитала і 5 відсотків. Доведеться повернутися до них потім. Перечитала шматки улюблених. Зараз почала "Пекло слідувало за нами", поки що дуже круто і сподіваюся книга українською піде простіше. Переклад чудовий доречі, правда від помилок редактури закотуються очі.

…. якщо ви колись думали що казати словосполучення статевий акт чи sexual intercourse це якось довго - спробуйте geschlechtsverkehr (гешлехтсфеакеа)

Тепер хоч зрозумію про що мій гінеколог зі мною розмовляє

Але насправді навіть не в тому жарт. Німецьке слово найкоротше. Вони просто використовують скорочення. GV (гєфау)

Ось вам факт про Німеччину який ніхто не знає!
Принаймні його складно зрозуміти не знаючі німецьку. Я сама не відразу помітила

Короче, німці страшні фанати каламбурів у назвах закладів. Воно усюди, один раз побачиш і більше ніколи не розбачиш

Серйозно:
BarBerlin - барбершоп біля мого дому
Kreuzburger - бургери у берлінському районі Kreuzberg
Burgermeister - знову фаст-фуд з бургерами. Bürgermeister це мер міста
Second Hemd - hemd німецькою рубашка
Dönerstag - Döner + Donnerstag (четвер)
Wurst case scenario - сосиска + worst case scenario
Spätify - Späty (маленька крамничка) + Spotify
Brotique - угх. хлібний бутік?

Ну ви поняли. Воно усюди.

Але є один каламбур якого ви ніколи не побачите в Берліні. Це все що стосується берлінерів, тобто пончиків з начинкою

Ця назва популярна на заході Німеччини чи за межами країни. В Берліні їх називають pfannkuchen. Тобто панкейки. Ну або donuts

Відкрила слак написати пару відложек бо завтра дей офф. Там одна галіма таска яку в пʼятницю колега не закінчив, а проект горить і все треба встигнуть. Так ось, він мені ТІЛЬКИ ЩО (00:35) написав що все зробив.

З одного боку, хулі він працює. З іншого - хулі я працюю. Вирішила все таки побути нормальною людиною і кинула йому теж відкладене на завтра, а не відповідь прям зараз

Я взагалі в Китаї та буддизмі не дуже шарю, але там таке несеться. Не знаю чи жахатися, чи сміятися, бо взагалі воно кабзда як страшно. Якщо ви про це ще не знаєте, вам це точно треба. І виправляйте мене якщо що!

Тибетська криза спадкування

Короче, є такий чувак, Далай Лама. Всі про нього щось чули, він by far найвпізнаванніший буддиський лідер серед широкої загальності, до того ж він один і той же вже років 80. Штука в тому, що він не просто піднесений вчитель - Далай Лами сторіччями правили державою Тибет, аж до її остаточного захоплення КНР у 1959 році. До цього Тибет часто бував під певним контролем Китаю, але все таки зберігав незалежність. Там взагалі дуже складна історія постійних завоювань та повстань, як можна здогадатися. Зараз Тибет є автономним округом у складні КНР.

Про чувака. Далай Лама це взагалі не титул, а лінія переродження. Згідно поглядів тибетського буддизму, він є реінкарнацією бодгісатви співчуття. Як тільки він помирає, інші лами збираються та читають знаки, пирять в озеро та дають зовсім не рандомні речі рандомним дітям. Дитину, що відповідає критерієм, проголошують новою інкарнацією.

Ниньошнього Далай Ламу звуть Тенцзін Ґ'яцо (так, Аанг це теж одне з його імен), він є 14 інкарнацією та чого тільки не робив. Втік з Тибету після захоплення, організвував уряд у вигнанні і бореться за відновлення свобод тибетців. Не за незалежність доречі. Періодично розповідає всяке на камеру, типу наприклад що він марксист, а влада КНР ті щі капіталюги. Чи що він фемініст. Чи що переродитися красивою жінкою було б заєбісь бо люди лукісти і це допоможе. Твітить ще всяке. Але нажаль на тему війни в нього ярко виражений синдром Франциска.

Йому зараз 90 і питання реінкарнації поступово стає все більш актуальним, але через Китай воно геть непросто. За звичаєм, він має право надати чітки інструкції по пошуку спадкоємця і навіть в теорії заявить що він вже переродився у якусь іншу живу людину. Раніше він якось казав що взагалі їбав бадхісатва все це не збирається перероджуватися, але ось змінив рішення. За його словами, спадкоємець народиться в діаспорі, точно за межами Китаю і взагалі то можливо буде жінка. Закликав не визнавати жодного китайського кандидата.

Влада КНР все супер давно обурюється і заявляє що Далай Лама є громадянином Китаю і при переродженні повинен слідувати китайським законам, інакше це переродження просто не буде визнано. Реінкарнація "живих будд" без апруву партії то взагалі незаконно.

І до цього моменту воно звучить досить смішно, але в тибетському буддизмі є ще одна визначна фігура - Панчен Лама. Другий за рангом і також переродження бодгісатви. Саме вони історично відповідали за пошук нового Далай Лами і vice versa. Попередній Панчен Лама залишився у Тибеті після 1959 та мав дуже складні відносини з партією. Після його раптової смерті, Далай Лама визнав одного тибетського хлопчину як реінкарнацію. Цей хлопець безслідно зник відразу після проголошення.

Вони там заявляли що він просто не хотів бути Панчен Ламою, а просто хотів норм життя, тому уряд його захищає, нікому не покаже і не розкаже де він. Цій історії вже 30 років. Досі не показали і не розказали. Звісно ж вони встановили свого кандидата, він часто мелькає на всяких івентах разом з Сі.

Ось така історія. Скоріше за все через декілька років їх буде двоє.

А ви знали що в налаштуваннях чату жпт можна подивитися всю інфу яку він про вас знає?

Коли на роботі насипали мільйон нових проектів, але відправили на спа у Карпати. Проекти цікаві, але дуже стрьомно. Карпати заєбісь.

Їду додому після робочого відпочинку ось зараз, все супер, спала правда десь годин 12 за три дні. Відкриваю календар на завтра, а там це. Міт на 8:30, в пʼятницю була відпустка, інвестігейт я то почала, але результати не на тому рівні щоб share it with this esteemed group.

It looks like the only thing I will be sharing with you tomorrow is my frustration.


P.S. Це просто трохи смішна історія, no hard feelings. Вона не знала що мене не було, в неї дуже забитий календар і інший часовий пояс, так що все логічно.

Одна з моїх улюблених англомовних фраз: I plead the fifth

Тобто "ссилаюся на пʼяту". Це взагалі-то посилання на Fifth Amendment в конституції Сполучених Штатів, що людина має право не свідчити проти себе. Типу під час свідчень відмовитися від відповіді на питання бо це може інкримінувати ЇЇ у злочині.

Ось як коли у Джеффрі Еппштейна спитали чи тусив він з Трампом у присутності дівчат віком молодше 18 років. Ссилаюся на пʼяту (шосту, чотирнадцяту) - сказав мудак.

Зараз звісно використовується в мільйоні інших, більш лайтових контекстах. Як ага, ти мене підловив, хаха. Не буду відповідати, ти сам все знаєш.
- хто зʼїв всі мої шоколадки?
- I plead the fifth!
- хто твій улюблений родич?
- I plead the fifth!

P.S. Бажаю Трампу поскоріше возʼєднатися з таким чудовим другом.