Ось вам факт про Німеччину який ніхто не знає!
Принаймні його складно зрозуміти не знаючі німецьку. Я сама не відразу помітила

Короче, німці страшні фанати каламбурів у назвах закладів. Воно усюди, один раз побачиш і більше ніколи не розбачиш

Серйозно:
BarBerlin - барбершоп біля мого дому
Kreuzburger - бургери у берлінському районі Kreuzberg
Burgermeister - знову фаст-фуд з бургерами. Bürgermeister це мер міста
Second Hemd - hemd німецькою рубашка
Dönerstag - Döner + Donnerstag (четвер)
Wurst case scenario - сосиска + worst case scenario
Spätify - Späty (маленька крамничка) + Spotify
Brotique - угх. хлібний бутік?

Ну ви поняли. Воно усюди.

Але є один каламбур якого ви ніколи не побачите в Берліні. Це все що стосується берлінерів, тобто пончиків з начинкою

Ця назва популярна на заході Німеччини чи за межами країни. В Берліні їх називають pfannkuchen. Тобто панкейки. Ну або donuts

Відкрила слак написати пару відложек бо завтра дей офф. Там одна галіма таска яку в пʼятницю колега не закінчив, а проект горить і все треба встигнуть. Так ось, він мені ТІЛЬКИ ЩО (00:35) написав що все зробив.

З одного боку, хулі він працює. З іншого - хулі я працюю. Вирішила все таки побути нормальною людиною і кинула йому теж відкладене на завтра, а не відповідь прям зараз

Я взагалі в Китаї та буддизмі не дуже шарю, але там таке несеться. Не знаю чи жахатися, чи сміятися, бо взагалі воно кабзда як страшно. Якщо ви про це ще не знаєте, вам це точно треба. І виправляйте мене якщо що!

Тибетська криза спадкування

Короче, є такий чувак, Далай Лама. Всі про нього щось чули, він by far найвпізнаванніший буддиський лідер серед широкої загальності, до того ж він один і той же вже років 80. Штука в тому, що він не просто піднесений вчитель - Далай Лами сторіччями правили державою Тибет, аж до її остаточного захоплення КНР у 1959 році. До цього Тибет часто бував під певним контролем Китаю, але все таки зберігав незалежність. Там взагалі дуже складна історія постійних завоювань та повстань, як можна здогадатися. Зараз Тибет є автономним округом у складні КНР.

Про чувака. Далай Лама це взагалі не титул, а лінія переродження. Згідно поглядів тибетського буддизму, він є реінкарнацією бодгісатви співчуття. Як тільки він помирає, інші лами збираються та читають знаки, пирять в озеро та дають зовсім не рандомні речі рандомним дітям. Дитину, що відповідає критерієм, проголошують новою інкарнацією.

Ниньошнього Далай Ламу звуть Тенцзін Ґ'яцо (так, Аанг це теж одне з його імен), він є 14 інкарнацією та чого тільки не робив. Втік з Тибету після захоплення, організвував уряд у вигнанні і бореться за відновлення свобод тибетців. Не за незалежність доречі. Періодично розповідає всяке на камеру, типу наприклад що він марксист, а влада КНР ті щі капіталюги. Чи що він фемініст. Чи що переродитися красивою жінкою було б заєбісь бо люди лукісти і це допоможе. Твітить ще всяке. Але нажаль на тему війни в нього ярко виражений синдром Франциска.

Йому зараз 90 і питання реінкарнації поступово стає все більш актуальним, але через Китай воно геть непросто. За звичаєм, він має право надати чітки інструкції по пошуку спадкоємця і навіть в теорії заявить що він вже переродився у якусь іншу живу людину. Раніше він якось казав що взагалі їбав бадхісатва все це не збирається перероджуватися, але ось змінив рішення. За його словами, спадкоємець народиться в діаспорі, точно за межами Китаю і взагалі то можливо буде жінка. Закликав не визнавати жодного китайського кандидата.

Влада КНР все супер давно обурюється і заявляє що Далай Лама є громадянином Китаю і при переродженні повинен слідувати китайським законам, інакше це переродження просто не буде визнано. Реінкарнація "живих будд" без апруву партії то взагалі незаконно.

І до цього моменту воно звучить досить смішно, але в тибетському буддизмі є ще одна визначна фігура - Панчен Лама. Другий за рангом і також переродження бодгісатви. Саме вони історично відповідали за пошук нового Далай Лами і vice versa. Попередній Панчен Лама залишився у Тибеті після 1959 та мав дуже складні відносини з партією. Після його раптової смерті, Далай Лама визнав одного тибетського хлопчину як реінкарнацію. Цей хлопець безслідно зник відразу після проголошення.

Вони там заявляли що він просто не хотів бути Панчен Ламою, а просто хотів норм життя, тому уряд його захищає, нікому не покаже і не розкаже де він. Цій історії вже 30 років. Досі не показали і не розказали. Звісно ж вони встановили свого кандидата, він часто мелькає на всяких івентах разом з Сі.

Ось така історія. Скоріше за все через декілька років їх буде двоє.

А ви знали що в налаштуваннях чату жпт можна подивитися всю інфу яку він про вас знає?

Коли на роботі насипали мільйон нових проектів, але відправили на спа у Карпати. Проекти цікаві, але дуже стрьомно. Карпати заєбісь.

Їду додому після робочого відпочинку ось зараз, все супер, спала правда десь годин 12 за три дні. Відкриваю календар на завтра, а там це. Міт на 8:30, в пʼятницю була відпустка, інвестігейт я то почала, але результати не на тому рівні щоб share it with this esteemed group.

It looks like the only thing I will be sharing with you tomorrow is my frustration.


P.S. Це просто трохи смішна історія, no hard feelings. Вона не знала що мене не було, в неї дуже забитий календар і інший часовий пояс, так що все логічно.

Одна з моїх улюблених англомовних фраз: I plead the fifth

Тобто "ссилаюся на пʼяту". Це взагалі-то посилання на Fifth Amendment в конституції Сполучених Штатів, що людина має право не свідчити проти себе. Типу під час свідчень відмовитися від відповіді на питання бо це може інкримінувати ЇЇ у злочині.

Ось як коли у Джеффрі Еппштейна спитали чи тусив він з Трампом у присутності дівчат віком молодше 18 років. Ссилаюся на пʼяту (шосту, чотирнадцяту) - сказав мудак.

Зараз звісно використовується в мільйоні інших, більш лайтових контекстах. Як ага, ти мене підловив, хаха. Не буду відповідати, ти сам все знаєш.
- хто зʼїв всі мої шоколадки?
- I plead the fifth!
- хто твій улюблений родич?
- I plead the fifth!

P.S. Бажаю Трампу поскоріше возʼєднатися з таким чудовим другом.

Зараз напишу вам найкращий відгук на кіндл евер. Ось та причина чого їх треба куплять!

Короче, я їхала у потязі і пила взяту з дому каву з вівсяним молоком. Так як подорож вже була складною, а я взагалі розтяпа - поклала чашку в сумку з кіндлом і забула на пів години. Звісно ж не закрутила і ця мерзенна кавово-вівсяна жижа розлилася прям усюди. Моя нещасна книжка в цьому ще якийсь час маринувалася поки я не помітила. Весело кошмар.

Просто уявіть собі - дійстаю кіндл, а там з порту для зарядки тупо ллється гажа. Я його трушу, а воно все крапає і крапає. При цьому він зараза все ще працює, бо там екран реагує коли його чипаєш, навіть у глибокому сні. Я звісно не зважаючі на всі ці миготіння екрану думала що книгу тепер тільки викинути.

Спитала в чату жпт що робить і він каже - ну взагалі-то твій кіндл waterproof, але ж ти його вівсянкою залила, тупий мʼясний мішок. Ось овсянка може бути проблемою, каже чат, візьми воду і обережно промий порт, каже чат.

Так що да, я цю хрінь ще й водою залила, бо воду він як виявляється переживає нормально. Коли вода с порту почала литися вже чиста, я залишила його у спокої, але до Варшави залишалося їхати ще 4 години. Тобто він весь цей час ще лежав мокрий.

Далі уявіть знову - 12 ночі, центральний вокзал, я шукаю пакети instant рису у жабці. Знайшла. Прийшла в готель, засипала рис у наволочку, поклала туди книжку. Ось це напевно прибиральниця зранку здивувалася. Залишила на три дні не чіпаючі.

Так ось, чому я раджу кіндл: ВІН ВИЖИВ!

Працює прекрасно, наче він і не потонув у вівсяній гажі. Заряджається норм, все норм, вже пару днів їм користуюся.

В мене kindle paperwhite 2024.

Мене настільки поплавило за ці останні тижні, що я мало не спитала зараз у своєї нечуючої подруги чи можна їй відправити войс.

😑😑😑

Друг шукає донора для котика в Києві. Може хтось з вас може допомогти чи підказати куди звернутися. Його повідомлення:

‼️терміново шукаю донора для котика в Києві
Вік донора: від 1 до 6 років
Обовʼязкова вакцинація
Вага донора: від 4 кг (чим більше, тим краще)
Котик має бути домашній, без вигулу на вулицю.
Ми лікуємось в Зоолюкс і вже робили декілька переливань крові, через анемію.
Нажаль, показники знизились і терміново шукаємо донора.
В клініках, де нам вдавалось взяти кров раніше, її немає і коли буде - не зрозуміло.
Перед переливанням котика перевірять на ряд захворювань так що заодно отримаєте свіжі аналізи. Звичайно всі маніпуляції за наш рахунок, оплатимо таксі, або заїдемо машиною.

АДП: Поки знайшли

Поки в мене немає сил ні на що, поділюсь з вами прекрасним фото.

Тімбілдінг з колегами. Смуга перешкод. Колеги витягують мене з грязюки. На щастя, потім нас усіх засунули в величезну пральну машину.

Взагалі кожен раз як виїзжаю на робочій івент це як вікно у зовсім інший світ. Ну знаєте, той у якому дорогі готелі та маленькі тарілочки з їжею. Це непогано. Думаю гарний готель це маст хев раз на деякий час.

Але купа думок через це насправді. Бо це не через те що зазвичай я спілкуюсь з іншими людьми чи живу якесь інше життя, це зовсім не так. Просто Варшава сильно відрізняється від Берліну.

Так що такі штуки це просто лакмусовий папірець змін.

Грязюка була мєрзка.

Про расизм

Не хочеться взагалі про це писати якщо чесно, але я знову злюся на людей в інтернатах.

Памʼятаєте декілька років тому всі казали що українці вважаються people of colour? Воно насправді має багато варіацій, типу щось про те що ми не колонізатори, тому «білі привілеї» на нас не працюють. І взагалі ніяких привілей не завезли. Коротше, тяжко бути українцем, отхватуєш з усіх сторін, і від білих, і від "кольорових".

І чесно, I couldn't disagree more. Справа в тому, що white чи white passing люди за замовченням привілийовані в майже всіх кутках нашої планети. Не через історію їх країн, не через сучасні події - просто через зовнішність.

Дискусія явно постійно підіймається через відношення до біженців у Європі, що не визнають освіту, ставляться зверхньо, пропонують низькокваліфіковані вакансії і глузують зі знання англійською. Чують акцент і викликають поліцію бо підозра в нелегалах, чи що там ще в інтернеті кажуть. Звісно все це може ставатися, але це не расизм, це називається дискримінація.

Расизм це коли на вас косо дивляться на вулиці "просто так". Це коли викликають поліцію бо "щось ти підозріло вигялядаєш". Коли кожен раз шманають на секуріті довже за всіх твоїх друзів. Це коли тебе оверсексуалізують та фетишизують за замовченням. Коли кажуть що всі "такі як ви" воняють і "щось з вами не так". Коли доволиться буквально змінювати імʼя бо твоє власне ніхто не вимовляє. Не трошки типу Катя-Кейт, а буквально інше імʼя. Коли твоя нормальна текстура волосся це "непрофесійно" і треба носити перуку.

Чоловіку складно зрозуміти сексизм, цис-людині - трансфобію, а білому - расизм. Мені теж складно якщо що, буквально читаю книжки і думаю ну що ж за срака там написана, так в цивілізованому світі небуває. Але реально, чи може хтось з вас сказати що ви жодного разу не дивилися предвзято на людину через колір шкіри/етнічність?

Якщо можете - мої вітання. Я не скажу, мені в дитинстві казали близько до ромів не підходити. Взагалі для ілюстрації можна подивитися в комент секцію до будь-якого чорного українця у тіктоці, там пекло.

Плюс тут є ще питання що ми мало знаємо про всі нюанси цього дискусу в Європі та Штатах, не думаю що в багатьох з нас є взагалі сили туди лізти. Але це дійсно складне питання і лізти туди не розібравшись я би особисто не радила. А то іноді виходить як коли в нашему кутку інтернету підципили гештег blacklivesmatter.

Короче, в Ро знову на щось підгоріло, ну ви зрозуміли.

Хочу розказати вам про свої улюблені англійські ідіоми, бо чого б ні. Писати їх у стовбчик я звісно не буду, тому ловіть овердраматичну історію - вони всі там.
Всі події вигадані і не мають жодного відношення до реальності. На щастя.


Ok, I need to spill some tea. Honestly, it’s absolutely exhausting and I have no patience to watch this trainwreck any longer. So, a few months ago my boss gave me a new project. Obviously, I was down — on the surface it sounded interesting enough. But it turns out that half the people involved were half-assing their responsibilities.

Of course, I couldn’t care less how many hours they work per day, but they managed to turn my project into a total shitshow. The rabbit hole only grew deeper over time. And the most important part? Now they’re throwing me under the bus like I'm a perfect scapegoat!

Like, yeah, allegedly I’m the real piece of work and responsible for this dumpster fire. I’m telling you, accusations like that are the definition of corporate small-dick energy. And today was the last straw, so I’m spilling the beans on the internet. So yeah, right now I have absolutely zero fucks to give.

Hope they all have a come-to-Jesus moment soon, otherwise I’m calling it a day.


А які ваші улюблені?

Друзі, треба допомога
Ед каже що зараз друга година, я кажу що зараз перша година. Ось годинник.
Яка в біса друга година?

Чат жпт згоден з Едом, але і мене трошки порвався шаблон.

Чому я читаю фанфіки

Ну звісно тому що I'm a sucker for a gay romance, але ви і так це знаєте. Відповідь насправді трохи цікавіша.

Декілька раз чула таку фразу від друзів: я зараз не можу читати книги/дивитися серіали/ходити в кіно. Нажаль нормальна штука в момент стресу. Нашому мозку треба сили для того щоб сконцентруватися на сюжеті, запамʼятати нову інформацію і навіть відчувати емоції. Коли операційка зайнята іншим, жодна людина не зможе отримати задоволення від чогось нового, навіть якщо дуже цікаво.

Мені такі речі помічати дуже складно. Все ще не можу прийти до розуміння що мій запас емоційних реакцій кінцевий, так само як і мій запас концентрації. Але правда в тому, що навіть закуп у незнайомому магазині з цінниками незвичною мовою вже віджирає в нас краплю дорогоцінного ресурсу. А це далеко не найжахливіше.

Мені не складно прочитати книгу швидко. Мені не складно прочитати книгу англійською. Коли в мене є сили, навіть німецьку книгу з перекладачем прочитаю. Мені складно звикнути до нових персонажів, світу та стилю автора. Кожен раз коли я беру нову фікшн книгу - це невеличка бородьба з собою. Продратися через перші декілька глав, зрозуміти хто всі ці люди і звикнути.

Тому часто нон-фікшн заходить простіше. З ним звісно інша проблема, часто він не дає відпочивати. Ще жодного разу не зустрічала нон-фікшн книгу яку було б цікаво читати через сюжет. Плюс часто прочитаєш 50 сторінок і вже мізки перевантажено.

Це не все. Часто таке буває, відкладаю книгу перед кульмінацією. Не надовго, мені ж цікаво - чисто трошки подихати і налити собі кави. Може до наступного дня. Мені треба підготуватися до великої кількості емоцій, бо інакше навіть найцікавіша історія може трохи накрити. Занадто різкий сюжетний поворот може вибити мене з колеї на дні, через це я раніше завжди читала спойлери до майже всіх серіалів та книжок.

І це нормально. Ми споживаємо нове для того щоб отримати емоції та насолодитися неочікуваними поворотами. Заради якогось катарсису та щоб подумати над новими ідеями. Більша частина людей боїться спойлерів бо це прибирає цю новизну.

Як ви вже зрозуміли, це не про мене. Читання це гобі яке допомагає мені прийти дотями і пережити стрес. Коли я заряджена і не дуже втомлена, я візьму з полиці улюблене фентезі. Коли після тяжкого дня все ще є трохи мізків - можна почитати щось прям вумне. Може навіть німецькою.

Але коли мені погано, коли я не хочу думати і бачити людей, коли мозок буквально гудить від перенапруги - я читаю фанфіки. Ao3 це ідеальний майданчик для втомленної мене. Одна система тегів чого вартує. Там немає нічого неочікуваного, там тільки персонажі і тропи про які я і так все знаю. Це приносить комфорт і це заспокоює.

Звісно можна сказати що бувають фанфіки краще і більше за оригінал. Так, бувають. І вони не допомагають мені заспокоїтися!

Улюблені ігри, вже прочитані книги і знайомі вулиці біля дому теж допомагають. І звісно - це історія не про мене. Це абсолютно нормальний і описаний механізм роботи мозку нейродивіргентних людей. В мене він приймає таку форму - у вас можу виглядати по іншому чи бути відсутнім.

Мене питали чому я не додаю фанфіки у перелік прочитаного, хоча це теж читання. Ось це причина чому.

А як у вас воно працює?

Вчора дізналася що виявляється все життя живу з chronic pain і жодної гадки про це не мала. Сиджу трошки притрушена якщо чесно. Дичина якась.

Окей друзі, мені треба пояснювальна бригада. Що означає це емодзі?
🤗

Так як це мій канал і я пишу що про що хочу - напишу про іслам. Чи стосується це мене? Взагалі ні. Чи маю право я про це розмірковувати? Er, shady. Але це цікаво.

Короче, є одна хрінь яку я прям ненавиджу бачити - це жінка одягнена по всім ісламським законам поряд з чоловіком у футболці, шортах та ще з золотим годинником.

Яке моє діло? I'm a fashion police. Та ніяке, але ця конкретна релігія, вона дуже сильно про правила. Те не носи, то не роби, це не надягай. І так само як правила прийстойності для жінок, існують такі ж самі правила для чоловіків.

Так, жінка не повина спокушати якихось рандомних мужиків на вулиці, але і мужики то повинні відвернути погляд як її бачать. І жінки, і чоловіки в ісламі не мають залишатися на одинці з кимось протилежної статі якщо це не їх близький родич. Чоловік повинен забезпечувати жінку, etc, etc.

А ще чоловік повинен пристойно одягатися. А саме:
- мати бороду
- покривати голову
- не ходити в одязі що не прикриває зону від пупка до колінок
- не носити золото
- не носити шовк
- не носити нічого в обтяжку
- не бути занадто екстравагантним
- краще вдягати біле

Ось такі цікаві факти. І звісно, є чоловіки які слідують всім цим законам, але мені все таки здається що жінок які носять хіджаб все таки більше. Навіть на вході у стамбульські мечеті жінок-туристок просять надягнути хустку, але жодного такого правила для чоловіків.


Взагалі я людина достатньо opinionated. Мені не складно формувати своє відношення до всяких контроверсійних топіків, але були три тези над якими я буквально думала роками. Питання релігійних свобод у розрізі фемінізму це одна з таких тем. Як відділити women's opression від women's right to religious freedom.

І ось в чому штука - коли система вимагає виконання всіх норм виключно від жінок, на мою думку це чудовий приклад саме сексизму. Навіть у найбільш людожерських ісламських режимах у законі прописані тільки норми поведінки жінок, хоча здавалося б, повинні всії прєсовать. І навіть мусульмани у Європі чи Америці часто сварять жінок, а самі ходять у шортах.

Ну короче, такоє.
Всі інші релігійні спільноти теж так роблять звісно. Крім ультраортодоксальних євреїв - там усі страждають.

“I think it’s worth to have a cost of, unfortunately, some gun deaths every single year so that we can have the Second Amendment to protect our other God-given rights. That is a prudent deal. It is rational.” - Charlie Kirk.
He added: “Having an armed citizenry comes with a price, and that is part of liberty.”

Lol