Фіналочка. Сходила трошки погуляти по місту і як раз дійшла до самого кінця (початку) тропи рибалок.
Це вартувало побачити, бо скелі і море зовсім інші. Я так звісно кожен раз кажу, але правда. Це вже Середземне море, не Атлантичний океан. Воно інше.
Сьогодні (незважаючи на всі прогнози погоди) було навіть занадто сонячно. Можливо справа в тому що я віддала всі речі для хайкінгу в прання разом із кепкою. Велл.
Забула написати вчора що один з найгірших даунсайдів такого відпочинку це постійно вонять. Взуття не попереш у дорозі. До речі я не знаю чи можна засунути ті шкари на 2,5 години 60 градусів у машину, сподіваюся можна
Місто красиве, дуже живе. Як і на всьому португальському півдні, білі будівлі з червоними кришами. Ісламський інфюенс мені мариться чи він тут дійсно є?
Я почала свою подорож з Порто, що на півночі країни і там зовсім все по іншому. Різний вайб, різне все. Треба буде потім обовʼязково побувати ще на півночі і заїхати в Назаре якоюсь осінню. Там височенні хвилі кажуть. Я б в зараз заїхала, але по перше треба відпочивати, по друге мене вже нудить від серферів.
Бо в маленьких містечках півдня ближче до листопаду є тільки два типи туристів, хайкери і серфери. Одні воняють і страждають, інші радісно посміхаються, чілять на пляжі і нікуди їм не треба.
Жартую, серфери норм. Я може і сама би хотіла спробувати.
Ноги дуже підозріло не болять, але посилають мене до біса кожен раз як я намагаюся їх використати за призначенням. Голова підозріло болить.
Це вартувало побачити, бо скелі і море зовсім інші. Я так звісно кожен раз кажу, але правда. Це вже Середземне море, не Атлантичний океан. Воно інше.
Сьогодні (незважаючи на всі прогнози погоди) було навіть занадто сонячно. Можливо справа в тому що я віддала всі речі для хайкінгу в прання разом із кепкою. Велл.
Забула написати вчора що один з найгірших даунсайдів такого відпочинку це постійно вонять. Взуття не попереш у дорозі. До речі я не знаю чи можна засунути ті шкари на 2,5 години 60 градусів у машину, сподіваюся можна
Місто красиве, дуже живе. Як і на всьому португальському півдні, білі будівлі з червоними кришами. Ісламський інфюенс мені мариться чи він тут дійсно є?
Я почала свою подорож з Порто, що на півночі країни і там зовсім все по іншому. Різний вайб, різне все. Треба буде потім обовʼязково побувати ще на півночі і заїхати в Назаре якоюсь осінню. Там височенні хвилі кажуть. Я б в зараз заїхала, але по перше треба відпочивати, по друге мене вже нудить від серферів.
Бо в маленьких містечках півдня ближче до листопаду є тільки два типи туристів, хайкери і серфери. Одні воняють і страждають, інші радісно посміхаються, чілять на пляжі і нікуди їм не треба.
Жартую, серфери норм. Я може і сама би хотіла спробувати.
Ноги дуже підозріло не болять, але посилають мене до біса кожен раз як я намагаюся їх використати за призначенням. Голова підозріло болить.
❤9🔥1
Також публікую список дурних фактів і ідіотських досягнень:
- пройдено 3 км по зливі, не потоплено жодної техніки
- натерто 0 ніг, здавлено 10 пальців. боляче
- пройдено 20 км з 0,4 літрами води. не в сонячний день
- пройдено 17 км по піску в рожевих кроксах за 7 євро куплених по дорозі. за один день. не питайте і не робіть так
- вскарабкано на кліф теж в цих тапках. ноги були у мокрому піску після купання
- випито стакан вина за 22 євро. Це був портвейн 10 річної витримки!
- викупано Ро в холодному океані з хвилями розміром з Ро. стрьомно, не робіть так
- поки що не пройобано нічого важливого (я все ще в Португалії)
- пройдено понад 23 км за один день
- знайдено ідеальний снек з 25г протеїну на 160 калорій. його нема в Німеччині
- куплено квитки не на той потяг. стояла годину в тамбурі через це
- зароблено величезну знижку на букінгу бо це відбувається якщо кожну ніч букати різні готелі
- випито мільйон еспресо бо вони тут буквально коштують копійки і дуже смачно
- проведемо 2 дні коли я буквально не знала де опинюся і де влаштувати ночівлю
- не зроблено жодного рест дня під час самого хайку
- неправильно забукано хостел три (3) рази. це адхд, не питайте
- жодного разу не отримано сонячного опіку чи удару. на тропі немає дерев, це досягнення!
- зʼїдено нескінченну кількість паштель де ната
I’ll keep you posted, літак додому тільки в неділю. Попереду ще Лісабон
- пройдено 3 км по зливі, не потоплено жодної техніки
- натерто 0 ніг, здавлено 10 пальців. боляче
- пройдено 20 км з 0,4 літрами води. не в сонячний день
- пройдено 17 км по піску в рожевих кроксах за 7 євро куплених по дорозі. за один день. не питайте і не робіть так
- вскарабкано на кліф теж в цих тапках. ноги були у мокрому піску після купання
- випито стакан вина за 22 євро. Це був портвейн 10 річної витримки!
- викупано Ро в холодному океані з хвилями розміром з Ро. стрьомно, не робіть так
- поки що не пройобано нічого важливого (я все ще в Португалії)
- пройдено понад 23 км за один день
- знайдено ідеальний снек з 25г протеїну на 160 калорій. його нема в Німеччині
- куплено квитки не на той потяг. стояла годину в тамбурі через це
- зароблено величезну знижку на букінгу бо це відбувається якщо кожну ніч букати різні готелі
- випито мільйон еспресо бо вони тут буквально коштують копійки і дуже смачно
- проведемо 2 дні коли я буквально не знала де опинюся і де влаштувати ночівлю
- не зроблено жодного рест дня під час самого хайку
- неправильно забукано хостел три (3) рази. це адхд, не питайте
- жодного разу не отримано сонячного опіку чи удару. на тропі немає дерев, це досягнення!
- зʼїдено нескінченну кількість паштель де ната
I’ll keep you posted, літак додому тільки в неділю. Попереду ще Лісабон
❤13
Випросив у Еда флешмоб бо ви всі його зараз робите. Ед дав фіолетовий і сказав публікувати фіолетові фотки. @Curs_Ed
Ось чого, наприклад, не рожевий! В мене достатньо мало фіолетового, але подивимося
Взагалі люблю цей колір, особливо той який глибокий. Він у мене завжди асоціюється з вечірками та неоном
Короче, погнали. Хто скаже що воно не все фіолетове, всі питання до Еда
1. Підсвітка туктуку у Бангкоці. Чудова жінка-туктукерка возила мене по китайському кварталу ось у цьому
2. Дівка на стіні, теж з Бангкоку
3. Фото з новорічного корпоративу на Кіпрі. Якась жінка співає
4. Ось ці відомі штуки з Сінгапуру. Дуже круті, прекрасне місце
5. Моя колода таро з гендерсвопом. Подарунок від Неві
6. Власне якась вечірка десь не знаю де
7. Одна з моїх улюблених книг
8. Мій косплей з Таурою, улюблене фото прям. Вважаю що Таура достатньо фіолетова
9. Шматочок нон-байнері флагу з цьогорічного Берлін прайду
10. Неймовірно прекрасна інсталяція в якомусь музеї в який я попала за 15 хвилин до закриття і подивилася на ось таке. Воно рухалося, просто це ок відео
Якось так
Ось чого, наприклад, не рожевий! В мене достатньо мало фіолетового, але подивимося
Взагалі люблю цей колір, особливо той який глибокий. Він у мене завжди асоціюється з вечірками та неоном
Короче, погнали. Хто скаже що воно не все фіолетове, всі питання до Еда
1. Підсвітка туктуку у Бангкоці. Чудова жінка-туктукерка возила мене по китайському кварталу ось у цьому
2. Дівка на стіні, теж з Бангкоку
3. Фото з новорічного корпоративу на Кіпрі. Якась жінка співає
4. Ось ці відомі штуки з Сінгапуру. Дуже круті, прекрасне місце
5. Моя колода таро з гендерсвопом. Подарунок від Неві
6. Власне якась вечірка десь не знаю де
7. Одна з моїх улюблених книг
8. Мій косплей з Таурою, улюблене фото прям. Вважаю що Таура достатньо фіолетова
9. Шматочок нон-байнері флагу з цьогорічного Берлін прайду
10. Неймовірно прекрасна інсталяція в якомусь музеї в який я попала за 15 хвилин до закриття і подивилася на ось таке. Воно рухалося, просто це ок відео
Якось так
❤9👍2
Ну хіба це не культурно?
Рятуюся від пекельного нечитуна прозою Верджинії Вульф. Прекрасно, навіть не знаю як і чому, але зараз заходить.
Завжди дивно читати щось з початку минулого сторіччя, багато невідомих значень для відомих слів. Не все зрозуміло, але дуже цікаво.
Я все одно знаю сюжет, так що можна просто насолоджуватися і не звертати уваги якщо щось трохи незрозуміло.
P.S. так тобі і треба, Орландо, не треба було кохатися з москалями.
Рятуюся від пекельного нечитуна прозою Верджинії Вульф. Прекрасно, навіть не знаю як і чому, але зараз заходить.
Завжди дивно читати щось з початку минулого сторіччя, багато невідомих значень для відомих слів. Не все зрозуміло, але дуже цікаво.
Я все одно знаю сюжет, так що можна просто насолоджуватися і не звертати уваги якщо щось трохи незрозуміло.
P.S. так тобі і треба, Орландо, не треба було кохатися з москалями.
❤6
Просто думки на полях бо в мене немає з собою нічого крім телефону, тобто редагування то pain in the ass. І взагалі я сиджу в аеропорті.
Але про unlearning.
Коли я був маленьким, моя сімʼя не страждала. Але вони явно почували себе трошки краще в плані фінансів і можливостей в моєму ранньому дитинстві та до мого народження. Плюс травма совку, ви розумієте. Найгірші роки як раз випали на мою підлітковість і я дуже памʼятаю всю цю економію. Пакет з пакетами, не викидання нічого useful, постійні склади хламу бо раптом пригодиться. «Не станеш із за столу поки не доїш». Старезні тряпки замість паперових серветок. Ось все це.
Коли я стала жити сама і почала мати хоч трошки грошей, це те від чого мені довелося себе відівчати. Казати собі що це норм, не треба пхати в себе їжу що неподобається. Можна викинути хрінь що неподобається. Можна не робити млинці зі скислого молока. Можна купити мільон маленьких нових пакетиків і паперові серветки. Щось не так, ну то викинь і купи інше.
Що круто звісно, я знаю що багато українців через це проходять. Буквально пару днів тому бачила пост в тредс від дівчини що просто вчиться викидати їжу що не їстся.
Але Берлін навчив мене іншому. Це якась sustainability, чи я не знаю. Care about surroundings. І я перевчив себе знову.
Не викидати, але віддавати. Не купляти пакет, а знову мати бляха той величезний пакет з пакетами. Тільки в нас це шкаф з пакетами, я не жартую. Я реюзаю скляні банки від томатної пассати, видумую страви з чого попало у холодильнику і навіть намагаюся купувати старий одяг. Мені це складно, бо ідея подобається, але ось секонди я ненавиджу просто всім серцем.
І звісно тут головне не думати що якщо я куплю якийсь непотріб, то відразу жопа відвалиться. Але мені воно і відчувається по іншому, бо це моя власна забаганка, а не необхідність.
Це як готувати. Я обожнюю готувати адже мені це приносить задоволення. І це приносить мені задоволення тільки до тих пір, поки я можу в будь-який момент замовити доставку.
Доречі робити щось руками я не вмію і ніколи напевно не навчусь, що абсолютно ок. Тому крафтером з непотребу мені не буть, пакет з пакетами є і вже ладна.
Для мене це звісно трошки про healing. Коли робиш щось не тому що іншого варіанту немає, а тому що це відповідає моїм принципам. Що звісно краще ніж коли на тебе кричать бо ти не вимкнув світло чи щось ще.
Тим часом я сиджу в аеропорті, колесо року знову повертається і в мене чогось є сподівання що з темним часом року стане краще з усім навколо. Це дивне відчуття, для мене нехарактерне. Подивимося.
Але про unlearning.
Коли я був маленьким, моя сімʼя не страждала. Але вони явно почували себе трошки краще в плані фінансів і можливостей в моєму ранньому дитинстві та до мого народження. Плюс травма совку, ви розумієте. Найгірші роки як раз випали на мою підлітковість і я дуже памʼятаю всю цю економію. Пакет з пакетами, не викидання нічого useful, постійні склади хламу бо раптом пригодиться. «Не станеш із за столу поки не доїш». Старезні тряпки замість паперових серветок. Ось все це.
Коли я стала жити сама і почала мати хоч трошки грошей, це те від чого мені довелося себе відівчати. Казати собі що це норм, не треба пхати в себе їжу що неподобається. Можна викинути хрінь що неподобається. Можна не робити млинці зі скислого молока. Можна купити мільон маленьких нових пакетиків і паперові серветки. Щось не так, ну то викинь і купи інше.
Що круто звісно, я знаю що багато українців через це проходять. Буквально пару днів тому бачила пост в тредс від дівчини що просто вчиться викидати їжу що не їстся.
Але Берлін навчив мене іншому. Це якась sustainability, чи я не знаю. Care about surroundings. І я перевчив себе знову.
Не викидати, але віддавати. Не купляти пакет, а знову мати бляха той величезний пакет з пакетами. Тільки в нас це шкаф з пакетами, я не жартую. Я реюзаю скляні банки від томатної пассати, видумую страви з чого попало у холодильнику і навіть намагаюся купувати старий одяг. Мені це складно, бо ідея подобається, але ось секонди я ненавиджу просто всім серцем.
І звісно тут головне не думати що якщо я куплю якийсь непотріб, то відразу жопа відвалиться. Але мені воно і відчувається по іншому, бо це моя власна забаганка, а не необхідність.
Це як готувати. Я обожнюю готувати адже мені це приносить задоволення. І це приносить мені задоволення тільки до тих пір, поки я можу в будь-який момент замовити доставку.
Доречі робити щось руками я не вмію і ніколи напевно не навчусь, що абсолютно ок. Тому крафтером з непотребу мені не буть, пакет з пакетами є і вже ладна.
Для мене це звісно трошки про healing. Коли робиш щось не тому що іншого варіанту немає, а тому що це відповідає моїм принципам. Що звісно краще ніж коли на тебе кричать бо ти не вимкнув світло чи щось ще.
Тим часом я сиджу в аеропорті, колесо року знову повертається і в мене чогось є сподівання що з темним часом року стане краще з усім навколо. Це дивне відчуття, для мене нехарактерне. Подивимося.
❤12