#люди_во_время_войны
Виходжу з автобуса на вокзалі Парижа. Бачу - стоїть чоловік у потертій військовій формі. На плечі патч з тризубом. Судячи з вигляду, той патч багато чого пережив. Та й форма. Та й чоловік.
Підходжу, питаю - мовляв, пан українець? Військовий? Киваю на патч.
Пан виявився іспанцем. У Парижі зустрічає жінку та дітей, а далі знову на ротацію. Під Бахмут.
Подякувала, обійняла, трошки поплакала, чого вже там.
Виходжу з автобуса на вокзалі Парижа. Бачу - стоїть чоловік у потертій військовій формі. На плечі патч з тризубом. Судячи з вигляду, той патч багато чого пережив. Та й форма. Та й чоловік.
Підходжу, питаю - мовляв, пан українець? Військовий? Киваю на патч.
Пан виявився іспанцем. У Парижі зустрічає жінку та дітей, а далі знову на ротацію. Під Бахмут.
Подякувала, обійняла, трошки поплакала, чого вже там.
❤27🔥8👍1
Якщо вам прийшла зарплата і хочеться її трошки витратити, то осьосечки куди -->
Я так і зробила, раджу дуже, very satisfying
Я так і зробила, раджу дуже, very satisfying
Forwarded from ТакМед Жабка - "Жаба Хелп"
І знову п'ятниця, і знову Жаби клянчать грошей. Спільними зусиллями зібрали майже 80 тисяч із 400 – і ті пішли на термінові запити. Такмед, ліки, снаряга… Здається, цьому не буде кінця.
На фото – один з запитів, які не можна не виконати, бо це передова – і це потрібно. Але аптечки ніхто не відміняв – на запасах нічого не залишилось, а сумарних запитів на більше плюс.
Не по темі: Як повернусь в Київ – не проти в когось поорати, але це опціонально.
Як завжди, вірю в вас і в вашу допомогу.
Банка: https://send.monobank.ua/jar/7qBHLLn6JM
Карта моно: 4441114452890054
Карта приват: 4731219611322573
Пейпал: lourow108@gmail.com
На фото – один з запитів, які не можна не виконати, бо це передова – і це потрібно. Але аптечки ніхто не відміняв – на запасах нічого не залишилось, а сумарних запитів на більше плюс.
Не по темі: Як повернусь в Київ – не проти в когось поорати, але це опціонально.
Як завжди, вірю в вас і в вашу допомогу.
Банка: https://send.monobank.ua/jar/7qBHLLn6JM
Карта моно: 4441114452890054
Карта приват: 4731219611322573
Пейпал: lourow108@gmail.com
#попурри #книги
"У царині медицини принцип Брандоліні ілюструє злоякісна брехня про те, що вакцини провокують аутизм. Понад двадцять років досліджень не дали жодного доказу зв’язку вакцин з аутизмом: ба більше, за цей час назбиралося неймовірно багато доказів, що вони не пов’язані. Утім, дезінформація про вакцини й далі повзе планетою — не в останню чергу через приголомшливо голослівне дослідження британського терапевта Ендрю Вейкфілда та його колег, опубліковане 1998 року в журналі The Lancet. У статті й на численних прес-конференціях Вейкфілдова команда висловлювала припущення, буцімто синдром, у якому аутизм поєднаний із запальним захворюванням нирок, може бути пов’язаний із вакциною проти кору, краснухи й паротиту (MMR) [2].
Вейкфілдова стаття оживила сучасний рух противників щеплень, доклалася до на диво тривалого страху вакцин і спровокувала нову хвилю кору в усьому світі, хоч мало який науковий матеріал розгромлювали так докладно, як цей. На перевірення й перепровірення викладених у ньому фактів було витрачено мільйони доларів і безліч годин. Статтю дискредитували цілковито й незворотно [3].
Коли матеріалів, що спростовували зв’язок вакцини й аутизму, зібралося досить багато й на яв почали виходили Вейкфілдові конфлікти інтересів, більшість його співавторів стали втрачати віру в результати свого дослідження. 2004 року десятеро з них офіційно зреклися «інтерпретацій» у статті 1998 року. Вейкфілд зречення не підписав. 2010 року The Lancet спростував і відкликав ту публікацію.
Того року британська Загальна медична рада звинуватила Вейкфілда в серйозних порушеннях професійної етики. Йому докоряли за перевищення повноважень під час роботи над матеріалом 1998 року, непотрібні інвазивні медичні процедури (колоноскопію та люмбальну пункцію) і неможливість оприлюднити інформацію про фінансовий конфлікт інтересів [4]. Наслідком стало скасування Вейкфілдової ліцензії на медичну практику у Великій Британії."
"Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні"
"У царині медицини принцип Брандоліні ілюструє злоякісна брехня про те, що вакцини провокують аутизм. Понад двадцять років досліджень не дали жодного доказу зв’язку вакцин з аутизмом: ба більше, за цей час назбиралося неймовірно багато доказів, що вони не пов’язані. Утім, дезінформація про вакцини й далі повзе планетою — не в останню чергу через приголомшливо голослівне дослідження британського терапевта Ендрю Вейкфілда та його колег, опубліковане 1998 року в журналі The Lancet. У статті й на численних прес-конференціях Вейкфілдова команда висловлювала припущення, буцімто синдром, у якому аутизм поєднаний із запальним захворюванням нирок, може бути пов’язаний із вакциною проти кору, краснухи й паротиту (MMR) [2].
Вейкфілдова стаття оживила сучасний рух противників щеплень, доклалася до на диво тривалого страху вакцин і спровокувала нову хвилю кору в усьому світі, хоч мало який науковий матеріал розгромлювали так докладно, як цей. На перевірення й перепровірення викладених у ньому фактів було витрачено мільйони доларів і безліч годин. Статтю дискредитували цілковито й незворотно [3].
Коли матеріалів, що спростовували зв’язок вакцини й аутизму, зібралося досить багато й на яв почали виходили Вейкфілдові конфлікти інтересів, більшість його співавторів стали втрачати віру в результати свого дослідження. 2004 року десятеро з них офіційно зреклися «інтерпретацій» у статті 1998 року. Вейкфілд зречення не підписав. 2010 року The Lancet спростував і відкликав ту публікацію.
Того року британська Загальна медична рада звинуватила Вейкфілда в серйозних порушеннях професійної етики. Йому докоряли за перевищення повноважень під час роботи над матеріалом 1998 року, непотрібні інвазивні медичні процедури (колоноскопію та люмбальну пункцію) і неможливість оприлюднити інформацію про фінансовий конфлікт інтересів [4]. Наслідком стало скасування Вейкфілдової ліцензії на медичну практику у Великій Британії."
"Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні"
👍4
Forwarded from Choose Again 🇺🇦
Я сьогодні поспілкувалась з командиром взводу Мар, координувались, як будем передавати їм ПНБ.
В них зараз іде збір на ремонт автомобіля, доволі терміновий. Ось реквізити:
🎯 Ціль: 120 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9sD8cGdoTk
💳Номер картки банки
5375 4112 0367 1297
В них зараз іде збір на ремонт автомобіля, доволі терміновий. Ось реквізити:
🎯 Ціль: 120 000 ₴
🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/9sD8cGdoTk
💳Номер картки банки
5375 4112 0367 1297
send.monobank.ua
Безпечний переказ коштів
Надсилайте безкоштовно та безпечно кошти
#книги #попурри
Дурять не лише інтернет-користувачів. У грудні 2016 року сайт AWD News опублікував матеріал із моторошним заголовком: «Міністр оборони Ізраїлю: “Якщо Пакистан відправить у Сирію війська, ми зруйнуїмо цю країну ядерним ударом”».
Кілька деталей зразу насторожили б спостережливого читача: по-перше, у заголовку була помилка («зруйнуїмо»), по-друге, автори називали неправильне прізвище ізраїльського міністра оборони [3]. Стаття була поряд з іншими малореалістичними матеріалами («Клінтон готує антитрампівський військовий переворот»), але все одно здалася переконливою людині, чиєї довіри в такій ситуації хотілося найменше: Хаваджі Мухаммаду Асіфу, міністрові оборони Пакистану. Асіф відповів у Twitter дзеркальною погрозою: «Ізраїльський міноборони погрожує ядерною зброєю, натякаючи на роль пак у Сирії проти ІДІЛ… Ізраїль забуває, що Пакистан теж Ядерна держава».
💀
Дурять не лише інтернет-користувачів. У грудні 2016 року сайт AWD News опублікував матеріал із моторошним заголовком: «Міністр оборони Ізраїлю: “Якщо Пакистан відправить у Сирію війська, ми зруйнуїмо цю країну ядерним ударом”».
Кілька деталей зразу насторожили б спостережливого читача: по-перше, у заголовку була помилка («зруйнуїмо»), по-друге, автори називали неправильне прізвище ізраїльського міністра оборони [3]. Стаття була поряд з іншими малореалістичними матеріалами («Клінтон готує антитрампівський військовий переворот»), але все одно здалася переконливою людині, чиєї довіри в такій ситуації хотілося найменше: Хаваджі Мухаммаду Асіфу, міністрові оборони Пакистану. Асіф відповів у Twitter дзеркальною погрозою: «Ізраїльський міноборони погрожує ядерною зброєю, натякаючи на роль пак у Сирії проти ІДІЛ… Ізраїль забуває, що Пакистан теж Ядерна держава».
💀
#видео
Влад базує про романтичні кліше, їхню шкоду у формуванні образу стосунків і як писати хороші любовні лінії
https://youtu.be/3G0u6x5Mvb0
Влад базує про романтичні кліше, їхню шкоду у формуванні образу стосунків і як писати хороші любовні лінії
https://youtu.be/3G0u6x5Mvb0
YouTube
Не повторюйте ЦЕ за героями РОМКОМІВ! | 6 шкідливих кліше | Влад Сторітелер
#ВладСторітелер #Кіно #ЮтубУкраїнською
Романтичні комедії та інші фільми про любов вважаються легким розважальним кіно… Але насправді містять купу дурних кліше, які здатні створити у глядачів хибні уявлення про стосунки! Тож цього разу на вас чекає не лише…
Романтичні комедії та інші фільми про любов вважаються легким розважальним кіно… Але насправді містять купу дурних кліше, які здатні створити у глядачів хибні уявлення про стосунки! Тож цього разу на вас чекає не лише…
❤2
#попурри #книги
Мета «стратегії пожежного шланга» — дезорієнтувати аудиторію й зробити так, щоб люди втратили віру у свою здатність відділяти правду й вигадки. Через соцмережі можна легко та швидко транслювати великі обсяги дезінформації різними каналами. Це один складник стратегії. Другий — навмисне уникати послідовності й замість цілісного наративу пантеличити читачів багатьма взаємно суперечливими поглядами. 2016 року гросмейстер Гаррі Каспаров підсумував таку стратегію одним твітом: «Мета сучасної пропаганди — не просто дезінформувати чи просувати певну політику. Її мета — виснажити ваше критичне мислення, знищити правду».
"Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні", Джевін Д. Вест
Мета «стратегії пожежного шланга» — дезорієнтувати аудиторію й зробити так, щоб люди втратили віру у свою здатність відділяти правду й вигадки. Через соцмережі можна легко та швидко транслювати великі обсяги дезінформації різними каналами. Це один складник стратегії. Другий — навмисне уникати послідовності й замість цілісного наративу пантеличити читачів багатьма взаємно суперечливими поглядами. 2016 року гросмейстер Гаррі Каспаров підсумував таку стратегію одним твітом: «Мета сучасної пропаганди — не просто дезінформувати чи просувати певну політику. Її мета — виснажити ваше критичне мислення, знищити правду».
"Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні", Джевін Д. Вест
По результатам разговора с такой же жертвой трудных отношений в детстве, абсолютно внезапно и без предупреждения я запилю #опрос
Внимание, триггерная тема: родители, суицид, беспомощность.
Напоминаю, что опрос анонимный, а если вам нужны будут обнимашки, приходите в личку.
Внимание, триггерная тема: родители, суицид, беспомощность.
Напоминаю, что опрос анонимный, а если вам нужны будут обнимашки, приходите в личку.
Кто-то из твоих родителей угрожал тебе-ребенку собственным самоубийством?
Anonymous Poll
71%
БЛЯДЬ ШТО
14%
Да, мама, однажды
1%
Да, папа, однажды
2%
Оба угрожали
11%
Мама, неоднократно
0%
Папа, неоднократно
Репост приветствуется, мне очень интересно собрать статистику хотя бы в сотню людей.
А пока что я искренне радуюсь, что ответов "блядь што" больше всего.
А пока что я искренне радуюсь, что ответов "блядь што" больше всего.
❤6
Бывает, что взрослые по документам люди, перед тем, как завести детей, абсолютно не задаются вопросом "Зачем мне ребенок? Могу ли я его воспитывать? Хватает ли мне устойчивости?"
Опрос выше - как раз про возможные следствия такого решения.
Бывает, что родитель (чаще мать, но не обязательно) не видит ребенка отдельным существом. Это нарциссические черты, которые проявляются характерным "дома сожру ребенка за малейшую провинность, но за его спиной в разговоре с окружающими буду повторять, как люблю его и как им горжусь". Это довольно распространенная и многим, подозреваю, знакомая ситуация.
А ещё бывает, что родитель настолько не в контакте с собой и настолько не понимает, что творится в его собственном сознании и подсознании, что переносит на своего ребенка родительскую фигуру, инвертирует роли. Для этого не обязательно иметь психическое расстройство, депрессию, ещё что-то. Достаточно не отслеживать своё поведение и не понимать себя. И тогда, чтобы добиться своего любой ценой, родитель поступает как бунтующий подросток или ребенок по отношению к своему ребенку - шантажирует и манипулирует вплоть до угроз самоубийством.
(мне сложно писать на эту тему, если честно)
Самое смешное, что такая дисфункциональность чаще всего не выходит за пределы семьи. И всем остальным - знакомым, друзьям, родственникам - кажется, что всё нормально. Даже самому ребенку может казаться, что всё нормально, потому что он не видел других семей и у него нет другого опыта, нет даже мысли о том, что кто-то может защитить его от манипулирующего родителя. Это потом, когда он вырастает, то может задаваться вопросом, что же было в его жизни раньше.
Я очень сочувствую всем, у кого был в жизни этот опыт.
То, что происходило с нами - ёбаноё говнище, которого не должно было быть никогда.
Я надеюсь, что вы уже это знаете, но на всякий случай скажу:
Никто из нас не виноват.
Дети не виноваты.
Дети не "довели" родителей.
Это родительская ответственность - держать себя в узде, и не может быть ни одного оправдания подобному поведению, даже одноразовому.
С вами всё ок.
Опрос выше - как раз про возможные следствия такого решения.
Бывает, что родитель (чаще мать, но не обязательно) не видит ребенка отдельным существом. Это нарциссические черты, которые проявляются характерным "дома сожру ребенка за малейшую провинность, но за его спиной в разговоре с окружающими буду повторять, как люблю его и как им горжусь". Это довольно распространенная и многим, подозреваю, знакомая ситуация.
А ещё бывает, что родитель настолько не в контакте с собой и настолько не понимает, что творится в его собственном сознании и подсознании, что переносит на своего ребенка родительскую фигуру, инвертирует роли. Для этого не обязательно иметь психическое расстройство, депрессию, ещё что-то. Достаточно не отслеживать своё поведение и не понимать себя. И тогда, чтобы добиться своего любой ценой, родитель поступает как бунтующий подросток или ребенок по отношению к своему ребенку - шантажирует и манипулирует вплоть до угроз самоубийством.
(мне сложно писать на эту тему, если честно)
Самое смешное, что такая дисфункциональность чаще всего не выходит за пределы семьи. И всем остальным - знакомым, друзьям, родственникам - кажется, что всё нормально. Даже самому ребенку может казаться, что всё нормально, потому что он не видел других семей и у него нет другого опыта, нет даже мысли о том, что кто-то может защитить его от манипулирующего родителя. Это потом, когда он вырастает, то может задаваться вопросом, что же было в его жизни раньше.
Я очень сочувствую всем, у кого был в жизни этот опыт.
То, что происходило с нами - ёбаноё говнище, которого не должно было быть никогда.
Я надеюсь, что вы уже это знаете, но на всякий случай скажу:
Никто из нас не виноват.
Дети не виноваты.
Дети не "довели" родителей.
Это родительская ответственность - держать себя в узде, и не может быть ни одного оправдания подобному поведению, даже одноразовому.
С вами всё ок.
❤17😢7👍2👎1
#бегущей_строкой
Хочу зауважити, що кейс про Субботу просто створений для ідеального дуету з книгою "Феєрична фігня!", бо у поясненнях, маніпуляціях і викручуваннях Спартака ви знайдете усе, про що пишеться у книзі. Ну, майже. В книзі ще є про пропаганду та авторитарні держави.
Хочу зауважити, що кейс про Субботу просто створений для ідеального дуету з книгою "Феєрична фігня!", бо у поясненнях, маніпуляціях і викручуваннях Спартака ви знайдете усе, про що пишеться у книзі. Ну, майже. В книзі ще є про пропаганду та авторитарні держави.
🔥6
#попурри
Авторка канала очень заебалась и расстроена читать расследование Ильи Полудённого из-за каких-то космических масштабов бреда и вранья, которые вскрываются. Но это очень иллюстративно и очень выпукло. Я всерьёз рекомендую прочесть книгу "Феєрична фігня!" в контексте манипуляций Спартака, и сейчас приведу пример:
1. Выдержка из статьи-расследования:
"От він пише всюди, що я працював психологом в групі швидкого реагування СБУ, це правда, але він працював психологом в групі швидкого реагування приватної охоронної фірми, а не Служби Безпеки України. Є велика різниця. Люди читають СБУ і думають про Службу Безпеки України, але якби він написав, що він працював в групі швидкого реагування психологом в ТОВ «СБУ», це була б зовсім інша справа, його б не запросили читати лекцію ані в поліцію, ані будь-де там де він свою регалію світив, розумієш? Тобто це зовсім інша історія, про яку він не казав.
Це дуже цікавий метод брехні, він якби каже про одне, люди думають про інше. Якщо в нього спитати, сказати «Друже, ти працював в ТОВ “СБУ”, а не в СБУ», він скаже «Так, а я і не казав що працював в тому СБУ. Я працював в ТОВ “СБУ”, просто не казав ТОВ, не казав що це Товариство з обмеженою відповідальністю». Все дуже круто насправді виходить."
2. Цитата из книги "Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні"
Ми накладаємо на брехунів суворі соціальні санкції. Спійманий на серйозній брехні може втратити друга. Отримати кулаком у ніс. Постати перед судом. Може (це, певно, найгірше) стати героєм пліток, які ширитимуть друзі та сусіди. Брехунам не довіряють ані товариші, ані кохані, ані колеги.
За таких потенційних загроз часто вигідніше не казати правди, але прямо й не брехати — тобто викручуватися. Якщо я навмисне веду вас до хибних висновків, але формально не брешу — я викручуюся. Мабуть, класичний приклад такого викручування в новітній історії — славнозвісна фраза Білла Клінтона, сказана Джимові Лереру в програмі Newshour: «У нас [із Монікою Левінскі] немає статевих стосунків». Коли світ дізнався подробиці, на свій захист Клінтон зазначив, що не брехав, уживаючи слово «немає» в теперішньому часі. Звісно, такі стосунки були, але минулого сказане не стосується.
(...)
Ще один приклад. Розповідаючи, як розважається мій друг Джон, я зауважив, що він не колеться на роботі. Буквальний сенс сказаного («Джон не вживає героїн на роботі») не дає підстав підозрювати, що після роботи Джон коле собі наркотик. Насправді моя відповідь значить щось геть інше: Джон — героїновий наркоман, який просто часом стримується.
У лінгвістиці такі приховані значення вивчає прагматика. Значення, яке насправді закладають у речення, на противагу його буквальному значенню філософ-лінгвіст Герберт Пол Ґріс назвав імплікатурою. Імплікатури дають змогу спілкуватись ефективно та ощадливо. Якщо спитаєте, де можна випити кави, а я скажу: «За квартал звідси є кав’ярня», ви проінтерпретуєте ці слова як відповідь на своє запитання й самі з них виснуєте, що кав’ярня відчинена, що там дають каву тощо. Мені всього цього можна буде вже не казати.
Саме імплікатури дають нам змогу викручуватися й шахраювати. У фрази «Джон не колеться на роботі» імплікатура одна: не на роботі він колеться. Інакше чому б просто не сказати, що Джон не вживає наркотиків?
Імплікатури дають величезний простір для маневрів людям, які двозначно висловлюються, щоб потім заперечувати свою провину. Уявіть, що Джон спробував подати на мене в суд за наклепницьку фразу про те, що він не колеться на роботі. Хіба він може виграти позов? Моє речення правдиве, тож йому не вигідно стверджувати протилежне. Цю щілину між буквальним значенням та імплікатурою дуже часто використовують саме для маячні й обману.
Авторка канала очень заебалась и расстроена читать расследование Ильи Полудённого из-за каких-то космических масштабов бреда и вранья, которые вскрываются. Но это очень иллюстративно и очень выпукло. Я всерьёз рекомендую прочесть книгу "Феєрична фігня!" в контексте манипуляций Спартака, и сейчас приведу пример:
1. Выдержка из статьи-расследования:
"От він пише всюди, що я працював психологом в групі швидкого реагування СБУ, це правда, але він працював психологом в групі швидкого реагування приватної охоронної фірми, а не Служби Безпеки України. Є велика різниця. Люди читають СБУ і думають про Службу Безпеки України, але якби він написав, що він працював в групі швидкого реагування психологом в ТОВ «СБУ», це була б зовсім інша справа, його б не запросили читати лекцію ані в поліцію, ані будь-де там де він свою регалію світив, розумієш? Тобто це зовсім інша історія, про яку він не казав.
Це дуже цікавий метод брехні, він якби каже про одне, люди думають про інше. Якщо в нього спитати, сказати «Друже, ти працював в ТОВ “СБУ”, а не в СБУ», він скаже «Так, а я і не казав що працював в тому СБУ. Я працював в ТОВ “СБУ”, просто не казав ТОВ, не казав що це Товариство з обмеженою відповідальністю». Все дуже круто насправді виходить."
2. Цитата из книги "Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні"
Ми накладаємо на брехунів суворі соціальні санкції. Спійманий на серйозній брехні може втратити друга. Отримати кулаком у ніс. Постати перед судом. Може (це, певно, найгірше) стати героєм пліток, які ширитимуть друзі та сусіди. Брехунам не довіряють ані товариші, ані кохані, ані колеги.
За таких потенційних загроз часто вигідніше не казати правди, але прямо й не брехати — тобто викручуватися. Якщо я навмисне веду вас до хибних висновків, але формально не брешу — я викручуюся. Мабуть, класичний приклад такого викручування в новітній історії — славнозвісна фраза Білла Клінтона, сказана Джимові Лереру в програмі Newshour: «У нас [із Монікою Левінскі] немає статевих стосунків». Коли світ дізнався подробиці, на свій захист Клінтон зазначив, що не брехав, уживаючи слово «немає» в теперішньому часі. Звісно, такі стосунки були, але минулого сказане не стосується.
(...)
Ще один приклад. Розповідаючи, як розважається мій друг Джон, я зауважив, що він не колеться на роботі. Буквальний сенс сказаного («Джон не вживає героїн на роботі») не дає підстав підозрювати, що після роботи Джон коле собі наркотик. Насправді моя відповідь значить щось геть інше: Джон — героїновий наркоман, який просто часом стримується.
У лінгвістиці такі приховані значення вивчає прагматика. Значення, яке насправді закладають у речення, на противагу його буквальному значенню філософ-лінгвіст Герберт Пол Ґріс назвав імплікатурою. Імплікатури дають змогу спілкуватись ефективно та ощадливо. Якщо спитаєте, де можна випити кави, а я скажу: «За квартал звідси є кав’ярня», ви проінтерпретуєте ці слова як відповідь на своє запитання й самі з них виснуєте, що кав’ярня відчинена, що там дають каву тощо. Мені всього цього можна буде вже не казати.
Саме імплікатури дають нам змогу викручуватися й шахраювати. У фрази «Джон не колеться на роботі» імплікатура одна: не на роботі він колеться. Інакше чому б просто не сказати, що Джон не вживає наркотиків?
Імплікатури дають величезний простір для маневрів людям, які двозначно висловлюються, щоб потім заперечувати свою провину. Уявіть, що Джон спробував подати на мене в суд за наклепницьку фразу про те, що він не колеться на роботі. Хіба він може виграти позов? Моє речення правдиве, тож йому не вигідно стверджувати протилежне. Цю щілину між буквальним значенням та імплікатурою дуже часто використовують саме для маячні й обману.
👍6