А хтось планував собі незабутній Великдень!

#книги #попурри

Дурять не лише інтернет-користувачів. У грудні 2016 року сайт AWD News опублікував матеріал із моторошним заголовком: «Міністр оборони Ізраїлю: “Якщо Пакистан відправить у Сирію війська, ми зруйнуїмо цю країну ядерним ударом”».
Кілька деталей зразу насторожили б спостережливого читача: по-перше, у заголовку була помилка («зруйнуїмо»), по-друге, автори називали неправильне прізвище ізраїльського міністра оборони [3]. Стаття була поряд з іншими малореалістичними матеріалами («Клінтон готує антитрампівський військовий переворот»), але все одно здалася переконливою людині, чиєї довіри в такій ситуації хотілося найменше: Хаваджі Мухаммаду Асіфу, міністрові оборони Пакистану. Асіф відповів у  Twitter дзеркальною погрозою: «Ізраїльський міноборони погрожує ядерною зброєю, натякаючи на роль пак у Сирії проти ІДІЛ… Ізраїль забуває, що Пакистан теж Ядерна держава».

💀

#видео

Влад базує про романтичні кліше, їхню шкоду у формуванні образу стосунків і як писати хороші любовні лінії

https://youtu.be/3G0u6x5Mvb0

#попурри #книги

Мета «стратегії пожежного шланга» — дезорієнтувати аудиторію й зробити так, щоб люди втратили віру у свою здатність відділяти правду й вигадки. Через соцмережі можна легко та швидко транслювати великі обсяги дезінформації різними каналами. Це один складник стратегії. Другий — навмисне уникати послідовності й замість цілісного наративу пантеличити читачів багатьма взаємно суперечливими поглядами. 2016 року гросмейстер Гаррі Каспаров підсумував таку стратегію одним твітом: «Мета сучасної пропаганди — не просто дезінформувати чи просувати певну політику. Її мета — виснажити ваше критичне мислення, знищити правду».

"Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні", Джевін Д. Вест

По результатам разговора с такой же жертвой трудных отношений в детстве, абсолютно внезапно и без предупреждения я запилю #опрос

Внимание, триггерная тема: родители, суицид, беспомощность.

Напоминаю, что опрос анонимный, а если вам нужны будут обнимашки, приходите в личку.

Репост приветствуется, мне очень интересно собрать статистику хотя бы в сотню людей.

А пока что я искренне радуюсь, что ответов "блядь што" больше всего.

Бывает, что взрослые по документам люди, перед тем, как завести детей, абсолютно не задаются вопросом "Зачем мне ребенок? Могу ли я его воспитывать? Хватает ли мне устойчивости?"
Опрос выше - как раз про возможные следствия такого решения.

Бывает, что родитель (чаще мать, но не обязательно) не видит ребенка отдельным существом. Это нарциссические черты, которые проявляются характерным "дома сожру ребенка за малейшую провинность, но за его спиной в разговоре с окружающими буду повторять, как люблю его и как им горжусь". Это довольно распространенная и многим, подозреваю, знакомая ситуация.

А ещё бывает, что родитель настолько не в контакте с собой и настолько не понимает, что творится в его собственном сознании и подсознании, что переносит на своего ребенка родительскую фигуру, инвертирует роли. Для этого не обязательно иметь психическое расстройство, депрессию, ещё что-то. Достаточно не отслеживать своё поведение и не понимать себя. И тогда, чтобы добиться своего любой ценой, родитель поступает как бунтующий подросток или ребенок по отношению к своему ребенку - шантажирует и манипулирует вплоть до угроз самоубийством.

(мне сложно писать на эту тему, если честно)

Самое смешное, что такая дисфункциональность чаще всего не выходит за пределы семьи. И всем остальным - знакомым, друзьям, родственникам - кажется, что всё нормально. Даже самому ребенку может казаться, что всё нормально, потому что он не видел других семей и у него нет другого опыта, нет даже мысли о том, что кто-то может защитить его от манипулирующего родителя. Это потом, когда он вырастает, то может задаваться вопросом, что же было в его жизни раньше.

Я очень сочувствую всем, у кого был в жизни этот опыт.
То, что происходило с нами - ёбаноё говнище, которого не должно было быть никогда.
Я надеюсь, что вы уже это знаете, но на всякий случай скажу:

Никто из нас не виноват.
Дети не виноваты.
Дети не "довели" родителей.
Это родительская ответственность - держать себя в узде, и не может быть ни одного оправдания подобному поведению, даже одноразовому.
С вами всё ок.

Давно пора

З каналу: @wartimejokes
Надсилайте пропозиції: @wartimejokesbot

#бегущей_строкой

Хочу зауважити, що кейс про Субботу просто створений для ідеального дуету з книгою "Феєрична фігня!", бо у поясненнях, маніпуляціях і викручуваннях Спартака ви знайдете усе, про що пишеться у книзі. Ну, майже. В книзі ще є про пропаганду та авторитарні держави.

the AUDACITY!..

#попурри

Авторка канала очень заебалась и расстроена читать расследование Ильи Полудённого из-за каких-то космических масштабов бреда и вранья, которые вскрываются. Но это очень иллюстративно и очень выпукло. Я всерьёз рекомендую прочесть книгу "Феєрична фігня!" в контексте манипуляций Спартака, и сейчас приведу пример:

1. Выдержка из статьи-расследования:

"От він пише всюди, що я працював психологом в групі швидкого реагування СБУ, це правда, але він працював психологом в групі швидкого реагування приватної охоронної фірми, а не Служби Безпеки України. Є велика різниця. Люди читають СБУ і думають про Службу Безпеки України, але якби він написав, що він працював в групі швидкого реагування психологом в ТОВ «СБУ», це була б зовсім інша справа, його б не запросили читати лекцію ані в поліцію, ані будь-де там де він свою регалію світив, розумієш? Тобто це зовсім інша історія, про яку він не казав.

Це дуже цікавий метод брехні, він якби каже про одне, люди думають про інше. Якщо в нього спитати, сказати «Друже, ти працював в ТОВ “СБУ”, а не в СБУ», він скаже «Так, а я і не казав що працював в тому СБУ. Я працював в ТОВ “СБУ”, просто не казав ТОВ, не казав що це Товариство з обмеженою відповідальністю». Все дуже круто насправді виходить."

2. Цитата из книги "Феєрична фігня! Високе мистецтво скепсису у світі повної маячні"

Ми накладаємо на брехунів суворі соціальні санкції. Спійманий на серйозній брехні може втратити друга. Отримати кулаком у ніс. Постати перед судом. Може (це, певно, найгірше) стати героєм пліток, які ширитимуть друзі та сусіди. Брехунам не довіряють ані товариші, ані кохані, ані колеги.
За таких потенційних загроз часто вигідніше не казати правди, але прямо й не брехати — тобто викручуватися. Якщо я навмисне веду вас до хибних висновків, але формально не брешу — я викручуюся. Мабуть, класичний приклад такого викручування в новітній історії — славнозвісна фраза Білла Клінтона, сказана Джимові Лереру в програмі Newshour: «У нас [із Монікою Левінскі] немає статевих стосунків». Коли світ дізнався подробиці, на свій захист Клінтон зазначив, що не брехав, уживаючи слово «немає» в теперішньому часі. Звісно, такі стосунки були, але минулого сказане не стосується.
(...)
Ще один приклад. Розповідаючи, як розважається мій друг Джон, я зауважив, що він не колеться на роботі. Буквальний сенс сказаного («Джон не вживає героїн на роботі») не дає підстав підозрювати, що після роботи Джон коле собі наркотик. Насправді моя відповідь значить щось геть інше: Джон — героїновий наркоман, який просто часом стримується.

У лінгвістиці такі приховані значення вивчає прагматика. Значення, яке насправді закладають у речення, на противагу його буквальному значенню філософ-лінгвіст Герберт Пол Ґріс назвав імплікатурою. Імплікатури дають змогу спілкуватись ефективно та ощадливо. Якщо спитаєте, де можна випити кави, а я скажу: «За квартал звідси є кав’ярня», ви проінтерпретуєте ці слова як відповідь на своє запитання й самі з них виснуєте, що кав’ярня відчинена, що там дають каву тощо. Мені всього цього можна буде вже не казати.
Саме імплікатури дають нам змогу викручуватися й шахраювати. У фрази «Джон не колеться на роботі» імплікатура одна: не на роботі він колеться. Інакше чому б просто не сказати, що Джон не вживає наркотиків?
Імплікатури дають величезний простір для маневрів людям, які дво­значно висловлюються, щоб потім заперечувати свою провину. Уявіть, що Джон спробував подати на мене в суд за наклепницьку фразу про те, що він не колеться на роботі. Хіба він може виграти позов? Моє речення правдиве, тож йому не вигідно стверджувати протилежне. Цю щілину між бук­вальним значенням та імплікатурою дуже часто використовують саме для маячні й обману.

Це інколи дуже я 😅

Скажіть котики, а де ви купуєте цікаві та красиві футболки?

Тобто, Маск міг би публікувати ще більшу пиздоту?!

#видео

Trine 5 выходит уже этим летом, аааааа!!!! Зацените трейлер!

https://youtu.be/y6PpsZhxz_Q

#попурри

Приклади випадкових кореляцій Вайґен знаходить, збираючи немало даних про зміну різних речей з часом, а потім за допомогою комп’ютерної програми порівнює різні тренди. Це крайній випадок того, що у статистів називають прочісуванням даних. Маючи сотню комплектів даних, ви можете порівняти приблизно десять тисяч пар. Деякі з них продемонструють схожі тренди (і високі кореляції), але це чиста випадковість.Порівняйте кількість смертей, спричинених антикоагулянтами, з кількістю наукових ступенів, які присуджують у США в галузі соціології (див. наступну сторінку).
Глянувши на ці два графіки, ви замислюєтеся. Ого, думаєте, нічого собі, яка ймовірність такого точного збігу? Одна сота? Одна тисячна? Це точно щось означає. Ну, майже. Це означає, що Вайґенові довелося перелопатити сотні чи навіть тисячі інших порівнянь, щоб знайти досконалий випадковий збіг. Це не значить, що між двома згаданими трендами є значущий зв’язок. Доктори соціології точно не ходять зі щурячою отрутою й не вбивають людей.

#музыка #песня_дня

Цієї рубрики не було занадто давно, і тепер в нашому нічному ефірі гурт Saltwater Sun з піснею, яку я люблю не тільки за стилістику, але й за чудовий, трошки гіркий та меланхолійний текст.

https://youtu.be/uojLN9fPoqQ

- Вибачте, я не розумію концепт "хаотика" у розподілі характерів
- Ща покажу

#музыка #песня_дня

https://youtu.be/bval2TR2f14

Нагадаю шо у мене є канал, який на 100% присвячений тікток-сміхуйочкам про мови :)