Ідеально.

Почала читати оцю книгу, щось здивувалася, що це про школу. Хоча де ще мають відбуватися горори 😀

Побачила новину, що Вуді Аллен планує відвідати якийсь кінофестиваль в рашці. Я цього старого збоченця давно для себе закенселила, але знаю, що його книжки видавали, (а може, і видають) українською(

Дочитала 💔 тепер треба колись написати 5 відгуків.

Отаке знайшла випадково, може, вже відома інформація, але бачу вперше.
Ґумки!!!
(Інше поки не читала)

Отже, що за «Ґумки» такі. Роб-Ґріє — одна з ключових фігур «нового роману» у Франції, експериментатор, який намагався створити щось на противагу традиційній літературі (ну, в принципі, серед французів новаторів багато, і ця частина їхньої літератури мені набагато цікавіша за звичайну). Для нового роману характерні безсюжетність, безгеройність та акцент на обʼєктах.

«Ґумки», написані у 1953 році — це пародія на класичний детективний роман, а також його деконструкція. Тут є детектив, який розслідує певний злочин і водночас шукає ідеальну ґумку, і атмосфера нагадує традиційний нуар, але відбувається там щось зовсім не те. Також тут є деякі алюзії на античність, і з одного боку парадоксально, що в будь-якій точці література знов і знов приходить до цього, а з іншого все логічно, бо античні митці були новаторами більше, ніж наступні покоління. Ну й на що найбільше схоже асоціативно — на кіно французької нової хвилі, що теж логічно, бо Роб-Ґріє і кінематографом займався.

Ще додам, що в мене ставлення до так званої «високої полиці» жорсткіше, ніж у гейтерів жанрової літератури, які зараховують до високої літератури будь-яку белетристику, але Роб-Ґріє, на мій погляд, спокійно може зайняти місце десь біля стелі.

Claire Keegan. Foster

Невеличка новела про дівчинку, яку недолугі батьки тимчасово відвозять на ферму до родичів, бо не справляються поратися з усіма дітьми. Обовʼязково треба читати всім, хто любить троп віднайденої родини та недитячі книги про дітей. Оманливо простий стиль та наївність маленької оповідачки приховують глибоку та сумну історію, яка розгортається на тлі трагічних подій в історії Ірландії (вони згадуються мимохідь, але сильно чіпляють).

Але коли я дочитала до сцени з матрасами, то зловила відчуття дежавю, яке далі тільки зростало. Ну якось занадто багато деталей співпадає з Goodnight Mister Tom, навіть дещо з фіналу, та й сюжет в цілому схожий (але «Містер Том» страшніший, а мати там набагато гірша; зашита білизна — це те, про що я хотіла б забути). Я не знаю, що це було, навряд чи навмисне запозичення з відомої дитячої книги, тому або це неймовірне співпадіння, або підсвідоме натхнення давно прочитаним. Книга Маґоріан для мене стала однією з найкращих у цьому році, тому тут я трішки засумувала. Але без контексту — гарна новела.

#clairekeegan #foster #прочитане2025

Далі (але не зараз, бо книги немає) в авторки планую читати Small Things Like These, сподіваюсь, сподобається.

C. G. Drews. Don’t Let the Forest In

Не знаю, чому так, але до прочитання я була впевнена, що це про якийсь магічний всесвіт, певно, переплутала з іншою книгою. Але тут події відбуваються в школі-пансіонаті, де й навчаються головні герої — Ендрю Перро, який, як і заповідає йому прізвище, пише казки, його розумна сестра Дав і дикий та загадковий художник Томас, через малюнки якого оживають чудовиська з сусіднього лісу.

У цій книзі дуже гарна репрезентація асексуальності (додам до добірки, яку давно планую зробити), а ще привертається увага до інших важливих тем: булінґ, РХП, проживання втрати, гомофобія.

Стиль тут дуже гарний та поетичний, і через це та деякі інші деталі я впевнена у фікрайтерському минулому Сі Джі Дрюс, бо цей рівень напруги та млосності, на жаль, рідко зустрічається у «звичайній» літературі. Ще я думаю, що вони були у ГП-фандомі та не любили Снейпа і Драко, ну є чомусь такі думки 😀

Взагалі було б цікаво проаналізувати класичні казкові мотиви у книзі, бо вони тут точно є (варіації на тему «Сплячої красуні» та «Залізного Генріха», наприклад?). Про Томаса подумала, що це такий традиційний трікстер, і є навіть щось схоже з Перелесником.

Єдиний мінус — казки, надруковані на чорних сторінках, було важкувато читати, шрифт не дуже дружній до очей. Сподіваюсь, в українському виданні гарно надрукують.

#прочитане2025 #cgdrews #dontlettheforestin

Я б хотіла збірку її віршів 🖤

https://youtu.be/X1X6Tna5Z9o?si=Gd9GPgbvj49zjwUI

Життєво 😢

Оце зараз була несподівана сцена 😀 (хто прочитав, той знає)

Katabasis мені поки дуже подобається, і от що хочу сказати: якщо вдасться, то не читайте ніякі спойлери, бо це позбавить частки задоволення. Я сама знала тільки завʼязку і докладний відгук писати не буду, лише загальні враження.

Літературні згадки у «Катабазисі» (прямі чи відсилання/цитати): Сартр, Пруст, Толкін, Ремарк, Генрі Джеймс, Елліот, ну й очевидні античні автори та Данте.
Потім ще допишу.