Claire Keegan. Foster

Невеличка новела про дівчинку, яку недолугі батьки тимчасово відвозять на ферму до родичів, бо не справляються поратися з усіма дітьми. Обовʼязково треба читати всім, хто любить троп віднайденої родини та недитячі книги про дітей. Оманливо простий стиль та наївність маленької оповідачки приховують глибоку та сумну історію, яка розгортається на тлі трагічних подій в історії Ірландії (вони згадуються мимохідь, але сильно чіпляють).

Але коли я дочитала до сцени з матрасами, то зловила відчуття дежавю, яке далі тільки зростало. Ну якось занадто багато деталей співпадає з Goodnight Mister Tom, навіть дещо з фіналу, та й сюжет в цілому схожий (але «Містер Том» страшніший, а мати там набагато гірша; зашита білизна — це те, про що я хотіла б забути). Я не знаю, що це було, навряд чи навмисне запозичення з відомої дитячої книги, тому або це неймовірне співпадіння, або підсвідоме натхнення давно прочитаним. Книга Маґоріан для мене стала однією з найкращих у цьому році, тому тут я трішки засумувала. Але без контексту — гарна новела.

#clairekeegan #foster #прочитане2025

Далі (але не зараз, бо книги немає) в авторки планую читати Small Things Like These, сподіваюсь, сподобається.

C. G. Drews. Don’t Let the Forest In

Не знаю, чому так, але до прочитання я була впевнена, що це про якийсь магічний всесвіт, певно, переплутала з іншою книгою. Але тут події відбуваються в школі-пансіонаті, де й навчаються головні герої — Ендрю Перро, який, як і заповідає йому прізвище, пише казки, його розумна сестра Дав і дикий та загадковий художник Томас, через малюнки якого оживають чудовиська з сусіднього лісу.

У цій книзі дуже гарна репрезентація асексуальності (додам до добірки, яку давно планую зробити), а ще привертається увага до інших важливих тем: булінґ, РХП, проживання втрати, гомофобія.

Стиль тут дуже гарний та поетичний, і через це та деякі інші деталі я впевнена у фікрайтерському минулому Сі Джі Дрюс, бо цей рівень напруги та млосності, на жаль, рідко зустрічається у «звичайній» літературі. Ще я думаю, що вони були у ГП-фандомі та не любили Снейпа і Драко, ну є чомусь такі думки 😀

Взагалі було б цікаво проаналізувати класичні казкові мотиви у книзі, бо вони тут точно є (варіації на тему «Сплячої красуні» та «Залізного Генріха», наприклад?). Про Томаса подумала, що це такий традиційний трікстер, і є навіть щось схоже з Перелесником.

Єдиний мінус — казки, надруковані на чорних сторінках, було важкувато читати, шрифт не дуже дружній до очей. Сподіваюсь, в українському виданні гарно надрукують.

#прочитане2025 #cgdrews #dontlettheforestin

Я б хотіла збірку її віршів 🖤

https://youtu.be/X1X6Tna5Z9o?si=Gd9GPgbvj49zjwUI

Життєво 😢

Оце зараз була несподівана сцена 😀 (хто прочитав, той знає)

Katabasis мені поки дуже подобається, і от що хочу сказати: якщо вдасться, то не читайте ніякі спойлери, бо це позбавить частки задоволення. Я сама знала тільки завʼязку і докладний відгук писати не буду, лише загальні враження.

Літературні згадки у «Катабазисі» (прямі чи відсилання/цитати): Сартр, Пруст, Толкін, Ремарк, Генрі Джеймс, Елліот, ну й очевидні античні автори та Данте.
Потім ще допишу.

Дуже цікаву добірку виклали на Goodreads:

https://www.goodreads.com/blog/show/2958-108-books-to-celebrate-hispanic-heritage-month?ref=HHM25_eb

А якщо говорити про книжки, з якими «Катабазис» асоціюється, то це: анотована «Аліса», раптові Гейзелвуд та Генрі, «Американські боги» (але їх я не люблю) і не менш раптово “Neverwhere”.

Нове видавництво «Квітка» щось дуже не радує своєю комунікацією.

Якщо врахувати інцидент до цього, то це заявочка на великі проблеми з комунікацією у майбутньому.

От з самого початку вони мені не сподобались 😀 та й анонсована обкладинка не те що прям гарна.
Взагалі я думаю, що то 🛀 💴

Та ти шо)