Існує, до речі, така розмальовка в двох частинах, буде добре, якщо її теж видадуть.
🔥6❤1
pink leopard
Незаплановані покупки) все вживане, тому як завжди відчувається як полювання на скарби. 1. Роман про дорослішання підлітка в Лондоні 70-х років. Не впевнена, що сподобається, бо не завжди складається з історіями про хлопчиків такого віку, але подивимось.…
Відкрила другу книжку, а там відразу з козирів заходять 😀 Люблю 80-ті.
😇4🔥1
Покажу сьогодні те, що давно хотіла побачити — могилу Оскара Вайлда 💔
And alien tears will fill for him
Pity's long-broken urn,
For his mourners will be outcast men,
And outcasts always mourn.
And alien tears will fill for him
Pity's long-broken urn,
For his mourners will be outcast men,
And outcasts always mourn.
❤19🥰3
Forwarded from книжки і пиріжки
моя мама збирає гроші на грілки військовим, які служать у підрозділі з її хорошою знайомою
долучайтесь, якщо є можливість допомогти кількома гривнями❤️ чим більше збереться — тим більше грілок
долучайтесь, якщо є можливість допомогти кількома гривнями
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤5
Forwarded from other myth
Від страху перед інакшістю до відвертого обговорення сексуальності та гендерної ідентичності, горор як жанр завжди був повʼязаний з квірністю. Ці теми ховалися в підтекстах у ті часи, коли висловитися прямо було неможливо, розхитували межі дозволеного, торували шлях для прийняття і відкритих розмов.
Квір-горор — це піджанр горору, який зосереджується на ЛҐБТІК+ персонажах та/або темах, повʼязаних з квірними досвідами: інакшості, чуттєвості, гомосексуального бажання, гендерної відмінності та дисфорії. Існування поза нормами, визначеними суспільством.
Також квір-горор може тяжіти до естетики camp, зображаючи жахи в перебільшеній, театралізованій манері.
Ми з ✨книжковим культом✨ зібрали для вас добірку книг #бінго_іншого_культу, які б радили почитати для знайомства з піджанром і просто щоб насолодитися ним:
Квір-горор — це піджанр горору, який зосереджується на ЛҐБТІК+ персонажах та/або темах, повʼязаних з квірними досвідами: інакшості, чуттєвості, гомосексуального бажання, гендерної відмінності та дисфорії. Існування поза нормами, визначеними суспільством.
Також квір-горор може тяжіти до естетики camp, зображаючи жахи в перебільшеній, театралізованій манері.
Ми з ✨книжковим культом✨ зібрали для вас добірку книг #бінго_іншого_культу, які б радили почитати для знайомства з піджанром і просто щоб насолодитися ним:
❤7
T. S. Kingfisher. What Stalks the Deep
(Насправді я в перший же день і дочитала).
У цій частині Алекс та Енґус їдуть до Америки допомогти доктору Дентону, в якого за таємничих обставин зник кузен, і все це повʼязано з дещо моторошною шахтою. І звісно, їм доведеться дослідити цю шахту, і як добре, що Алекс не страждають на клаустрофобію…
Мені, звісно, книга сподобалась, як і завжди, але впевнена, що буде багато поганих відгуків, якщо її будуть брати, розраховуючи на швидкий дофамін та на те, що в горорі на кожній сторінці має бути якась чупакабра. Але якщо хочеться подумати та насолодитися гарною стилізацією (а Кінґфішер насправді вдало передає атмосферу пригодницької ретролітератури), то це гарний вибір. Теми тут підіймаються різні, і етика та відповідальність перед природою та корінним населенням, і відчуття приналежності, і засоби комунікації, і дружба, і безпека. Взагалі за загальним меседжем ця частина ближче до наукової фантастики, ніж до горору.
Ще під час читання в мене виникали думки, що це лавкрафтіанська книга, і авторка в післямові написала, що дійсно надихалася Лавкрафтом. Я його не читала і не знаю, чи буду, але тішуся, що правильно розшифрувала (там не про Ктулху, якщо що). І коли я почитала, що те, що стало джерелом натхнення, порівнюють з ШІ, то здивувалась, що сама не побачила цю паралель у Кінґфішер. Але це прямо прекрасно.
Дентон, на жаль, періодично дуже бісив, хотілося йому врізати. А мої улюблені герої (окрім Алекса, звісно, обожнюю Алекса) — це Інґолд, науковець корінного американського походження, та Фрагмент (але не скажу, хто це).
Наймоторошніше було читати про оті всі пересування під землею, бо в мене все ж трішки є клаустрофобія. І ще один момент дуже сильно налякав, але спойлерити не буду. А в цілому це історія більше сумна, ніж страшна.
Ще додатково почитала про анілінові фарбники (бузковий готель!), дуже цікаво. Взагалі останнім часом щось натрапляю на згадки про старі хімічні експерименти, хочеться побільше про це дізнатися.
#прочитане_2025 #tskingfisher #whatstalksthedeep #бінго_іншого_культу
(Насправді я в перший же день і дочитала).
У цій частині Алекс та Енґус їдуть до Америки допомогти доктору Дентону, в якого за таємничих обставин зник кузен, і все це повʼязано з дещо моторошною шахтою. І звісно, їм доведеться дослідити цю шахту, і як добре, що Алекс не страждають на клаустрофобію…
Мені, звісно, книга сподобалась, як і завжди, але впевнена, що буде багато поганих відгуків, якщо її будуть брати, розраховуючи на швидкий дофамін та на те, що в горорі на кожній сторінці має бути якась чупакабра. Але якщо хочеться подумати та насолодитися гарною стилізацією (а Кінґфішер насправді вдало передає атмосферу пригодницької ретролітератури), то це гарний вибір. Теми тут підіймаються різні, і етика та відповідальність перед природою та корінним населенням, і відчуття приналежності, і засоби комунікації, і дружба, і безпека. Взагалі за загальним меседжем ця частина ближче до наукової фантастики, ніж до горору.
Ще під час читання в мене виникали думки, що це лавкрафтіанська книга, і авторка в післямові написала, що дійсно надихалася Лавкрафтом. Я його не читала і не знаю, чи буду, але тішуся, що правильно розшифрувала (там не про Ктулху, якщо що). І коли я почитала, що те, що стало джерелом натхнення, порівнюють з ШІ, то здивувалась, що сама не побачила цю паралель у Кінґфішер. Але це прямо прекрасно.
Дентон, на жаль, періодично дуже бісив, хотілося йому врізати. А мої улюблені герої (окрім Алекса, звісно, обожнюю Алекса) — це Інґолд, науковець корінного американського походження, та Фрагмент (але не скажу, хто це).
Наймоторошніше було читати про оті всі пересування під землею, бо в мене все ж трішки є клаустрофобія. І ще один момент дуже сильно налякав, але спойлерити не буду. А в цілому це історія більше сумна, ніж страшна.
Ще додатково почитала про анілінові фарбники (бузковий готель!), дуже цікаво. Взагалі останнім часом щось натрапляю на згадки про старі хімічні експерименти, хочеться побільше про це дізнатися.
#прочитане_2025 #tskingfisher #whatstalksthedeep #бінго_іншого_культу
❤12