Яка тема та проблема тут буде ключовою, я не відразу здогадалася, але це все дуже важливо, підліткам (особливо дівчатам) порадила би обовʼязково про таке читати. Це тема насилля, також зачіпаються мізоґінія, расизм, токсична маскулінність.
Наприкінці книги є контакти, до кого можна звернутися, якщо є такі проблеми (останнім часом не перший раз таке бачу, дуже хороша ідея). Також на обкладинці зазначено, хоча й дрібним шрифтом, що книга містить матеріал, який може засмутити деяких читачів, плюс на початку є список tw — а от таке у книгах я не бачила, але 100% підтримую.
Любовні лінії тут невеличкі, але милі. Нереалістичного розвʼязання проблем немає. Один із персонажів приємно здивував, а стосовно іншої у мене з самого початку були такі думки.
До чого можу причепитися: лінія вчителя Майклідіса не розкрита! Були натяки, що він домагається дівчат, але далі просто нічого про нього не було.
Наприкінці книги є контакти, до кого можна звернутися, якщо є такі проблеми (останнім часом не перший раз таке бачу, дуже хороша ідея). Також на обкладинці зазначено, хоча й дрібним шрифтом, що книга містить матеріал, який може засмутити деяких читачів, плюс на початку є список tw — а от таке у книгах я не бачила, але 100% підтримую.
Любовні лінії тут невеличкі, але милі.
До чого можу причепитися:
❤3
Поки прочитала лише початок Boy Parts, але Ірина за вайбом нагадує мені Селест із «Тампи» 🥰
#читаю_зараз #boyparts
#читаю_зараз #boyparts
❤1
Взагалі жінок з моїх улюблених різновидів книжок можна грубо поділити на декілька категорій:
1. Зла соціопатка.
2. Лузерка.
3. Зла юниця / precocious (я не знаю точного відповідника українською, що словник пропонує, то все не те) дівчинка.
4. Наївна творча дівчина.
1. Зла соціопатка.
2. Лузерка.
3. Зла юниця / precocious (я не знаю точного відповідника українською, що словник пропонує, то все не те) дівчинка.
4. Наївна творча дівчина.
❤1
Лише ціна на Killing Stalking вберігає мене від нової психтравми.
Жартую, я в принципі не хочу читати такі книжки.
Жартую, я в принципі не хочу читати такі книжки.
pink leopard
Але мені завжди важко змиритися з тим, що персонаж(ка) лайно, якщо вони гарні 😄
Зараз якраз натрапила на відео, це називається halo effect. А якщо навпаки, то horn effect 😈
Давно ще читала в Ле Ґоффа, що середньовічні християни ототожнювали фізичну вроду з високими моральними якостями (ще він проводив аналогію, що святі — це такі супергерої свого часу). Я не впевнена, що він стовідсотково правий, але це мені цікаво.
Давно ще читала в Ле Ґоффа, що середньовічні християни ототожнювали фізичну вроду з високими моральними якостями (ще він проводив аналогію, що святі — це такі супергерої свого часу). Я не впевнена, що він стовідсотково правий, але це мені цікаво.
Щось так харить новий (?) тренд на книжки, «написані» відомими людьми, які не є письменниками (типу детективів від Клінтонів). Маю на увазі не мемуари, а типу художні книжки. От нащо? Тупо знецінення справжніх письменників за рахунок гучного імені на обкладинці.
Бачила, що українською будуть видавати роман Жана Рено, теж думаю, що то ґострайтер написав, але хз.
Єдине, що трішки зацікавило, це книжка, яку видали від імені Міллі Боббі Браун, але її парфуми я тестила в магазині, то їбучий дихлофос, тому щось теж якось так, плюс Клінтони хоча б помістили імена співавторів на обкладинки, а вона ні. Не буду підтримувати цей тренд.
Бачила, що українською будуть видавати роман Жана Рено, теж думаю, що то ґострайтер написав, але хз.
Єдине, що трішки зацікавило, це книжка, яку видали від імені Міллі Боббі Браун, але її парфуми я тестила в магазині, то їбучий дихлофос, тому щось теж якось так, плюс Клінтони хоча б помістили імена співавторів на обкладинки, а вона ні. Не буду підтримувати цей тренд.
👍1
Чому кожний вестерн, який підтримує рашку або має радикальні праві погляди, виглядає так, наче його батьки — кревні родичі?
Бо так і є 🌚
❤2
Щось так мені подобається тренд у тіктоку “rating things”, у книжках теж ціную подібну атмосферу 🌚
Але там страшно насправді.
Але там страшно насправді.
🏳️🌈
Sarah Waters. Tipping the Velvet
Дуже красиво написаний історичний роман з вікторіанської епохи. Ненсі (або Нен) — молода дівчина з простої робітничої родини захоплюється творчістю чарівної мейл-імперсонаторки Кітті, і весь цей сценічний гламур — це якийсь магічний світ для неї. Але, звичайно, нічого хорошого їй це не принесе.
Більшу частину книги Нен страждає, а мені тільки того і треба. Тут буде і депресія, і душевно-тілесне самознищення:проституція (причому в образі хлопця, клієнтами стають розпусні джентльмени), і так би мовити секс-рабство у багатої пані . І чесно кажучи, цей шмат зі стражданнями разом з частиною про дреґ-кінґівський шоубіз — це найкраще у цій книзі, і я б хотіла, щоб десь на мінорній ноті все й закінчилось.
⬇️
Sarah Waters. Tipping the Velvet
Дуже красиво написаний історичний роман з вікторіанської епохи. Ненсі (або Нен) — молода дівчина з простої робітничої родини захоплюється творчістю чарівної мейл-імперсонаторки Кітті, і весь цей сценічний гламур — це якийсь магічний світ для неї. Але, звичайно, нічого хорошого їй це не принесе.
Більшу частину книги Нен страждає, а мені тільки того і треба. Тут буде і депресія, і душевно-тілесне самознищення:
⬇️
❤2👍1
18+!
Але авторказахотіла дати Нен геппі-енд, і як на мене, невдало. Нен зійшлася з прогресивною дівчиною Флоренс, феміністкою та соціалісткою, яка виховує дитину своєї померлої коханої, і о господи, як же це сіро та нудно. Кітті та ще сволота, і те розпусне життя було шляхом в нікуди, але це як цемент гризти. З Кітті була хімія, а тут нудні соціалістичні стосунки.
І що дивує, саме в цих стосунках описана найкрінжовіша секс-сцена. Нагадую, у книзі, де героїня займалася на вулицях гей-проституцією (а також вкрала у своєї багатої коханки… еее.. секс-іграшку та бавилася разом зі служницею). Коротше, з Флоренс графічно описана сцена, де засовуюють руку повністю (і як би не по лікоть, але може, це вже мої викривлені спогади, але так і кулака достатньо — вибачте, нащо це робити, як це може подобатисьі як він взагалі туди влізе Ну може це мій особистий сквік.
Але в цілому це розкішна книга, хоч і не ідеальна для мене через описану вище лінію. Чорнухою я насолоджувалась, тому це 5 із 5.
#прочитане2017 #lgbt #queer #sarahwaters
У мене не дуже хороша памʼять на імена, памʼятала тільки Кітті, інших пішла ґуґлити. Була впевнена, що Флоренс звуть Гаррієт, це їй навіть більше пасує 😈а от у Кітті ідеальне для неї імʼя.
Але авторка
І що дивує, саме в цих стосунках описана найкрінжовіша секс-сцена. Нагадую, у книзі, де героїня займалася на вулицях гей-проституцією (а також вкрала у своєї багатої коханки… еее.. секс-іграшку та бавилася разом зі служницею). Коротше, з Флоренс графічно описана сцена, де засовуюють руку повністю (і як би не по лікоть, але може, це вже мої викривлені спогади, але так і кулака достатньо — вибачте, нащо це робити, як це може подобатись
Але в цілому це розкішна книга, хоч і не ідеальна для мене через описану вище лінію. Чорнухою я насолоджувалась, тому це 5 із 5.
#прочитане2017 #lgbt #queer #sarahwaters
У мене не дуже хороша памʼять на імена, памʼятала тільки Кітті, інших пішла ґуґлити. Була впевнена, що Флоренс звуть Гаррієт, це їй навіть більше пасує 😈а от у Кітті ідеальне для неї імʼя.
😱3
🏳️🌈
Aidan Chambers. Dance on My Grave
«Ух, — подумала я, беручи цю книгу, — оце я зараз начитаюся!» — але ні. Поганим рішенням було читати цей роман майже відразу після екранізації (хоча, певно, якби я його прочитала першим, то й не було б бажання дивитися фільм). Так-то книга непогана, якщо розглядати її як абсолютно незалежний твір. Я щось думала, що вліпила їй двійку чи трійку, але ні, аж четвірку.
Ейдан Чемберс написав цю книгу у 1982 році, і це один з найперших YA-романів з ЛГБТ-тематикою. У центрі сюжету — короткі стосунки між Гелом та Баррі (у фільмі — Алекс та Давид) тапроживання Гелом горя після загибелі Баррі.
Перше, що мені більше сподобалось у фільмі — це сетинґ. Хоч я більше англофілка, аніж франкофілка, але перенесення Озоном дії у Францію пішло на користь. Ну така ж краса, море, сонце, і магазинчик на узбережжі набагато краще, ніж музичний.
Друге — це головний герой. Кіношний страждаючий Алекс мені дуже запав у душу, а от Гел виявився бісявим клоуном 😩 Абсолютно не мій типаж.
⬇️
Aidan Chambers. Dance on My Grave
«Ух, — подумала я, беручи цю книгу, — оце я зараз начитаюся!» — але ні. Поганим рішенням було читати цей роман майже відразу після екранізації (хоча, певно, якби я його прочитала першим, то й не було б бажання дивитися фільм). Так-то книга непогана, якщо розглядати її як абсолютно незалежний твір. Я щось думала, що вліпила їй двійку чи трійку, але ні, аж четвірку.
Ейдан Чемберс написав цю книгу у 1982 році, і це один з найперших YA-романів з ЛГБТ-тематикою. У центрі сюжету — короткі стосунки між Гелом та Баррі (у фільмі — Алекс та Давид) та
Перше, що мені більше сподобалось у фільмі — це сетинґ. Хоч я більше англофілка, аніж франкофілка, але перенесення Озоном дії у Францію пішло на користь. Ну така ж краса, море, сонце, і магазинчик на узбережжі набагато краще, ніж музичний.
Друге — це головний герой. Кіношний страждаючий Алекс мені дуже запав у душу, а от Гел виявився бісявим клоуном 😩 Абсолютно не мій типаж.
⬇️
❤1