Напишу список кращого за 2018, бо за вікном пиляють траву і я через це не можу зосередитись на читанні або на справах. Там теж мало.
1. Shirley Jackson. Just an Ordinary Day. Збірка оповідань, менш відома, ніж «Лотерея», але все одно прекрасна.
2. Caroline Graham. The Killings at Badger’s Drift. Я так люблю цю історію і Midsomer Murders взагалі! Пам’ятаю випадок з дитинства: якось «Новий канал» поплавило і вони цілий тиждень показували одне й те саме, у тому числі цей фільм (я тоді думала, що це окремий фільм, а не перша серія). Чи дивилась я його 5 чи 7 (не пам’ятаю просто, чи змінили програму на вихідні) днів підряд? Так. Надзвичайно захоплива нездорова історія, рудий ритуальний агент — моя любов навіки. Книжки я ще не всі прочитала, вони гарні, але екранізація — це найкраще, настільки все ідеально зроблене, музика, локації ❤️ Що мене у книжках розчарувало — це те, що симпатичний серіяльний сержант Трой насправді виявився неприємним гомофобом та мізогіном, який зраджує дружині та недолюблює інспектора Барнабі 😡 І як на мене, атмосфера екранізації дивним чином більш присутня у The Appeal.
3. Joy Fielding. See Jane Run. Моторошний трилер 1991 року про жінку, яка втратила пам’ять. Думаю, що автор Before I Go to Sleep надихався цією книгою.
4. Rita Mae Brown. Rubyfruit Jungle. Писала вже про цю книгу тут.
5. Ottessa Moshfegh. My Year of Rest and Relaxation. Відчуваю сильну спорідненість із героїнею, теж люблю спати 😄
6. Angie Thomas. The Hate You Give. Довго це читала з особистих причин, але повністю змогла оцінити цю книгу лише десь через пару років.
7. Shirley Jackson. Come Along With Me. Ще одна збірка, яка містить однойменний недописаний (шкода) роман та декілька оповідань.
#списки #прочитане2018

Подивилася, остання погана прочитана книжка в мене — це їбуча «Покоївка» в березні 22 року, а передостання — “One Last Stop” у листопаді 21. Щось прямо щастить 😄
Може, було ще щось недочитане, але я його не записую та не враховую (десь зо два рази кидала книжки на 80-90%, бо вибісили — це ”The Perks of Being a Wallflower” та “Appointment in Samarra”, але то було точно раніше).
(Звісно, субʼєктивно погані, так-то нормальні, просто мені не сподобалися, хоча у випадку з «Покоївкою» то обʼєктивно 😡)

Хоча передивилася цей фрагмент, Трой все ж неввічливий 😰 але в книзі ще гірший. Денніс чарівний 🖤 (в книзі він вижив, плюс книзі за це)

https://youtu.be/Bzi6ASBjX3c?si=M_shP-J4zu-rX94O

дублюю ще раз тред, прошу розголосу і реакції букком'юніті🙏
в коментарях покажу тред скріншотами для безтвіттерних

https://x.com/lapin_marinn/status/1812242134017200390?t=RAUCJwlQXGvpJwiJJeh0mQ&s=19

Ще є ось такий відомий список 1001 книги, дуже неоднозначний: з одного боку, сильно англоцентричний, з іншого, багато зовсім невідомих книг (на час створення там було щось навіть не перекладене англійською), а також є мотлох на кшталт Коельйо чи просто ретро-бульварщина. Там більше, ніж 1001, бо існує декілька редакцій. Толстоєвські, звісно, наявні у великій кількості, а Україна представлена мало.

У мене вийшло 297.

https://www.listchallenges.com/1001-books-you-must-read-2018

#списки

Оцей список мені подобається більше. За першим посиланням зручно відмічати, але там все за алфавітом, а так він приблизно поділений на декілька тематичних частин, типу, гумор, кохання, фантастика. Але цей поділ дуже умовний, звісно.


Тут у мене 235 прочитано.

https://www.listchallenges.com/guardians-1000-novels-everyone-must-read

https://amp.theguardian.com/books/2009/jan/23/bestbooks-fiction

#списки

Такі списки я люблю, бо їх можна використовувати як приблизний орієнтир, що почитати (або ось переглядала зараз та згадала про деякі книги, які в мене є і які хотілося б посунути у планах поближче). Читати все підряд наміру не маю, але знаю, що є люди, які роблять собі такий челендж, і це теж цікаво (хоча легше для цього взяти менші списки типу топ-100 або 200 від BBC).
Ще гарний список у Стівена Кінга, хоча там багато специфічних творів. Знайшла його, зараз буду рахувати.
Порахувала, 18. Моє улюблене з того списку — Ширлі Джексон, Беріл Бейнбрідж та Едвард Ґорі.

https://www.listchallenges.com/corrected-stephen-kings-danse-macabre-booklist

Прочитала за ранок майже половину книжки. Останнім часом хотілося почитати якоїсь фантастики, але наче нічого на полицях в мене не було, і ось фантастика вистрибнула на мене з детективу (в анотації на сайті трішки згадувалось, що події відбуваються в майбутньому, але я вже це забула, а на самій обкладинці нічого такого не написано, тому це дещо несподіванка).


#читаю_зараз #petermay

Дочитала! Футуроекодетектив — це, певно, не дуже захопливо звучить, але насправді відірватися було важко.

Отже, Peter May “A Winter Grave”; події тут відбуваються у 2051 році в Шотландії. Світ потерпає від наслідків глобального потепління — одні країни страждають від нестерпної спеки, інші — від холоду та повені. Просторами Шотландії курсують таксі-човни та повітряні таксі, ковід нікуди не дівся, таргани теж, ШІ далі захоплює світ (наприклад, знімають кіно з давно померлими зірками, а діпфейки виходять на новий рівень), політична ситуація невесела — Пітер Мей змальовує світ, в якому, чесно кажучи, не хочеться жити.

І от одна жінка знаходить замерзле тіло журналіста, і немолодий детектив (який трішки нагадав мені Білла Годжеса) намагається розкрити цю справу.

Якщо когось лякає фантастика, то тут її насправді не так багато, це більше детективний роман (ніякої містики, на щастя, немає). Може, мелодрами забагато, але якщо це будуть екранізувати, то плюс. Злочинця я вгадала.

Головне у цій книзі для мене — роздуми про швидкоплинність життя, про відповідальність та про родинні звʼязки. Це детектив, де приділяється багато уваги особистому життю героїв, я таке люблю. Автор для мене невідомий та новий, але хочу почитати ще, бо пише цікаво.

#прочитане2024

Побачила, що в цьому році перевидали ранній роман Ґабріель Зевін. Це моя єдина прочитана книга цієї авторки, не знаю, чи буду братися за інші, але саме від Elsewhere я свого часу сильно зафанатіла. Це підлітковий роман про потойбіччя, трішки шкода, що дизайн зараз зробили в стилі «Завтра, завтра, завтра», бо роман прекрасний сам по собі, але якщо це сприятиме його популярності, то добре (але обкладинка мені подобається). Сподіваюсь на український переклад теж!

😄
#читаю_зараз #несподіванекіно

Наталія Ясіновська «Несподіване кіно».
Прочитала швидко, книжечка маленька.

Це збірка оповідань, де герої повʼязані один із одним, доволі мила та проста. Почну з мінусів: не зовсім зрозуміло, на яку авдиторію написана книга, бо спочатку я подумала, що це про і для дітей років 10, а виявляється, що герої старшокласники. Тобто для YA це написано надто по-дитячому, а для дитячої літератури надто дорослі теми.

Ще мінус — авторка живе в Америці, персонажів писала переважно з американських школярів, проте перенесла місце дії в Україну, але саме українського колориту мені не вистачило (і деякі реалії, як на мене, надто американські). І наче події відбуваються після початку повномасштабної війни, але про це там ані слова.

І ще в мене відчуття, що книга написана радше з позиції дещо ображеної мами. Мене це у підлітковому віці відштовхнуло би. Одне оповідання прямо вибісило: там дівчинці докоряють за те, що вона погано допомагає матері з немовлям (хоча типу сама просила народити ще одну дитинку), і навіть молодший братик допомагає краще. Сестри і брати — не батьки, не треба переносити відповідальність на неповнолітніх дітей (і мало там що вони просили, це не їхнє рішення). Ну й роль батька в усьому тому загадкова.

Тепер про плюси. Тут зачіпається багато актуальних проблем: панічні атаки, алергія, токсичні стосунки, дружба, переживання втрати. Також згадується про безпечний секс (якщо що, описів сексу там немає) та про важливість допомоги психолога. Зрештою є про що подумати та що обговорити, тому думаю, що це нормальний вибір для підліткового читацького клубу (або навпаки, матері підлітків можуть обговорити, з якими проблемами стикаються діти).

Ще плюс, що є згадки сучасної культури, типу тієї ж Біллі Айліш або «Тіні і кістки». Досить мило, що в тексті прорекламували іншу підліткову книгу іншої авторки ВСЛ 😄

Також добре, що незважаючи на певні моменти, прописано, що в дівчат мають бути свої інтереси та не треба повністю розчинятися в стосунках з хлопцем. Ну й хлопці тут більш-менш адекватні, окрім Олега, але й там не все просто.

Найбільше мені сподобались оповідання «Почварка» та «Олин секрет» (і сама Оля теж). Можливо, почитаю в авторки щось ще.

#прочитане2024 #несподіванекіно

Мишка — це якраз із «Почварки».
#несподіванекіно

Нарешті почала. Це роман у віршах, очікую щось з атмосферою «Ванесси» + квір-мотиви. Ну й, звісно, відсилання на історію Медузи (але навряд чи це ретелінґ).
#читаю_зараз #dearmedusa

Почала ще трішки підчитувати нонфікшн для гарного самопочуття, але й нонфікшн не дає відволіктись від реальності. З іншого боку, якщо книга не надто відірвана від життя, це й на краще.