Дочитала! Футуроекодетектив — це, певно, не дуже захопливо звучить, але насправді відірватися було важко.
Отже, Peter May “A Winter Grave”; події тут відбуваються у 2051 році в Шотландії. Світ потерпає від наслідків глобального потепління — одні країни страждають від нестерпної спеки, інші — від холоду та повені. Просторами Шотландії курсують таксі-човни та повітряні таксі, ковід нікуди не дівся, таргани теж, ШІ далі захоплює світ (наприклад, знімають кіно з давно померлими зірками, а діпфейки виходять на новий рівень), політична ситуація невесела — Пітер Мей змальовує світ, в якому, чесно кажучи, не хочеться жити.
І от одна жінка знаходить замерзле тіло журналіста, і немолодий детектив (який трішки нагадав мені Білла Годжеса) намагається розкрити цю справу.
Якщо когось лякає фантастика, то тут її насправді не так багато, це більше детективний роман (ніякої містики, на щастя, немає). Може, мелодрами забагато, але якщо це будуть екранізувати, то плюс. Злочинця я вгадала.
Головне у цій книзі для мене — роздуми про швидкоплинність життя, про відповідальність та про родинні звʼязки. Це детектив, де приділяється багато уваги особистому життю героїв, я таке люблю. Автор для мене невідомий та новий, але хочу почитати ще, бо пише цікаво.
#прочитане2024
Отже, Peter May “A Winter Grave”; події тут відбуваються у 2051 році в Шотландії. Світ потерпає від наслідків глобального потепління — одні країни страждають від нестерпної спеки, інші — від холоду та повені. Просторами Шотландії курсують таксі-човни та повітряні таксі, ковід нікуди не дівся, таргани теж, ШІ далі захоплює світ (наприклад, знімають кіно з давно померлими зірками, а діпфейки виходять на новий рівень), політична ситуація невесела — Пітер Мей змальовує світ, в якому, чесно кажучи, не хочеться жити.
І от одна жінка знаходить замерзле тіло журналіста, і немолодий детектив (який трішки нагадав мені Білла Годжеса) намагається розкрити цю справу.
Якщо когось лякає фантастика, то тут її насправді не так багато, це більше детективний роман (ніякої містики, на щастя, немає). Може, мелодрами забагато, але якщо це будуть екранізувати, то плюс. Злочинця я вгадала.
Головне у цій книзі для мене — роздуми про швидкоплинність життя, про відповідальність та про родинні звʼязки. Це детектив, де приділяється багато уваги особистому життю героїв, я таке люблю. Автор для мене невідомий та новий, але хочу почитати ще, бо пише цікаво.
#прочитане2024
❤6
Побачила, що в цьому році перевидали ранній роман Ґабріель Зевін. Це моя єдина прочитана книга цієї авторки, не знаю, чи буду братися за інші, але саме від Elsewhere я свого часу сильно зафанатіла. Це підлітковий роман про потойбіччя, трішки шкода, що дизайн зараз зробили в стилі «Завтра, завтра, завтра», бо роман прекрасний сам по собі, але якщо це сприятиме його популярності, то добре (але обкладинка мені подобається). Сподіваюсь на український переклад теж!
❤1
Наталія Ясіновська «Несподіване кіно».
Прочитала швидко, книжечка маленька.
Це збірка оповідань, де герої повʼязані один із одним, доволі мила та проста. Почну з мінусів: не зовсім зрозуміло, на яку авдиторію написана книга, бо спочатку я подумала, що це про і для дітей років 10, а виявляється, що герої старшокласники. Тобто для YA це написано надто по-дитячому, а для дитячої літератури надто дорослі теми.
Ще мінус — авторка живе в Америці, персонажів писала переважно з американських школярів, проте перенесла місце дії в Україну, але саме українського колориту мені не вистачило (і деякі реалії, як на мене, надто американські). І наче події відбуваються після початку повномасштабної війни, але про це там ані слова.
І ще в мене відчуття, що книга написана радше з позиції дещо ображеної мами. Мене це у підлітковому віці відштовхнуло би. Одне оповідання прямо вибісило: там дівчинці докоряють за те, що вона погано допомагає матері з немовлям (хоча типу сама просила народити ще одну дитинку), і навіть молодший братик допомагає краще. Сестри і брати — не батьки, не треба переносити відповідальність на неповнолітніх дітей (і мало там що вони просили, це не їхнє рішення). Ну й роль батька в усьому тому загадкова.
Тепер про плюси. Тут зачіпається багато актуальних проблем: панічні атаки, алергія, токсичні стосунки, дружба, переживання втрати. Також згадується про безпечний секс (якщо що, описів сексу там немає) та про важливість допомоги психолога. Зрештою є про що подумати та що обговорити, тому думаю, що це нормальний вибір для підліткового читацького клубу (або навпаки, матері підлітків можуть обговорити, з якими проблемами стикаються діти).
Ще плюс, що є згадки сучасної культури, типу тієї ж Біллі Айліш або «Тіні і кістки». Досить мило, що в тексті прорекламували іншу підліткову книгу іншої авторки ВСЛ 😄
Також добре, що незважаючи на певні моменти, прописано, що в дівчат мають бути свої інтереси та не треба повністю розчинятися в стосунках з хлопцем. Ну й хлопці тут більш-менш адекватні, окрім Олега, але й там не все просто.
Найбільше мені сподобались оповідання «Почварка» та «Олин секрет» (і сама Оля теж). Можливо, почитаю в авторки щось ще.
#прочитане2024 #несподіванекіно
Прочитала швидко, книжечка маленька.
Це збірка оповідань, де герої повʼязані один із одним, доволі мила та проста. Почну з мінусів: не зовсім зрозуміло, на яку авдиторію написана книга, бо спочатку я подумала, що це про і для дітей років 10, а виявляється, що герої старшокласники. Тобто для YA це написано надто по-дитячому, а для дитячої літератури надто дорослі теми.
Ще мінус — авторка живе в Америці, персонажів писала переважно з американських школярів, проте перенесла місце дії в Україну, але саме українського колориту мені не вистачило (і деякі реалії, як на мене, надто американські). І наче події відбуваються після початку повномасштабної війни, але про це там ані слова.
І ще в мене відчуття, що книга написана радше з позиції дещо ображеної мами. Мене це у підлітковому віці відштовхнуло би. Одне оповідання прямо вибісило: там дівчинці докоряють за те, що вона погано допомагає матері з немовлям (хоча типу сама просила народити ще одну дитинку), і навіть молодший братик допомагає краще. Сестри і брати — не батьки, не треба переносити відповідальність на неповнолітніх дітей (і мало там що вони просили, це не їхнє рішення). Ну й роль батька в усьому тому загадкова.
Тепер про плюси. Тут зачіпається багато актуальних проблем: панічні атаки, алергія, токсичні стосунки, дружба, переживання втрати. Також згадується про безпечний секс (якщо що, описів сексу там немає) та про важливість допомоги психолога. Зрештою є про що подумати та що обговорити, тому думаю, що це нормальний вибір для підліткового читацького клубу (або навпаки, матері підлітків можуть обговорити, з якими проблемами стикаються діти).
Ще плюс, що є згадки сучасної культури, типу тієї ж Біллі Айліш або «Тіні і кістки». Досить мило, що в тексті прорекламували іншу підліткову книгу іншої авторки ВСЛ 😄
Також добре, що незважаючи на певні моменти, прописано, що в дівчат мають бути свої інтереси та не треба повністю розчинятися в стосунках з хлопцем. Ну й хлопці тут більш-менш адекватні, окрім Олега, але й там не все просто.
Найбільше мені сподобались оповідання «Почварка» та «Олин секрет» (і сама Оля теж). Можливо, почитаю в авторки щось ще.
#прочитане2024 #несподіванекіно
👍2
Нарешті почала. Це роман у віршах, очікую щось з атмосферою «Ванесси» + квір-мотиви. Ну й, звісно, відсилання на історію Медузи (але навряд чи це ретелінґ).
#читаю_зараз #dearmedusa
#читаю_зараз #dearmedusa
😢
Найбільше жахає в таких історіях те, що вони всі, так би мовити, однакові, і те, що нічого вже не дивує.
Найбільше жахає в таких історіях те, що вони всі, так би мовити, однакові, і те, що нічого вже не дивує.
❤1💔1
Ось така книжка, назви розділів вже подобаються. Буду намагатися і далі впроваджувати якісь гарні звички у життя (ще у 2020 чи 2021 я проходила популярний курс на Coursera про wellbeing, воно насправді діяло, але 2022 все зіпсував). Навряд чи буду читати 52 тижні, але й за декілька днів точно не закінчу, бо не люблю читати один нонфік без художньої літератури.
👍2❤1
Отже, початок я прочитала (далі буду читати про Медузу).
Перша глава присвячена прогулянкам, бо вони добре впливають на фізичне та ментальне здоровʼя. Автор дає такі поради:
• записати їх до свого щоденного плану, бо так буде легше це виконувати;
• якщо є можливість, поєднувати прогулянки з онлайн-зустрічами (але це краще, якщо ви слухаєте, а не розмовляєте);
• обрати собі якісь конкретні місця, куди можна прогулятися (наприклад, кавʼярні, парки), та відмітити собі у телефоні, щоб не витрачати час на роздуми, куди піти. Але прогулянки без планів — теж чудовий варіант;
• під час прогулянки можна слухати подкасти, щоб отримувати нову інформацію, але іноді автор прогулюється і без цього (особисто я за другий варіант, бо боюся потрапити під машину/самокат/ровер/коня/дітей).
#52weeksofwellbeing #читаю_зараз
Перша глава присвячена прогулянкам, бо вони добре впливають на фізичне та ментальне здоровʼя. Автор дає такі поради:
• записати їх до свого щоденного плану, бо так буде легше це виконувати;
• якщо є можливість, поєднувати прогулянки з онлайн-зустрічами (але це краще, якщо ви слухаєте, а не розмовляєте);
• обрати собі якісь конкретні місця, куди можна прогулятися (наприклад, кавʼярні, парки), та відмітити собі у телефоні, щоб не витрачати час на роздуми, куди піти. Але прогулянки без планів — теж чудовий варіант;
• під час прогулянки можна слухати подкасти, щоб отримувати нову інформацію, але іноді автор прогулюється і без цього (особисто я за другий варіант, бо боюся потрапити під машину/самокат/ровер/коня/дітей).
#52weeksofwellbeing #читаю_зараз
❤1😇1