Одна з обкладинок, але в мене інше видання.

Оголосили довгий список Букерівської премії:

https://thebookerprizes.com/the-booker-library/prize-years/2024

Що мене поки зацікавило:
Held, Creation Lake, The Safekeep, Stone Yard Devotional, Headshot.

Покопалася на полицях, знайшла там «Сліпого убивцю» Етвуд, взагалі забула, що ця книга в мене є. І ще випадково знайшла «Шарлотту», теж несподівано, бо думала, вона в іншому місці. На фото частина книжок, які я хочу перечитати найближчим часом. Але плани — такі плани, що найближчий час може бути десь за рік.

А взагалі за літо я замовила тільки 4 книги (і ще не факт, що 2 з них не скасують). Треба хоч трішки підчитати те, що вже є.

В травні анонс був дуже скорочений, але книга, схоже, багатьох зацікавила і зараз з'явились усі деталі.

"Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства" Керолайн Грем
Початок циклу з 7 книг, які видавали між 1987 і 2004 роками

Сторінок: 240
Гривень: 369
У продажу: вже

Анотація від видавництва (Лабораторія):
Беджерс-Дріфт — тихе англійське село з вікарієм, місцевим незграбним лікарем і доброю старою вчителькою міс Сімпсон, яку одного ранку знаходять мертвою. Ця раптова смерть не дає спокою її близькій подрузі міс Беллрінгер, яка вперто набридає поліції із проханнями відкрити слідство. І саме тоді, коли за справу береться старший інспектор Барнабі, Беджерс-Дріфт розкриває свою справжню сутність — один за одним виринають давні забуті вбивства, подружні зради, ревнощі, суперництво, шпигунство й шантаж. Чи вдасться Барнабі розплутати клубок таємниць швидше, ніж вбивця обере наступну жертву?

Мрію колись дочитати весь цикл. Друга книга — про театр, вона мені найбільше сподобалась, третя — про секту, це не найприємніша тема, але було цікаво (для мене ця книга — сестра заключної частини тетралогії Байєтт про Фредерику), і на цьому я поки спинилася. Не знаю, що з перекладом, але англійською це не найшвидше читання (що непогано, але про це краще знати заздалегідь).

Найкумедніше та найгірше у дарк романсах — те, що вони не ламають стереотипи, а навпаки підсилюють їх. Це ж типові bodice rippers, тільки в нудних локаціях.
(Bodice rippers, звісно, кращі)

Список кращого за 2016.
1. Slasher Girls and Monster Boys. Збірка горор-оповідань від авторів YA. Сподобалось, звісно, не все, щось взагалі ні, але я в цей список пишу книжки за позитивні емоції, що збереглися й через роки. А ще, коли я десь зустрічаю згадку американської придорожньої забігайлівки, то відразу думаю про цю збірку.
2. Robert Galbraith. Career of Evil. Це було дуже гидко через розчленьонку, але не відірватися.
3. Caroline Kepnes. You. Захоплюючий трилер, який гарно обігрує романтичні кліше. Продовження не сподобалось, бо куди Голівуду до книгарні в Нью-Йорку. А ще смішно, що я після того відразу прочитала два дарк романси, але то найгірше року, такі списки я не хочу робити.
4. Christopher Morley. Parnassus on Wheels. Мила стара книжка про жінку, якій набридло жити з братом-письменником, тому вона купила книжковий фургон. Прочитати можна тут
5. Aaron Hartzler. What We Saw. Підлітковий роман про насильство, віктімблеймінґ та мовчання. Хороша важлива книга. Хотілося б ще почитати автобіографію письменника, де він розповідає, як воно — бути підлітком-геєм у родині євангелістів.
6. Liza Suzanne. Not Just Another Romance Novel. Це роман про жінку, яка вирішила в рамках експерименту позустрічатися з типовими героями любовних романів, типу рок-музиканта, СЕО та ін. Епізод з домінантом, який віддавав накази в смсках, мені зайшов найбільше 😀 Але вибісило, що зрештою героїня обрала найгірший для мене троп від друзів до коханців.
7. Fiona Wood. Six Impossible Things. Wildlife. Cloudwish. Підліткова трилогія, але це в принципі самостійні романи, які можна читати окремо. В австралійських авторів є якась своя магія.
8. Goldy Moldavsky. Kill the Boy Band. От про що назва, про те й книга. Місцями чорний гумор, місцями зворушливо. Але щось більше в авторки не хочу нічого читати, бо в одній анотації присутній хороший росіянин Віталій (хз, чи вона сама росіянка, я думаю, що ні).
9. Carson McCullers. Reflection in a Golden Eye. Одна з найголовніших представниць південної готики. Люблю цю хворобливу атмосферу занепаду.
10. Matt Haig. The Humans. Зворушлива історія про інопланетянина у людській родині. Але щось теж більше нічого в автора не зацікавило.
11. Emma Scott. How to Save a Life. От тут дивно, бо нічого не памʼятаю про книгу окрім того, що дуже сподобалось, треба перечитати. Це NA з дрібкою паранормальщини.
12. Lauren Graham. Someday, Someday, Maybe. Авторка відома тим, що зіграла роль матері Рорі Ґілмор, але також в неї є декілька книжок. Це роман про молоду акторку в 90-х, і якийсь він дуже надихаючий.
13. Monica Hesse. Girl in the Blue Coat. Підлітковий роман про Другу світову. Не дуже часто таке читаю, але це було гарно.
14. Anna Breslaw. Scarlett Epstein Hates It Here. Ще один підлітковий роман, сподобався феміністичною атмосферою, а ще тим, що героїня там — фікрайтерка.
15. Alison Umminger. American Girls. Ну коротше, це був рік YA. Тут у нас Голівуд (який мені зайшов більше, ніж у Кепнес) та менсонівські дівчата. Здається, саме в цій книзі я прочитала, що Том Круз у романтичних сценах знімається на підставці, але не знаю, чи то правда 😀
16. Scott Heim. Mysterious Skin. Хто не любить «Маленьке життя», той просто не знайшов своє «Маленьке життя». Я не люблю 😀 А ті емоції мені несподівано дала “Mysterious Skin”.
17. Alice Walker. The Color Purple. Класика афроамериканської та феміністичної літератури, що тут ще сказати?
18. Володимир Рутківський. Джури козака Швайки. Джури-характерники. Джури і підводний човен. Надзвичайно цікаві дитячі книжки, прочитала з задоволенням.
19. David Mitchell. Black Swan Green. Напівавтобіографічний роман про хлопця з англійської глибинки, який має мовне порушення. І хоч ця книга залишила гарні спогади, поки щось нічого не хочу читати в Мітчелла (це смішно писати втретє в одному пості, але вже що є).

#списки #прочитане2016

Ось дві з них. Про Elsewhere нещодавно писала, In Memoriam давно хотіла.

Пострадянські читачі, які вважають, що краще російської класики нічого немає, просто більше нічого не читали (ну або читали всяке коельйо). А вестерни з аналогічними думками просто тупі 🌝

Хоча це не тільки про класику.
Величезна кількість підліткової квір-літератури: існує.
Деякі поціновувачі: піонєри мої піонєри 🧣

Тепер 2015.
1. A. E. Martinez. Gil’s All Fright Diner. Комедійний горор про вампіра та вовкулаку, які зупинилися, щоб перекусити в забігайлівці, а потім були змушені боротися з навалою зомбі. Одна з небагатьох книг Крістофера Мура, що мені сподобалася — це “Bloodsucking Fiends”, так от, “Gil’s All Fright Diner” краще. Але це така весела дурня, що не всім може зайти.
2. Stephen King. Mr Mercedes. Люблю цю трилогію (перші дві книги точно), добре, що вона зараз знову набуває популярності. Герої чудові, антагоніст огидно цікавий.
3. Catherine Storr. Marianne Dreams.
4. Janet Fitch. White Oleander. Красива похмура книжка про важке життя дівчинки. Судячи з усіх прочитаних мною книг зі згадками системи опікунства в Америці, то все треба докорінно змінювати, бо жах.
5. Heather O’Neill. Lullabies for Little Criminals. Я читала ці дві книги приблизно в один час (може, місяць минув), тому вони для мене як сестри, але тут історія навіть жахливіша. Але написано це так добре — от була би інша тональність, я би кинула.
6. Philip Pullman. The Golden Compass. The Subtle Knight. The Amber Spyglass. Дуже цікавий дитячий фентезійний цикл. Претензії критиків щодо атеїзму автора почитала, посміялася.
7. Peter S. Beagle. Tamsin. Роман про 13-річну дівчинку, яка потоваришувала з дівчиною-привидом. Я люблю книги про привидів, а цю ще захотілося прочитати після рецензії, де було написано: «Я памʼятаю, як це — бути дівчинкою-підліткою. Але моторошно, що про це памʼятає Пітер Біґл». Треба буде перечитати.
8. Megan Shepherd. The Cage. Щось я тільки першу частину прочитала, а потім якось не до того було. Це YA-антиутопія, де декілька підлітків потрапили у космос, і там їх поселили до людського зоопарку. Можливо, й не найпотужніший зразок жанру, але авторці вдалося створити страшну клаустрофобну атмосферу, ціную таке.
9. Deirdre Riordan Hall. Sugar. Це теж YA, але з моєї улюбленої категорії про серйозні проблеми. Тут головна героїня — дівчинка, яка живе в абʼюзивній родині, її булять за вагу, та одного разу вона зустрічає чудового хлопця, але… Історія сумна і дещо страшна, але зрештою дає надію.
10. Lauren Rowe. Countdown to Killing Kurtis. Це чорна комедія про юну дівчину та її голівудську мрію, і хоч події відбуваються в сучасності, мені воно все одно нагадало класичний нуар. Єдиний недолік, що дуже затриґерив і це відразу мінус бал: вбивство кота 😡 Але то не героїня зробила.
11. S. J. Watson. Before I Go to Sleep. Класика сімейних трилерів про жінку, яка постійно втрачає памʼять. Вже після прочитання дізналася, що автор чоловік, навіть здивувалася.
12. K. Larsen. Jezebel. Оце така чудова мозколомка, що від фінального твісту я була в шоці. І це стосується навіть не сюжету, а концепції книги. І ні, це не раптова містика.
13. Stephen King. Finders Keepers. Моя найулюбленіша частина трилогії, бо тут про письменництво. А третю не сильно люблю якраз через раптову містику.
14. Ella Dominguez. Altered State. Рідкісний випадок, коли в найкраще потрапив дарк романс. Але то були часи, коли частина авторок намагалася зробити в дарк романсах цікавий сюжет, а не суцільні постільні сцени та знущання з жінок; та й технічно, певно, це не зовсім цей жанр. Якось напишу відгук.
15. Melissa Nathan. The Nanny. Мені здається, жанр чікліту вже вийшов із моди, та й тоді це була доволі стара книга (авторка, на жаль, померла рано). Це книга про дівчину, яка стала працювати нянею у великій родині, і зазвичай я таке не люблю, бо любовні лінії кринжують, діти погано прописані та гумор нецікавий, але тут і гумор сподобався, і любовна лінія була не з батьком дітей, і діти нормальні. Але наскільки памʼятаю, фінал трішки не такий, як хотілося би.

#прочитане2015 #списки

Одна з найнезвичайніших книжок, що я читала — Daisy Ashford “The Young Visiters” (саме так). Це комедія звичаїв, написана наприкінці позаминулого століття, а незвичайна вона через те, що авторці було лише 9 років. У дорослому віці вона знайшла зошит із цим твором та зрештою опублікувала. Книга вийшла з передмовою Джеймса Баррі та стала неймовірно популярною — лише у перший рік її перевидавали 18 разів.

Сюжет цього невеличкого роману обертається навколо містера Солтіни, «старого чоловіка 42 років», 17-річної дівчини Етель з бідної родини та аристократа Бернарда з «красивими тонкими ногами». І хоч це книга, написана дитиною, орієнтована вона на дорослих читачів. Кумедна орфографія та дитяча безпосередність поєднуються з тропами романтичної дорослої літератури тих часів (видно, що Дейзі була дуже начитаною) та моментами, взятими зі спостережень за дорослими. Деякі вважали, що це була містифікація Джеймса Баррі, проте я так не думаю. Дівчата ж насправді зовсім не такі милі створіння, якими їх помилково малює масова свідомість.

Наївні деталі створюють особливий шарм. Наприклад, містер Солтіна не їсть яйце на сніданок, щоб йому не стало погано під час подорожі — це вже точно з особистого досвіду авторки 😄 Або молодята повертаються з весільної подорожі, маючи немовля) Але водночас маленька Дейзі дуже спостережлива, іноді вʼїдлива, має розуміння про певні закони соціуму, а створені нею персонажі — не картонні. Містер Солтіна мій улюбленець)

На жаль, написала вона небагато, у дорослому віці письменницьке натхнення її покинуло, але то частий випадок. Є екранізація “The Young Visiters” з Джимом Бродбентом та Гʼю Лорі, доволі мила, але Етель мені там не сподобалась.

🤡🤡🤡
Сподіваюся, це троль або бот. І мені цікаво, чому «інша мова» — це завжди російська, чому не можуть вивчити ще якусь. Питання, звісно, риторичне, відповідь всім відома)

Порахувала, скільки в мене прочитаного з початку року — 17 книг. Небагато, але більше, ніж у минулому, до того ж, переважно всі мені сподобалися, є декілька нейтральних, а відверто невдалих немає. Тому читацьким роком я поки задоволена.

Не було «Маґнолії Паркс» у бажанках, то й не буде. Жанр не мій, та ще й виявляється, що героїня наполовину росня 🤢 Нащо так робити, ну тьху, це все одно, що зробити персонажа наполовину хробаком, і то було б доречніше.