Ось дві з них. Про Elsewhere нещодавно писала, In Memoriam давно хотіла.

Пострадянські читачі, які вважають, що краще російської класики нічого немає, просто більше нічого не читали (ну або читали всяке коельйо). А вестерни з аналогічними думками просто тупі 🌝

Хоча це не тільки про класику.
Величезна кількість підліткової квір-літератури: існує.
Деякі поціновувачі: піонєри мої піонєри 🧣

Тепер 2015.
1. A. E. Martinez. Gil’s All Fright Diner. Комедійний горор про вампіра та вовкулаку, які зупинилися, щоб перекусити в забігайлівці, а потім були змушені боротися з навалою зомбі. Одна з небагатьох книг Крістофера Мура, що мені сподобалася — це “Bloodsucking Fiends”, так от, “Gil’s All Fright Diner” краще. Але це така весела дурня, що не всім може зайти.
2. Stephen King. Mr Mercedes. Люблю цю трилогію (перші дві книги точно), добре, що вона зараз знову набуває популярності. Герої чудові, антагоніст огидно цікавий.
3. Catherine Storr. Marianne Dreams.
4. Janet Fitch. White Oleander. Красива похмура книжка про важке життя дівчинки. Судячи з усіх прочитаних мною книг зі згадками системи опікунства в Америці, то все треба докорінно змінювати, бо жах.
5. Heather O’Neill. Lullabies for Little Criminals. Я читала ці дві книги приблизно в один час (може, місяць минув), тому вони для мене як сестри, але тут історія навіть жахливіша. Але написано це так добре — от була би інша тональність, я би кинула.
6. Philip Pullman. The Golden Compass. The Subtle Knight. The Amber Spyglass. Дуже цікавий дитячий фентезійний цикл. Претензії критиків щодо атеїзму автора почитала, посміялася.
7. Peter S. Beagle. Tamsin. Роман про 13-річну дівчинку, яка потоваришувала з дівчиною-привидом. Я люблю книги про привидів, а цю ще захотілося прочитати після рецензії, де було написано: «Я памʼятаю, як це — бути дівчинкою-підліткою. Але моторошно, що про це памʼятає Пітер Біґл». Треба буде перечитати.
8. Megan Shepherd. The Cage. Щось я тільки першу частину прочитала, а потім якось не до того було. Це YA-антиутопія, де декілька підлітків потрапили у космос, і там їх поселили до людського зоопарку. Можливо, й не найпотужніший зразок жанру, але авторці вдалося створити страшну клаустрофобну атмосферу, ціную таке.
9. Deirdre Riordan Hall. Sugar. Це теж YA, але з моєї улюбленої категорії про серйозні проблеми. Тут головна героїня — дівчинка, яка живе в абʼюзивній родині, її булять за вагу, та одного разу вона зустрічає чудового хлопця, але… Історія сумна і дещо страшна, але зрештою дає надію.
10. Lauren Rowe. Countdown to Killing Kurtis. Це чорна комедія про юну дівчину та її голівудську мрію, і хоч події відбуваються в сучасності, мені воно все одно нагадало класичний нуар. Єдиний недолік, що дуже затриґерив і це відразу мінус бал: вбивство кота 😡 Але то не героїня зробила.
11. S. J. Watson. Before I Go to Sleep. Класика сімейних трилерів про жінку, яка постійно втрачає памʼять. Вже після прочитання дізналася, що автор чоловік, навіть здивувалася.
12. K. Larsen. Jezebel. Оце така чудова мозколомка, що від фінального твісту я була в шоці. І це стосується навіть не сюжету, а концепції книги. І ні, це не раптова містика.
13. Stephen King. Finders Keepers. Моя найулюбленіша частина трилогії, бо тут про письменництво. А третю не сильно люблю якраз через раптову містику.
14. Ella Dominguez. Altered State. Рідкісний випадок, коли в найкраще потрапив дарк романс. Але то були часи, коли частина авторок намагалася зробити в дарк романсах цікавий сюжет, а не суцільні постільні сцени та знущання з жінок; та й технічно, певно, це не зовсім цей жанр. Якось напишу відгук.
15. Melissa Nathan. The Nanny. Мені здається, жанр чікліту вже вийшов із моди, та й тоді це була доволі стара книга (авторка, на жаль, померла рано). Це книга про дівчину, яка стала працювати нянею у великій родині, і зазвичай я таке не люблю, бо любовні лінії кринжують, діти погано прописані та гумор нецікавий, але тут і гумор сподобався, і любовна лінія була не з батьком дітей, і діти нормальні. Але наскільки памʼятаю, фінал трішки не такий, як хотілося би.

#прочитане2015 #списки

Одна з найнезвичайніших книжок, що я читала — Daisy Ashford “The Young Visiters” (саме так). Це комедія звичаїв, написана наприкінці позаминулого століття, а незвичайна вона через те, що авторці було лише 9 років. У дорослому віці вона знайшла зошит із цим твором та зрештою опублікувала. Книга вийшла з передмовою Джеймса Баррі та стала неймовірно популярною — лише у перший рік її перевидавали 18 разів.

Сюжет цього невеличкого роману обертається навколо містера Солтіни, «старого чоловіка 42 років», 17-річної дівчини Етель з бідної родини та аристократа Бернарда з «красивими тонкими ногами». І хоч це книга, написана дитиною, орієнтована вона на дорослих читачів. Кумедна орфографія та дитяча безпосередність поєднуються з тропами романтичної дорослої літератури тих часів (видно, що Дейзі була дуже начитаною) та моментами, взятими зі спостережень за дорослими. Деякі вважали, що це була містифікація Джеймса Баррі, проте я так не думаю. Дівчата ж насправді зовсім не такі милі створіння, якими їх помилково малює масова свідомість.

Наївні деталі створюють особливий шарм. Наприклад, містер Солтіна не їсть яйце на сніданок, щоб йому не стало погано під час подорожі — це вже точно з особистого досвіду авторки 😄 Або молодята повертаються з весільної подорожі, маючи немовля) Але водночас маленька Дейзі дуже спостережлива, іноді вʼїдлива, має розуміння про певні закони соціуму, а створені нею персонажі — не картонні. Містер Солтіна мій улюбленець)

На жаль, написала вона небагато, у дорослому віці письменницьке натхнення її покинуло, але то частий випадок. Є екранізація “The Young Visiters” з Джимом Бродбентом та Гʼю Лорі, доволі мила, але Етель мені там не сподобалась.

🤡🤡🤡
Сподіваюся, це троль або бот. І мені цікаво, чому «інша мова» — це завжди російська, чому не можуть вивчити ще якусь. Питання, звісно, риторичне, відповідь всім відома)

Порахувала, скільки в мене прочитаного з початку року — 17 книг. Небагато, але більше, ніж у минулому, до того ж, переважно всі мені сподобалися, є декілька нейтральних, а відверто невдалих немає. Тому читацьким роком я поки задоволена.

Не було «Маґнолії Паркс» у бажанках, то й не буде. Жанр не мій, та ще й виявляється, що героїня наполовину росня 🤢 Нащо так робити, ну тьху, це все одно, що зробити персонажа наполовину хробаком, і то було б доречніше.

У мене ще є думка час від часу (ну тобто коли є натхнення) робити пости про цікавих, але не найочевидніших персон, які мене надихають або чимось зачепили, що не можу припинити про них думати. Звісно, це переважно буде повʼязано з літературою.

А ще я хочу нарешті дочитати більшість недочитаних книжок (якщо дочитаю всі, то взагалі супер) до кінця цього року. Треба буде їх окремо поставити та списочок зробити.

Гарні рішення йдуть від серця або нутрощів. Єгиптяни це добре знали. Перед тим як муміфікувати фараона, єгиптяни виймали всі внутрішні органи. І залишали тільки ті, що були важливими, ретельно зберігаючи їх у розкішних вазах, які призначалися для захоронення разом із мумією. Конкретніше, це серце і кишківник. А мозок викидали на смітник.

У середньовіччі мерч робили краще, ніж зараз 🌚

Хочу.
До речі, досить цікава і велика серія, там всілякі твори популярної культури розглядаються крізь призму філософії. Я декілька книжок читала, найбільше сподобались «Сутінки і філософія», про «Гру престолів» теж добре, от тільки про Алісу зовсім невдало було.
«Губку Боба» люблю (і мультики, і мюзикл), хотілося би знайти книжки зі схожою атмосферою.

Погано ( сподівалася всю серію зібрати.