Медлін Міллер «Цирцея»

Коли я дізналася про перший роман Міллер, то подумала, що це типу простенького переказу грецьких міфів для дітей, але з великою кількістю сцен 18+, тому якось не було бажання читати, та й «Цирцею» насправді купила, бо тоді майже все інше розібрали. Але я була приємно здивована, бо виявилося, що це книга про час та про пошуки свого місця в житті, а ці теми мене дуже цікавлять.

Цирцею всі знають як чарівницю, яка перетворила товаришів Одіссея на свиней (не засуджую 😀), але авторка поглиблює її історію. Це дещо недолуга донька Геліоса, яка спочатку не настільки можновладна, як її божественні родичі, але завдяки особливому таланту та наполегливості здобуває відьомську силу (і не завжди використовує її заради добра).

Думаю, що можна читати це й тим, хто не знайомий з грецькими міфами, але якщо якісь лінії заздалегідь відомі, то це цікавіше (наприклад, дещо з життя її сестри). Ну й також вражає, як деякі важливі події стають лише швидкоплинними епізодами, бо що для людини ціле життя, то лише піщинка для вічності.

Що б хотілося більше, так це описів життя Цирцеї на острові, отой весь чарівницький побут, зілля, всіляке таке (думаю, це багатьом українкам відгукується). Згадки про війну та повернення додому — це, звісно, емоційно сильно сприймається. Що мені не сподобалось — люди, не люблю людей 😀 Та й не розумію, чому Цирцея їх любила, бо вони їй багато шкоди наробили (є триґерний епізод зі зґвалтуванням 🥲) Коротше, більшість мужиків там неоднозначні, але противні, навіть Одіссей, який так-то мій улюблений герой серед греків (взагалі я завжди була за троянців), один Дедал наче нормальний. Фінал здається позитивним, але далі спойлер, не повʼязаний з сюжетом книги: Телемах Цирцею потім вбʼє.

Є трішки претензій до перекладу, наприклад, не розумію, чому «Пасифая», а не «Пасіфая».

Хочу почитати інші книги Міллер, і ще є бажання познайомитися з деякими іншими книжками, заснованими на грецькій міфології, але я забула прізвище авторки, яка написала свої твори, не читавши навіть Гомера, тому треба буде уважно дивитися відгуки 😀 Щодо Міллер, то вона має відповідну освіту, і це відчувається.

#медлінміллер #цирцея #прочитане2024

😩
Та що ж таке…
Дочитаю сугубо з принципу, але більше до творчості Кідрука не торкнусь.

Я дочитала і травмована 😢 З середини пішли жорсткі жахи та чорнуха (мене легко налякати, тим більше на ніч, але нарешті стало важко відірватися).

Всіх вітаю з Днем Незалежності! 🇺🇦 Як-то кажуть, дякую тобі, Боже, що я не москаль (і не вестерн), і от насправді з кожним днем та роком все більше відчуваю це.

Почала нову книжечку, тут вже сподіваюсь отримати те, чого очікую, бо вона була в рекомендаціях під “A Touch of Jen”, тому має бути щось скажене. Тут не дуже видно, але обкладинка гарненько оформлена блискучими крапельками крові.

Я цю хотіла, але вона дорожче.

Отже, сюжет тут такий: четверо учасниць шоу “The Catch” (типу «Холостяка») їдуть на острів, де відбуватимуться зйомки півфінального епізоду. Але очевидно, що там щось піде не за планом, бо хтось на острові вже жорстоко вполював вівцю 🥲 і у воді наче була відкушена (?) людська рука.
Судячи з обкладинки іншого видання, це жіночка-єті розважається. Але подивимось)
Токсичні стосунки між дівчатами — це я люблю. Хто у нас тут є: розумна дівчина з HR Рене Айронс (певно, доживе до кінця), гарненька модна блоґерка Аманда Паркер (уявляю її як персонажку Сайфрід з «Поганих дівчисьок», звісно), зла та весела модель з автошоу Ванесса Вурхіз (хе-хе; поки що моя улюблена персонажка) та християнська інфлюенсерка Ліла-Мей Адамс (оця бісить, бо гомофобка та лицемірка). Цікаво, що прізвища у всіх, як у відомих кіногероїв (тільки не знаю, на що натякає прізвище Рене, бо окрім Джеремі Айронса нікого не згадаю).
#читаю_зараз #samanthaallen

Одна з граней тесту Бекдел ✨
Ну й так, це описує не тільки шоу, а й книги та фільми, які мене цікавлять.

Samantha Allen “Patricia Wants to Cuddle”

Ну що ж, це було захопливо і криваво, частково сатира на суспільство, частково слешер категорії «Б». «Холостяка» я не люблю, але теж вважаю, що це не розпачливі пошуки кохання, а просто непогана нагода для учасниць отримати вигоду з патріархату та трішки монетизувати свої соцмережі. Не думаю, що книга далека від реальності, і впевнена, що в справжніх шоу сам холостяк (який не настільки успішний та привабливий, яким його хочуть — але чи вдається? — показати) цікавить дівчат набагато менше, ніж можливість отримати купу підписників та колаборації з брендами. Фальшива картинка, маніпуляції, брехня — коротше, весело.

Жінки тут цікаві, деякі під кінець неочікувано розкрилися. Вставки романтичних листів прекрасні, хотілося би окрему книгу про це. Ну й досить веселі моменти з female gaze (якщо я правильно зрозуміла задумку авторки). Єдине, що збентежило: написано, що це квірна горор-комедія, але якраз квіру малувато (я марно сподівалась, що хтось з дівчат замутить з Патрісією).

Tw: насильство, вбивства. Криваві моменти виявилися все ж несподівано графічними, щось мені згадався старий фільм жахів «Ґрім», що якогось біса показували вдень (він погано знятий, тому не раджу).

Щодо Патрісії: думаю, це архетип жіночності, праматір-богиня та символ природи.

Рейтинг на Goodreads доволі низький, ну це зрозуміло, бо книжка специфічна, але я таке люблю. Трішки зі схожим вайбом “Beauty Queens” Лібби Брей.

Але все ж було б краще, якби дівчата вижили 🥲 та й оператора трішки шкода.

#samanthaallen #прочитане2024

Ледь стрималася, щоб не розревітися (але сльози навернулися) в автобусі, бо поруч українська дівчина розмовляла по телефону з батьком-військовим 😢

Планую почати цю книгу, бо обіцяють щось на кшталт «Гамбіту королеви», тільки про музику. Сподіваюсь на відсутність романтичних ліній, хочу, щоб це була історія про любов до своєї справи. Але на сайті, де я купувала, була скорочена анотація, і я лише потім побачила, що герой братиме участь у конкурсі імені чайковского 🥲 Проте я погортала, побачила епізод з неприємним росіянином, тому сподіваюсь, що все буде добре. А якщо ні, то наступні книжки автора не купуватиму.

Відчула це 🥲 я завжди параною, що щось загублю.