Далі про «Не озирайся і мовчи».
1. Раптом промайнула думка, чому Кідрук так дивно пише (постійні цифри, надмірна деталізація в описах), озвучувати здогадки не буду, але намагатимусь толерантніше до цього ставитись.
2. А от до несвідомої мізогінії ніякої толерантності не буде. Все ж дуже потрібні оті сенсітів рідери, як в Yellowface, бо періодично таке відчуття, що читаю якогось бумера з застарілим уявленням про світ, а не молодого чоловіка.
3. Здається, розшифрувала деякі підсвідомі джерела натхнення, приємно, якщо я права, бо це хороші твори.

В принципі, розкачку можна було зробити коротшою, бо екшн почався десь після 150 сторінок, але в цілому цікаво, от би ще другого пункту не було.
#читаю_зараз

Відразу нафіг.
Я взагалі не знала, що зараз є такий троп.
Це новий анонс Вівату.

Медлін Міллер «Цирцея»

Коли я дізналася про перший роман Міллер, то подумала, що це типу простенького переказу грецьких міфів для дітей, але з великою кількістю сцен 18+, тому якось не було бажання читати, та й «Цирцею» насправді купила, бо тоді майже все інше розібрали. Але я була приємно здивована, бо виявилося, що це книга про час та про пошуки свого місця в житті, а ці теми мене дуже цікавлять.

Цирцею всі знають як чарівницю, яка перетворила товаришів Одіссея на свиней (не засуджую 😀), але авторка поглиблює її історію. Це дещо недолуга донька Геліоса, яка спочатку не настільки можновладна, як її божественні родичі, але завдяки особливому таланту та наполегливості здобуває відьомську силу (і не завжди використовує її заради добра).

Думаю, що можна читати це й тим, хто не знайомий з грецькими міфами, але якщо якісь лінії заздалегідь відомі, то це цікавіше (наприклад, дещо з життя її сестри). Ну й також вражає, як деякі важливі події стають лише швидкоплинними епізодами, бо що для людини ціле життя, то лише піщинка для вічності.

Що б хотілося більше, так це описів життя Цирцеї на острові, отой весь чарівницький побут, зілля, всіляке таке (думаю, це багатьом українкам відгукується). Згадки про війну та повернення додому — це, звісно, емоційно сильно сприймається. Що мені не сподобалось — люди, не люблю людей 😀 Та й не розумію, чому Цирцея їх любила, бо вони їй багато шкоди наробили (є триґерний епізод зі зґвалтуванням 🥲) Коротше, більшість мужиків там неоднозначні, але противні, навіть Одіссей, який так-то мій улюблений герой серед греків (взагалі я завжди була за троянців), один Дедал наче нормальний. Фінал здається позитивним, але далі спойлер, не повʼязаний з сюжетом книги: Телемах Цирцею потім вбʼє.

Є трішки претензій до перекладу, наприклад, не розумію, чому «Пасифая», а не «Пасіфая».

Хочу почитати інші книги Міллер, і ще є бажання познайомитися з деякими іншими книжками, заснованими на грецькій міфології, але я забула прізвище авторки, яка написала свої твори, не читавши навіть Гомера, тому треба буде уважно дивитися відгуки 😀 Щодо Міллер, то вона має відповідну освіту, і це відчувається.

#медлінміллер #цирцея #прочитане2024

😩
Та що ж таке…
Дочитаю сугубо з принципу, але більше до творчості Кідрука не торкнусь.

Я дочитала і травмована 😢 З середини пішли жорсткі жахи та чорнуха (мене легко налякати, тим більше на ніч, але нарешті стало важко відірватися).

Всіх вітаю з Днем Незалежності! 🇺🇦 Як-то кажуть, дякую тобі, Боже, що я не москаль (і не вестерн), і от насправді з кожним днем та роком все більше відчуваю це.

Почала нову книжечку, тут вже сподіваюсь отримати те, чого очікую, бо вона була в рекомендаціях під “A Touch of Jen”, тому має бути щось скажене. Тут не дуже видно, але обкладинка гарненько оформлена блискучими крапельками крові.

Я цю хотіла, але вона дорожче.