«Зайчик» Мони Авад в наявності!

Саманта — стипендіатка «найвинятковішої» магістерської програми з літератури у Ворренському університеті. Цього семестру її група — четверо нудотно солодкавих багатійок, які називають одна одну Зайчиками й поводяться так, наче вони одне ціле.

Звісно, відлюдниця Саманта для них лише аутсайдерка. Та все змінюється, коли вона отримує від одногрупниць запрошення на легендарний Салон непристойностей і виявляє, що її незбагненним чином вабить до цих дівчат.

Заради них Саманта ладна навіть покинути свою єдину подругу Аву. Відкриваючи для себе зловісний і водночас принадний світ Зайчиків, вона долучається до ритуальної майстерні, де гламурні студентки-письменниці оживляють свої жахливі творіння. Межі реальності починають розмиватись, а творчі експерименти стають смертельно небезпечними…

❌️ 390 грн.
✅️ 351 грн.

Зверніть увагу☝️

Є два варіанти обкладинки в різних кольорах. Книги абсолютно однакового формату, у твердій палітурці, за однаковою ціною. Уточнюйте колір при замовленні.

Замовити тут або за кілька днів на сайтах партнерів.

Зараз ще прочитала, що у вересні Мона Авад видає продовження «Зайчика», називається ”We Love You, Bunny”. Неочікувана чудова новина ❤️

#читаю_зараз #ryandouglass #thetakingofjakelivingston

По-перше, мені дуже подобається The Taking of Jake Livingston. Тут є те, за що люблю підліткову літературу — якийсь такий рівень щирої емоційності та атмосфери страху, який дещо стирається в дорослих книжках. Схожі відчуття були від Ace of Spades, тільки тут ще й паранормальне. Цікаво, чи я вгадала один сюжетний твіст 🌚
По-друге, я дуже задоволена своїм січневим читанням. Певно, треба більш свідомо рухатися в цьому напрямку.
По-третє, надзвичайно тішить бачити на багатьох каналах «Зайчика», сподіваюсь, там гарний переклад, бо це така магічна книжка ❤️

Яку книгу я знайшла 💔

Ryan Douglass. The Taking of Jake Livingston

Джейк Лівінґстон — підліток, який може бачити привидів, а ще він стурбований через свою ідентичність (як він каже, важко бути водночас і геєм, і темношкірим, бо для оточуючих це вже занадто). І ось його починає переслідувати привид Соєра, відбитого психопата, який влаштував стрілянину в школі та потім і сам вбився.

Читати було місцями насправді страшно, місцями гидко (POV Соєра), але дуже цікаво. Чомусь на goodreads оцінка 3.4, мені це дивно.

Ще тут є мила любовна лінія, але дуже невелика (не з Соєром). Джейк мені трохи нагадав Девона з Ace of Spades, тому краще підряд ці книги не читати, але якщо сподобалась одна, то, певно, сподобається й інша.

Щодо Соєра: з одного боку, в нього було жахливе життя, важко не співчувати. З іншого — це не виправдання для того, щоб робити все те, що він зробив (окрім моменту з дядьком, тут все правильно). Але несправедливо зводити все до морального вибору, бо очевидно, що він був хворим і його мали лікувати з дитинства, і взагалі, що роблять соцслужби, чому діти ростуть в таких умовах? Ну й американські закони стосовно володіння зброєю — то треш.

Закінчу хорошим: ще тут є підтримка та прийняття (на жаль, не всіх та не всіма, але хоч щось).

#thetakingofjakelivingston #ryandouglass #прочитане2025

Зараз оцю книгу почну.

Лафкадіо Гірн — не представник англійської готики. Ну це так, до слова.
А, ну й Ле Фаню — ірландець.

Ще що забула:
• Стівенсон — шотландець. Кумедно, що абаба планує потім видавати збірки ірландських та шотландських оповідань.
• В одних перекладах Гірна використовується поліванівка, в інших — ні.
• Імена не перекладаються, який «Олександр» Несміт?

І це все лише з фото змісту збірки (і що я помітила), уявляю, що всередині коїться.

Sayaka Murata. Convenience Store Woman

Дуже швидко прочитала цю крихітку. Чомусь у мене було хибне уявлення, що це буде feelgood про соціально незграбну, ймовірно аутичну жінку, але книга виявилася доволі моторошною. Іноді буває, що я якось неправильно запамʼятовую рецензії та замість веселого затишного чтива отримую щось депресивне, але я ж ще памʼятаю відгуки на Earthlings, типу, як авторка милої книжечки написала такий треш. Отак подвійно я переплутати не могла, значить…

Як мені здалося, у Кейко Фурукури окрім аутизму було ще щось (а може, то й не аутизм). Але в будь-якому разі це цікавий досвід — читати про персонажку, яка відрізняється від прийнятих норм і яка наче інопланетянка, що намагається прикинутися людиною (подумалось про фантастику з такими сюжетами, які були натхнені параноєю стосовно чужих та своїх). Деякі моменти (типу епізоду з пташкою та думок, як заспокоїти племінника) змусили відчути дискомфорт, а деякі справді милі та можуть бути застосовані на практиці (типу того, як Кейко копіювала стиль співробітниць та мовні особливості). Розчулило, як Кейко думала, що сталося з її першою клієнткою, старенькою бабусею, яка раптом припинила ходити до магазину — певно, переїхала або хворіє. Ех 😢

Шіраха, тимчасовий співробітник та співмешканець Кейко, викликав дику лють, бо то типовий інцел, від промов якого хотілося його придушити. Але було дуже весело, що Кейко ставилася до нього як до домашньої тваринки.

І чесно кажучи, після таких книг (наприклад, There’s No Such Thing as an Easy Job) так хочеться знайти й собі якусь просту роботу. Можливо, хтось сприймає це як найжахливіший спосіб існування, але то так комфортно описано (незважаючи на те, що книгу я все одно затишною не вважаю, то швидше софт-горор). Цікаво тепер Earthlings почитати.

#прочитане2025 #sayakamurata #conveniencestorewoman