Ви чекали, і вона прийшла — #горорнасереда

🪶Сьогодні розповімо про

«Те, що тривожить мерців» Т. Кінгфішер

Горор, готика, містика, ретейлінг, гумор, Едгар Аллан По, вбивчий маєток, родинна таємниця, історичність.

🕸️Алекс Істон отримує листа від подруги дитинства Меделін Ашер, у якому вона просить негайно приїхати до її маєтку у віддаленій сільській місцевості Руравії.

🕸️Меделін повільно вбиває загадкова хвороба, жінка ходить уві сні й розмовляє дивними голосами. Її брат-близнюк Родерік теж здається хворим, але категорично відмовляється виїжджати з родинного маєтку.

🕸️З допомогою аматорки-мікологині й військового лікаря-американця Алекс має розгадати цю таємницю занепалого дому Ашерів – інакше вона поглине їх усіх.

І невеличкий уривок:
 

– Ох, бідолашна дівчина, – сказав він щиро. –Хворобливій леді тут не місце. Кажу вам, се місце лихе, навіть без боліт.
– Це тобі селяни сказали?
– Ви смієтеся, але так, селяни. Я запитав, кого тут можна вполювати, і вони застерегли мене не робити цього. Сказали, що тут повно зайців-відьмаків.
– Зайців-відьмаків?
– Ага. Вони знаються з дияволом. Застрелите одного – і наступного дня знайдете відьму з кулею в серці.
– Співчуваю їй. Чи багато в цих краях маленьких бабусь із бородавками отримували кулю в серці? Гадаю, таким належить займатися поліції.
– Аякже. Можете мені не вірити. Але кажуть, що зайці тут таки поводяться дивно. Вони забули, як бігати.

***
 
Ви запитаєте — коли? Ми відповімо: раніше, ніж ви уявляєте☺️

Фото J.R. Blackwell

Додаткова причина, чому я не хочу читати Сандерсона 🙁

От що зокрема подобається в Кінґфішер — в її циклі про Алекса Істона книжечки маленькі, десь по 150 сторінок. Жорж, як виявилося, другу теж у березні видає, та ще й ціна там неймовірно низька — 168 гривень за книгу 😨

Ще я вчора думала про «Життя хлопця», бо минулого року обіцяли (у Жоржі ж) видати, і сьогодні його теж анонсували. Книга не без мінусів, але там є дуже щемкі моменти. Тільки обкладинка мені не подобається.

До свята 🖤 Нещодавно дізналася, що ця пісня — про вампірське кохання, спочатку називалася Vampires in Love та була створена для мюзиклу «Носферату» 🧛‍♂️

https://youtu.be/lcOxhH8N3Bo?si=0btUhq-b4RRNQ_H0

Чесно зізнаюсь, я цей роман ще не читала, хоча маю два екземпляри і дивилася якусь екранізацію, але впевнена, що це найкраще втілення Гіткліффа❤️

Sayaka Murata. Earthlings

До прочитання я була впевнена, що в книзі є фантастичний елемент, тому спочатку дивилася через цю призму. Так, зазначено, що там є магічний реалізм, але в мене інша думка, яку напишу нижче.

Головна героїня, Нацукі, дуже схожа на Кейко з «Крамнички», бо так само не вписується в оточення та намагається мімікрувати, асексуалка та чайлдфрі, але водночас і відрізняється від неї. Ще в дитинстві вона переживає страшний досвід, але й у дорослому віці простіше не стає. Нацукі впевнена, що вона — прибулиця з планети Попінпобопія, як і її кузен та чоловік, а ще в неї є друг-їжачок, наділений магічними властивостями.

Моєю першою гіпотезою було те, що це книга про потойбіччя, бо родичі збираються на Обон, свято вшанування мертвих, кузен, який не виріс за рік, шастає на горищі, а сама Нацукі відчуває себе зайвою в родині і дивиться на неї відсторонено. Мені, в принципі, ця ідея подобається. Можливо, і в кінці вони — просто голодні духи.

Друга та більш достовірна гіпотеза: в Нацукі шизофренія, на яку наклався посттравматичний синдром. Ймовірно, в кузена теж, і в чоловіка теж щось таке. Ще в Нацукі відбувається дисоціація як захисний механізм під час зґвалтування. Очевидно, що космічний корабель, який забрав їх в кінці — це швидка, яка доправить їх до психіатричної лікарні. І може, Попінпобопія — це збірна назва для психрозладів.

Щодо трапези в кінці та деяких ідей чоловіка: впевнена, що це написано під впливом філософа Фурʼє та маркіза де Сада. Ідея про суспільство як фабрику — це теж щось явно з того періоду. Тому в цілому не шокував цей момент, але місцями піднуджувало.

Книгу треба читати дуже обережно, бо тут купа травмуючих триґерів, незважаючи на милу обкладинку, але то, певно, всі знають.
#прочитане2025 #sayakamurata #earthlings

Тематична цитата 🥲

Повертаюсь нарешті до Вітакера. Тут, до речі, є спільна тема з Earthlings — самотні діти проти світу. Нацукі каже, що може подбати про себе, і Дачесс занадто рано доводиться взяти відповідальність за себе та брата. Нацукі вважає себе інопланетянкою, а Дачесс знаходить розраду в тому, що її предок був поза законом, та й себе називає розбійницею.