Кількість жертв у Харкові після ранкового удару вже перевалила за 70 і МНСники ще працюють. Тому сьогодні, вибачайте, контент такий.

Конвертуємо гнів та розпач у русоріз. Най та рашка палає!

Стерненко
DroneBomber та їхня постійна банка
Балу HUB
Кіт не пригай

у гʼюма нісбета є супер очевидне оповідання “the vampire maid”, яких не бракувало в 19 ст. та на початку 20 ст. (це якраз період активності нісбета). отож, головний герой зупиняється перепочити від подорожі та винаймає кімнатку. там він закохується в доньку лендледі, у якої дуже типовий портрет: оксамитові очі, яскраво червоні губи та (очікувано) бліда шкіра. головний герой майже одразу звіряється їй в своїх почуттях і вони взаємні. в той момент він розуміє, що вона його, проте майже одразу виправляє самого себе, розуміючи, що це він належить їй. в тому будинку йому періодично сняться жахіття, він відчуває як слабне. одного разу він прокидається серед такого жахіття, розуміючи, що воно реальне: «здавалось я був прикутий та пронизаний сонливим захватом в той час як чудовисько з жахливим піднесенням висмоктувало мою кров». згодом він втікає з того будинку, розуміючи чим була зумовлена його втома, водночас момент ясности, коли він розуміє, що за істота його кохана, не виявляє ніякого жаху, навіть навпаки, він, не бажаючи цього, в захваті. втікає він від жаху перед сутністю коханої чи від страху перед своїми бажаннями, мабуть, вже не так і суттєво.

дуже сумнівний великодній контент, звісно, вийшов.

😐
Це зі старого віватівського допису про «Випробування нареченої», яке сьогодні обговорюють через поганий переклад. Коментарі про нейротиповість та нейровідмінність вони просто проігнорували, та й комунікація стосовно перекладу непрофесійна.
Там ще далі орфографічна помилка 🥴

Про хороше: нарешті почала читати ”Kim Jioung, Born 1982”. Страшна книга, деяким персонажам хочеться натовкти пику 🤬

Момент, коли дівчата-хуліганки перемогли ексгібіціоніста 🔥
#читаю_зараз #chonamjoo #kimjioung

О, зʼявився персонаж з вайбами Вінничука чи того викладача, якого він згадував 🤬

Так сталось, що мені подарували другу книгу про картини у Пруста, тому я хочу розіграти її серед вас.

Відкрила допоміжну банку на збір бригаді мого однокласника на авто. Кидайте донат у 200 грн і коли закрию збір — оберу переможця. Більше донатів — більше шансів, що рандом обере саме вас.
До речі.
Книга разйоб😉

Дякую Олені за подарунок і можливість зробити добру справу, дякую вам за донати і репости❤️

Посилання на банку

Сьогодні постраждало житло родини Наталі Кош, авторки «Загубленого принца»

Якщо у вас є змога закинути пару гривень, щоб допомогти відновити хоча б базові речі, банка тут:

https://send.monobank.ua/jar/8CfPPvHgud

Почитала про скандал з Лесею Вороніною і згадала єдине, що я знаю про цю письменницю: якось на радіо зачитували її твір, і там фігурувало порівняння «наче камʼяна Будда». Поґуґлила зараз, знайшла тільки «камʼяний», ну певно, вже виправили 😀 коротше, її невігластво не дивує.

Це хороша новина, але водночас погана 😢

Emily Henry. Book Lovers

Друга спроба взятися за Емілі Генрі виявилася вдалою, і ця книга мені сподобалась, хоча й не без нюансів. Головне: мені були симпатичні головні герої Нора та Чарлі, і я б була не проти, якби роман фокусувався б виключно на їхніх стосунках.

З чим у мене була проблема, так це з другорядними персонажами, і це переважно навіть не сестра Нори Ліббі. По-перше, мені була надзвичайно неприємна письменниця Дасті, не така вже й вона талановита, щоб їй весь час шмарклі витирати (ще й зіпсувала інтимну сцену героям), і я вважаю, що створювати персонажку на основі реальної людини було підло з її боку. По-друге, дуже противні матері Нори та Чарлі (перша на момент подій вже померла, але все одно), якісь вони інфантильні та егоїстичні, і через це страждали їхні діти.

Нору мені було шкода через те, що їй довелося рано взяти на себе відповідальність, але вибішувало те, що вона досі не може відділитися від сестри, яка вже давно доросла жінка та мати, Ліббі в цьому сенсі виявилася мудрішою. А ще мене нажахав план Нори заселити у гарненьку мінімалістичну квартиру Чарлі родину Ліббі. Але Нора мені все одно сподобалась, цікава жива героїня зі своїми плюсами та мінусами.

Чарлі — приємний нетоксичний чоловік, але якось малувато його було в книзі. Доволі кумедні порівняння з совою, але я його уявляла як Веса Бентлі з фільму про скаженого паркувальника. І ще було малувато читань Bigfoot еротики, вимагаю ще!

Не дуже люблю, коли в книгах забагато сцен сексу, але зрозуміла, що ще більше не люблю, коли до сексу не доходить, бо хтось чи щось постійно заважає 😄 І величезний плюс: вони не забули про захист!

Ще були певні моменти, які мені неприємні, але подивимось, чи будуть вони в інших книгах.

І щодо атмосфери маленького містечка: от конкретно тут вона мені не зайшла, затишно не стало, забігайлівка взагалі стрьом. Але в ті моменти, коли описувався Нью-Йорк, відчувалася справжня любов до міста.

Щось вийшло, наче я книгу сварю, але насправді враження дуже позитивні. Наступною в авторки планую взяти «Пляжне чтиво», бо щось нову ніяк до бібліотеки не довезуть. О, ще цікаве: тут згадувалася книга, яку написала саме героїня «Пляжного чтива», люблю такі моменти.

#прочитане2025 #emilyhenry #booklovers

Мені ще треба написати про 4 книги. А зараз читаю оцю 🔥