Почитала про скандал з Лесею Вороніною і згадала єдине, що я знаю про цю письменницю: якось на радіо зачитували її твір, і там фігурувало порівняння «наче камʼяна Будда». Поґуґлила зараз, знайшла тільки «камʼяний», ну певно, вже виправили 😀 коротше, її невігластво не дивує.

Це хороша новина, але водночас погана 😢

Emily Henry. Book Lovers

Друга спроба взятися за Емілі Генрі виявилася вдалою, і ця книга мені сподобалась, хоча й не без нюансів. Головне: мені були симпатичні головні герої Нора та Чарлі, і я б була не проти, якби роман фокусувався б виключно на їхніх стосунках.

З чим у мене була проблема, так це з другорядними персонажами, і це переважно навіть не сестра Нори Ліббі. По-перше, мені була надзвичайно неприємна письменниця Дасті, не така вже й вона талановита, щоб їй весь час шмарклі витирати (ще й зіпсувала інтимну сцену героям), і я вважаю, що створювати персонажку на основі реальної людини було підло з її боку. По-друге, дуже противні матері Нори та Чарлі (перша на момент подій вже померла, але все одно), якісь вони інфантильні та егоїстичні, і через це страждали їхні діти.

Нору мені було шкода через те, що їй довелося рано взяти на себе відповідальність, але вибішувало те, що вона досі не може відділитися від сестри, яка вже давно доросла жінка та мати, Ліббі в цьому сенсі виявилася мудрішою. А ще мене нажахав план Нори заселити у гарненьку мінімалістичну квартиру Чарлі родину Ліббі. Але Нора мені все одно сподобалась, цікава жива героїня зі своїми плюсами та мінусами.

Чарлі — приємний нетоксичний чоловік, але якось малувато його було в книзі. Доволі кумедні порівняння з совою, але я його уявляла як Веса Бентлі з фільму про скаженого паркувальника. І ще було малувато читань Bigfoot еротики, вимагаю ще!

Не дуже люблю, коли в книгах забагато сцен сексу, але зрозуміла, що ще більше не люблю, коли до сексу не доходить, бо хтось чи щось постійно заважає 😄 І величезний плюс: вони не забули про захист!

Ще були певні моменти, які мені неприємні, але подивимось, чи будуть вони в інших книгах.

І щодо атмосфери маленького містечка: от конкретно тут вона мені не зайшла, затишно не стало, забігайлівка взагалі стрьом. Але в ті моменти, коли описувався Нью-Йорк, відчувалася справжня любов до міста.

Щось вийшло, наче я книгу сварю, але насправді враження дуже позитивні. Наступною в авторки планую взяти «Пляжне чтиво», бо щось нову ніяк до бібліотеки не довезуть. О, ще цікаве: тут згадувалася книга, яку написала саме героїня «Пляжного чтива», люблю такі моменти.

#прочитане2025 #emilyhenry #booklovers

Мені ще треба написати про 4 книги. А зараз читаю оцю 🔥

💔
#andrewjosephwhite #hellfollowedwithus #читаю_зараз

Актуально й досі 😀

Хотіла після горору почитати Гейзелвуд Deep End, а воно про БДСМ 😩 Але написано прикольно. Але…
Хз, почитаю ще трохи та вирішу, чи воно мені треба. Просто максимально не моя тема 😕

•| Добірочка каналів для твоїх
читацьких вражень |•

~⟩ Книжковий черв'ячок • книжковий житель 🏠

~⟩ Зла читачка • амбасадорка читання ❣️

~⟩ Книжкова коза • книжкові цікавинки 📕

~⟩ poli_libook • любителька Dark-у 🖤

~⟩ Книжкова подружаня • книжковий меломан 🐈

~⟩ crazyauthorgroup • письменниця читає 📝

~⟩ pink leopard • різночит 💗

~⟩ cosybookishcorner • англійська книголюбка 🇬🇧

~⟩ Kara Labert | Mother of Realms • українська письменниця 📖

~⟩ Книжуля • вайбова книголюбка🎀

~⟩ Енн з Зелених Дахів ☘ • книги та їжа🍰

~⟩ Стася та книжки 🌈 • книжки і театр📚

~⟩ écoute Lally,chérie • книги і k-pop🎵

~⟩ Сторінки натхнення • книжковий нотатник📒

~⟩ Книжкова аптека • лікую книжками 💊

~⟩ Грицькіни теревеньки • книжковий психолог 👀

~⟩ книжкова хуліганка • про кота і книги 🐈‍⬛

~⟩ Зачитана - життєві відгуки❤️

~⟩ Шалена Авторка • емоційні читання💫

[ Добірочка величенька, тож приділи увагу кожному! 🔎]

З любов'ю, твоє книжкове оточення!

Liv Constantine. The Last Mrs Parrish

Взяла читати цю книгу, бо зацікавили чутки, що саме нею надихалася Фріда Макфадден у «Служниці». Ймовірно, так і є, але я на боці Макфадден, бо її версія краще, і ще я планую читати її книжки далі, а з творчістю дуету Константін (це псевдонім двох сестер-співавторок) я на цьому прощаюся.

Перша половина роману фокусується на Ембер, доволі неприємній, але наполегливій дівчині, яка намагається втертися у довіру до гарної та багатої Дафни Перріш, а її головна мета — Джексон, чоловік Дафни. І для досягнення цієї мети Ембер робить стільки, що ефективніше було б витратити ці зусилля на карʼєру, щоб не було посередників між нею та грошима (ну або ж завоювати багатого чоловіка, який не має ані жінки, ані дітей — варіант був, хоч і тупенький).

Друга частина має бути шокуючою та несподіваною, але вона шокувала мене тільки карикатурністю (не те щоб до того на це натяків не було). Перша частина — це парад неприємних героїв, а у другій вже було відчуття, що це опереточні лиходії з фальшивими бородами (від вбрання з кулькою у роті я вже заволала).

Бачила англомовні відгуки, що «Перріш» написана краще, ніж «Служниця», але це неправда. Структурно це досить слабенько, багато такого, що просто розповідається, а не показується, типу «сталося те й те».

Ще не сподобалось, що авторки вклали явно свої консервативні ідеї позитивній героїні, а протилежні — лиходію (але я на 50% розділяю його думку, хоч і з інших міркувань). Звісно, всі мають право просувати свою позицію, але я намагаюся триматися подалі від таких творів.

Але найгірше у книзі — це просування шкідливого наративу «якщо жертва абʼюзу — погана жінка, то вона на це заслуговує». Як це взагалі друкують і навіщо? Ну й до купи — ах, яка гидка дівчина, обмовила хорошого хлопця і зіпсувала йому життя. Певно, таке буває, але у більшості випадків все навпаки, і подібні висловлювання не допомагають. Героїня справді огидна, але можна було обмежитися іншими вчинками, але авторки не втрималися. І незважаючи на літературну якість, це міг би бути нормальний трилер, щоб розслабитися, але через те, що там стирчать вуха неприємної авторської позиції, враження склалося негативне. Продовження читати не буду.

#прочитане2025 #livconstantine #thelastmrsparrish

Оце так! Я й не знала, що роблять екранізацію.


https://youtu.be/vAtUHeMQ1F8?si=nSewku8WcUig0jJz

Cho Nam-Joo. Kim Ji-young, Born 1982

Книга, завдяки якій стає зрозуміло, чому в Кореї виник радикальний феміністичний рух 4B (потім я прочитала, що саме вона й надихнула на його появу).

Кім Джійон — середньостатистична корейська жінка, і авторка показує на її прикладі, з чим стикаються мешканки Кореї все життя. Дискримінація починається ще до народження — селективні аборти були досить поширені, що зрештою призвело до дисбалансу в суспільстві. Героїні пощастило, бо вона була другою дитиною, але третьої дівчинки мати була вимушена позбавитися, бо треба сина (я, звісно, за вибір, але не в такому випадку, і взагалі цікаво з погляду корейської моралі — якщо вік в них рахується разом з періодом від зачаття, то це ж вбивство, ні?). І от вже молодший брат розкошував тільки через свою стать.

Ще дуже вибісило, що бабуся Кім Джійон все життя важко працювала, а її чоловік палець об палець не вдарив, і нічого. Маючи чотирьох синів, допомогу вона отримувала від родини лише одного з них (а якщо точніше, то обслуговувала її невістка), але казала, що має спокійну старість саме через те, що в неї чотири сини.

Всё продовжується і під час навчання, і на роботі (Корея — одна з найгірших країн для жіночої карʼєри). Кім Джійон переживає домагання, знецінення, особливі вимоги. І хоча дівчині відносно пощастило, бо могло бути гірше, все одно книга викликає неймовірну злість, що це взагалі таке, якого дідька? Але є і світлі моменти — в її житті трапляються жінки, які її підтримують (і мати в неї, в принципі, адекватна).

Останній розділ також розлютив, бо це ідеальна демонстрація менсплейнінґу. Коротше, вартісна та важлива книжка, раджу всім, хто ще не читав. Треба буде фільм подивитись.

#chonamjoo #kimjiyoung #прочитане_2025

і ще дуже хочу поділитись цією допоміжною банкою тані на збір на реабілітацію жінок-військових, які повернулись з російського полону, так що дуже-дуже треба пошерити або задонатити!

ось тут можна більше почитати про сам збір!