Хотілося би сказати кілька слів про мислення, підхід до культурної дипломатії та вміння продати себе майбутньому, а не застрягнути в нафталіні.

Український модернізм початку хх століття - це фантастична історія успіху, яку добре "продано" пересічному споживачу виставок Королівської академії мистецтв у Лондоні. Витримано, модерново, із затишною можливістю випити вина і купити листівки, книжки, мерчі в українському шопі Академії. Це іконічний приклад того, як має працювати українська культура за кордоном.

Водночас, жаль усвідомлення, що ці поодинокі острівці тонуть в болоті культурних заходів із горілкою, салом, червоною калиною і народними романсами просто зводить з розуму..

що ж, нехай чиновники з купою грошей на ліжку, що не поділились з кимось на горі, не розчаровують нас, бо нам є куди рости, та й взагалі ми класні😊

Тут більше про виставку від The Guardian👇
https://amp.theguardian.com/artanddesign/article/2024/jul/07/in-the-eye-of-the-storm-modernism-in-ukraine-1900-1930s-royal-academy-london-review-a-small-yet-blazing-act-of-solidarity

P.S. Дякую активістам за фото)

Джон Рональд Руел Толкін вважав Уолта Діснея «ошуканцем», а його фільми - «огидними».

У 1937 році відбулася прем'єра мультфільму «Білосніжка та сім гномів». Толкін подався подивитися картину разом зі своїм другом К. С. Льюїсом, автором «Хронік Нарнії». Побачене шокувало письменника.

Пізніше, в листі до Льюїса, він називав Діснея «бідним бовдуром» з низьким рівнем освіти. Найбільше Толкіну не сподобалися гноми. Письменник вивчав класичну літературу, німецькі та скандинавські міфи, в яких гноми постають суворими воїнами, котрі славляться своєю ковальською справою. На думку Толкіна, гноми в мультфільмі були просто дешевим фарсом, глузуванням з благородних міфологічних створінь.

Неприязнь Толкіна до Діснея зрозуміла, він вважав, що Дісней надто спрощує та робить інфантильними класичні казки, які насправді такими не є. Письменник вважав, що Дісней виставляє великі літературні твори простими та дешевими, маскультними, причому заради наживи. Толкін не хотів, щоб його роботи зазнали такої ж долі.

У листі 1965 року Толкін стверджував, що «ні він, ні його видавці не мають наміру давати Уолту Діснею дозвіл на екранізацію його книг». Права на «Хоббіта» та «Володаря кілець» було продано компанії United Artists наприкінці 1960-х років.

Вашій увазі вулиця в Оксфорді, де саме і мешкав Толкін, власне Оксфорд і сторінка з його рукописом (оце почерк, еге ж?) та його замальовками.. при чому рукопис лежить в ноунейм коледжі десь між студентськими роботами третього курсу і недопитою кавою викладачів..

Заскочимо у Скандинавію! Уявіть насичені червоно-жовто-зелені листя осіннього півдня Швеції, звучання мови неймовірно естетичних норманів, яких не хочеться чекати в гості зі словом Одніа на чолі, і таємничі легенди. Тож зустрічайте дивного Фінтроля, давнього героя саг і повістей, що допоміг звести кафедральний собор у Лунді і ще з десяток якихось церков десь біля фьйодів.

Легенда розповідає, як святий Лаврентій будував Лундський собор, але йому не вистачало як коштів, так і будівельних матеріалів. Щоб прискорити будівництво, він уклав угоду з тролем. Троль допоміг би йому побудувати собор, однак умова троля полягала в тому, що Лаврентій повинен був бути в з'ясувати ім'я троля до того часу, коли церква була закінчена. Якщо він не зможе, святому довелося б принести йому Сонце і Місяць. Якби він не міг цього зробити, тролю було б дозволено взяти його очі та серце. За допомогою троля будівництво йшло швидко. Святий Лаврентій ставав все більш і більш стурбованим. Щоб якось відволіктись, він пішов гуляти за місто. Сів відпочити, і під час відпочинку раптом почув, як дружина троля втішає їхню дитину, кажучи йому не плакати, тому що його батько, Фінн, наступного дня принесе очі і серце святого як іграшку. Лаврентій поспішив назад і знайшов троля, який збирався поставити останній камінь в соборі. Він покликав його по імені. Розлючений, Фінн і його дружина почали трясти фундаментні стовпи в крипті, але сила святого була сильнішою, і вся сім'я була скам'яніла, прикута до стовпів.

Карти розповсюдження ключових технологій - це такі зразкові карти розповсюдження цивілізації.

На першому зображенні карта залізниць за часів індустріального устрою вона давала непогане уявлення про «щільність цивілізації», але зараз застаріває. Рейки вже не такі важливі для цивілізації, як раніше. Наприклад, у США найдовша мережа залізниць у світі, але ними особливо не користуються.

А на другому малюнку, карта доступності публічного вай-фаю - для інформаційного укладу вона важливіша, хоча теж, я думаю, вже застаріла. Навіщо вай-фай, якщо й так є мобільний інтернет, а у багатьох вже й супутниковий?😊

Змішані відчуття від наявності стенду Шевченка в Британській бібліотеці.. з одного боку круто як просуваються українські наративи, розпирає від внутрішньої гордості, а з іншого ніяк не можу відхреститись від відчуття, що він там "по квоті" війни.. Постколоніальні комплекси?