Ацтекська гігієна зубів та порожнини рота

👴🗿👵

Ви коли-небудь думали про те, що робили люди, коли ще не було ні зубних щіток, ні спеціальних паст? Невже ходили з жовтими зубами, що гниють, і смерділи на ліво і на право?🦷

Ацтеки, виявляється, приділяли велику увагу стану своїх зубів та ротів.

Є такий документ, відомий як «Рукопис Бадіануса: ацтекський травник» 1552 року. Дуже занятне чтиво. Він зберігається в бібліотеці Ватикану і вважається найстарішим відомим американським травником. У ньому описані лікувальні властивості різних рослин, які використовувались ацтеками. Він був переведений латиною Хуаном Бадіано з оригіналу на науатлі, який до наших днів не зберігся. Крім іншого, він містить чіткі інструкції з гігієни порожнини рота:

«Нечисті зуби слід полірувати дуже ретельно; після видалення зубного каменю, зуби слід натерти невеликою тканиною, намазаною білим попелом, змішаним з білим медом, щоб збереглася їхня елегантна яскравість і належний блиск...».

Далі – більше:

«Слабкі та гниючі зуби спочатку проколювалися і чистились іншим міцним зубом ягуара. Потім корінь високого чагарника, званого теонóчтлі [teonochtli, божественний кактус], слід розмолоти і спалити з оленячим рогом; дорогоцінні камені іцтаккетцаліцтлі [yztacquetzallitztli, білий нефрит], чичілтик тапачтлі [chichiltic tapachtli, червона коралова черепашка] і трохи борошна грубого помелу слід нагріти із сіллю. Все це слід загорнути в тканину і кілька разів притиснути до зубів, особливо до тих, що мають ушкодження від гниття або болю. Нарешті, білі пахощі [копал] і мазь, яку ми називаємо шочіокóтцотль [xochiocotzotl, ліквідамбар], слід спалити на вугіллі, а товстий тампон з вати наповнений мескалем і часто прикладати до зуба, а ще краще прив'язати».

Ацтеки чистили зуби після кожного прийому їжі, а рот полоскали холодною водою. Як зубну пасту використовувалася суміш солі, галунів, чилі та кошенили (для полірування) або порошок з кори куаутепоцтлі (cuauhtepotztli, копаіфера) з водою і копалем. А в ролі щітки виступав корінь тлатлаукапатлі (tlatlauhcapatli, вид герані). Для профілактики зубного каменю в якості полоскалки використовували вугілля та солону воду — засіб, який був відомий у всьому світі до появи зубних паст.

Всюдисущий наш Бернардіно де Саагун у Флорентійському кодексі теж наводить подробиці про зуби:

«При зубному болю необхідно знайти хробака, який зазвичай розмножується в гною, подрібнити його, змішати з окотцотлем і покласти на щоки навколо хворого місця; і розігріти чилі, і коли він стане гарячим, притиснути його до найболючішого зуба, притиснути крупинку солі, проколоти ясна і покласти на них... траву, яка називається тлалкакауатль. І якщо цього недостатньо, зуб слід видалити, а порожню порожнину покласти трохи солі. Щоб запобігти цій хворобі зубів ... зуби слід чистити після їжі, а м'ясо слід видаляти з проміжків маленькою паличкою, бо воно часто гниє і псує зуби».

І насамкінець трохи екстремальної традиційної медицини від Саагуна:

«Від нальоту на зубах необхідно [все те, що ми вже прочитали вище — прим. mexicalli] ... або полоскати зуби сечею, чистити [їх] полином ... І буде добре зіскребти затверділий наліт яким-небудь металом, а потім прикласти трохи мелених галунів, кошенили, солі та чилі».

Воїнське кладовище 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг». Успенка, Україна, 1942 рік.