Такий (не)зрозумілий Readymag

Запускаємо онлайн-воркшоп графічного дизайнера Діми Музиченка.

Для тих, хто хоче створити портфоліо на Readymag, шукає новий інструмент для створення сайтів, лендінгів чи реалізації своїх проєктів. На воркшопі:

・ розберемося з базовими функціями безкоштовної версії Readymag;

・ попрацюємо з анімацією;

・ налаштуємо навігацію між сторінками;

・ у процесі створимо 4 сторінки: презентацію айдентики, лонгрід, лендинг і головну сторінку портфоліо.

Заняття пройде 18 липня.

Приєднатися

Як набір пікселів може стати вами, а ви Томом Крузом, наприклад. Цікавий матеріал про дипфейки, генеративні мережі, і «що там далі» в рекламі, маркетингу та дизайні.

#вакансія Talkable шукають веб-дизайнера.
Збирайте ваші 3 роки досвіду та лише найкращі пікселі в портфоліо і вперед.

Обставини = можливості. За останні місяці у нас народилося щось велике, нове і несподіване. Раніше ми робили конференції лише у Києві, тепер перед нами (і вами) цілий світ.

Беремо і запускаємо першу міжнародну конференцію Whatabout: Future of Brands. Про нову діджитальну реальність у дизайні, візуальних та бренд комунікаціях. Серед спікерів легендарна Paula Scher з Pentagram, Mirko Borsche з Bureau Borsche, Eike König. Серед активностей виставка у віртуальному просторі, DJ сет і кімнати для спілкування з кріейторами з усього світу.

Квитки і деталі на сайті.

Ready for the Future?

Сьогодні о 19:30

Безкоштовна лекція «Культурні відмінності в дизайні інтерфейсів»

Спікерка: Аня Герасименко — старша продакт дизайнерка у шведській фінтех компанії Klarna.

Запрошуйте друзів — лекція відкрита для всіх (потрібно зареєструватися).

Конкурс плакатів у саме графічне серце — «На перетині всіх протилежностей»

Організатори пропонують переосмислити доробок Георгія Нарбута з позиції дизайнера ХХІ століття, поговорити про спадкоємність у дизайні, візуальну мову минулого і естетику майбутнього, та порушити гострі питання сьогодення мовою плакату.

Запрошують до участі дизайнерів, митців та всіх, хто працює з візуальними мистецтвами, незалежно від віку, професійного бекграунду та громадянства. Роботи з шорт-листу увійдуть до виставки плакатів. Участь безкоштовна.

Дедлайн: 28 серпня.

#вакансія Кіно, права людини, дизайн — Docudays UA шукають досвідченого Web/UI/UX дизайнера або дизайнерку для роботи над сайтом docuspace.org.

Тут Валентин Панюта з Fedoriv Agency змістовно розповідає про бренд, брендинг, айдентику. Обережно, дизайнерам буде трохи боляче.

Є в телеграмі креативний андеграунд — канал молодих і гарних Fucking Agency, де і нагородам українських агенцій можна порадіти, і про голосні провали почитати, і відпусткам позаздрити. А після їхніх підбірок можна і в гороскопи вірити. Єдине, чого немає на каналі, так це цензури — заберіть дітей від екранів і підписуйтеся.

Павло Кузнєцов поділився списком із 5 книг, які допоможуть зрозуміти зміни у світі.

Не книгами єдиними — 12 вересня йдемо на воркшоп Паші «Landing a job in a world’s best teams» і працюємо над змінами у власному житті.

На сайті зібрано студентські проєкти після двох місяців навчання на курсі Speculative Design з кураторкою Anfi Sa та запрошеними гостями з європейських студій. Захоплююча подорож 👽

#вакансії
Підбірка вакансій номер 42 запитує, як там ваші портфоліо і резюме?

Дуже last call на онлайн-конференцію Whatabout: Future of Brands. Ultra Early Birds закінчуються.

Легенди Paula Scher з Pentagram, Mirko Borsche з Bureau Borsche, Eike König з Hort і ще 8 неймовірних спікерів з різних країн. AR виставка (вже будуємо приміщення), кімнати з запрошеними крутими спеціалістами в ролі модераторів, онлайн бар і DJ сет з міста електронної музики.

Квитки по 900 гривень. Потім дорожче. А потім ще дорожче. А сьогодні дешевше.

Пам’ятаєте, ви проходили опитування про освіту і навчання?
Ось і результати. Альтернативно.

Із розмови з Сементієм Лобачем, куратором курсу Graphic Design Beginning та директором Projector Odesa.

Ріс у науковій сім'ї — діди-прадіди були професорами, робочою інтелігенцією. Але в часи перебудови жити було доволі голодно. У чотирнадцять мене привели в конюшню знайомого мами — подивитися. Підійшов тренер, спитав, чи хочу покататися. А мені щось стукнуло в голову, я й сказав, що взагалі дуже хочеться їсти. Без зайвих слів він дав мені в руки лопату. Каже: «Прибирати там, коней у нас вісім, обід в два».

Робив всяке, практично циркові трюки. Їх ніхто не вимагав, але мені хотілося. Їхав галопом догори ногами, падав, розбивався. Було навіть таке, що ми з чуваком билися на бойових шашках в роздягальні, навіть не згадаю чому.

Найбільше люблю коней за розум і доброту. Навіть якщо вони зляться, б'ються, то все одно дуже добрі всередині. Коли працюєш поряд з кіньми, любиш не стільки їх, скільки себе поряд з ними. Якщо дав раду з твариною в 400 кілограмів, впораєшся з усім в цьому житті.

Після 11 класу вступив до морської академії, та ще школа життя. Доводилося ділити дах над головою з різними людьми, не завжди дружніми. Як от з хлопцями з сусідньої республіки, які належали до кримінальної тусовки. Дещо з наших розмов я пам'ятаю досі. Потім я почав ходити в море — і закінчив після одного рейсу. Це була цікава пригода і важка робота на максимум — з голодухою, мускулами й рисом тричі на день.

Лише в Одесі почуваюся настільки у своїй тарілці. Це унікальне місто. Не просто гарне — визначне. Тут живуть неймовірні люди. У нас є благодійна компанія «Корпорація монстрів», яку спершу ніхто серйозно не сприймав. З'явилася у 2014 році й допомагала збирати добровольців на фронт. Кожного дня вони годували малозабезпечених пенсіонерів — акція називалася «Добрий обід». І от під час карантину половина Одеси розвозила гарячі обіди та продуктові набори пенсіонерам додому. У такі моменти як ніколи відчуваєш — ти серед своїх.

Я ж не корінний одесит, переїхав сюди в юності. Але саме в цьому місті хочу провести все життя, і зрілість, і старість. І ніякого Лісабону не потрібно — там немає цих людей.

Тут люди віддавна вчилися виживати. Був степ, а вони його відвоювали, створили зелене, засаджене місто. Парки, окремі вулиці, сходи на Ланжероні, Музей Морфлоту — люблю все.

Одеса — своєрідне місто, ніколи не пробачає помилок. Достатньо раз спіткнутися — запам'ятають на все життя. Репутація будується десятки років, а втрачається за секунду. І ти намагаєшся бути кращим, адже хочеш тут жити й вітатися з людьми за руку. Щоб нікому не було соромно з тобою по Грецькій пройтися, як-то кажуть.

Насправді мене звати Семен. Колись моя близька подруга обізвала мене Сементієм, закріпилося до сьогодні.

Моя найсильніша риса — живучість, здатність на будь-яку дупу в житті сказати: «Нічого, прорвемося». Вистоїмо, і при цьому не втратимо себе. А бувало таке постійно. Криза 2008-го, друга хвиля кризи 2011-го, дев'яності — можу всі кризи довго перераховувати. Студентам завжди кажу: треба чітко оцінювати ситуацію, ризики, максимально тверезо сприймати те, що насувається. Готуватися до найгіршого, але вірити в найкраще.

Вірю, що все буде добре рано чи пізно. Карантин, криза, коронавірус — все мине і з'явиться сонце. Якщо ми на нього чекатимемо — воно точно прийде.

А про шлях Сементія до дизайну з морської академії через методички з гідрометеорології і продажі читайте у Projector Mag.