Із розмови Олею Красько — випускницею першого Професіуму з продуктового дизайну, Senior UX Researcher в OLX.

Я родом з містечка Сарни в Рівненській області, за 70 кілометрів від Білорусі.

Після школи потрібно було кудись поступати і я опинилася на Галичині. Не мала бажання вивчати конкретно соціологію, зате хотілося жити у Львові, в який я на той час закохалася, і де жило кілька друзів. Отримала високий бал з історії, який був необхідний для соціологічної спеціальності і бюджетного місця. Пройшла відбір і тільки потім загуглила, що ж воно таке.

Із соціологічною освітою потрапила в дизайн, як і всі мої львівські друзі — «ввійшла в ІТ». Знала трохи Photoshop, почала багато самостійно вчитися, шукала туторіали, відео на ютубі, знайшла менторку. Перемальовувала купу чужих сайтів, читала мільйон статей по UX. Весь 2015 рік я вчила «ці ваші вебдизайни», а наприкінці року вже вийшла на першу роботу.

Пішла на стажування разом з іншою дівчинкою — вона мала досвід роботи графічною дизайнеркою, засиджувалася понаднормово і на моєму фоні виглядала краще. Через місяць зі мною попрощалися, а її залишили. Мене наздогнала сильна фрустрація — і я почала ще більше єб*шити, ще більше вчитися. Тривожність зіграла мені на руку, і вже в грудні мене взяли на нову роботу в студію. Я продовжувала панічно працювати і за 4 місяці виросла і з цієї роботи. Мене взяли в іншу невелику аутсорс-контору. Я навалювала в такому ж темпі, аж коли отримала офер від SoftServe. Туди прийшла вже на middle-позицію.

З Денисом Суділковським була знайома ще до Проджектора через спільних друзів. Побачила у нього в фейсбуці анонс першого річного курсу з продуктового дизайну — виглядало ну дуже амбітно. Зрозуміла, що потребую цього — зібралася, поступила, організувала релокейт на роботі та переїхала до Києва.

Я прийшла на Професіум з впевненістю, що я тут найкраща і зараз всі про це дізнаються. Але зустріла таку ж кобіту зі Львова, Роману. Вона здавалася сміливою та впевненою, і я зрозуміла, що хочу з нею подружитися. За кілька місяців розтопила її серце, ми самоорганізувалися в тандем, про який знали та чули чи не всі в Проджекторі — що є такі дві дуже розумні та дуже нарвані львів'янки на курсі у Дениса.

Ми були дуже товариською, дружньою групою. Є фотографія, де сидить Ілля Алістратенко, всі довкола зібралися, втикають в екран, активно коментують — такі собі «експертні збори». Ми були поряд та підтримували один одного. Я бачила, як люди довкола мене ростуть і це було вау. Спільнота стала найкращим, що я отримала на Професіумі.

Професіум настільки складний, як про нього розповідають. Не те щоб там дуже складна програма, все ж не rocket science. Навчання складне з боку ресурсів та тайм-менеджменту — по суті ти підписуєшся на ще одну роботу — відпахуєш на роботі, потім тягнеш себе в Продж — далі думати. Виконуєш купу домашок. Це виснажує в якийсь момент, але бажання покинути не виникало ні разу.

Часу для себе як для особистості не було взагалі. Потрібно завжди бути на одній хвилі, не випадати з процесу. Це як перестати тренуватися на тиждень — опісля важко повертатися назад. Групова робота була найскладнішою: наша провальна освіта не навчила співпрацювати. Коли ти ще недостатньо зріла особистість, важко будувати взаємодію з іншими людьми та очікування від неї. Треба було вчитися домовлятися.

У мене завжди була така установка — не давати слабину, не показувати, що ти чогось не вмієш. Батьки завжди тиснули: ти маєш бути найкращою. Це щось посередині між комплексом меншовартості та синдромом самозванця. Я змінилася на Професіумі: раніше була дуже старанною і дуже амбітною ботанкою, впевненою, що знаю трохи більше за інших. На курсі була однією з найсильніших, через що і поводилася досить впевнено. Пройшло пару групових робіт, і довелося дати своїй короні впасти. Я звернула увагу на інших людей і почала поважати їхній досвід. Певно, раніше була не дуже глибокою людиною, якщо не робила цього.

Відпустило, коли спостерігала за досвідом інших людей: як вони підходять до завдань, як реагують на невдачі, помилки й ітерації. Зрозуміла, що нічим не краща і не гірша. Усі мають свої сильні та слабкі риси, які можуть доповнювати мої. Я маю дуже жвавий розум, можу швидко зрозуміти, як діяти в тому чи іншому випадку; разом з тим недостатньо посидюча та терпляча, щоб докопатися до глибоких деталей. У тандемі з іншими людьми вдавалося досягнути максимально крутих результатів.

Читайте всю історію у Projector Mag.

15 червня безкоштовна лекція про роботу з клієнтами.

Спікер Олексій Волков — Delivery Director у нідерландській компанії Levi9 IT Services, куратор курсу IT Project Management у Projector.

Реєструватися тут.

#вакансія UI/UX Designer до AmoMedia (Genesis) — реалізовувати дизайн-стратегію для Web-продуктів, брати участь в розробці і тестуванні продуктових гіпотез, впроваджувати графічні рішення.

Про доповнену реальність — зараз і в майбутньому.

Бестселер Стефана Заґмайстера і Джесіки Волш «Краса» вперше вийде українською завдяки Arthuss! Ми у Projector виступили партнерами видання.

Книга-дослідження краси у різних її проявах. Стефан і Джесіка звертаються до філософії, історії і науки, щоб зрозуміти, чим краса нас приваблює і як впливає на наше самопочуття і поведінку.

Книга вийде 6 липня, зараз її можна передзамовити зі знижкою на сайті видавництва.

#вакансія Product Designer до Preply — сильна команда, цікаві челенджі, крутий продукт, який ви зробите ще кращим.

6 фільмів про маркетинг від Наді Перевізник.

▪️Американський мем, 2018

▪️Аутсайдери, 2019

▪️Дуель братів. Історія Adidas і Puma, 2016

▪️Гра Моллі, 2017

▪️Людина, яка змінила все, 2011

▪️100 речей і нічого зайвого, 2018

Чому ці фільми варто переглянути, Надя розповідає у Projector Mag.

Зробити перший крок найважче у всьому — від тренування і до вивчення нової програми.

Тому запускаємо інтенсивний воркшоп для всіх, хто хоче зробити перший крок у Adobe InDesign. Познайомитеся з інтерфейсом, вивчите основи роботи з об’єктами, зображеннями і текстовими фреймами. Та головне — зрозумієте логіку роботи програми, щоб і далі працювати з нею без стресу.

27 червня, онлайн.
Куратор: Микола Ковальчук.

Подкаст Ain із засновником Projector Олександром Трегубом — про перехід в онлайн, коворкінг, Telegraf.Design і плани на майбутнє.

Підбірка топових лекцій для графдизайнерів з бібліотеки Projector.

Дізналися у спікера UXcited Юри Опаренка про те, як він став продуктовим дизайнером у Facebook.

#вакансія У дизайнерську команду Barmaleys шукають крутого менеджера.

Із розмови з Максимом Головко, архітектором у Агентах Змін, урбаністом.

Зі скульптора, котрий став архітектором, я став дизайнером, який почав досліджувати міський простір. Не так важлива професія, яку вивчив і про яку мріяв, як те, що хотів змінити навколишній простір.

Більшість часу я був архітектором, але зробив віраж в сторону дизайну, коли опинився в Агентах змін. Коли Агенти створювалися, у Києві було близько десяти людей, яких цікавили транспортні схеми (точно не найцікавіше у дизайні). Це була чи то випадковість, чи то маленьке диво, що я був одним з них.

«Якщо ми маємо так багато досвіду, архітекторів, силу-силенну книжок, тисячолітній досвід проєктування і 6 років навчання в університеті, то чому все, що навколо, виглядає якось не так?» — це стало найважливішим питанням, яке мене скерувало. Я побачив, що те чому мене навчають, ніяк не впливає на те, що є довкола.

Проєкти Агентів змін — про те, як зробити щось, що ніхто не знає як зробити.

Відчуваю себе дослідником. Коли виявилося, що можна відкрити Америку, — хтось вирішив шукати її, а хтось не зважився плисти туди. Ми з Агентами — ті, хто зважився на подорож. 5 років як ми висадилися на березі континенту і почали свій самостійний шлях. Спершу зробили вігвам на пляжі, пройшли через джунглі комунікацій, вийшли в пустелю, а звідти в степи. Продовжуємо йти далі.

Найскладніше у моїй роботі — в найпростішому. Ми навчилися робити складні проєкти, але не вміємо працювати із повсякденними. Знаємо, як по моху визначати сторони світу, але не знаємо, як зробити частокіл, засіяти поле і збудувати будинок.

Моя робота — це Луна-парк. Дивує, коли хтось туди потрапляє і каже «Ой, мені тут так добре і так весело, але я більше вже не можу». З кожним атракціоном стає лише цікавіше, тому як же можна піти, якщо я лише покатався на конику і каруселі, а попереду Американські гірки та Оглядове колесо?! Цікаві атракціони, смачна цукрова вата, клоуни бігають постійно — я не хочу звідси йти.

Немає складності в тому, щоб встати з ліжка і зробити щось краще для себе. Тому кожен день я прокидаюся для того, щоб зробити краще собі. Кращий простір, вулиці, навігацію, транспорт. Все це — для мене улюбленого.

Не існує якоїсь обов'язкової кількості правильних відповідей, яку ви маєте знати. Треба вміти вирішувати задачі, а не підставляти різні готові відповіді. Великий плюс незнання правильної відповіді, в тому, що ти можеш знайти таку, яку ніхто ще не знаходив. Тоді проєкт — це не спроба повторити щось, що бачив у когось, а спроба знайти найкраще рішення.

Читайте більше у Projector Mag.