Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
1️⃣ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2️⃣ Підтримуйте стосунки.
🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
3️⃣ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
4️⃣ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5️⃣ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
1️⃣ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2️⃣ Підтримуйте стосунки.
🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
3️⃣ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
4️⃣ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5️⃣ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
👍56❤20😢1
Основні причини затяжної депресії
💬Душевний біль — це не просто метафора.
Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».
🤷🏻♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?
❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.
👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.
При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.
Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!
❓Які ж справжні причини затяжної депресії:
⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.
У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.
⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.
Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!
⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.
Тут може бути взятий досвід батьківської сім'ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
💬Душевний біль — це не просто метафора.
Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».
🤷🏻♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?
❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.
👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.
При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.
Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!
❓Які ж справжні причини затяжної депресії:
⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.
У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.
⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.
Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!
⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.
Тут може бути взятий досвід батьківської сім'ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
👍88❤27😱2
💥Що таке катастрофічне мислення?
⠀
📖 У Братів Грімм є казка «Розумна Ельза».
⠀
Батьки послали дочку в погріб, аби та принесла пива. Під час наливання пива Ельза почала плакати. Побачила на стіні кайло, яке забули мулярі, і уявила, як її з Гансом дитину пошлють до погреба по пиво і кайло впаде та заб'є її на смерть.
⠀
Батьки за нею спочатку послали робітницю, потім робітника, а вже тоді самі спустилися до погреба. Коли приходили й довідувалися про причину її плачу, дивувалися мудрості Ельзи та починали плакати разом із нею.
⠀
‼️Це приклад когнітивної пастки, яка зветься «Катастрофічним мисленням». Факт: 70% думок людини – негативні (дані psychologytoday за 2013 рік). Наука пов’язує це з рівнем небезпеки, в якому жила людина протягом своєї історії. Небезпек було вкрай багато, щоб вижити, важливо було передбачити всі можливі катастрофи, що чигають навколо.
⠀
☝️Тож виходить: плата за розвиток – це тривога.
⠀
🪤 Пасткою це зветься тому, що людина, не помічаючи свого стану, власними зусиллями спотворює світ навколо, докручуючи проблеми до максимуму. В умовах війни, коли світ справді стає катастрофою, такий спосіб мислення може довести людину до ручки.
⠀
🧠 Ще один аргумент – це те, що мозку подобається, коли найгірше «не стається». Накручуєш себе до максимуму, очікуючи на катастрофу, а потім, коли вона не стається, переживаєш полегшення. Тож система винагород не проти повторити такий трюк.
⠀
1️⃣ Діставати себе з уявного підвалу можна перш за все розумінням того, що такий спосіб мислення існує. Тобто: «Схоже, я зараз все катастрофізую. Навіщо?».
⠀
2️⃣ Наступний крок, коли біда справді існує – це вміння перетворювати проблему на ресурс. Власне, так би я простими словами сформулював завдання терапії. Як у тому мемі «Як насправді виглядає зона росту». Не медитація під гарні заходи сонця, а депресія та життєва троща.
⠀
💭Тож можливо, те, що відбувається зараз – це місце, в якому ми можемо зрости чи не найбільше в своїй історії. Але за це доводиться платити дуже високу ціну.
Марк Лівін, співавтор подкасту про психологію та однойменної книги «Простими словами»
⠀
📖 У Братів Грімм є казка «Розумна Ельза».
⠀
Батьки послали дочку в погріб, аби та принесла пива. Під час наливання пива Ельза почала плакати. Побачила на стіні кайло, яке забули мулярі, і уявила, як її з Гансом дитину пошлють до погреба по пиво і кайло впаде та заб'є її на смерть.
⠀
Батьки за нею спочатку послали робітницю, потім робітника, а вже тоді самі спустилися до погреба. Коли приходили й довідувалися про причину її плачу, дивувалися мудрості Ельзи та починали плакати разом із нею.
⠀
‼️Це приклад когнітивної пастки, яка зветься «Катастрофічним мисленням». Факт: 70% думок людини – негативні (дані psychologytoday за 2013 рік). Наука пов’язує це з рівнем небезпеки, в якому жила людина протягом своєї історії. Небезпек було вкрай багато, щоб вижити, важливо було передбачити всі можливі катастрофи, що чигають навколо.
⠀
☝️Тож виходить: плата за розвиток – це тривога.
⠀
🪤 Пасткою це зветься тому, що людина, не помічаючи свого стану, власними зусиллями спотворює світ навколо, докручуючи проблеми до максимуму. В умовах війни, коли світ справді стає катастрофою, такий спосіб мислення може довести людину до ручки.
⠀
🧠 Ще один аргумент – це те, що мозку подобається, коли найгірше «не стається». Накручуєш себе до максимуму, очікуючи на катастрофу, а потім, коли вона не стається, переживаєш полегшення. Тож система винагород не проти повторити такий трюк.
⠀
1️⃣ Діставати себе з уявного підвалу можна перш за все розумінням того, що такий спосіб мислення існує. Тобто: «Схоже, я зараз все катастрофізую. Навіщо?».
⠀
2️⃣ Наступний крок, коли біда справді існує – це вміння перетворювати проблему на ресурс. Власне, так би я простими словами сформулював завдання терапії. Як у тому мемі «Як насправді виглядає зона росту». Не медитація під гарні заходи сонця, а депресія та життєва троща.
⠀
💭Тож можливо, те, що відбувається зараз – це місце, в якому ми можемо зрости чи не найбільше в своїй історії. Але за це доводиться платити дуже високу ціну.
Марк Лівін, співавтор подкасту про психологію та однойменної книги «Простими словами»
👍144❤26😢8
😱5 реакцій на страх
💥Реакція «бийся чи тікай» — це те, як найчастіше називають автоматичну реакцію нашого організму на страх. Насправді існує 5 поширених реакцій: «завмерти», «впасти», «подружитися», а також «битися» або «втекти».
👆Англійською їх називають реакції thе 5 Fs: fight, flight, freeze, flop and friend. Такі реакції - це негайна, автоматична та інстинктивна реакція на страх. Розуміння їх може допомогти вам розібратися зі своїми почуттями.
😨Як наш організм реагує на небезпеку?
Ми зазвичай відчуваємо страх, коли відчуваємо, що в небезпеці. Наш мозок попереджає наше тіло про небезпеку - наше тіло реагує автоматично:
✅ Прискорюється наш пульс і дихання, щоб збільшити надходження кисню і крові до м’язів.
✅ Напружуються м’язи, готові до використання, якщо потрібно.
✅ Вимикаються функції організму, які не першочергово важливі, наприклад травлення.
✅ Посилюється пітливість, щоб нам не було жарко.
✅ Відбувається викид адреналіну, щоб дати нам енергію.
✅ Вивільняється кортизол, щоб полегшити біль.
✅ Це також спричиняє ефект блокування раціонального мислення, тому під час надзвичайного стресу та страху ми відчуваємо, що в голові каламутно або ми не можемо зосередитися.
5️⃣Битися, тікати, завмерти, впасти, подружитися
🔵Оскільки ми переважно чули про «бийся чи втікай», ми відчуваємо розчарування чи навіть злість на себе, що, коли ми опинилися в ситуації надзвичайного страху чи небезпеки, ми не відчували надлюдської сили чи швидкості, щоб боротися чи тікати.
🔵 Але три інші поширені реакції на страх і небезпеку: завмерти, впасти і подружитися - настільки ж інстинктивні, як битися або втікати. Ми не можемо вибирати, яку з них ми оберемо цієї миті. Саме тому їх називають автоматичними реакціями.
🔵 Усі п'ять реакцій - це автоматичні способи нашого організму захистити нас від можливої шкоди та вижити в небезпечній ситуації:
🥊 Битися: фізична боротьба, штовханина, навіть словесна боротьба, коли ви лаєтесь або кажете «ні».
🏃♀️Втікати: встановлення дистанції між вами та небезпекою. Це може бути біг, переховування або відступ.
🥶Завмерти: напруження, нерухомість і мовчання. Це поширена реакція на зґвалтування та сексуальне насильство. Завмерти — це не надання згоди, це інстинктивна реакція на виживання. Тварини часто завмирають, щоб уникнути бійок і потенційної шкоди, або «прикидаються мертвими», щоб їх не побачили та не з’їли хижаки.
🍂Впасти: подібно до завмирання, за винятком того, що м’язи розслабляються, а тіло ніби ламається. Це автоматична реакція, яка може зменшити фізичний біль від того, що з вами відбувається. Ваша свідомість також може відключитися, щоб захистити себе.
👥 Подружитися: покликати на допомогу «друга» чи стороннього перехожого. Але коли нема кого кликати ми можемо «дружити» з агресором. Наприклад, заспокоюючи його, ведучи переговори, торгуючись або благаючи. Знову ж таки, це не ви даєте згоду зловмиснику, це інстинктивний механізм виживання. Саме на основі цієї інстинктивної реакції може розвинутись «Стокгольмський синдром».
🧠 Пам'ять і тригери
Коли ми переживаємо і реагуємо на страх або небезпеку, наші спогади не обробляються і не зберігаються звичайним способом.
Коли ми переживаємо травматичну подію, наш мозок часто зберігає в пам’яті лише наші відчуття. Коли наш мозок потім розпізнає схожість між нашою нинішньою ситуацією та нашою минулою травмою (колір, запах чи шум), він може активувати одну з цих п’яти реакцій: битися, втікати, завмирати, падати або реакцію дружби, навіть якщо ми зараз не в небезпеці. Це називається тригером, і це може бути звичайним досвідом для людей, які пережили травму, сексуальне насильство, зґвалтування чи будь-яку іншу небезпечну ситуацію.
Це своєю чергою може викликати:
🔺тривожність
🔺панічні атаки
🔺кошмари
🔺флешбеки
🙏 У такі моменти спробуйте нагадати, що зараз вам нічого не загрожує. Ви в безпеці. Ваш мозок щойно розпізнав подібність між вашим теперішнім і минулою травмою і викликав реакцію вашого тіла.
💥Реакція «бийся чи тікай» — це те, як найчастіше називають автоматичну реакцію нашого організму на страх. Насправді існує 5 поширених реакцій: «завмерти», «впасти», «подружитися», а також «битися» або «втекти».
👆Англійською їх називають реакції thе 5 Fs: fight, flight, freeze, flop and friend. Такі реакції - це негайна, автоматична та інстинктивна реакція на страх. Розуміння їх може допомогти вам розібратися зі своїми почуттями.
😨Як наш організм реагує на небезпеку?
Ми зазвичай відчуваємо страх, коли відчуваємо, що в небезпеці. Наш мозок попереджає наше тіло про небезпеку - наше тіло реагує автоматично:
✅ Прискорюється наш пульс і дихання, щоб збільшити надходження кисню і крові до м’язів.
✅ Напружуються м’язи, готові до використання, якщо потрібно.
✅ Вимикаються функції організму, які не першочергово важливі, наприклад травлення.
✅ Посилюється пітливість, щоб нам не було жарко.
✅ Відбувається викид адреналіну, щоб дати нам енергію.
✅ Вивільняється кортизол, щоб полегшити біль.
✅ Це також спричиняє ефект блокування раціонального мислення, тому під час надзвичайного стресу та страху ми відчуваємо, що в голові каламутно або ми не можемо зосередитися.
5️⃣Битися, тікати, завмерти, впасти, подружитися
🔵Оскільки ми переважно чули про «бийся чи втікай», ми відчуваємо розчарування чи навіть злість на себе, що, коли ми опинилися в ситуації надзвичайного страху чи небезпеки, ми не відчували надлюдської сили чи швидкості, щоб боротися чи тікати.
🔵 Але три інші поширені реакції на страх і небезпеку: завмерти, впасти і подружитися - настільки ж інстинктивні, як битися або втікати. Ми не можемо вибирати, яку з них ми оберемо цієї миті. Саме тому їх називають автоматичними реакціями.
🔵 Усі п'ять реакцій - це автоматичні способи нашого організму захистити нас від можливої шкоди та вижити в небезпечній ситуації:
🥊 Битися: фізична боротьба, штовханина, навіть словесна боротьба, коли ви лаєтесь або кажете «ні».
🏃♀️Втікати: встановлення дистанції між вами та небезпекою. Це може бути біг, переховування або відступ.
🥶Завмерти: напруження, нерухомість і мовчання. Це поширена реакція на зґвалтування та сексуальне насильство. Завмерти — це не надання згоди, це інстинктивна реакція на виживання. Тварини часто завмирають, щоб уникнути бійок і потенційної шкоди, або «прикидаються мертвими», щоб їх не побачили та не з’їли хижаки.
🍂Впасти: подібно до завмирання, за винятком того, що м’язи розслабляються, а тіло ніби ламається. Це автоматична реакція, яка може зменшити фізичний біль від того, що з вами відбувається. Ваша свідомість також може відключитися, щоб захистити себе.
👥 Подружитися: покликати на допомогу «друга» чи стороннього перехожого. Але коли нема кого кликати ми можемо «дружити» з агресором. Наприклад, заспокоюючи його, ведучи переговори, торгуючись або благаючи. Знову ж таки, це не ви даєте згоду зловмиснику, це інстинктивний механізм виживання. Саме на основі цієї інстинктивної реакції може розвинутись «Стокгольмський синдром».
🧠 Пам'ять і тригери
Коли ми переживаємо і реагуємо на страх або небезпеку, наші спогади не обробляються і не зберігаються звичайним способом.
Коли ми переживаємо травматичну подію, наш мозок часто зберігає в пам’яті лише наші відчуття. Коли наш мозок потім розпізнає схожість між нашою нинішньою ситуацією та нашою минулою травмою (колір, запах чи шум), він може активувати одну з цих п’яти реакцій: битися, втікати, завмирати, падати або реакцію дружби, навіть якщо ми зараз не в небезпеці. Це називається тригером, і це може бути звичайним досвідом для людей, які пережили травму, сексуальне насильство, зґвалтування чи будь-яку іншу небезпечну ситуацію.
Це своєю чергою може викликати:
🔺тривожність
🔺панічні атаки
🔺кошмари
🔺флешбеки
🙏 У такі моменти спробуйте нагадати, що зараз вам нічого не загрожує. Ви в безпеці. Ваш мозок щойно розпізнав подібність між вашим теперішнім і минулою травмою і викликав реакцію вашого тіла.
👍95❤21😢4
Як розвивається наша особистість протягом життя
Частина 1
Психолог Е. Еріксон виділив 8 стадій розвитку особистості від народження до смерті. Кожна зі стадій впливає на наступну, і наша особистість формується протягом життя, опираючись на попередню. Неповноцінне проходження будь-якої зі стадій спричиняє погіршення емоційного стану до старості.
👶🏻Перша стадія: базальна довіра / базальна недовіра.
0-1 рік
Формується довіра до навколишнього світу через маму.
👍 Якщо мама задовольняє всі потреби дитини, а найголовніше, емоційно відгукується на її прохання — в дитини формується довіра до навколишнього світу.
Такі люди знають, що їх люблять та відкриті до нового.
👎 Якщо мама весь цей період займається собою, кар'єрою чи всіляко уникає потреби дитини, а на цьому етапі дуже важливий емоційний зв'язок — у дитини вибудовується недовірлива модель до світу. Такі люди схильні до песимізму, бояться нового.
👧🏻Друга стадія: самостійність / сором та сумнів.
2-3 роки
На цьому етапі дитина починає опановувати своє тіло, підніматися і падати. Пізнавати новий світ. Виробляється сила волі, почуття сорому за події.
👍 Батьки дозволяють дитині самому приймати рішення в діях. Дитина вільна, та її свобода оберігається батьками. З'являється самостійність, виробляються навички самоконтролю без шкоди для самооцінки + воля.
👎 Так звана "навчена безпорадність". Дитині не дають самовиражатися. Батьки роблять за дитину те, що вона і сама може, таким чином відбираючи в неї самостійність. Соромлять за ненавмисні вчинки тощо. Підсумок: нерішучість, невпевненість, почуття сорому, закріпачення в діях.
🧒🏻Третя стадія: ініціативність/вина.
3-6 років
У дитини стрімко розвивається творче мислення та уява.
👍 Ті, чиї самостійні дії заохочуються, відчувають підтримку своєї ініціативи. У майбутньому вони не бояться зльотів та падіння, тому що для них це не так трагічно. У них у власному мисленні завжди є підтримка рідних та близьких.
👎 Коли ініціативу дитини висміюють або принижують, виробляється почуття провини. Дитина відчуває покинутість та власну нікчемність. Такі діти бояться постояти за себе, вони, як правило, ведені у групі однолітків і надмірно залежать від дорослих. Їм не вистачає цілеспрямованості чи рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
👦🏻Четверта стадія: працьовитість/неповноцінність.
Шкільний вік (6-12 років)
Логічне мислення, самодисципліна, соціалізація, повноцінність.
Діти приміряють на себе відповідальні ролі та цікавляться звичаями. Дівчатка часто допомагають мамі на кухні, в будинку. Хлопчики беруть участь у справах із татом: риболовля, інструменти. Кредо: "Я те, чого я навчився".
👎 Якщо діти сумніваються у своїх здібностях або статусі в компанії, це може відбити в них бажання вчитися далі (в цьому періоді поступово набуваються установки стосовно вчителів та пізнання нового).
Почуття неповноцінності може також розвинутись у тому випадку, якщо діти виявляють, що їхня стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а зовсім не рівень знань та мотивація, визначають їхню особистісну значущість і гідність. У результаті вони можуть втратити впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати в наявному світі.
Продовження у наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант
Частина 1
Психолог Е. Еріксон виділив 8 стадій розвитку особистості від народження до смерті. Кожна зі стадій впливає на наступну, і наша особистість формується протягом життя, опираючись на попередню. Неповноцінне проходження будь-якої зі стадій спричиняє погіршення емоційного стану до старості.
👶🏻Перша стадія: базальна довіра / базальна недовіра.
0-1 рік
Формується довіра до навколишнього світу через маму.
👍 Якщо мама задовольняє всі потреби дитини, а найголовніше, емоційно відгукується на її прохання — в дитини формується довіра до навколишнього світу.
Такі люди знають, що їх люблять та відкриті до нового.
👎 Якщо мама весь цей період займається собою, кар'єрою чи всіляко уникає потреби дитини, а на цьому етапі дуже важливий емоційний зв'язок — у дитини вибудовується недовірлива модель до світу. Такі люди схильні до песимізму, бояться нового.
👧🏻Друга стадія: самостійність / сором та сумнів.
2-3 роки
На цьому етапі дитина починає опановувати своє тіло, підніматися і падати. Пізнавати новий світ. Виробляється сила волі, почуття сорому за події.
👍 Батьки дозволяють дитині самому приймати рішення в діях. Дитина вільна, та її свобода оберігається батьками. З'являється самостійність, виробляються навички самоконтролю без шкоди для самооцінки + воля.
👎 Так звана "навчена безпорадність". Дитині не дають самовиражатися. Батьки роблять за дитину те, що вона і сама може, таким чином відбираючи в неї самостійність. Соромлять за ненавмисні вчинки тощо. Підсумок: нерішучість, невпевненість, почуття сорому, закріпачення в діях.
🧒🏻Третя стадія: ініціативність/вина.
3-6 років
У дитини стрімко розвивається творче мислення та уява.
👍 Ті, чиї самостійні дії заохочуються, відчувають підтримку своєї ініціативи. У майбутньому вони не бояться зльотів та падіння, тому що для них це не так трагічно. У них у власному мисленні завжди є підтримка рідних та близьких.
👎 Коли ініціативу дитини висміюють або принижують, виробляється почуття провини. Дитина відчуває покинутість та власну нікчемність. Такі діти бояться постояти за себе, вони, як правило, ведені у групі однолітків і надмірно залежать від дорослих. Їм не вистачає цілеспрямованості чи рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.
👦🏻Четверта стадія: працьовитість/неповноцінність.
Шкільний вік (6-12 років)
Логічне мислення, самодисципліна, соціалізація, повноцінність.
Діти приміряють на себе відповідальні ролі та цікавляться звичаями. Дівчатка часто допомагають мамі на кухні, в будинку. Хлопчики беруть участь у справах із татом: риболовля, інструменти. Кредо: "Я те, чого я навчився".
👎 Якщо діти сумніваються у своїх здібностях або статусі в компанії, це може відбити в них бажання вчитися далі (в цьому періоді поступово набуваються установки стосовно вчителів та пізнання нового).
Почуття неповноцінності може також розвинутись у тому випадку, якщо діти виявляють, що їхня стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а зовсім не рівень знань та мотивація, визначають їхню особистісну значущість і гідність. У результаті вони можуть втратити впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати в наявному світі.
Продовження у наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант
👍133❤28😢2🤩1
Як розвивається наша особистість протягом життя
Частина 2
🤵🏻♀️П'ята стадія: ідентичність/змішування ролей.
12-19 років
У цей час підліток знайомиться і приймає багато ролей: учень, брат, сестра, друг, товариш і т. д. Підліток прагне бути схожим на ідолів, однолітків, шукає себе у цьому світі. Це друга стадія автономності (після І). Кидає виклик батькам та суспільству.
👎 Якщо в цей час підліток не розбереться з важливістю та цінністю кожної ролі, не усвідомить та не прийме їх — його чекає сором'язливість, невпевненість, почуття неповноцінності та інший набір схожих рис.
Ще один мінус — йому важче зрозуміти хто він, оскільки ролі змішалися.
Хто я є?! Головне питання в цей період дорослішання.
👩🏻💼Шоста стадія: близькість/ізоляція.
20-25 років
Ось тут даються взнаки стадії 1, 3, 5. Оскільки шоста стадія ініціюється проявом емоційної близькості, ризикну позначити це почуття любов'ю.
На цій стадії людина вчиться віддавати частинку себе, поринати у стосунки.
👎 Якщо був обраний негативний шлях у минулому, він спричинить самотність. Людина не може довіритися, відкритися, боїться втратити себе. Випробовує лише поверхневі стосунки.
Чи можу я мати близькі стосунки?
👩🏻🦰Сьома стадія: продуктивність чи застій. 26-64 років
За Еріксоном, цей відрізок життя людина має приділити турботі. Допомога батькам, дітям та іншим нужденним. Головне питання цього періоду: що я збираюся робити із життям, що залишилося?
👎 Негативним результатом буде усамітнення та поглинання людини собою. Надмірна турбота про власне здоров'я, задоволення психічних потреб, спокій тощо. Зацикленість на своїй особистості і лише. Такі люди також можуть мати сім'ю, але в їхньому випадку це буде тягар.
Людина в цей час вчиться піклуватися і відчуває себе повноцінною тоді. Бо все йде своєю чергою. Те, що людина приймала на 1 стадії, тепер повинна віддавати. Ось, власне, ключ до гармонійного виховання і вік для цього.
👵🏻Остання восьма стадія: цілісність его/розпач.
Від 65 років
Чи мало моє життя сенс?
👍 Якщо людина наситила своє життя всіма компонентами і пройшла розумно через всі стадії, знайшла неймовірний досвід життя, любові, турботи, самоідентичності і т. д., то її життя — це задоволення. Їй не страшно прощатися, тому що вона зробила усе, що було в її силах. Такій людині не прикро згадати минуле, навпаки, вона з радістю згадує і злети, і падіння. Їй є з ким ділитися, і вона охоче приймає інформацію. Також Еріксон припустив, що після цього приходить мудрість.
👎 Але! Якщо були застої, і життя наповнене негативними думками, то доведеться чекати поганої та "нечесної" старості. Така людина розуміє, що прожила життя даремно. Міг зробити так, а зробив інакше. А вже час нікого не чекає.
❗️Висновок: всі ми стикаємося з різними кризами, і теорія Еріксона лише одна з багатьох. Але, як показує практика, звернувши не в той бік, можна втратити дуже багато.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Частина 2
🤵🏻♀️П'ята стадія: ідентичність/змішування ролей.
12-19 років
У цей час підліток знайомиться і приймає багато ролей: учень, брат, сестра, друг, товариш і т. д. Підліток прагне бути схожим на ідолів, однолітків, шукає себе у цьому світі. Це друга стадія автономності (після І). Кидає виклик батькам та суспільству.
👎 Якщо в цей час підліток не розбереться з важливістю та цінністю кожної ролі, не усвідомить та не прийме їх — його чекає сором'язливість, невпевненість, почуття неповноцінності та інший набір схожих рис.
Ще один мінус — йому важче зрозуміти хто він, оскільки ролі змішалися.
Хто я є?! Головне питання в цей період дорослішання.
👩🏻💼Шоста стадія: близькість/ізоляція.
20-25 років
Ось тут даються взнаки стадії 1, 3, 5. Оскільки шоста стадія ініціюється проявом емоційної близькості, ризикну позначити це почуття любов'ю.
На цій стадії людина вчиться віддавати частинку себе, поринати у стосунки.
👎 Якщо був обраний негативний шлях у минулому, він спричинить самотність. Людина не може довіритися, відкритися, боїться втратити себе. Випробовує лише поверхневі стосунки.
Чи можу я мати близькі стосунки?
👩🏻🦰Сьома стадія: продуктивність чи застій. 26-64 років
За Еріксоном, цей відрізок життя людина має приділити турботі. Допомога батькам, дітям та іншим нужденним. Головне питання цього періоду: що я збираюся робити із життям, що залишилося?
👎 Негативним результатом буде усамітнення та поглинання людини собою. Надмірна турбота про власне здоров'я, задоволення психічних потреб, спокій тощо. Зацикленість на своїй особистості і лише. Такі люди також можуть мати сім'ю, але в їхньому випадку це буде тягар.
Людина в цей час вчиться піклуватися і відчуває себе повноцінною тоді. Бо все йде своєю чергою. Те, що людина приймала на 1 стадії, тепер повинна віддавати. Ось, власне, ключ до гармонійного виховання і вік для цього.
👵🏻Остання восьма стадія: цілісність его/розпач.
Від 65 років
Чи мало моє життя сенс?
👍 Якщо людина наситила своє життя всіма компонентами і пройшла розумно через всі стадії, знайшла неймовірний досвід життя, любові, турботи, самоідентичності і т. д., то її життя — це задоволення. Їй не страшно прощатися, тому що вона зробила усе, що було в її силах. Такій людині не прикро згадати минуле, навпаки, вона з радістю згадує і злети, і падіння. Їй є з ким ділитися, і вона охоче приймає інформацію. Також Еріксон припустив, що після цього приходить мудрість.
👎 Але! Якщо були застої, і життя наповнене негативними думками, то доведеться чекати поганої та "нечесної" старості. Така людина розуміє, що прожила життя даремно. Міг зробити так, а зробив інакше. А вже час нікого не чекає.
❗️Висновок: всі ми стикаємося з різними кризами, і теорія Еріксона лише одна з багатьох. Але, як показує практика, звернувши не в той бік, можна втратити дуже багато.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
👍120❤20😢4🤩3
🤷Життя у війні:
як налаштуватись жити тут і зараз
🧓🏻Віктор Франкл – всесвітньо відомий австрійський невролог, психіатр та творець цілого напряму у психотерапії та екзистенційній психології – логотерапії (лікування змістом/сенсом).
☠️ Під час Другої світової війни ця людина була вʼязнем нацистських концентраційних таборів Освенцим, Дахау, Кауферінг III, Тюркхайм…
📚 Він вижив, і написав понад тридцять книг, одна з них – про концтабір. У ній він ділиться досвідом, як люди переживали війну і табори у дуже жорстких умовах:
📝 “Першими ламались ті, хто вірив, що скоро от-от все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися.”
❕Коли ми живемо в очікуванні, що все закінчиться: ми нібито хапаємось за попередню реальність - і нам тоді психологічно важко виживати в цій реальності. А виживають ті, які живуть тут і зараз.
Найправильніше налаштування жити тут і зараз.
☑️ Тут і зараз розв'язувати нагальні проблеми.
☑️ Тут і зараз розуміти, яка є актуальна ситуація.
☑️ Тут і зараз переживати втрати.
👆Дехто з психологів радить думати про те, що ви будете робити після війни. Це непогано. Головне - не прив'язуватись до моменту в часі, що це має ось-ось скінчитися - і тоді я почну жити. Це означає все більше і більше себе виснажувати.
📍Ми маємо прийняти ту реальність, яка вона є. А реальність така, що ніхто не знає, коли закінчиться війна. Через місяць. Через три. Через п’ять чи десять років. Тому що ми знаємо в історії людства були війни, які тривали тридцять років. Наприклад, Тридцятилітня війна в Європі. Тому жити в очікуванні - це не дуже продуктивний шлях.
📍Ми маємо мріяти та малювати картинки мирного майбутнього, але не прив'язувати це до реальності. Це на план: наступного літа я поїду відпочивати в український Крим. Ми маємо вірити та мріяти, що одного дня - так, це станеться. Але якщо прив'язуватись до найближчого майбутнього, ви таким чином себе лише виснажуєте. І кожне загострення будемо сприйматися, як крах наших надій. Це буде постійне коливання між надією і розчаруванням. Між ейфорією і депресією. А такі гойдалки дуже виснажливі для нашої психіки.
📍 Ми маємо прийняти, що реальність зараз така. Ми мріємо і хочемо, щоб це закінчилось. Але живемо ми в цій реальності: тут і зараз. І це ключ до виживання і перемоги.
Психотерапевт Павло Дзіковський,
За матеріалами подкасту “Як ти? Про те, як пережити війну”
як налаштуватись жити тут і зараз
🧓🏻Віктор Франкл – всесвітньо відомий австрійський невролог, психіатр та творець цілого напряму у психотерапії та екзистенційній психології – логотерапії (лікування змістом/сенсом).
☠️ Під час Другої світової війни ця людина була вʼязнем нацистських концентраційних таборів Освенцим, Дахау, Кауферінг III, Тюркхайм…
📚 Він вижив, і написав понад тридцять книг, одна з них – про концтабір. У ній він ділиться досвідом, як люди переживали війну і табори у дуже жорстких умовах:
📝 “Першими ламались ті, хто вірив, що скоро от-от все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися.”
❕Коли ми живемо в очікуванні, що все закінчиться: ми нібито хапаємось за попередню реальність - і нам тоді психологічно важко виживати в цій реальності. А виживають ті, які живуть тут і зараз.
Найправильніше налаштування жити тут і зараз.
☑️ Тут і зараз розв'язувати нагальні проблеми.
☑️ Тут і зараз розуміти, яка є актуальна ситуація.
☑️ Тут і зараз переживати втрати.
👆Дехто з психологів радить думати про те, що ви будете робити після війни. Це непогано. Головне - не прив'язуватись до моменту в часі, що це має ось-ось скінчитися - і тоді я почну жити. Це означає все більше і більше себе виснажувати.
📍Ми маємо прийняти ту реальність, яка вона є. А реальність така, що ніхто не знає, коли закінчиться війна. Через місяць. Через три. Через п’ять чи десять років. Тому що ми знаємо в історії людства були війни, які тривали тридцять років. Наприклад, Тридцятилітня війна в Європі. Тому жити в очікуванні - це не дуже продуктивний шлях.
📍Ми маємо мріяти та малювати картинки мирного майбутнього, але не прив'язувати це до реальності. Це на план: наступного літа я поїду відпочивати в український Крим. Ми маємо вірити та мріяти, що одного дня - так, це станеться. Але якщо прив'язуватись до найближчого майбутнього, ви таким чином себе лише виснажуєте. І кожне загострення будемо сприйматися, як крах наших надій. Це буде постійне коливання між надією і розчаруванням. Між ейфорією і депресією. А такі гойдалки дуже виснажливі для нашої психіки.
📍 Ми маємо прийняти, що реальність зараз така. Ми мріємо і хочемо, щоб це закінчилось. Але живемо ми в цій реальності: тут і зараз. І це ключ до виживання і перемоги.
Психотерапевт Павло Дзіковський,
За матеріалами подкасту “Як ти? Про те, як пережити війну”
❤176👍62🔥4
💬7 фраз, які не варто говорити військовим
🪖Спілкуючись з друзями, близькими та рідними, які перебувають на фронті, можуть виникати сумніви, чи доречно розпитувати бійців про війну, чи ні. Ось перелік питань та фраз, які на думку психолога є недоречними.
1️⃣“Тобі страшно?”
💥Страшно усім, хто бачив війну. Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи — не найкращий спосіб підтримати бойовий дух.
2️⃣“Чи є у нас шанси перемогти?”
💥Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку та мотивацію. Людина все ж таки ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість — не найкращі.
3️⃣“Ми усі за тебе хвилюємося”
💥Коли військовий це чує, у нього складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у родині. І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно маєш переживати за них.
4️⃣“Нащо ти туди пішов?”
💥У цьому випадку буде краще підтримати свідомий вибір близької людини й не знецінювати такий серйозний крок. Будь-яка людина відповість на це, але це краще не питати.
5️⃣“Давайте, наваляйте їм там”
💥Коли військовий чує цю фразу від чоловіка, який не воює йому хочеться закликати цього чоловіка самому піти й зробити це. Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить усе можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони й так прикладають багато зусиль.
6️⃣“Треба ж закінчувати цю війну”
💥Усі це розуміють і, звичайно, коли військовий чує таку фразу, у нього вона викликає протиріччя, що “а як же ми не здогадалися, що вже час закінчувати?”
7️⃣“Російська армія не вміє воювати”
💥Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що не здатні бомжі. Доволі популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює вклад наших військових. Вони насправді протистоять сильному і численному ворогу і дуже добре справляються зі своєю задачею, за що їм величезна подяка. Не варто казати, що вони воюють проти слабших.
Психологиня Ілона Ханько
Джерело: школа міжособистісних комунікацій Спільна мова
🪖Спілкуючись з друзями, близькими та рідними, які перебувають на фронті, можуть виникати сумніви, чи доречно розпитувати бійців про війну, чи ні. Ось перелік питань та фраз, які на думку психолога є недоречними.
1️⃣“Тобі страшно?”
💥Страшно усім, хто бачив війну. Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи — не найкращий спосіб підтримати бойовий дух.
2️⃣“Чи є у нас шанси перемогти?”
💥Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку та мотивацію. Людина все ж таки ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість — не найкращі.
3️⃣“Ми усі за тебе хвилюємося”
💥Коли військовий це чує, у нього складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у родині. І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно маєш переживати за них.
4️⃣“Нащо ти туди пішов?”
💥У цьому випадку буде краще підтримати свідомий вибір близької людини й не знецінювати такий серйозний крок. Будь-яка людина відповість на це, але це краще не питати.
5️⃣“Давайте, наваляйте їм там”
💥Коли військовий чує цю фразу від чоловіка, який не воює йому хочеться закликати цього чоловіка самому піти й зробити це. Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить усе можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони й так прикладають багато зусиль.
6️⃣“Треба ж закінчувати цю війну”
💥Усі це розуміють і, звичайно, коли військовий чує таку фразу, у нього вона викликає протиріччя, що “а як же ми не здогадалися, що вже час закінчувати?”
7️⃣“Російська армія не вміє воювати”
💥Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що не здатні бомжі. Доволі популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює вклад наших військових. Вони насправді протистоять сильному і численному ворогу і дуже добре справляються зі своєю задачею, за що їм величезна подяка. Не варто казати, що вони воюють проти слабших.
Психологиня Ілона Ханько
Джерело: школа міжособистісних комунікацій Спільна мова
❤262👍99🔥14😢3🎉1
Тимчасові переселенці: повертатися додому чи ні, якщо війна ще триває
Війна не закінчилася, але ми вже можемо бачити тенденцію повернення українців із-за кордону додому. Комусь це рішення дається легко, а комусь навпаки — виникає багато сумнівів, тривожність, нерозуміння як бути далі.
🔔Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, його необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. Можна спробувати відому техніку, яка допомагає у прийнятті рішень, — квадрат Декарта.
Суть її полягає в наданні відповідей всього на 4 запитання:
1️⃣ Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього.)
2️⃣ Що буде, якщо цього не відбудеться? (Усе залишиться так, як було, плюси від неотримання бажаного.)
3️⃣ Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)
4️⃣ Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього.
🤔Чому ця техніка дієва?
✅Бо ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції "А що буде?", а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони.
✅Необхідно пам'ятати також той факт, що ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще!
🔆Добре, рішення прийнято, але відчуття тривожності все ще не покидає вас.
▪️По-перше, це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його.
▪️По-друге, намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.). Також, як і з прийняттям рішення, тривожність ми можемо розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:
💬Що саме в мене викликає стан тривожності?
💬Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?
💬Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?
Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.
Галина Волошина, психологиня.
Війна не закінчилася, але ми вже можемо бачити тенденцію повернення українців із-за кордону додому. Комусь це рішення дається легко, а комусь навпаки — виникає багато сумнівів, тривожність, нерозуміння як бути далі.
🔔Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, його необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. Можна спробувати відому техніку, яка допомагає у прийнятті рішень, — квадрат Декарта.
Суть її полягає в наданні відповідей всього на 4 запитання:
1️⃣ Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього.)
2️⃣ Що буде, якщо цього не відбудеться? (Усе залишиться так, як було, плюси від неотримання бажаного.)
3️⃣ Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)
4️⃣ Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього.
🤔Чому ця техніка дієва?
✅Бо ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції "А що буде?", а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони.
✅Необхідно пам'ятати також той факт, що ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще!
🔆Добре, рішення прийнято, але відчуття тривожності все ще не покидає вас.
▪️По-перше, це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його.
▪️По-друге, намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.). Також, як і з прийняттям рішення, тривожність ми можемо розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:
💬Що саме в мене викликає стан тривожності?
💬Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?
💬Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?
Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.
Галина Волошина, психологиня.
👍136❤34😢2🎉1
Лайфхак психолога: як швидко підняти собі настрій
⠀
🟡Серотонін вважається гормоном задоволення та гумору.
🍫Шоколад, банани, сири, фізичні навантаження, медитації та нові враження допоможуть нашому організму у виробленні серотоніну.
⠀
🟣Ендорфіни є гормонами, які збільшують наше почуття радості, покращують настрій і дають відчуття щастя.
Наприклад, коли під час тренування в якийсь момент ми відчуваємо кайф — це означає, що відбувся викид гормону ендорфіну.
Коли виконана певна мета, наприклад, коли чекав на їжу 20 хвилин і нарешті поїв із задоволенням — це все ендорфін.
🍯Такі продукти, як шоколад, мед, прянощі, картопля, морська риба, сприяють виробленню в організмі ендорфіну.
🔵Дофамін є тим гормоном, який більшою мірою пов'язаний із почуттям задоволення та мотивації в пошуку цього задоволення. Насолода від задоволення.
🤩Виробляється він також тоді, коли людина захоплюється своїми діями, коли здійснюються мрії, напередодні довгоочікуваної зустрічі, коли закохана тощо.
⠀
✅Почніть із примітивних потреб — споживати їжу із задоволенням!⠀
Робіть все в задоволення собі, і тоді гормони щастя будуть в нормі!
⠀
Анна Стасюк, психолог-консультант.
⠀
🟡Серотонін вважається гормоном задоволення та гумору.
🍫Шоколад, банани, сири, фізичні навантаження, медитації та нові враження допоможуть нашому організму у виробленні серотоніну.
⠀
🟣Ендорфіни є гормонами, які збільшують наше почуття радості, покращують настрій і дають відчуття щастя.
Наприклад, коли під час тренування в якийсь момент ми відчуваємо кайф — це означає, що відбувся викид гормону ендорфіну.
Коли виконана певна мета, наприклад, коли чекав на їжу 20 хвилин і нарешті поїв із задоволенням — це все ендорфін.
🍯Такі продукти, як шоколад, мед, прянощі, картопля, морська риба, сприяють виробленню в організмі ендорфіну.
🔵Дофамін є тим гормоном, який більшою мірою пов'язаний із почуттям задоволення та мотивації в пошуку цього задоволення. Насолода від задоволення.
🤩Виробляється він також тоді, коли людина захоплюється своїми діями, коли здійснюються мрії, напередодні довгоочікуваної зустрічі, коли закохана тощо.
⠀
✅Почніть із примітивних потреб — споживати їжу із задоволенням!⠀
Робіть все в задоволення собі, і тоді гормони щастя будуть в нормі!
⠀
Анна Стасюк, психолог-консультант.
👍187❤42🎉2😱1
🤬 Для чого нам зараз лайка?
🚢«Рускій воєнний корабль, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато лайливих слів?
🤓Для чого потрібні матюки?
🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.
🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки.
🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан.
🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли).
🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати.
🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).
🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?
🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося.
🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.
🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних.
🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься.
🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання.
🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.
🤓Як себе стримувати від матюків?
🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.
🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього.
🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.
Доктор психологічних наук Любов Найдьонова
Джерело: Освіторія
🚢«Рускій воєнний корабль, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато лайливих слів?
🤓Для чого потрібні матюки?
🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.
🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки.
🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан.
🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли).
🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати.
🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).
🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?
🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося.
🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.
🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних.
🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься.
🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання.
🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.
🤓Як себе стримувати від матюків?
🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.
🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього.
🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.
Доктор психологічних наук Любов Найдьонова
Джерело: Освіторія
👍276❤30😱4😢3🔥2🎉1
🤷На що варто опиратися, щоб пережити війну?
❕У першу чергу варто довіряти власним інстинктам. Опиратися потрібно:
1️⃣ На інстинкт самовиживання.
2️⃣ Виживання та збереження спільноти, з якою себе ідентифікуємо - українців, як нації, як народу.
3️⃣На ту страшну реальність, якою вона є. Ми не маємо жити в мріях, фантазіях, ілюзіях та очікуваннях.
🌱І попри цю страшну реальність, наше виживання має бути не лише в контексті боротьби та горя, ми маємо пам'ятати, що зараз потрібно особливо якісно харчуватися, спілкуватися, сміятися, розповідати один одному анекдоти, жартувати. Ми мусимо жити. Ми маємо спиратись на те, що дає нам сили жити.
🤍І попри ці жахіття, свідками яких ми є, ми маємо не втратити віру в людей. Коли ми бачимо, які звірства можуть вчиняти інші люди, не забути, що люди можуть робити щось хороше і добре.
☯️Йдеться не про те, що наша реальність має бути чорно-білою, що до цього ми дивились на світ через рожеві окуляри, де відносно все було добре, де була толерантність і взаєморозуміння, і раптом виявилось - що світ не такий, і що люди є такими жахливими істотами. Тут йдеться про те, що так, людина, за своєю природою, несе багато чого доброго, величного і люблячого, так само багато чого руйнівного.
👴Засновник психоаналізу Зигмунд Фройд жив в період розвинутого модерну, кінець XIX - початок XX століття, коли всі вірили в раціональний розум, що світ змінюється на краще завдяки науці, освіті та медицині. Фройд теж дуже вірив в ці ідеали модерну, що люди та світ змінюються на краще, і крахом його ілюзій стала Перша світова війна. Він не міг зрозуміти, як в такому цивілізованому світі, в Європі, в XX сторіччі може виникнути таке жахіття, як війна.
🌗 Це змусило його переосмислити свої переконання: він вважав, що основний потяг людини - це лібідо або ерос - те, що пов'язане з сексуальність, з любов'ю, об'єднанням, створенням, творчістю. Саме війна змусила його усвідомити те, що згодом стало основою теорії інстинктів, що в людини, є ще один основний потяг - це танатос - потяг до смерті, руйнування.
🌓 Ерос і танатос - тяга до життя та смерті - ці два конфігуруючі між собою інстинкти є в кожної людини, а отже в кожної спільноти, народу, нації. Час від часу танатос починає домінувати та реалізовуватись, але наявність смерті не відкидає життя. І те, що ми зараз переживаємо, цей руйнівний досвід не має вбити в нас здатність любити, співпереживати, чогось хотіти, та створювати нове.
Психотерапевт Павло Дзіковський,
За матеріалами подкасту “Як ти?”
❕У першу чергу варто довіряти власним інстинктам. Опиратися потрібно:
1️⃣ На інстинкт самовиживання.
2️⃣ Виживання та збереження спільноти, з якою себе ідентифікуємо - українців, як нації, як народу.
3️⃣На ту страшну реальність, якою вона є. Ми не маємо жити в мріях, фантазіях, ілюзіях та очікуваннях.
🌱І попри цю страшну реальність, наше виживання має бути не лише в контексті боротьби та горя, ми маємо пам'ятати, що зараз потрібно особливо якісно харчуватися, спілкуватися, сміятися, розповідати один одному анекдоти, жартувати. Ми мусимо жити. Ми маємо спиратись на те, що дає нам сили жити.
🤍І попри ці жахіття, свідками яких ми є, ми маємо не втратити віру в людей. Коли ми бачимо, які звірства можуть вчиняти інші люди, не забути, що люди можуть робити щось хороше і добре.
☯️Йдеться не про те, що наша реальність має бути чорно-білою, що до цього ми дивились на світ через рожеві окуляри, де відносно все було добре, де була толерантність і взаєморозуміння, і раптом виявилось - що світ не такий, і що люди є такими жахливими істотами. Тут йдеться про те, що так, людина, за своєю природою, несе багато чого доброго, величного і люблячого, так само багато чого руйнівного.
👴Засновник психоаналізу Зигмунд Фройд жив в період розвинутого модерну, кінець XIX - початок XX століття, коли всі вірили в раціональний розум, що світ змінюється на краще завдяки науці, освіті та медицині. Фройд теж дуже вірив в ці ідеали модерну, що люди та світ змінюються на краще, і крахом його ілюзій стала Перша світова війна. Він не міг зрозуміти, як в такому цивілізованому світі, в Європі, в XX сторіччі може виникнути таке жахіття, як війна.
🌗 Це змусило його переосмислити свої переконання: він вважав, що основний потяг людини - це лібідо або ерос - те, що пов'язане з сексуальність, з любов'ю, об'єднанням, створенням, творчістю. Саме війна змусила його усвідомити те, що згодом стало основою теорії інстинктів, що в людини, є ще один основний потяг - це танатос - потяг до смерті, руйнування.
🌓 Ерос і танатос - тяга до життя та смерті - ці два конфігуруючі між собою інстинкти є в кожної людини, а отже в кожної спільноти, народу, нації. Час від часу танатос починає домінувати та реалізовуватись, але наявність смерті не відкидає життя. І те, що ми зараз переживаємо, цей руйнівний досвід не має вбити в нас здатність любити, співпереживати, чогось хотіти, та створювати нове.
Психотерапевт Павло Дзіковський,
За матеріалами подкасту “Як ти?”
👍140❤24😢1
Свідома та здорова особистість: яка вона?
Частина 1
За А. Маслоу, люди, які функціонують на всі 100%, мають такі характеристики та якості:
⠀
📝1. Більш ефективне сприйняття реальності.
💬Люди бачать дійсність такою, якою вона є, а не такою, як їм хотілося б її бачити.
⠀
📝2. Прийняття себе, інших та природи.
💬Такі люди не мають непереборної потреби повчати, інформувати чи контролювати. Вони приймають себе з усіма фізіологічними перевагами та недоліками. Вони усвідомлюють, що люди страждають, старіють і зрештою вмирають.
⠀
📝3. Безпосередність, простота та природність.
💬Їхнє внутрішнє життя (думки та емоції) далеке від умовності, природне і безпосереднє. Вони не намагаються справити на когось враження. Вони, не вагаючись, відхиляють соціальні норми, коли вважають, що це необхідно.
⠀
📝4. Центрованість на проблемі.
💬Вони не егоцентровані, а скоріше орієнтовані на проблеми, що стоять вище за їхні безпосередні потреби, проблеми, які вони вважають для себе життєвою місією.
💬Таких людей також дуже цікавлять питання філософії та етики. Вони не звертають уваги на тривіальне, незначне, і це дозволяє їм чітко відокремлювати важливе від незначного в цьому світі.
⠀
📝5. Незалежність: потреба в усамітненні.
💬Так як вони не прагнуть встановлювати з іншими стосунки залежності, то можуть насолоджуватися багатством та повнотою дружби.
Продовження — в наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Частина 1
За А. Маслоу, люди, які функціонують на всі 100%, мають такі характеристики та якості:
⠀
📝1. Більш ефективне сприйняття реальності.
💬Люди бачать дійсність такою, якою вона є, а не такою, як їм хотілося б її бачити.
⠀
📝2. Прийняття себе, інших та природи.
💬Такі люди не мають непереборної потреби повчати, інформувати чи контролювати. Вони приймають себе з усіма фізіологічними перевагами та недоліками. Вони усвідомлюють, що люди страждають, старіють і зрештою вмирають.
⠀
📝3. Безпосередність, простота та природність.
💬Їхнє внутрішнє життя (думки та емоції) далеке від умовності, природне і безпосереднє. Вони не намагаються справити на когось враження. Вони, не вагаючись, відхиляють соціальні норми, коли вважають, що це необхідно.
⠀
📝4. Центрованість на проблемі.
💬Вони не егоцентровані, а скоріше орієнтовані на проблеми, що стоять вище за їхні безпосередні потреби, проблеми, які вони вважають для себе життєвою місією.
💬Таких людей також дуже цікавлять питання філософії та етики. Вони не звертають уваги на тривіальне, незначне, і це дозволяє їм чітко відокремлювати важливе від незначного в цьому світі.
⠀
📝5. Незалежність: потреба в усамітненні.
💬Так як вони не прагнуть встановлювати з іншими стосунки залежності, то можуть насолоджуватися багатством та повнотою дружби.
Продовження — в наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
👍142❤39
Свідома та здорова особистість: яка вона?
За А. Маслоу, люди, які функціонують на всі 100%, мають такі характеристики та якості (продовження):
⠀
📝6. Автономія: незалежність від культури та оточення.
💬Ця автономія дозволяє їм покладатися на власний потенціал і внутрішні джерела зростання та розвитку.
⠀
📝7. Свіжість сприйняття.
💬Такі люди мають здатність гідно оцінювати навіть найзвичайніші події в житті, при цьому відчуваючи новизну, благоговіння, задоволення і навіть екстаз. На відміну від тих, хто сприймає щастя як належне, ці люди цінують прихильну долю, здоров'я, друзів та політичну свободу. Вони рідко скаржаться на нудне, нецікаве життя.
⠀
📝8. Вершинні, або містичні переживання.
💬Це моменти сильного хвилювання або високої напруги, а також моменти розслаблення, умиротворення, блаженства та спокою. Вони є екстатичними станами, які переживаються в кульмінаційні моменти любові та інтимності, в поривах творчості, осяяння, відкриття та злиття із природою.
💬Такі люди можуть «включитися» без штучних стимуляторів. Їх включає вже те, що вони живі.
⠀
📝9. Громадський інтерес.
Виражається почуттям співчуття, симпатії та любові до всього людства. Часто це особливий вид братньої любові, подібний до любові старшого брата або сестри до молодших братів і сестер.
⠀
📝10. Глибокі міжособистісні стосунки.
💬Такі люди прагнуть більш глибоких і тісних особистих взаємин, ніж «звичайні» люди. Вони з легкістю висловлюють свої щирі почуття та не соромляться їх.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
За А. Маслоу, люди, які функціонують на всі 100%, мають такі характеристики та якості (продовження):
⠀
📝6. Автономія: незалежність від культури та оточення.
💬Ця автономія дозволяє їм покладатися на власний потенціал і внутрішні джерела зростання та розвитку.
⠀
📝7. Свіжість сприйняття.
💬Такі люди мають здатність гідно оцінювати навіть найзвичайніші події в житті, при цьому відчуваючи новизну, благоговіння, задоволення і навіть екстаз. На відміну від тих, хто сприймає щастя як належне, ці люди цінують прихильну долю, здоров'я, друзів та політичну свободу. Вони рідко скаржаться на нудне, нецікаве життя.
⠀
📝8. Вершинні, або містичні переживання.
💬Це моменти сильного хвилювання або високої напруги, а також моменти розслаблення, умиротворення, блаженства та спокою. Вони є екстатичними станами, які переживаються в кульмінаційні моменти любові та інтимності, в поривах творчості, осяяння, відкриття та злиття із природою.
💬Такі люди можуть «включитися» без штучних стимуляторів. Їх включає вже те, що вони живі.
⠀
📝9. Громадський інтерес.
Виражається почуттям співчуття, симпатії та любові до всього людства. Часто це особливий вид братньої любові, подібний до любові старшого брата або сестри до молодших братів і сестер.
⠀
📝10. Глибокі міжособистісні стосунки.
💬Такі люди прагнуть більш глибоких і тісних особистих взаємин, ніж «звичайні» люди. Вони з легкістю висловлюють свої щирі почуття та не соромляться їх.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
❤103👍49😢1
😔Чи настав час для горювання?
Частина 1 - Можна почути різні думки, стосовно горювання та наших втрат під час війни. Дехто дотримується позиції, що скорботу варто відкласти на потім, бо зараз час для мобілізації та боротьби. Ми запитали психотерапевта, коли настає час для горювання.
💭“Час на горювання настав від першого пострілу. Час на горювання настав від першої бомби та зруйнованого будинку. Ми маємо давати собі можливість горювати тут і зараз. Але це горе не має руйнувати нас та унеможливлювати нашу здатність до опору. Бо якщо ми будемо горювати про зруйнований будинок і намагатися його відбудувати під обстрілами - це неадекватно. Тут треба керуватись двома чинниками: інстинктом самозбереження та скорботою,” - розповідає психотерапевт Павло Дзіковський.
❓Заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Чи дійсно людина, яка переживає біль втрати, проходить певні стадії?
💬"Туга - це місце невідоме нам, поки ми самі там не побуваємо. Ми усвідомлюємо, що близькі люди можуть померти, але точно не знаємо, що нас очікує в перші дні та тижні після втрати".
📖Це - слова американської письменниці Джоан Дідіон, яка описала свої почуття в першій рік після смерті чоловіка у надзвичайно емоційній сповіді "Рік магічного мислення".
▫️Теорія про п'ять стадій горя - заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття - міцно вкоренилася в масовій культурі.
◾️Про неї пишуть статті і згадують у серіалах, а художник Демієн Герст створив серію картин, назвавши їх акронімом "DABDA" (denial, anger, bargaining, depression, acceptance).
▫️Скільки триває кожен етап, не зазначають, але вважається, що всі вони мають минути в певній послідовності.
◾️Концепція стадій скорботи виникла в ході дослідження, яке у 1960-х роках провели психологи Джон Боулбі (який також вивчав прихильність дітей до батьків) та Колін Мюррей-Паркс.
▫️Вчені провели інтерв'ю з 22 вдовами і визначили чотири етапи скорботи: оніміння, пошуки та туга, депресія та переосмислення.
◾️Сучасну класифікацію розробила психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання.
▫️Втім, системної перевірки концепція про п'ять етапів скорботи не проходила, і лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему.
◾️Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину (зазвичай дружину або чоловіка). Інтерв'ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев'ятнадцять місяців після смерті.
▫️Дослідники не розглядали випадки насильницької смерті родича або стани складної реакції на горе.
◾️Отримана ними картина була складнішою за гіпотезу п'яти стадій. Дослідники виявили, що найпоширенішою емоцією було прийняття, тоді як заперечення переживали далеко не всі або не в однаковій мірі.
▫️Другої сильною емоцією була туга, а пригнічений стан супроводжував всі етапи, і він був більш вираженим ніж гнів.
◾️Крім того, емоційні стадії не змінювали одна одну в чіткій послідовності. Людина на третій стадій скорботи могла, приміром, переживати прийняття, а не гнів.
▫️Приблизно через півроку майже всі учасники дослідження зазначали зменшення негативних емоцій, але повного одужання це не означало.
◾️Туга за померлим може тривати роками, але зрештою більшість людей справляється з горем.
▫️З міркувань етики перші інтерв'ю проводилися лише через місяць після смерті, і тому точної картини про те, що відчуває людина в перші дні і тижні після втрати, дослідники не мали.
➡️У наступній частині ми розповімо, чи справді час лікує.
Частина 1 - Можна почути різні думки, стосовно горювання та наших втрат під час війни. Дехто дотримується позиції, що скорботу варто відкласти на потім, бо зараз час для мобілізації та боротьби. Ми запитали психотерапевта, коли настає час для горювання.
💭“Час на горювання настав від першого пострілу. Час на горювання настав від першої бомби та зруйнованого будинку. Ми маємо давати собі можливість горювати тут і зараз. Але це горе не має руйнувати нас та унеможливлювати нашу здатність до опору. Бо якщо ми будемо горювати про зруйнований будинок і намагатися його відбудувати під обстрілами - це неадекватно. Тут треба керуватись двома чинниками: інстинктом самозбереження та скорботою,” - розповідає психотерапевт Павло Дзіковський.
❓Заперечення, гнів, компроміс, депресія і прийняття. Чи дійсно людина, яка переживає біль втрати, проходить певні стадії?
💬"Туга - це місце невідоме нам, поки ми самі там не побуваємо. Ми усвідомлюємо, що близькі люди можуть померти, але точно не знаємо, що нас очікує в перші дні та тижні після втрати".
📖Це - слова американської письменниці Джоан Дідіон, яка описала свої почуття в першій рік після смерті чоловіка у надзвичайно емоційній сповіді "Рік магічного мислення".
▫️Теорія про п'ять стадій горя - заперечення, гнів, компроміс, депресію та прийняття - міцно вкоренилася в масовій культурі.
◾️Про неї пишуть статті і згадують у серіалах, а художник Демієн Герст створив серію картин, назвавши їх акронімом "DABDA" (denial, anger, bargaining, depression, acceptance).
▫️Скільки триває кожен етап, не зазначають, але вважається, що всі вони мають минути в певній послідовності.
◾️Концепція стадій скорботи виникла в ході дослідження, яке у 1960-х роках провели психологи Джон Боулбі (який також вивчав прихильність дітей до батьків) та Колін Мюррей-Паркс.
▫️Вчені провели інтерв'ю з 22 вдовами і визначили чотири етапи скорботи: оніміння, пошуки та туга, депресія та переосмислення.
◾️Сучасну класифікацію розробила психолог Елізабет Кюблер-Росс, яка працювала зі смертельно хворими пацієнтами і розпитувала про їхні передсмертні переживання.
▫️Втім, системної перевірки концепція про п'ять етапів скорботи не проходила, і лише на початку 2000-х дослідники Єльського університету вперше взялися за цю тему.
◾️Протягом трьох років вони опитали 233 людей, які втратили кохану людину (зазвичай дружину або чоловіка). Інтерв'ю проводилися приблизно через шість, одинадцять і дев'ятнадцять місяців після смерті.
▫️Дослідники не розглядали випадки насильницької смерті родича або стани складної реакції на горе.
◾️Отримана ними картина була складнішою за гіпотезу п'яти стадій. Дослідники виявили, що найпоширенішою емоцією було прийняття, тоді як заперечення переживали далеко не всі або не в однаковій мірі.
▫️Другої сильною емоцією була туга, а пригнічений стан супроводжував всі етапи, і він був більш вираженим ніж гнів.
◾️Крім того, емоційні стадії не змінювали одна одну в чіткій послідовності. Людина на третій стадій скорботи могла, приміром, переживати прийняття, а не гнів.
▫️Приблизно через півроку майже всі учасники дослідження зазначали зменшення негативних емоцій, але повного одужання це не означало.
◾️Туга за померлим може тривати роками, але зрештою більшість людей справляється з горем.
▫️З міркувань етики перші інтерв'ю проводилися лише через місяць після смерті, і тому точної картини про те, що відчуває людина в перші дні і тижні після втрати, дослідники не мали.
➡️У наступній частині ми розповімо, чи справді час лікує.
👍74❤12😢4
😔Чи настав час для горювання?
⬆️ У першій частині ми розповіли про наукові дослідження, і те, як сформувалась теорія п’яти стадій переживання втрати. У продовженні матеріалу, ми розповідаємо про останні дослідження та спробуємо відповісти на питання “Чи час справді лікує?”
Частина 2
▫️Нещодавно було проведено дослідження реакції людей на насильницьку смерть, але його учасниками стали переважно студенти, які втратили більш віддалених родичів, ніж чоловік або дружина.
◾️Сувора послідовність етапів також не підтвердилася, хоча гострий душевний біль був більше притаманний першому етапу, а прийняття - останньому. Однак на відміну від попереднього дослідження, вчені не відстежували реакції однієї людини протягом тривалого часу.
▫️Інше дослідження показало, що люди похилого віку переживають втрату інакше. Джордж Бонанно з Колумбійського університету спостерігав за літніми парами до і після смерті одного з подружжя. Він виявив, що 45% людей не відчували сильного болю ані одразу після смерті їхньої другої половини, ані пізніше.
◾️10% вдівців і вдовиць навіть відчували деяке полегшення. Люди виявляли життєву стійкість і були здатні впоратися із горем.
▫️Останнє дослідження, проведене Бонанно у 2012 році, також спростувало ідею стадій скорботи.
🙏 Втім, яким б не були результати досліджень, теорія п'яти стадій переживання горя є в певному сенсі привабливою, адже вона дає людям надію на поступове полегшення.
👩🔬Рут Девід Кенігсберг, авторка дослідження "Правда про скорботу", зазначає, що теорія п'яти стадій нав'язує людям певні почуття.
📝"Це заспокоює тих, хто має схожі емоції, але змушує відчувати провину тих, хто переживає смерть близьких інакше", - пише Кенігсберг.
💬"Людина може думати, що з нею щось не так, що вона не відчуває того, що повинна відчувати", - додає авторка.
🔲Втім, дослідження однозначно свідчать про те, що "правильного" способу оплакувати кохану людину просто не існує. Всі переживають горе по-різному, і це природно.
🔲Відчуття втрати залишається, але туга згодом минає, принаймні в більшості людей.
🔲Певний "сценарій" того, що ви переживатиме далі, може дещо заспокоювати, але, на жаль, реальний досвід часто відрізняється від теорії.
Адже життя - набагато складніше.
🙏 Цей матеріал є загальноінформативним, він не може замінити медичну консультацію спеціаліста. Якщо ви відчуваєте, що вам важко пережити втрату - не нехтуйте професійною психологічною підтримкою.
Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
⬆️ У першій частині ми розповіли про наукові дослідження, і те, як сформувалась теорія п’яти стадій переживання втрати. У продовженні матеріалу, ми розповідаємо про останні дослідження та спробуємо відповісти на питання “Чи час справді лікує?”
Частина 2
▫️Нещодавно було проведено дослідження реакції людей на насильницьку смерть, але його учасниками стали переважно студенти, які втратили більш віддалених родичів, ніж чоловік або дружина.
◾️Сувора послідовність етапів також не підтвердилася, хоча гострий душевний біль був більше притаманний першому етапу, а прийняття - останньому. Однак на відміну від попереднього дослідження, вчені не відстежували реакції однієї людини протягом тривалого часу.
▫️Інше дослідження показало, що люди похилого віку переживають втрату інакше. Джордж Бонанно з Колумбійського університету спостерігав за літніми парами до і після смерті одного з подружжя. Він виявив, що 45% людей не відчували сильного болю ані одразу після смерті їхньої другої половини, ані пізніше.
◾️10% вдівців і вдовиць навіть відчували деяке полегшення. Люди виявляли життєву стійкість і були здатні впоратися із горем.
▫️Останнє дослідження, проведене Бонанно у 2012 році, також спростувало ідею стадій скорботи.
🙏 Втім, яким б не були результати досліджень, теорія п'яти стадій переживання горя є в певному сенсі привабливою, адже вона дає людям надію на поступове полегшення.
👩🔬Рут Девід Кенігсберг, авторка дослідження "Правда про скорботу", зазначає, що теорія п'яти стадій нав'язує людям певні почуття.
📝"Це заспокоює тих, хто має схожі емоції, але змушує відчувати провину тих, хто переживає смерть близьких інакше", - пише Кенігсберг.
💬"Людина може думати, що з нею щось не так, що вона не відчуває того, що повинна відчувати", - додає авторка.
🔲Втім, дослідження однозначно свідчать про те, що "правильного" способу оплакувати кохану людину просто не існує. Всі переживають горе по-різному, і це природно.
🔲Відчуття втрати залишається, але туга згодом минає, принаймні в більшості людей.
🔲Певний "сценарій" того, що ви переживатиме далі, може дещо заспокоювати, але, на жаль, реальний досвід часто відрізняється від теорії.
Адже життя - набагато складніше.
🙏 Цей матеріал є загальноінформативним, він не може замінити медичну консультацію спеціаліста. Якщо ви відчуваєте, що вам важко пережити втрату - не нехтуйте професійною психологічною підтримкою.
Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
👍66❤12
Як вийти зі стану апатії: практичні поради психолога
1️⃣Якщо йдеться про життєву або реактивну депресію — навчіться контролювати свої думки.
Якщо ви схильні «жувати» ті самі думки в собі, «накручувати» події, додаючи в них катастрофу одну за одною — почніть вести щоденник автоматичних думок.
Щодня, прокидаючись, ви про щось починаєте думати. У момент, коли ви почали про щось думати, у вас з'являється, наприклад, смуток, і починають йти картинки. Бувають випадки, коли людина тільки-но прокинулася, але вже почувається втомленою.
Починайте фіксувати в щоденнику:
💬Думка.
🥰Почуття.
🤔Що я хочу зробити.
❗️Кожна автоматична думка запускає почуття, емоції. Ваше завдання — зробити ваші емоції підконтрольними. Це означає навчитися їх розуміти, давати їм ім'я і знаходити в них приховані справжні потреби.
Наприклад, я прокинулася вранці, подумала, скільки багато роботи, згадала, як мало на ній платять, відчула втому та апатію. Що я хочу зробити — знайти нову роботу? Або поговорити зі своїм керівником? Або зрозуміти, для чого я так довго затрималася на цій роботі тощо?
2️⃣ Навчіться говорити про себе та свої бажання.
🆘Табу на власні бажання, життя для когось, в ім'я когось (для дітей, чоловіка, батьків) рано чи пізно призводять до почуття втрати себе.
✅ Знайдіть у ваших стосунках те, що ви любите. Знайдіть у звичному побуті, в обмеженнях, рамках те, що тішить ваше серце. Знайдіть час для себе — годину, день на тиждень, скільки можете. Головне будьте із собою ближче, ніж із кимось, тому що найголовніша людина в житті — це ви!
3️⃣ Відпочивати вчасно — це значить розслабитися і отримати задоволення розумом, тілом, душею, відчути радість кожною клітиною.
Організм людини може сам відновлюватися та накопичувати ресурси для подальшої діяльності.
4️⃣ Не намагатися контролювати все, всіх, включно із собою!
Контроль виснажує, тому що неможливо контролювати думки та плани людей, політичні події та багато іншого. Займайтеся собою, своєю психікою — насамперед. Почніть вести щоденник автоматичних думок, записувати туди ваші емоції, почуття для того, щоб шукати бажання у всьому цьому процесі. Навчіться чути себе, і тоді контроль стане вторинним.
❗️Якщо ви пережили сильний шок — втратили когось із близьких, були змушені емігрувати тощо, краще звернутися до фахівця. Пам’ятайте, антидепресанти вирішують проблему лише на якийсь час.
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом, потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
1️⃣Якщо йдеться про життєву або реактивну депресію — навчіться контролювати свої думки.
Якщо ви схильні «жувати» ті самі думки в собі, «накручувати» події, додаючи в них катастрофу одну за одною — почніть вести щоденник автоматичних думок.
Щодня, прокидаючись, ви про щось починаєте думати. У момент, коли ви почали про щось думати, у вас з'являється, наприклад, смуток, і починають йти картинки. Бувають випадки, коли людина тільки-но прокинулася, але вже почувається втомленою.
Починайте фіксувати в щоденнику:
💬Думка.
🥰Почуття.
🤔Що я хочу зробити.
❗️Кожна автоматична думка запускає почуття, емоції. Ваше завдання — зробити ваші емоції підконтрольними. Це означає навчитися їх розуміти, давати їм ім'я і знаходити в них приховані справжні потреби.
Наприклад, я прокинулася вранці, подумала, скільки багато роботи, згадала, як мало на ній платять, відчула втому та апатію. Що я хочу зробити — знайти нову роботу? Або поговорити зі своїм керівником? Або зрозуміти, для чого я так довго затрималася на цій роботі тощо?
2️⃣ Навчіться говорити про себе та свої бажання.
🆘Табу на власні бажання, життя для когось, в ім'я когось (для дітей, чоловіка, батьків) рано чи пізно призводять до почуття втрати себе.
✅ Знайдіть у ваших стосунках те, що ви любите. Знайдіть у звичному побуті, в обмеженнях, рамках те, що тішить ваше серце. Знайдіть час для себе — годину, день на тиждень, скільки можете. Головне будьте із собою ближче, ніж із кимось, тому що найголовніша людина в житті — це ви!
3️⃣ Відпочивати вчасно — це значить розслабитися і отримати задоволення розумом, тілом, душею, відчути радість кожною клітиною.
Організм людини може сам відновлюватися та накопичувати ресурси для подальшої діяльності.
4️⃣ Не намагатися контролювати все, всіх, включно із собою!
Контроль виснажує, тому що неможливо контролювати думки та плани людей, політичні події та багато іншого. Займайтеся собою, своєю психікою — насамперед. Почніть вести щоденник автоматичних думок, записувати туди ваші емоції, почуття для того, щоб шукати бажання у всьому цьому процесі. Навчіться чути себе, і тоді контроль стане вторинним.
❗️Якщо ви пережили сильний шок — втратили когось із близьких, були змушені емігрувати тощо, краще звернутися до фахівця. Пам’ятайте, антидепресанти вирішують проблему лише на якийсь час.
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом, потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
👍101❤26
Психологічна підтримка: як допомогти людині опанувати біль втрати
Втрата є невіддільною частиною життя. Вона є не тільки природним наслідком смерті близької людини, але й виникає через неможливість реалізувати мрії та амбіції, втрату почуття безпеки в періоди надзвичайних подій чи як результат обмежень, які накладає на людину невиліковне захворювання.
❤️🩹Часом люди можуть оплакувати навіть те, чого ніколи не мали.
Перебуваючи поруч із людиною, яка у скорботі, ви можете допомогти їй впоратися з болем.
✅ Поговоріть про необхідність подбати про себе.
💬Дистрес втрати швидко виснажує внутрішні резерви. Саме тому турбота про свої фізичні та емоційні потреби допоможе їм пережити цей важкий час.
✅ Підтримайте людину у визнанні болю.
💬Поясніть, що «приховати» своє горе можна достатньо легко, але вона не зможе уникати його вічно. Намагання уникнути почуття смутку і втрати лише подовжує процес горювання, а щоби вилікуватися, необхідно визнати біль.
✅ Поділіться з людиною інформацією про те, що у процесі горювання вона може відчувати багато різних і несподіваних емоцій.
✅ Підтримайте у зверненні та пошуку підтримки віч-на-віч у людей, які піклуються про неї.
💬Пам’ятайте, що людям зазвичай не хочеться говорити про свої переживання й думки, тому часом кращою допомогою може бути варіант просто знаходитися поруч з іншими, які також любили людину, що померла.
✅ Поясніть, що розмовляти з людиною, яка померла, писати листи, відчувати її присутність поруч та уявляти чи думати, як той, кого вони втратили, справлялися б із певною ситуацією — це різні способи залишатися у стосунках із людиною.
✅ Запропонуйте підтримувати хобі та інтереси.
💬У рутині є комфорт, і повернення до діяльності, яка приносить людині радість, може допомогти примиритися зі своєю втратою та допомогти процесу горювання протікати менш бурхливим способом.
✅ Підготуйте людину до того, що друзі та близькі в певний момент захочуть підтримати її.
Однак іноді те, яким способом вони це роблять, може виявитися некоректним. Багатьом не приємно, коли їм вказують, як себе почувати, нав’язуючи спосіб горювання чи типові переконання.
💬Ваше завдання сприяти усвідомленню людини, що в неї власний шлях горювання, і ніхто інший не може сказати їй, коли настав час «рухатися далі» або «перебороти це».
✅ Порадьте подумати про те, що вона дізналася про себе, про інших або про життя в результаті цієї втрати.
Запропонуйте записати відповіді на запитання, які можете підготувати заздалегідь, або нехай ваш співрозмовник самостійно визначить для себе:
• Що ця людина означала для мене?
• Чого я навчився (-лася) від нього чи від неї?
• Що корисного вийшло із цього важкого досвіду?
• Що я дізнався (-лася) про себе, інших людей чи життя?
• Чи є речі, які я тепер ціную більше?
• Хто ті люди, які були поруч зі мною? Це були ті люди, яких я очікував (-ла)? Що я про них дізнався (-лася)?
• Як я зріс/зросла на основі цього досвіду?
❗️Пам’ятайте, що подібно до того, як не існує єдиного правильного шляху горювання, не існує і єдиного підходу до боротьби чи опанування горя, який буде ефективним для всіх.
Олександр Аврамчук, лікар-психолог, канд. психологічних наук.
Втрата є невіддільною частиною життя. Вона є не тільки природним наслідком смерті близької людини, але й виникає через неможливість реалізувати мрії та амбіції, втрату почуття безпеки в періоди надзвичайних подій чи як результат обмежень, які накладає на людину невиліковне захворювання.
❤️🩹Часом люди можуть оплакувати навіть те, чого ніколи не мали.
Перебуваючи поруч із людиною, яка у скорботі, ви можете допомогти їй впоратися з болем.
✅ Поговоріть про необхідність подбати про себе.
💬Дистрес втрати швидко виснажує внутрішні резерви. Саме тому турбота про свої фізичні та емоційні потреби допоможе їм пережити цей важкий час.
✅ Підтримайте людину у визнанні болю.
💬Поясніть, що «приховати» своє горе можна достатньо легко, але вона не зможе уникати його вічно. Намагання уникнути почуття смутку і втрати лише подовжує процес горювання, а щоби вилікуватися, необхідно визнати біль.
✅ Поділіться з людиною інформацією про те, що у процесі горювання вона може відчувати багато різних і несподіваних емоцій.
✅ Підтримайте у зверненні та пошуку підтримки віч-на-віч у людей, які піклуються про неї.
💬Пам’ятайте, що людям зазвичай не хочеться говорити про свої переживання й думки, тому часом кращою допомогою може бути варіант просто знаходитися поруч з іншими, які також любили людину, що померла.
✅ Поясніть, що розмовляти з людиною, яка померла, писати листи, відчувати її присутність поруч та уявляти чи думати, як той, кого вони втратили, справлялися б із певною ситуацією — це різні способи залишатися у стосунках із людиною.
✅ Запропонуйте підтримувати хобі та інтереси.
💬У рутині є комфорт, і повернення до діяльності, яка приносить людині радість, може допомогти примиритися зі своєю втратою та допомогти процесу горювання протікати менш бурхливим способом.
✅ Підготуйте людину до того, що друзі та близькі в певний момент захочуть підтримати її.
Однак іноді те, яким способом вони це роблять, може виявитися некоректним. Багатьом не приємно, коли їм вказують, як себе почувати, нав’язуючи спосіб горювання чи типові переконання.
💬Ваше завдання сприяти усвідомленню людини, що в неї власний шлях горювання, і ніхто інший не може сказати їй, коли настав час «рухатися далі» або «перебороти це».
✅ Порадьте подумати про те, що вона дізналася про себе, про інших або про життя в результаті цієї втрати.
Запропонуйте записати відповіді на запитання, які можете підготувати заздалегідь, або нехай ваш співрозмовник самостійно визначить для себе:
• Що ця людина означала для мене?
• Чого я навчився (-лася) від нього чи від неї?
• Що корисного вийшло із цього важкого досвіду?
• Що я дізнався (-лася) про себе, інших людей чи життя?
• Чи є речі, які я тепер ціную більше?
• Хто ті люди, які були поруч зі мною? Це були ті люди, яких я очікував (-ла)? Що я про них дізнався (-лася)?
• Як я зріс/зросла на основі цього досвіду?
❗️Пам’ятайте, що подібно до того, як не існує єдиного правильного шляху горювання, не існує і єдиного підходу до боротьби чи опанування горя, який буде ефективним для всіх.
Олександр Аврамчук, лікар-психолог, канд. психологічних наук.
👍74❤11😢1
🧐Що зараз відбувається з нашою психікою?
Життя під час довгострокової війни
❓Як працює наша психіка?
🌀Людина в один момент часу може зосередитись на чомусь одному: щось є у фокусі, а щось - на тлі. Уявіть собі картину, де один об’єкт чіткий, він є фігурою, а все інше - розмите, це є тлом. Ці фігури постійно змінюють одна одну.
🌀Так зараз відбувається з буденним життям і війною. На якийсь час після 24 лютого повномасштабна війна стала єдиною фігурою, а наше життя - стосунки з друзями, коханими, питання освіти, роботи - перейшло у фон.
♥️ За більш ніж 100 дні війни відбулася стадія орієнтації в ситуації. Війна може переходити на позицію фону, а наперед виходить щось інше. Яскравий приклад - кохання під час війни. Тоді фігурою стають стосунки, але вони все одно відбуваються на тлі війни.
💥У людей у червоних зонах війна частіше є фігурою. Людина у Харкові живе тим, що фокусується на звуках, пострілах. В ці моменти навіть звичайне побутове життя для неї є фоном.
📍Для мешканця Києва чи Львова війна часто перестрибує з фігури на фон.
🎞 Наприклад, коли я йду в кіно - цікавий сюжет фільму стає фігурою. Починається повітряна тривога, мені потрібно покинути зал і перейти у сховище - війна знову переходить з фону на передній план.
💥Війна - це потужна подія, яка постійно присутня у нашому житті, робимо ми буденні справи чи ні. Просто вона весь час чергується - то на передньому плані, то на задньому.
‼️Конфлікти на суперечки зараз стаються між людьми, у яких війна займає різну позицію в конкретному моменті.
🌀Позбутися фону війни наразі для українців неможливо. Вона все одно залишається у нашому житті. Просто не весь час перебуває на передньому плані. Навіть для українців закордоном війна все одно буде фоном, однак більш далеким.
🌀Проблеми починаються, коли конструкція “застигає”. Якщо людина фокусується лише на війні, то дуже сильно виснажується. Коли війна залишається тільки фоном, то зростає тривога.
🌀Ми не можемо вдавати, що війна не існує. Так само ми не можемо вдавати, що не існує життя та наших потреб. У довгостроковому варіанті - це завжди одночасно життя на фоні війни й війна на фоні життя.
🕹Наше завдання зараз - навчитися перемикатися і прийняти той факт, що, по-перше, не перемикатися неможливо, по-друге, це нормально.
🕹Навіть військові на фронті перемикаються: жартують, займаються творчістю або навіть захищають дипломні роботи. Бо перемикатися - це нормально і необхідно для нашої психіки.
🕹Зараз українці тільки-тільки виходять з шокового стану, триває фаза виснаження і навіть депресивних станів. Нормально бачити ще якісь фігури, окрім війни, інакше людина швидко вигорить і втомиться.
🙏Потрібно прийняти те, що українці будуть найближчим часом перемикатися з війни на життя і навпаки. Так буде, допоки триває війна, і ще якийсь час після нашої перемоги.
Психотерапевт Ілля Полудьоний
Джерело: державний Центр стратегічних комунікацій при МКІП
Життя під час довгострокової війни
❓Як працює наша психіка?
🌀Людина в один момент часу може зосередитись на чомусь одному: щось є у фокусі, а щось - на тлі. Уявіть собі картину, де один об’єкт чіткий, він є фігурою, а все інше - розмите, це є тлом. Ці фігури постійно змінюють одна одну.
🌀Так зараз відбувається з буденним життям і війною. На якийсь час після 24 лютого повномасштабна війна стала єдиною фігурою, а наше життя - стосунки з друзями, коханими, питання освіти, роботи - перейшло у фон.
♥️ За більш ніж 100 дні війни відбулася стадія орієнтації в ситуації. Війна може переходити на позицію фону, а наперед виходить щось інше. Яскравий приклад - кохання під час війни. Тоді фігурою стають стосунки, але вони все одно відбуваються на тлі війни.
💥У людей у червоних зонах війна частіше є фігурою. Людина у Харкові живе тим, що фокусується на звуках, пострілах. В ці моменти навіть звичайне побутове життя для неї є фоном.
📍Для мешканця Києва чи Львова війна часто перестрибує з фігури на фон.
🎞 Наприклад, коли я йду в кіно - цікавий сюжет фільму стає фігурою. Починається повітряна тривога, мені потрібно покинути зал і перейти у сховище - війна знову переходить з фону на передній план.
💥Війна - це потужна подія, яка постійно присутня у нашому житті, робимо ми буденні справи чи ні. Просто вона весь час чергується - то на передньому плані, то на задньому.
‼️Конфлікти на суперечки зараз стаються між людьми, у яких війна займає різну позицію в конкретному моменті.
🌀Позбутися фону війни наразі для українців неможливо. Вона все одно залишається у нашому житті. Просто не весь час перебуває на передньому плані. Навіть для українців закордоном війна все одно буде фоном, однак більш далеким.
🌀Проблеми починаються, коли конструкція “застигає”. Якщо людина фокусується лише на війні, то дуже сильно виснажується. Коли війна залишається тільки фоном, то зростає тривога.
🌀Ми не можемо вдавати, що війна не існує. Так само ми не можемо вдавати, що не існує життя та наших потреб. У довгостроковому варіанті - це завжди одночасно життя на фоні війни й війна на фоні життя.
🕹Наше завдання зараз - навчитися перемикатися і прийняти той факт, що, по-перше, не перемикатися неможливо, по-друге, це нормально.
🕹Навіть військові на фронті перемикаються: жартують, займаються творчістю або навіть захищають дипломні роботи. Бо перемикатися - це нормально і необхідно для нашої психіки.
🕹Зараз українці тільки-тільки виходять з шокового стану, триває фаза виснаження і навіть депресивних станів. Нормально бачити ще якісь фігури, окрім війни, інакше людина швидко вигорить і втомиться.
🙏Потрібно прийняти те, що українці будуть найближчим часом перемикатися з війни на життя і навпаки. Так буде, допоки триває війна, і ще якийсь час після нашої перемоги.
Психотерапевт Ілля Полудьоний
Джерело: державний Центр стратегічних комунікацій при МКІП
❤154👍53😢2
Самодопомога при ознаках посттравматичного стресового розладу
💣Зараз ми живемо в умовах війни. За цей час кожен міг спостерігати в себе реакції, пов’язані зі стресом: страх, злість, провину чи бажання плакати, здригання від найменшого шуму, труднощі зі сном або постійне повторення травматичної події в думках тощо.
❗️Пам’ятайте, це нормальна реакція на подібні обставини!
📌 Здебільшого в людей такі реакції проходять самі собою через кілька днів, тижнів або місяць. А в декого залишаються довше.
🔔Симптомами ПТСР є повторне проживання травматичної події у вигляді нічних жахів, нав’язливих небажаних спогадів, які можуть з’являтися при певному тригері (наприклад, гучних звуках, подібних, як при вибуху) — людина намагається не згадувати й не говорити про травматичну подію.
🆘 Якщо ви помічаєте поодинокі ознаки ПТСР, які вам не надто дошкуляють, можна звернутися до методів стабілізації. Наукові джерела підтверджують, що навіть самостійне використання технік стабілізації (ТС) є високоефективним для полегшення симптомів.
⭕️ Методи стабілізації — це психологічні техніки, які допомагають опанувати емоції, пов’язані зі стресом, розвивати навички регуляції емоцій, виявити та залучити ресурси, які у вас є.
Ось кілька прикладів ТС, які можна використовувати самостійно.
🏡Техніка заземлення. Вправа «Тут і тепер».
Переорієнтуйте себе у просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з таких запитань:
Де я?
Який сьогодні день?
Яке сьогодні число?
Який сьогодні місяць? Який рік? Скільки мені років?
Яка зараз пора року?
🧘🏻♀️Стабілізаційна вправа. Антистресове дихання 4:8.
Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1, 2, 3, 4) — пауза (затримуємо дихання — на 1, 2) — видих (рахуємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим.
📌Робіть цю вправу не менше ніж 10 разів. Можна уявити, що ви «видихаєте» напругу.
👩🏻🏫 Інтелектуальне заземлення.
1. Докладно опишіть середовище навколо вас, використовуючи всі органи чуття («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).
2. Опишіть ваші буденні, щоденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви).
3. Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».
4. Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.
🏃🏻Фізична стабілізація.
1. Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.
2. Можна поплескати себе по зовнішній поверхні плечей і стегон, порухайте великими пальцями стоп.
3. Потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.
4. Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло тощо).
5. Торкніться свого «заземлюючого» предмета після реакції на тригер.
🏞Стабілізаційна техніка в уяві. Вправа «Безпечне місце».
Уявіть безпечне місце. Змалюйте собі місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.
🌳Техніка роботи з ресурсами. Вправа «Дерево».
Намалюйте дерево, на якому виділіть: зелені листки — три риси характеру, які, на вашу думку, допомагають вам впоратися зі стресом; сухі листки — три риси характеру, які заважають вам у стресових ситуаціях; хмаринку — три види занять, хобі, які допомагають вам відпочити; корені — імена трьох ваших близьких людей, які найбільше вас підтримують.
Олександр Аврамчук
лікар-психолог, канд. психологічних наук
💣Зараз ми живемо в умовах війни. За цей час кожен міг спостерігати в себе реакції, пов’язані зі стресом: страх, злість, провину чи бажання плакати, здригання від найменшого шуму, труднощі зі сном або постійне повторення травматичної події в думках тощо.
❗️Пам’ятайте, це нормальна реакція на подібні обставини!
📌 Здебільшого в людей такі реакції проходять самі собою через кілька днів, тижнів або місяць. А в декого залишаються довше.
🔔Симптомами ПТСР є повторне проживання травматичної події у вигляді нічних жахів, нав’язливих небажаних спогадів, які можуть з’являтися при певному тригері (наприклад, гучних звуках, подібних, як при вибуху) — людина намагається не згадувати й не говорити про травматичну подію.
🆘 Якщо ви помічаєте поодинокі ознаки ПТСР, які вам не надто дошкуляють, можна звернутися до методів стабілізації. Наукові джерела підтверджують, що навіть самостійне використання технік стабілізації (ТС) є високоефективним для полегшення симптомів.
⭕️ Методи стабілізації — це психологічні техніки, які допомагають опанувати емоції, пов’язані зі стресом, розвивати навички регуляції емоцій, виявити та залучити ресурси, які у вас є.
Ось кілька прикладів ТС, які можна використовувати самостійно.
🏡Техніка заземлення. Вправа «Тут і тепер».
Переорієнтуйте себе у просторі й часі, ставлячи собі деякі або всі з таких запитань:
Де я?
Який сьогодні день?
Яке сьогодні число?
Який сьогодні місяць? Який рік? Скільки мені років?
Яка зараз пора року?
🧘🏻♀️Стабілізаційна вправа. Антистресове дихання 4:8.
Спробуйте дихати повільно. Вдих (рахуємо 1, 2, 3, 4) — пауза (затримуємо дихання — на 1, 2) — видих (рахуємо 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8). Важливо, щоби видих був удвічі довшим.
📌Робіть цю вправу не менше ніж 10 разів. Можна уявити, що ви «видихаєте» напругу.
👩🏻🏫 Інтелектуальне заземлення.
1. Докладно опишіть середовище навколо вас, використовуючи всі органи чуття («Стіни білі. П’ять рожевих стільців, біля стіни дерев’яна книжкова полиця…»).
2. Опишіть ваші буденні, щоденні заняття в деталях (наприклад, покрокове приготування страви).
3. Скажіть твердження безпеки: «Мене звати… Я в безпеці, я тут і тепер, не в минулому».
4. Порахуйте до 10, 100, зворотний рахунок, можна співати або продекламувати вірш.
🏃🏻Фізична стабілізація.
1. Пустіть прохолодну або теплу воду собі на руки.
2. Можна поплескати себе по зовнішній поверхні плечей і стегон, порухайте великими пальцями стоп.
3. Потягніться, покрутіть головою, стисніть і розтисніть кулаки, випряміть пальці. Втисніть п’яти в підлогу і зверніть увагу, як вони напружились.
4. Зверніть увагу на своє тіло (вага тіла на стільці, як тисне крісло на тіло тощо).
5. Торкніться свого «заземлюючого» предмета після реакції на тригер.
🏞Стабілізаційна техніка в уяві. Вправа «Безпечне місце».
Уявіть безпечне місце. Змалюйте собі місце, де вам добре й безпечно, спробуйте відчути на дотик, де ви сидите, що бачите, який там запах, що приємного на смак ви відчуваєте, яка звучить музика.
🌳Техніка роботи з ресурсами. Вправа «Дерево».
Намалюйте дерево, на якому виділіть: зелені листки — три риси характеру, які, на вашу думку, допомагають вам впоратися зі стресом; сухі листки — три риси характеру, які заважають вам у стресових ситуаціях; хмаринку — три види занять, хобі, які допомагають вам відпочити; корені — імена трьох ваших близьких людей, які найбільше вас підтримують.
Олександр Аврамчук
лікар-психолог, канд. психологічних наук
👍119❤29😱1😢1
Погляд, який знімає стрес
😌 Ви точно чули, що під час стресу важливо глибше вдихати та повільніше видихати. Це чи не найпростіший спосіб самозаспокоєння.
📌Проте у хвилини сильного неспокою ми не можемо проконтролювати серцебиття, звуження/розширення судин чи потовиділення. Не так легко відволіктися і від потоку поганих думок.
👨🏻⚕️Єндрю Хуберман — нейробіолог зі Стенфорда, який понад 20 років присвятив вивченню зорової системи, стверджує, що саме наш погляд визначає, що ми почуваємо, про що думаємо та те, що ми зрештою зробимо.
👁Саме зоровий досвід переважає серед інших видів чутливості. Ми швидше віримо тому, що побачили, а не почутому чи відчутому на смак або дотик.
📌Варто зазначити, що існує не лише побачений світ, але і погляд, яким ми на нього дивимось. Він змінюється у відповідь на зовнішній стимул.
І це можна використати собі на користь, наприклад, для виходу зі стресової ситуації. Пояснюємо як.
⚡️Стрес — це збудження симпатичної нервової системи, коли наднирники починають виробляти гормони стресу, пришвидшується дихання, серцебиття та розширюються зіниці. Стрес може мати різний ступінь прояву — від коми до панічної атаки.
📌Сонливість, млявість, пильність та зосередженість так само знаходяться десь у діапазоні стресових реакцій. Усі ці реакції відбуваються з єдиною метою — мобілізувати організм.
👁Як погляд регулює стрес
⚡️Стрес викликає розширення зіниць та зміну у кривизні кришталика. Під час стресових ситуацій поле зору звужується. ⤵️
⚡️Очні яблука змінюють своє положення відносно носа, і ми можемо бачити більш-менш чітко тільки один предмет, тоді як все інше стає розмитим. ⤵️
⚡️Це є досить примітивна та еволюційно стара реакція зорової системи, яка супроводжує стрес. Таке фокусування погляду стає додатковим активатором симпатичної нервової системи.⤵️
⚡️Тому, контролюючи погляд, ми здатні керувати рівнем стресу.
Іншими словами, щоб зупинити стрес і почати відлік у напрямку заспокоєння, достатньо змінити те, як ми дивимося на світ.
🪟Подивіться у вікно широким панорамним поглядом — і стане спокійніше. Це нейрофізіологія нашого організму.
Анастасія Широка, психологиня, канд. психологічних наук.
😌 Ви точно чули, що під час стресу важливо глибше вдихати та повільніше видихати. Це чи не найпростіший спосіб самозаспокоєння.
📌Проте у хвилини сильного неспокою ми не можемо проконтролювати серцебиття, звуження/розширення судин чи потовиділення. Не так легко відволіктися і від потоку поганих думок.
👨🏻⚕️Єндрю Хуберман — нейробіолог зі Стенфорда, який понад 20 років присвятив вивченню зорової системи, стверджує, що саме наш погляд визначає, що ми почуваємо, про що думаємо та те, що ми зрештою зробимо.
👁Саме зоровий досвід переважає серед інших видів чутливості. Ми швидше віримо тому, що побачили, а не почутому чи відчутому на смак або дотик.
📌Варто зазначити, що існує не лише побачений світ, але і погляд, яким ми на нього дивимось. Він змінюється у відповідь на зовнішній стимул.
І це можна використати собі на користь, наприклад, для виходу зі стресової ситуації. Пояснюємо як.
⚡️Стрес — це збудження симпатичної нервової системи, коли наднирники починають виробляти гормони стресу, пришвидшується дихання, серцебиття та розширюються зіниці. Стрес може мати різний ступінь прояву — від коми до панічної атаки.
📌Сонливість, млявість, пильність та зосередженість так само знаходяться десь у діапазоні стресових реакцій. Усі ці реакції відбуваються з єдиною метою — мобілізувати організм.
👁Як погляд регулює стрес
⚡️Стрес викликає розширення зіниць та зміну у кривизні кришталика. Під час стресових ситуацій поле зору звужується. ⤵️
⚡️Очні яблука змінюють своє положення відносно носа, і ми можемо бачити більш-менш чітко тільки один предмет, тоді як все інше стає розмитим. ⤵️
⚡️Це є досить примітивна та еволюційно стара реакція зорової системи, яка супроводжує стрес. Таке фокусування погляду стає додатковим активатором симпатичної нервової системи.⤵️
⚡️Тому, контролюючи погляд, ми здатні керувати рівнем стресу.
Іншими словами, щоб зупинити стрес і почати відлік у напрямку заспокоєння, достатньо змінити те, як ми дивимося на світ.
🪟Подивіться у вікно широким панорамним поглядом — і стане спокійніше. Це нейрофізіологія нашого організму.
Анастасія Широка, психологиня, канд. психологічних наук.
👍116❤31🔥2