🗺 Які країни ЄС готові приймати більше українців

Залишатися в нашій країні на зиму або вивозити дітей за кордон — рішення, які наразі приймають багато українських сімей. Якщо ви плануєте провести холодні місяці за кордоном, проте ще не визначилися із країною, зверніть увагу на перелік тих, що готові приймати більше українців.

📍Польща вже підготувала в центрах прийому майже 100 тисяч місць для нової хвилі біженців.

📍Румунія також обіцяє українцям підтримку.

📍В Угорщину прибуває 300-500 осіб на добу. У країні передбачені виплати та надається житло.

📌Умови, які пропонують Словаччина та Німеччина, можна переглянути за посиланням у спільноті «Срочно❗️»: https://news.1rj.ru/str/news_srochno/5310

​​ЯК ЛЮДСЬКА ПСИХІКА «НОРМАЛІЗУЄ ВІЙНУ», І ЧИ Є ЦЕЙ ПРОЦЕС БЕЗПЕЧНИМ?

👉🏻Війна це завжди біль, людські втрати, страх та обмеження. Тому на початку повномасштабного вторгнення більшість із нас навіть уявити не могли, що можна відчувати радість і вести відносно звичайний спосіб життя в умовах воєнного стану.

👉🏻Однак минали місяці — і що ми маємо зараз? На лінії фронту все ще точаться запеклі бої, а ворог чи не щодня обстрілює наші міста. Гинуть люди, втім це вже не викликає такого паралізуючого шоку, як у лютому чи березні.

❓Невже ми стали черствими? Це нормально? Невже ми стали поганими людьми, бо дозволяємо собі просто жити й займатися своїми справами, коли у країні триває війна?

Людська психіка вкрай адаптивна і здатна пристосовуватися до багатьох умов — від цього залежить наше виживання. Тому коли градус напруги стає занадто великим, вона говорить нам «годі» і починає будувати бар'єр. Це її природний стан — обмежити деструктивні для людини емоції.

📌 «Коли виснаження прогресує, настає момент байдужості й ігнорування. Ви розумієте, що живете в небезпеці, але психіка робить усе, щоб ви могли витримати це напруження. Так активується захисний механізм — відсторонення від емоцій або блокування доступу до емоційного компонента», — пояснює цей процес лікарка-психіатр Наталія Підкалюк.

👉🏻Пристосування до нових умов дозволяє нам залишатись ефективними, працювати та займатися побутом, навіть відпочивати й радіти в умовах війни. І це не привід для засудження та докорів сумління. Щоб витримувати травмувальний досвід на довгій дистанції, потрібно робити перерви.

Утім процес нормалізації війни має й іншу сторону — небезпечну для нашого ментального та фізичного здоров'я. Це, зокрема:

🔸Хибне відчуття невразливості — люди все частіше нехтують сигналами про повітряну тривогу і застереженнями влади.

🔸Нормалізація насильства та смерті.

🔸Спотворення цінностей та моралі — війна архетипне явище, що не має нічого спільного з нормальним життям у цивілізованому світі. Тому часто вона знецінює певні соціальні норми — робить їх ніби не важливими, другорядними в нинішніх умовах. Але це не так. Права жінок, ненасильство, гуманне ставлення до тварин, інклюзія — усе це досі на часі.

​​Ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту в дітей від 5 років

Частина 1

🎁1. «Коробочка щастя».

Ця гра розвиває не тільки EQ, але й уяву, а так само пам'ять. Створіть у голові свою «коробочку щастя». Туди складіть все, що змушує вас
почуватися щасливим. Важливо, щоб були задіяні всі п'ять почуттів:
нюх, зір, дотик, слух, смак.

📌Наприклад:
смак — шоколад;
нюх — запах квітучої сливи;
слух — шум моря;
зір — усмішка дитини;
дотик — обійми рідної людини.

Запропонуйте дитині створити власну «коробочку щастя». Обговоріть з нею емоції й те, що їх викликає.

💬2. Мова емоцій.

Такий метод рекомендується не тільки у спілкуванні з дітьми, але і з колегами, друзями, членами сім'ї. Вправа допоможе краще розуміти свої емоції та емоції інших людей.
Що потрібно зробити. Візьміть за звичку говорити: «Я відчуваю ..., тому що... Я хотів (ла) би ...». Наприклад: «Я засмучена, тому що ти розбив мою улюблену вазу. Я хотіла би, щоб ти був акуратнішим. А тепер давай
разом приберемо».

🤔3. Що я відчуваю сьогодні.

Кожен день дитина вибирає емоцію дня. Грати можна в будь-якому віці. Роздрукуйте картинки із зображенням емоцій. Можна взяти улюбленого персонажа мультфільму. Нехай дитина вибере картинку і розповість: «Сьогодні я відчував радість/смуток/злість/..., коли ...».
Це вчить усвідомленому сприйняттю емоцій і вмінню їх сприймати та не боятися.

🎨4. Емоційний альбом.

Подорож — відмінна можливість для нових емоцій. Спробуйте разом із дитиною сфотографувати найцікавіші події. Зробіть ваші фотографії
емоційно забарвленими. Тут ви здивовані, тут перелякані, тут щасливі і так далі.
Можна створити спеціальний альбом, де до фотографій ви додасте підписи і невеликі історії про подорож. Ці ж знімки можна
використовувати для гри. Роздрукуйте, перемішайте і придумайте історію, орієнтуючись тільки на емоції на фото.

🏞5. Емоції в картинах.

Правила прості: ви малюєте якусь емоцію і дитина малює. Потім порівнюєте, що вийшло. Тут важлива композиція та колір, який вибере дитина. Згодом можна створити свою галерею емоцій.

Юлія Ворман, практичний психолог.

Наразі багато хто з українців переживає стресовий період. Й багато страхів пов'язані з тим, що рашистські обстріли позбавлять нас доступу до медичного обслуговування.

Поділимося заспокійливими новинами: голова МОЗ Віктор Ляшко розповів, що лікарні в Україні не закриватимуть навіть у разі повного блекауту. А щоб опалювати заклади належним чином, їхню площу скоротять.

​​КНИГИ НА ВИХІДНІ

📌Фредрік Бакман:

📚1. «Що мій син повинен знати про устрій цього світу»

Фредрік Бакман визначає жанр цієї книги як «розширений блог» — вона й справді нагадує онлайн-щоденник.
Звертаючись до свого маленького сина, автор розмірковує про різні предмети — від футболу до «Ікеї», від комп'ютерних ігор до категорій добра і зла. Автор ділиться першим, часом комічним, досвідом батьківства — з тією унікальною суто бакманівською сумішшю іронії та ніжності, яка принесла йому любов мільйонів читачів.
Це не тільки розмова на рівних із крихітною істотою, яка ще має вирости в особистість, а й чесна розмова із самим собою, спроба осмислити свою відповідальність за те, що відбувається у світі.

📚2. «Тривожні люди»

Цей роман очолив найвідоміші книжкові рейтинги і став світовим бестселером. Це зворушлива комедія, а водночас психологічний роман про злочин, який ніколи не відбувся. Грабіжник-невдаха бере випадково в заручники вісьмох надзвичайно стурбованих незнайомців, які оглядають квартиру, виставлену на продаж. Під час перебування в цьому помешканні вони поступово починають відкриватися одне одному — і виявляється, в них чимало спільного. Подружжя, яке щойно вийшло на пенсію, директорка банку, старенька пані, яка вже не боїться, коли на неї наставляють пістолет, молода пара, яка очікує дитину, агентка з нерухомості — усі вони розкривають одне одному свої найглибші таємниці. Роман «Тривожні люди» — смішний, сповнений емпатії та мудрості. Це історія про силу дружби, прощення і надію — про речі, які рятують навіть у найнеспокійніші часи.

📚3. «Чоловік на ім'я Уве»

Роман «Чоловік на ім'я Уве» — смішна, іронічна, зворушлива та мудра історія про людей, які через ті чи інші причини стали непотрібні суспільству. Твір про щоденну мужність жити і бути собою.
Уве — добрий буркотун, якого неодноразово випробовувала доля. Вийшовши на пенсію, втративши кохану дружину, він змушений наново відшукувати сенс буття. Та чи хоче цього Уве? Яким би сумним не був його вибір, на чоловіка чекає ще багато любові, дружби і пригод.

📌У Швеції книжку було екранізовано, фільм за романом Бакмана входить до списку найпопулярніших стрічок країни всіх часів. Роман став бестселером за версією New York Times, отримавши схвальні відгуки як літературних оглядачів, так і читачів.

Юлія Ворман, практичний психолог.

✅Психологічні поради та безкоштовні онлайн-лекції для вчителів тепер доступні в новому телеграм-каналі "Вчителі_інфо".

Діти, які сьогодні гостро відчувають увесь тягар війни, дуже потребують постійної емоційної підтримки свого вчителя. Але не треба забувати, що наразі українські вчителі теж перебувають у гострому стресовому стані. Саме тому на каналі "Вчителі_інфо" надаватимуть навички психологічної самодопомоги та прийоми створення правильної атмосфери на онлайн та офлайн уроках.

📚 Лектори проєкту — досвідчені практичні психологи, арт-терапевти, експерти з педагогічної психології.

➡️Підписуйтесь на канал "Вчителі_інфо": https://news.1rj.ru/str/teachers_info

​​Українці — сталь. Але навіть «сталевим» людям часом потрібна підтримка.

❗️Не варто нехтувати власним ментальним здоров'ям. Відчуваєте потребу? Зверніться за допомогою до фахівців.

📝Ми зібрали для вас контакти, за якими можна отримати кваліфіковану та безоплатну психологічну підтримку.

Частина 1.

Телеграм-боти:

👉🏻Друг. Перша допомога
👉🏻Як ти?
👉🏻Центр Відкриті Двері — допомога людям, чиє життя зазнало впливу війни або інших травматичних подій.
👉🏻Бот для ЗАХИСНИКІВ — підтримка для військових від фахівців госпіталю ветеранів війни «Лісова поляна» МОЗ України.
👉🏻Elomia — анонімна психологічна підтримка 24/7.

Онлайн-платформи:

👉🏻Розкажи мені — онлайн-платформа безкоштовної психологічної допомоги.
👉🏻Mental Help — безкоштовна психологічна допомога та аудіопрактики.
👉🏻Zanovo — пропонує 15-хвилинні аудіозаняття, які допомагають долати труднощі, ставити собі правильні запитання та знаходити відповіді на них.
👉🏻Поруч — офлайн та онлайн групи психологічної підтримки для підлітків і батьків.
👉🏻UA Mental Help — психологічна допомога та інформаційна підтримка українців під час війни.
👉🏻PsyHelpUA — психологічна допомога українцям.
👉🏻Хаб стійкості — на платформі доступна служба першої психологічної допомоги для тих, хто мешкає в Україні, та тих, хто був змушений переїхати.
👉🏻Mindly — психологічна допомога українцям, що постраждали у війні.
👉🏻Teenergizer — онлайн-консультації для підлітків.
👉🏻УкрЄдність — на сайті доступні індивідуальні консультації, підтримуючі психологічні групи та корисні статті на тематику актуальну в умовах воєнного стану.

😢 Під час повномасштабного вторгнення діти з гарячих точок отримують не лише фізичні поранення, а й психологічні травми. Й ті, хто через війну стали свідками вбивств або втратили когось із рідних, можуть пройти безкоштовну психологічну реабілітацію в іспанському таборі Gen.Camp.

➡️ Тисніть сюди, щоб дізнатися, як отримати допомогу.

​​Ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту в дітей від 5 років

Частина 2

🧭1. Емоційний компас

•Цікава гра для всієї родини, де кожен вгадує емоції. Гравець отримує вісім карток (смуток, радість, гнів, відраза, подив, страх, інтерес, образа). Перелік можна доповнювати і змінювати. Головне, щоб у
всіх учасників був однаковий набір карток.

📌Правила: кожен гравець придумує слово, ситуацію або поняття, які асоціюються в нього з емоцією. Потім він викладає картку в коло сорочкою вгору. Решта повинні відгадати, що це за емоція.

•У цій грі діти легко розкривають свої емоції. А батьки можуть
дізнатися про невідповідність свого сприйняття з дитячим баченням світу. Наприклад, перший день у школі може викликати в дитини страх або злість. А в мами перше вересня буде асоціюватися з радістю.

😳2. Я здивуюся, якщо...

•Суть гри проста. Ви видумуєте кумедні ситуації, які можуть викликати подив.

📌Наприклад, я здивуюся, якщо ти одягнеш моє плаття. Я здивуюся, якщо тато повернеться додому в костюмі супергероя. І так далі.

•Це не тільки можливість повеселитися, а й відмінне тренування уяви і винахідливості. Гра так само допомагає дітям зрозуміти, що
таке «очікуване» і «несподіване».

🤪3. Шість емоцій на моєму обличчі

•Позмагайтеся, в кого краще виходить зображати всі емоції: гнів, радість, страх, огиду, смуток, інтерес, здивування і так далі.

•Можна робити перед дзеркалом або показувати одне одному. Весело, правда ж?

🤓4. Вгадай емоцію

•Всі учасники по черзі зображають емоцію, а інші намагаються вгадати. Грати можна удвох і в компанії.

🖼5. Читаємо емоції з картинки

•Візьміть книгу із зображенням людей. Можна використовувати
спеціальну літературу, саморобний альбом із картинками з інтернету і
навіть звичайний журнал або газету.

•Спробуйте разом із дитиною визначити, які емоції відчуває людина на фото або на малюнку.
Обговоріть свої здогадки.

👉🏻Уміння вгадувати емоції по обличчю допоможе у спілкуванні з людьми. У такі ігри можна грати скрізь: на вулиці, в музеї, вдома.

Юлія Ворман, практичний психолог.

​​❄️ ЧИ ВАРТО ВІДЗНАЧАТИ ЗИМОВІ СВЯТА В УМОВАХ ВІЙНИ?

Поради психологів

На 10 місяці війни нервова система більшості українців, ніби оголений дріт. Стрес та втома дають про себе знати. Однак попереду зимові свята, а отже…

❓І тут виникає дилема: чи взагалі маємо ми право готуватися до новорічних свят, коли у країні триває війна, а більшість областей балансують на межі блекауту?

З одного боку, так хочеться відчути радість та подарувати її близьким. З іншого — почуття провини перед тими, хто постраждав більше, перед захисниками та українцями на окупованих територіях з'їдає зсередини. То як бути?

💬 Ось що стосовно цього думають українські психологи.

👉🏻 Моменти радості дають стимул боротися далі

«Радість — одна з базових емоцій людини, і потреба в її відчутті в нас живе з народження. З якими б складними обставинами не зіштовхнулася людина з дитинства, радість — це те, що несвідомо штовхає її приймати ті рішення, які збережуть її життя. Так вже запрограмований наш мозок, він постійно потребує і шукає стимулів, і саме радість є найприємнішою й найбажанішою в отриманні емоцією», — Марина Журбенко.

👉🏻 Збереження новорічних ритуалів під час війни — вкрай важливе для дітей

«Якщо людина потрапляє у кризову ситуацію, травматичні події, то насамперед її потрібно звідти забрати. І в безпечній ситуації потрібно разом пошукати для неї звичні в житті особливості поведінки. Тому якщо ви разом з дітьми оте звичне, традиційне підготування до ритуалу переходу з одного року в інший застосуєте, то мислення дитини буде тільки вдячне. Бо для неї ці приємні опорні схеми життя будуть давати можливість адаптуватися до того мінливого, непередбачуваного, але реального майбутнього в нашій країні на зараз», — Майя Грещук.

👉🏻 Не святкувати — нормально. Зробіть цей вибір, прислухаючись до себе

«Не обов’язково він (новорічний настрій, – ред.) має бути. Зараз багато горя й болю навколо кожного з нас. Тому силою притягувати відчуття свята не варто. Думаю, для людини, яка такого святкового настрою не має, буде найкращим просто дозволити собі відчувати те, що відчуває, прислухатися до власних душевних потреб. Можливо, зараз всередині багато болю, переживань та страждань. Про яке тоді святкування може йтися?» — Катерина Клюшниченко.

​​ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО ВІДСУТНОСТІ ТЕПЛА, ЗВ’ЯЗКУ, ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ

📌Підготуйтеся до можливого блекауту — це допоможе знизити рівень тривожності та стресу.

☀️Підготовка до відсутності тепла:

🔸Подбайте про теплий домашній одяг, ковдри
🔸Придбайте дизельний або бензиновий генератор
🔸Зберігайте тепло. Заклейте/закрийте тканиною щілини у вікнах та дверях
🔸Подумайте про додаткове джерело тепла: обігрівач, газову грілку або пічку

📞Підготовка до відсутності зв'язку:

🔹Придбайте радіо на батарейках
🔹Придбайте мапу вашого міста та України
🔹Якщо зникне зв'язок лише вашого мобільного оператора, ви зможете скористуватися українським роумінгом.
Для цього зайдіть у "Налаштування", далі в розділ “Сім-карти" або "Стільниковий зв'язок", виберіть одну з опцій "Мобільна мережа/підключення/вибрати мережу" та вимкніть автоматичний режим. На екрані з'явиться перелік доступних мереж — ви можете вибрати будь-яку доступну.

💡Підготовка до відсутності електроенергії:

🔺Закупіть ліхтарики, павербанки (від 20 000 mAh), батарейки, свічки та сірники
🔺Зробіть запаси їжі швидкого приготування на тиждень, питної та технічної води, базових медикаментів
🔺Якщо є тварини, закупіть корм та технічні речі
🔺Підготуйте систему для приготування їжі/нагрівання (газова туристична горілка, балони до неї, сухий спирт і т. д.)

Юлія Ворман, практичний психолог.

💠Понад 30 маленьких українців вирушили в Іспанію для психологічної реабілітації у таборі Gen.Сamp

Цей освітньо-психологічний табір працює для дітей, які постраждали від військових злочинів росії в Україні. Проект реалізується під патронатом першої леді України Олени Зеленської.

Цього разу реабілітацію пройдуть діти віком від 6 до 11 років з Київської та Чернігівської областей, Маріуполя, Харкова та Бахмута.

Протягом зміни з дітьми працюватиме команда психотерапевтів, тьюторів та лікарів.

Пережиті в дитинстві жахи війни можуть залишити слід на все життя. Тому головне завдання табору — допомогти маленьким українцям пережити цей досвід і наскільки це можливо, зменшити вплив війни на формування майбутньої особистості.

➡️Аби отримати допомогу та стати учасником табору, необхідно заповнити анкету на сайті: https://genukrainian.com.ua

​​ФІЛЬМИ НА ВИХІДНІ

🟣«Ціна правди» (2019, Україна, Велика Британія, Польща)

У 1933 році пошуки нової сенсації призводять британського репортера Гарета Джонса в СРСР. Тут він знайомиться з журналісткою, яка відкриває йому очі на ілюзорну радянську утопію.
Гарет, ризикуючи життям, намагається розгадати, що
влада приховує від народу. Він дізнається про голодомор,
репресії та жорстку цензуру.

📌Пізніше ці викриття будуть взяті за основу роману Дж. Орвелла «Колгосп тварин».

🟢«Хоробре серце» (1995, США)

Вільям Уоллас — шотландський аристократ, який отримав хорошу освіту і виховання. Колись англійці вбили його батька, але герой сподівався, що найкривавіші сутички
між двома народами позаду.
Однак це виявилося не так, і під час чергової атаки королівських військ гине наречена Вільяма. Тоді він стає на чолі величезного шотландського війська і дає відсіч загарбникам своєї землі.

🟠«Над безоднею» (2022, Велика Британія, США)

Беккі завжди любила екстремальні види спорту, але після трагедії з чоловіком перестала ганятися за адреналіном. У результаті вона вирішує разом із подругою зробити останнє сходження на 600-метрову радіощоглу.
На висоті героїня хоче розвіяти прах загиблого чоловіка.
Дівчатам доведеться боротися зі стихією, маючи невелику надію на порятунок.

Юлія Ворман, практичний психолог.

​​Ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту в дітей від 5 років

Частина 3

🟢1. Мова тіла

Спробуйте зобразити емоцію рухами, не видаючи її обличчям. Нехай дитина спробує вгадати. Тепер поміняйтеся місцями. Обличчя можна закрити хусткою або маскою.

🟣2. Вгадай за голосом

Ще одна форма гри — вгадувати емоції за інтонацією. Спробуйте вимовляти фрази по-різному. Нехай дитина намагається вгадати, що ви відчуваєте. Тепер запропонуйте дитині вимовляти прості фрази з різними емоціями, як ніби ви розмовляєте телефоном. Наприклад:
«Сьогодні на сніданок була вівсянка»;
«Мама повернулася з роботи»;
«Ми їдемо до бабусі на вихідні».

🔵3. Лінії емоцій

Запропонуйте дитині на свій смак намалювати сумну лінію, радісну, скривджену, гнівну, щасливу і так далі. Намалюйте, як ви бачите лінії з різними емоціями. Порівняйте малюнки.
Ця гра не тільки розвиває уяву, а й допомагає наочно побачити різницю між сприйняттям.

🟠4. Колір емоцій

Візьміть густі фарби (краще гуаш) і виберіть колір емоцій. Нехай дитина намалює сама. Зазвичай радість висловлюють яскравими, чистими фарбами. Смуток — сірими тонами і холодними фарбами.
Відраза, як правило, зеленого або коричневого кольору.
Істотна різниця зустрічається в колірному сприйнятті страху. За обраним відтінком можна зробити висновок про поведінку людини у стресовій ситуації. Деякі з нас біжать, ховаються, а хтось нападає.
Тому кольори можуть відрізнятися від білого до чорного, вибраний відтінок може бути червоним або фіолетовим. Але не варто відразу бити на сполох, якщо дитина вибирає незвичні рішення для вираження емоцій. Кожен індивідуальний.
Якщо у вас виникають страхи або підозри про відхилення в розвитку, проконсультуйтеся для початку з досвідченим дитячим психологом.
ВАЖЛИВО! Тільки не з іншими мамами (і тим більше бабусями), а з фахівцем!

🟤5. Малюємо настрій

Для цієї вправи потрібно використовувати фарби, а не фломастери.
Настрій змінюється кожен день, тому і завдання можна зробити
щоденним. Спробуйте цілий тиждень малювати свої емоції, а потім перегляньте отримані картини. Впевнена, ви знайдете багато цікавого.

Юлія Ворман, практичний психолог.

​​❓Теплі спогади чи пастка: Як ностальгія впливає на наше теперішнє

Частина 1

Ностальгія – складний емоційний стан, що може об'єднувати почуття втрати та піднесення, надії та водночас тривоги з приводу свого теперішнього чи майбутнього. І хоча вперше це поняття з'явилося як дефініція стану глибокої туги людини за батьківщиною, сьогодні ми точно знаємо: приводів для ностальгії – значно більше.

Щасливі спогади з дитинства, університетські роки, перші стосунки, Різдво в Україні за місяць перед повномасштабним вторгненням… усі ці фрагменти з минулого вриваються в наше життя, часто без запрошення. І провокують сильні емоції, адже охоплює враження, що так добре, як тоді, – вже ніколи не буде.

💬То чому ж ностальгія часто така приваблива для нас і чи можуть образи з минулого зашкодити нашому теперішньому? Для вас ми зібрали кілька порад, як цього не допустити.

🟠 Будьте реалістом

Згадуючи минуле, люди схильні ідеалізувати. Хороші, радісні події з плином часу нам здаються ще більш щасливими, а негативні аспекти – наша пам'ять ніби витісняє. Так ми у власних спогадах «змінюємо реальність». Те саме стосується і людей з минулого. Будьте обережні. Насправді це така собі когнітивна пастка, через яку створений вашою уявою та пам'яттю ідеал з минулого стає недосяжним.

🟠 Досліджуйте власні емоції

Ностальгія часто показник того, що в теперішньому житті людині чогось бракує. Наприклад, відчуття легкості та безтурботності, як у студентські роки. Тобто, бракує не обставин з минулого, а власного емоційного стану в тих обставинах. Його як раз можна відновити. Це зробити значно простіше, ніж повернутися на навчання, як варіант. Головне зрозуміти: в чому справжня причина вашої ностальгії?

🟠 Шукайте нові враження

Одна з причин для ностальгії – це відсутність нових вражень та знакових подій в житті. Тому наш мозок повертає нас в минуле знову і знову в пошуках приємних емоцій. Однак довго це тривати не може, і скоро ресурс буде вичерпано. Тож надійний спосіб у цьому випадку – соціальна активність і нові контакти.

​​❓Як допомогти дитині стати більш зосередженою. Поради, що стануть в пригоді й дорослим

Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?

🔺Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.

Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно.

Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.

🔹Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни. Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.

🔹Розбийте великі завдання на менші – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.

🔹Інтерактивність та зміна виду діяльності. 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.

🔹Розробіть ефективну систему мотивації. Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.

❗️Важливо. В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.

​​💡А чи боїшся ти темряви?
Як наша психіка реагує на тривалу відсутність світла

Уже понад місяць українці живуть в умовах віяльних відключень електроенергії. Крім усім зрозумілих побутових проблем, тривале перебування без світла може також впливати на психоемоційний стан людини. Тож, якщо ви помітили за собою дивні зміни у настрої, поведінці та появу безпідставних фобій, цілком можливо, що їх джерелом є саме це.

🟠 Перебування у темряві підвищує рівень стресу

«Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу», – розповідає експертка з нейроменеджменту Наталя Кадя.

🟠 Крім того віяльні відключення електроенергії здатні суттєво впливати на режим дня та якість сну відповідно. Наприклад, ви можете страждати від безсоння або частіше бачити нічні жахи.

❓Які заходи можуть допомогти впоратись з новими реаліями життя в умовах віяльних відключень?

🔸Використовуйте штучні джерела світла. Якщо спати ще не час – спробуйте зайняти себе чимось, продовжуйте активність.

🔸Якщо світло з'явилося пізно ввечері, не варто вмикати освітлення на всю потужність. Використовуйте приглушене світло, щоб підготувати свій організм до сну.

🔸Практикуйте дихальні вправи – вони допоможуть впоратися зі стресом.

🔸Намагайтеся не залишатися впродовж тривалого часу без освітлення наодинці.

🔸Спробуйте розробити новий режим дня, зважаючи на відключення електроенергії. Розуміння розпорядку та послідовності своїх дій в разі тривалої відсутності світла здатне зменшити рівень тривоги.

​​📖 Книги, які варто прочитати, щоб краще розуміти власні емоції та навчитися контролювати їх

🟢 Едіт Єва Еґер – «Дар»

Едіт Еґер написала цю книгу на прохання читачів її бестселера «Вибір». Це – практичний посібник, як подбати про своє ментальне здоров’я, як жити повноцінно і не застрягати у в’язниці власного розуму. Книга об'єднує своєрідні 12 сеансів від видатної психотерапевтки:
- як сприймати свої емоції,
- як позбутись комплексу жертви,
- зцілитись від дитячих травм,
- переживати втрати та горе,
- як виходити з конфліктних ситуацій чи не потрапляти у них,
- як прийняти та полюбити себе,
- як позбутися відчуття вини,
- як навчитись контролювати свої страхи і впоратись з тривожністю та інші.

У кожному розділі докторка Еґер ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці – пропонує ключі до звільнення від проблеми.

🟢 Роберт Сапольські – «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас»

Чому люди рятують і вбивають, пробачають і вдаються до помсти, кохають та ненавидять? Хтось все спише на емоції, інший — на гормони, третій шукатиме причини в дитинстві, а четвертий — у середовищі. Хто має рацію? Усі й ніхто водночас. Бо для повноти картини потрібні аргументи з кожної галузі. Як пояснити пасивну агресію у водія на дорозі? Чому в підлітковому віці дітям «зносить дах» і вони тікають з дому або прагнуть опинитись у сумнівній компанії? Чому нас нудить не тільки від зіпсованої їжі, а й від подій? Як вияв люті однієї людини зміг перерости у 20-мільйонний протест — Арабську весну? Це та інше в людській поведінці різнобічно пояснює Сапольскі.

🟢 Роберт Ліхі – «Свобода від тривоги»

Перед кожною вирішальною подією ви тремтите від жаху? Не можете впевнено говорити з керівництвом? Безпідставно боїтеся, що з вашими дітьми трапиться щось погане? З цієї книжки ви дізнаєтесь, як ввести в оману свій страх і як подолати стрес. Знайдете в тексті практичні поради, які допоможуть вам подолати будь - яку проблему.

Автор: Юлія Ворман, практичний психолог

​​Для чого потрібен психолог дитині, яка постраждала від війни?

В психології є поняття контейнування: коли дитина не може впоратися зі своїми емоціями, батьки допомагають їй їх пережити. Заспокоїти, вислухати і пояснити почуття — батьки використовують свій емоційний ресурс як «контейнер» для емоцій дитини.
⠀
Під час війни батьки не можуть в такому ж обсязі прийняти переживання, біль своїх малюків, бо теж переповнені болем та стражданнями.
⠀
Коли мама переживає, плаче, вона стає для дитини ненадійним об’єктом прив’язаності.
⠀
🔻 Що відбувається далі?
⠀
Дитина сама припиняє їй розповідати про свої переживання. Вона може мовчати, бо бачить біль мами і боїться її навантажувати ще й своїми переживаннями.
⠀
❗️Будь-яка прихована травма рано чи пізно проявиться. Тому роль психолога в таких випадках — перейняти на себе цей біль та переживання.
⠀
🔻 Якими можуть бути наслідки?
⠀
Надмірні хвороби. Дитина може почати хворіти, батьки будуть лікувати нежить, можуть проявлятися симптоми астми, коліт, гастрит, розлад харчової поведінки тощо — усі ці хвороби лікують в комплексі з психологом.
⠀
Психолог потрібен не лише постраждалій дитині, а й її батькам/опікунам. Адже в період переживання дитиною травми виникає потреба в особливому відношенні до виховання, щоб не завдати дитині ще більшої шкоди.
⠀
❗️Психологи в gen.ukrainian працюють не лише з дітьми, а й з їх опікунами, тому ми впевнені, що випускники табору, повернувшись додому, відчуватимуть там розуміння та підтримку.
⠀
Не варто думати, що біль мине сам, що час лікує. Звертайтеся до спеціалістів вчасно.

​​🚦Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми

Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?

Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?

Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:

🟢зелену
🟡жовту
🔴червону

Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.

🟢Зелений сектор – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.

Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.

🟡Жовтий сектор – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.

Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.

🔴Червоний сектор – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.

Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.

❓На що звернути увагу. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.

Автор: гештальт - терапевтка Галина Зарипова