Том Кінґ Хорхе Форнес Дейв Стюарт
🌟 Роршах

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

А непогано, скажу я вам, непогано. Доволі гідна данина «Вартовим».

🌟 Структурно «Рорхаш» власне наслідує «Вартових» і намагається триматись його конструкції, хоч і трохи спрощено. Фокус уваги зміщено від героїв у масках ближче до людини та її діяльності. Хоча маски і події «Вартових» звісно мають безпосередній акумулятивний вплив на потік сюжету.

🌟 Про сам сюжет ні слова, бо він буквально вже з анотації дуже сильно спойлерить «Вартових». І це швидше до мінусів. Що б не задумали собі автори, а ще далеко не всі познайомились з цим культовим шедевром, тож варто було б якось ніжніше обігрувати продовження.

🌟 І ні, на мою думку читати як самостійний твір поза «Вартовими» взагалі немає ніякого толку. Втрачається просто таки величезний пласт відсилок, великодок, звʼязків та сенсів.

🌟 У «Роршаху» автори там само видивляються індивідуальне і загальне в американському суспільстві. Хоч буденність тут і альтернативна, а злободенні страхи і переживання видно навіть неозброєним оком.

🌟 Якщо Мура у «Вартових» більше турбувала полярність світу після світової війни, ядерна зброя та відверте безумство наддержав, то Том Кінґ додає сюди божевілля окремих мас, конспірологію, майже сектантський фанатизм, політичні ігри та витончені теорії змов.

🌟 І я би сказав, що Том Кінґ справляється з поставленою перед собою задачею досить так добре. Атмосфера твору гнітюча і фаталістична, заплутаний і малозрозумілий старт впевнено приводить нас до тривожного усвідомлення неминучої катастрофи в фіналі. Але фінал по факту лише додає питань, цікавих і відкритих.

Як ви зрозуміли, не все ідеально, але мені загалом сподобалось. Раджу, але тільки після «Вартових»!

З грецької міфології ми добре знаємо, що буває в людському світі, коли боги втручаються в природний стан речей. У «Порі туманів» або ж четвертій частині Пісочного чоловіка Ґейман замахнувся на те аби показати, що буває у магічному світі, коли природний стан речей порушується через людну.

Чи не тому в цій частині не було грецьких богів? 🤔

🌟 Ніл Ґейман «Пісочний чоловік», том 4
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Прокайфував, як і три частини до цього. Знову щось заплутане хитроспетіннями божественних ігор з унікальними правилами та надлюдською колотнечею. Демонічні інтриги та позапросторові зрушення, які ламають баланс сил та запускають в рух збочені механізми есхатології сталого порядку.

І в центрі всього цього традиційно опиняється володар снів, якому доведеться розрулювати те, що сам же і заварив. Хто кого переграє і чи правда переможці збиратимуть лаври? Ох, у Ґеймана не може бути простих відповідей навіть на так примітивні запитання.

Досі дуже раджу цю серію. Вона класна.