Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Свій до свого.
Підготовка роти вогневої підтримки 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

В нас складається унікальна ситуація. 151НЦ, дуже не люблять управлінці. На рівні главкома і командувача СВ, там все нормально. Ми під задачі готуємо людей чи не найкраще. І ні разу не всрали ні одну задачу з підготовки. Ні разу, навіть коли здавалося неможливим з огляду часу, організації та ресурсів. Нам ставлять задачу, ми її виконуємо. Якісно. В термін. З гарантією.
При цьому в нас все чесно. Не буває підготовки на папері, або фікції. За спробу таке зробити, прощаємося з людьми не залежно від рівня. Від сержанта до комбата. Це чесно.
Всі комбриги і комбати після того як їх люди заходили до нас, завжди хочуть ще відправити людей на підготовку до нас. Центр, якому два роки і який майже не має матбази готував десантників, морську піхоту, національну гвардію, лють та стрілецькі батальйони поліції.
А ще в нас нема ні одного відео як б знімалося як постановочне. Все що ви бачили, це нарізка робочих моментів.
Ми знаємо як і вміємо готувати людей. 151НЦ, створений з нуля. Матбаза починалась з лайна і палок.
І ми своїм існуванням і своєю якістю просто доводимо, що це можливо. Ми, живий, працюючий приклад того, що все це можна зробити.

Забув сказати. Ми не тільки на пряму призиваємо з ТЦК.
Ми беремо 55+ років. Обмежено придатних, якщо стан дозволяє працювати.
Відверто кажучи, грошове забезпечення для певної категорії людей доволі привабливе.
Служба в безпечному (умовно під час війни) місті. Нормальній колектив. Відпустки, можливість знімати житло.
З вимог - сумлінне відношення і тверезість. Вакансій багато. Розширюємось.
Бо реально кращі з новостворених не на "базі" чогось. Зараз кожен паше за двох. Чим більше прийде, тим менше навантаження на інших. Раніше не було можливості брати людей на пряму. Зараз можемо.
На ВЛК направлення даємо.
вакантні посади
Електрик (слюсар) - 6
Комірник (робітник підсобний) - 6
Обслуговування польової лазні - 7

Спеціалісти зв’язку - 8
Фельдшер - 5
Кухар - 15
Водій - 65
Переводи з інших частин - в основному для вищезгаданих категорій.

З ТЦК - до 151 Навчального центру. Який реклами не потребує. На ВЛК направлення можемо дати самі.
Signal, WhatsApp
+380 50 650 72 37
+380 96 805 82 72
151nc.va@gmail.com

Частина 1. Ще одне нововведення, яке внесли в БЗВП5 і продавлюють з самого верху. Спрощення підготовки за дисциплінами орієнтування та топографія.
Практичним занять по визначенню та руху до об'єкта за допомогою магнітного азимута відводиться аж 2 години за 45 діб.
А більша увага приділяється на роботу з програмами «Кропива», «MilChat». Тобто боєць повністю буде залежати від гаджетів.

В 151НЦ дуже ефективна підготовка. Це не тому що ми такі офігенні і що нам все дається легко. Це результат постійної роботи та аналізу. Важкої роботи. В тому числі в окопах на ЛБЗ. Без зупинки. Всі програми ми коригували після аналізу дій на лбз. причому виключно в прикладному значенні. Всі помилки звичайної піхоти ми аналізуємо. Бо кожна помилка ціною в життя людини. А часто не одної.
Після оборони в 22, ми зробили упор на картки вогню. Після Соледара ми почали збільшувати дистанції стрільби, до вказаних в настановах.
Після Бахмута ми теж вносили корективи. В тактику та стрільбу. Це нескінченний важкий процес. І все чого ми просили від керівництва ЗСУ - не заважати нам і обмежити вплив старої задубівшої системи "згідно-відповідно". Ми працюємо в більшій половині випадків в ручному режимі. Тому в нас гнучкість та ефективність. Виявлені недоліки ми усуваємо миттєво (за армійськими мірками). Тому ми кращі в підготовці простої піхоти.

В 23 році, після невдалого дебюту на півдні, до нас завели на відновлення/допідготовку піхоту бригади, яка до цього повинна була "підпирати" штурмовиків в контрнаступі. Задача була проста - навчити людей воювати і повірити в себе. Бо відсоток відказників там зашкалював.
Ми зробили все що було в поставленій задачі. Нам доручили піхотну складову, а всіма іншими займався комбриг з бойовиками. Ми, крім піхоти заточеної на оборону, підготували дві штурмові роти. Гарно підготували. Це був перший раз, коли ми готували людей з мехбригади для нічних штурмів. ПНБ, нічні стрільби, марксмени.
Бригада вийшла на виконання і перший час, штурмовики працювали як боженьки. Виносили посадки в ночі з мінімальними втратами, а часто і без них.
Але одну заплановану задачу вони не виконали. Висунулись на штурм і змогли знайти "точку входу". Ворог задавив все ребом і взагалі ніхєра з гаджетів не було ефективно. Майже чотири години, група навмання блукала по посадкам і не вийшла туди куди повинна була. Потім відійшли, виснажені та деморалізовані. "Все що може піти не так, піде не так".

Після цього ми збільшили підготовку по топографії з "класичними" дідовськими методами. Компаси, орієнтування по азимуту і постійні практичні напрацювання під час тактичних занять. Тобто людині мало показати. треба практика. Як в такмеді, треба постійно вкидувати навчальні сценарії, так і топографії, треба давати людям навички. Тоді незалежно від умов та гаджетів, вони зможуть за компасом та паперовим картам/схемами переміщуватися.

Але зараз це все спрощується і мінімізується, під приводом - воно їм не треба, не зможуть навчитись і цього ніхто якісно не дає в більшості НЦ.
Якісна логіка - давайте відмінимо всі успішні кейси, щоб ледацюги могли і далі нічого не робити. За сучасної програми, кожен НЦ, може вносити зміни до частини програми на свій розсуд з урахуванням обставин і потреб. Тобто якщо умовна програма це 100% ефективності, то ми намагаємось вичавити 120%. Але дуже часто все проходить навпаки в сторону зменшення. І дєятєлі в "учєбках" оптимізують цей відсоток в меншу сторону. до 80%.
Тепер цей поріг ще більше знижують і тим хто ніхєра не робив надають підстави ніхєра не робити ще потужніше.

Частина 2. Ті хто проходив підготовку в 151, знають, що ми постійно робимо опитування і фіксуємо зрізи знань. Мінімум два опитування коли заходять підрозділи з ЛБЗ. На заході і на виході. Там обов'язково з'ясовуємо що сподобалось, що не сподобалось. Які дисципліни треба підсилити. Які дисципліни кращі. А яких не вистачає. чого треба більше.
В усіх опитуваннях в лідерах топографія, інженерка, кулемети. Це те що люди бойовим досвідом хочуть ще не дивлячись що в нас високий рівень.
Були підрозділи командири яких от прямо просили дати топографію та орієнтування. Бо штурмувати навчили, а на місцевості орієнтуватися ні.
А тепер буде от так от. Бо формується нова управлінська ланка в підготовці відірвана від реалій, яка тупо нав'язує своє бачення, а всіх хто не погоджується, ламає об коліно.

Давайте знову поговоримо про такмед.
В БЗВП5, аж 30 годин по тактичній медицині. Це ж круто? Ура, ура? Але є нюанс . Це три дня занять по 10 годин. І все.
Типовий алгоритм - на другому тижні, три дні по 10 годин.
Ті хто в цій темі працюють на результат (фахові практики), знають що це не робоча схема.
Бо 10 годин для початкових занять забагато. Людина не засвоїть і половини. Більш того, при поганій (не фаховій та не цікавій) організації, а тим більше начитці, через 3-4 години у початківця, знижується засвоєння майже до нуля.

Тобто почасово типу перемога. По суті профанація і фікція.

Бо якщо людина не буде протягом навчання практично в різних умовах засвоювати та закріпляти матеріал, вона через місяць все забуде.

Поважні пани з підготовки кажуть, ну типу можете робити по іншому, якщо не хочете так.
Але навіщо робити через сраку базовий документ?
Більшість халтурників, буде робити так, як простіше- як написано.

То навіщо оновлювати програму?
Заради того шоб навчити і підвищити виживаємість на полі бою?
Чи заради того, щоб просто дати можливість готувати ще гірше?
Чи просто щоб відрапортувати, що під керівництвом «імярек» ввели нову програму?
А що там буде в полі і в окопі всім похуй, які і було раніше?
Є кілька робочих програм її алгоритмів (вже апробовані та підтверджені в НЦ), які фахово дають такмед бійцю.
Але замість того щоб опрацювати та масштабувати кращі алгоритми (від простого до складного через засвоєння та практичні навички) знову роблять оптимізацію яка знизить рівень підготовки і погіршить рівень надання домедичної допомоги. З усіма наслідками.

Війна, це взагалі дуже критичний стан для будь якої армії. Будь якої. Самої підготовленої. Не вистачає всього. І дуже часто, більше за все не вистачає часу. На реакцію, на планування, на підготовку.
Хто швидше реагує, той перемагає.
На жаль ми досі, єдиний навчальний центр який в ручному режимі може вирішувати підготовку під складні задачі миттєво. На вчора. Без бюрократії. Так, в ручному режимі. Так, не по воєнному. Під ранок у главкома може з'явитися рішення для виконання якого треба підготовка людей.
І через добу ми можемо приймати людей. І зробимо так, як ніхто не зробить. Я не знаю, це стандарти НАТО, чи вже щось круче, але ми в цьому кращі.
Свій до свого. Гранатометники і кулеметники РВП 95 десантно штурмової бригади.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Є два умовні види навчання особового складу. Є ще третій, там взагалі ніхєра не вчать, але зараз ми про інше.

Перший вид, це саме навчання. Це коли задача інструктора та викладача - дати бійцю знання та навички, які він засвоїть, закріпить і гарантовано зможе застосувати навіть в стані стресу на ЛБЗ. Це потребує важкої роботи, постійного контролю того що засвоїв боєць і відповідальності. Це постійна і методична перевірка знань та навичок бійця навіть в умовах навчання. І обовʼязково на виході з навчання.
І аналіз всього. Що гарно, що не дуже, що можна зробити краще, а де перегруз в людей. І постійне вдосконалення процесу.

І є другий вид. Умовний коучінг, або мессіянство. Це коли людина, навіть фахова, просто демонструє щось, та розповідає як правильно це все робити. Яка показала, розповіла, і пішла собі. Без контроля того що людина винесла після сеансу.

Для інструктора, знання та навички якими він оперує, це робота. Може бути важкою. Але це робота.
Для рекрута знання та інформація, це його життя.

Можна красиво написати нову програму. Можна розкидати години, та теми. Але на виході нічого не отримати. Бо це програма для коучінгу.
Коучінг, це процес.
Навчання (принаймні в 151НЦ) це результат.

Процес красивий, ефективний і видовищний. Насичений ефектними та показовими «фокусами». Складний і типу «продвинутий». Це вражає начальників які не перевіряють рівень знань після закінчення і дупля не ріжуть в суті.

Робота на результат, це занудство, задротство, зайобування підлеглих і постійний контроль. Це прості речі, які поступово, по мірі засвоювання стають складнішими. Це постійно якісь нестандартні рішення щоб в межах програми дати більше. І гіпервідповідальність. Контроль процесу, інструкторів і рекрутів. Аналіз кожної групи. Як тільки десь щось просідає, алярм і виправляти.

Зараз нас намагаються змусити змінити наш стиль підготовки на коучінг. Спростити та перевантажити не дуже потрібними речами за рахунок критично важливих. Поборемось.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО

100 днів минуло.
В кінці листопада в ЗСУ було призначено дві людини на посади. Драпатого на командувача сухопутних військ і Апостола на заступника головнокомандувача який відповідає за підготовку ЗСУ.
Тобто 4,5 місяці на посаді.
З Драпатим начебто картина ясна. З КСВ відряджений керувати ОСУВ Хортиця. Де має певні успіхі.
А що там по Апостолу?
От щось конкретно змінилося в підготовці? Щось зроблене?
Не на словах, не на нарадах, не фонтанування ідеями, не обіцянки догнати і перегнати, а саме результ є якийсь? В навчальних центрах та підрозділах? Щось нове, ефективне, прогресивне?
Бо повноважень там за очі.
З того що я знаю, то якось не дуже. Сира квадратна програма, яку, об коліно зламавши всіх, примусили зробити «одобрямс»?
Я поки мовчу, хоча вже багатенько є чого сказати.
Але може я помиляюсь?
4,5 місяці це три повні випуски БЗВП з навчальних центрів. Це вагон часу. Але може я просто чогось не знаю?
Які зараз зміни на краще за 4,5 місяці?
Зразу давайте так - я не збираюсь обговорювати дії комбрига 95 бригади. Хто і як воював це одне. Це минуле в даному випадку. А підготовка, це трошки друге. Мене цікавить результативність та ефективність як заступника ГК, який відповідає за покращення підготовки. Є покращення?
Бо щось по факту все веселіше та веселіше з кожним місяцем стає.

Так працюють інструктори 151НЦ які постійно вдосконалюють свої навички. Для того щоб якісніше навчати піхоту тому що треба на лінії фронту. Навчати тому що допоможе піхотинцю в окопі вбити ворога і перемогти.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

КУРС СТРІЛЬБ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ І БОЙОВИХ МАШИН КРП 03.032.056. Де чітко прописано, що кількість навчальних місць визначає командир на місці. КОМАНДИР ПІДРОЗДІЛУ.

Про додаткові навчальні місця в НЦ, військових вишах, багато хто чув. Для тих хто не чув, я коротко поясню.
Крім основного заняття, проводяться супутні вправи особовим складом який не залучений до основних вправ.
Тобто наприклад, у нас коли займається 20 вс з яких 10 стрілять, то ще десять поруч вчяться набивати магазини, або на обладнаному місці кидають муляжі ( охолощені пусті гранати єфки) гранат. В нас наприклад чіткі ділянки, де кіперною лєнтою позначено 15, 20, 25 метрів.
Для чого це робиться? Бо всі дорослі чуловіки після дитинства і сніжків рідко що кидали.
Вони навіть не знають на скільки можуть кинуть гранату. Тобто, тут і фізичні вправи, і розвиток прицільного метання і розуміння хто як може кинути. Були випадки, коли траплялися самородки - стріляли погано, зате гранатами кидались дуже круто. Це використовують.
Або наприклад стрільба з незручних положень. Ті хто не стріляють, можуть тренуватися по зміні магазинів в незручних положеннях.
Тобто в принципі, тема при гарній організації, корисна. Але... де ж узяти ту організацію.
Ці додаткові навчальні місця дуже люблять показушники з військових вишів і рркашних учєбок. Бо воно дуже круто виглядає. Купа народу щось типу корисне робить поряд з основним місцем занять.
Приїздить перевірка або начальник, а там "всі бєгають, суєтятся".
Ну, від цієї практики, коли створюються саме обладнанні додаткові навчальні точки, в навчальних центрах, де все по чесному, почали відходити доволі давно. Бо це малоефективно. Хоча цю херню і обожнюють совкодрочери. хоча знають що в 99 випадках там просто курять і травлять анекдоти поки нема начальства.
Але в умовах війни і загрози ракетних ударів з касетною БЧ, все таки в пріоритеті не створювати скупчення, а навпаки розосередження особового складу.
І ще фішка в тому, що опис алгоритму з навчальними місцями вже є. КУРС СТРІЛЬБ ЗІ СТРІЛЕЦЬКОЇ ЗБРОЇ І БОЙОВИХ МАШИН КРП 03.032.056. Де чітко прописано, що кількість навчальних місць визначає командир на місці. КОМАНДИР ПІДРОЗДІЛУ. З урахуванням всього.
Але зараз у нас почалось нав'язування в приказному порядку використання цих навчальних точок. Правда тепер їх один начальник назвав сіткою і в обов'язковому порядку вимагає виконання. Сітка з постійним розкладом.
Тобто коли є рота на полігоні, наприклад один взвод займається стрільбою, а два взвода поряд з рубежом на обладнаних навчальних точках займаються по "сетці імени…". Це насправді одна з "новаторських ідей" яка зараз впроваджується і обов'язкова до виконання. Крім основного заняття повинно бути створено 6-8 обладнаних навчальних точок, де повинні проводитися супутні вправи за розкладом вказаним в сітці. По розкладу.
Те що це додаткові 6-8 інструкторів, це одне питання. Але саме головне - за кожним навчальним центром спостерігає ворог. Шукає, аналізує і намагається нищити на моменті підготовки. Щоб зірвати підготовку резервів і деморалізувати.
І тут такий подарунок долі. Тобто, один Іскандер з касетною бойовою частиною і роти нема. Хтось злив, провели дорозвідку, вирахували розклад і все.
Тому, якщо найближчим часом будуть втрати під час навчання на полігонах, то не треба істерики про шикування. І не треба звинувачувати начальників центрів. Доцільніше буде запитати, хто наказав проводити заняття так, щоб утворилось скупчення.

Частина 1. В 151 навчальному центрі, високий рівень підготовки. Якісна підготовка, наскільки можливо. Так, бувають певні питання по організаційним та побутовим умовам. Бо в нас практично нема матбази. Бо створювали центр з "гівна і палок" і перший полігон, то був закинутий кар'єр. Про який бувший начальник всп Гуцол розповідав, що "Донік його віджав, щоб красти пісок". А ще через те, що ми дуже близько до ворога практично в польових умовах і в умовах розосередженості. Але підготовка в нас дуже якісна. Чому?
В основному тому що в 151НЦ дуже фахові інструктори. От прямо дуже. Всі практики. Всі з бойових підрозділів. І всі дуже гарно навчанні як інструктори.
Чому так? Тому що ми самі з самого початку відбираємо і готуємо інструкторів. Більш того, коли за дорученням главкома створювався центр, перед тим як підписувати штатку, ми вже підготували групу потенційних інструкторів в кінці 22 року, з яких все почалось.
Всіх інструкторів ми готуємо самі. В нас є три програми, які дозволяють за три етапи (з постійним відсіюванням) підготувати якісно інструктора.
Це програма "відновлення боєздатності піхотних підрозділів у умовах воєнного стану", програма "тренінг молодших командирів в умовах воєнного стану" і "тренінг інструкторів базового рівня в умовах воєнного стану". Всі програми затверджені.
Три програми по 16 навчальних днів. Індивідуальна підготовка, підготовка молодшого командира і підготовка інструктора базового рівня. потім стажування.
Все послідовно. З постійним оцінюванням і відбором. Так, вимоги високі. Так, важко. Але на виході на виході маємо якісну підготовку в масштабах центра, якого два роки тому не було взагалі.
Більш того. Всі офіцери які заходять на посади викладачів, проходять обов'язково два останні програми. Молодших командирів і інструкторів. Бо то чому їх колись вчили вже застаріле гівно мамонта. Всі заступники начальника центра, комбати і начальники шкіл проходять цю програму.
За два роки, програма і методика підтвердила свою актуальність і ефективність.
В Десну, ми відправляємо людей тільки заради отримання сертифікатів. Так всі роблять хто працює на результат. Готують самі, в десну відправляють за сертифікатами. Бо Десна і досі не спроможна навчати інструкторів. Від слова зовсім. Згаяний час.
Бо у десни монополія на сертифікацію. Бо це така охуєнна кормушка для всієї вертикали підготовки, яку прикриває гудіп. На словах полковники кажуть як вони за зміни та за реформи, а на ділі, всіма силами відстоюють десну. І продовжують ввалювати мільярди коштів туди де воно не дає ніякого результата. А потім, вони ж апелюють - "ну не можна там нічого міняти, бо там матбаза". Те що там роками профанація та обілєчування без навчання нікого не хвилює? Те що в нас втрати через низку навченість, саме через то, що в десні фальсифікують навчання та як пиріжки клєпають сертифікати. теж нікого не хвилює?
Чому так? Бо там система, яку покривають і прикривають полковники з гудіпу, які роками сидять на посадах пересувають свої столи і міняють таблички. Бо там мафіозна вертикаль з обілєчування, яку створив Косинський (головний сержант ЗСУ - 13 рік на посаді), де мета - видача сертифікатів та кузня кадрів для потрібних людей. Теорія без практики. Інструктори які самі ніхєра не вміють. Які просто кладуть болт на ефективність.
Люди які хотіли якісно працювати і попадали в 197НЦ, звідти випилювались. Їх тупо зжирали. вони не витримували і з конфліктами звідти переводились.
Чому 197 навчальний центр підготовки сержантського складу такий неубієнний? Здавалося б - розігнати нахєр після постійних пройобів, створити нову структуру. З новими людьми і з новими програмами і з новим управлінням. Ні. До 22 там було болото. В 22, коли мі влізли в цю тему, там був мрак. Так і лишилося.
Це тому що в нас в підготовці, досі домінують люди які по суті з періоду до 14 року сидять в тих же кабінетах, або міняють їх на тому ж поверху в ГШ. Вони заходили лейтенантами, а зараз вже полковники. Не покидаючи стін. А нє, вибачте, покидали заради отримання убд десь в штабах оту ще в АТО. Або кєрували підготовкою підрозділів в ОТУ.

Частина 2. От і зараз не дивлячись на провальну роботу, все залишається так як є. Але ці "фахівці" за десятки років служби в одних стінах, гарно навчилися робити доповіді (настільки заплутані, що ніхто крім них не зрозуміє). Гарно навчилися пристосовуватися під любе начальство. Фахово вміють обкладатися папірцями і прикривати зад собі і начальству на всі випадки життя. І ніхера не робити для результату.
Нас переконують, що зараз ще напишуть і змінять програму і от тоді точно все буде добре. Хєр там. Не буде. Десна та ж. Люди ті ж. Організація та управління те ж. Одні і ті самі люди створили систему і в ний живуть. І всіх нових, ця порочна система або розлагає, або виживає.
Хто ніхєра не робив за старими програмами, нїхєра не буде робити і за новими.
Ми живий приклад, як можна робити. Ми на ділі показали що це реально. Це не слова. За два роки з нуля, своїми силами без сторонньої допомоги ми зробили НЦ, який за якістю навчання в топ3 старих центрів (в яких матбаза, картбланш, постачання Бк необмежене).
Але зараз намагаються задавити щоб ми на загальному фоні виглядали "як всі".
Звісно, простіше все гарне зламати, тоді всюди буде хєрово. І ніхто не буде дратувати вилазячи з ранжиру.

Коли я чую, що "Донік істерить, бо йому наламали тему", мені смішно. Правда. У мене хуйовий характер і нема чинопочитання від слова зовсім. Я не вмію поважати людину за минулі заслуги в іншій сфері, або за посаду. Тут і зараз. І тільки те що стосується справи. Нема ідеалів. Ісус був, кажуть ідеальною людиною, але знайшлись люди іншої думки. З усіма витікаючими.

Зараз я не проводжу зборів коштів. Не маю відношення до розпорядження ресурсами в НЦ.

Я просто хочу, щоб в підготовку кожного бійця вкладали максимум. Щоб був індивідуальний підхід. Щоб людину НАВЧАЛИ. Оце моя "тема".

Я хочу щоб починаючи з навчальних центрів боролися за життя кожного бійця. Бо підготовка - рівняється життя. Виконана задача і стійкість.

Коли мені поручив ГК зайнятися центром, я переконав його сформувати центр в ТРО. Бо органу управління Сухопутних Військ в Харкові не було, всі бригади воювали і була тільки 127 бр ТРО. Але центр планувався для не стандартних задач. 151НЦ, це мобільний і автономний центр, який зможе йти за лінією фронта. Переміщатися будь куди під задачі.

Будь яка рівна ділянка місцевості, для нас достатня, щоб почати готувати людей. Мінімум матбази. Максимум ефективності та практики. Тільки практична складова яка дозволяє вижити в бою вбивши ворога. На час військового стану. В нас нема кар'єри в центрі та кар'єристів. Бо більшість людей звільниться. Ми підемо займатися своєю справою з тою ефективністю з якою робим все. Ну, може ЧВКашний центр зробимо. Саме така була філософія центру.

Ефективність, гнучкість в підходах, результат, якість.

Але перш за все - зі 100% викладкою підготовка людей. Все можливе заради результату.

І з перших днів створення, ми почали працювати на задачі главкома. Частина центра в інтересах ТРО, частина по задачам ГК. В розпалі боїв за Бахмут була поставлена задача - відновити боєздатність стрілецьких підрозділів 67 омбр в інтересах осув Хортиця. Тобто до нас заходили пошматовані залишки рот, отримували поповнення і наша задача була провести підготовку в межах підрозділу в короткі терміни.

Але 67 бр, це сухопутні війська. І тому почався саботаж з боку ТРО. Нам просто не дали транспорт, паливо та БК. Хоча було відповідне розпорядження. Такі собі ігри влаштувало командування сил ТРО. Просто саботували задачу главкома. Затягували. Вели нескінчені бюрократичні перепони. Танцюра досвідчений в таких мутках. А терміни були стислі.

Бо для "поважних керманичей" піхотинці якогось там батальону, то статистична похибка, а для нас - кожен важливий. І кожен має право на навчання. На якісну підготовку. І на підвищення шансів вижити і повернутися до родини з перемогою.

Тому ми вимушені були винаймати автобуси, шукати паливо і заправляти транспорт. Шукати спонсорів під ці витрати. Більше мільйона гривень прийшлося заплатити кешем щоб підготувати людей.

Так, потім, після конфліктів з Танцюрою і його замами які вимагали щоб в батальйоні з штатною спроможністю 300 вс, прийняли на "поставити бзвп" більше півтори тисячі бійців ТРО, ми пішли в сухопутні війська. А Тєрєхов дав Танцюрі почесного Харків'янина за те що той пдфо від бригад ТРО залишав в Харкові. От такі от "теми".

Це один випадок. Таких випадків за два роки існування центру, десятки. Особливо в перший рік.

Тому так, Донік істерить тоді коли наламують тему з підготовки людей. Бо ми ділом довели що вміємо це робити. Коли ми впираємось в бюрократію, перешкоди або відвертий саботаж, ми діємо не стандартно і не за шаблонами. І ні разу за два роки ми не всрали і не проїбали ні однієї задачі главкома. Будь якого ступеню складності. Як би важко нам це не давалося.

Не заважайте робити якісно роботу - не буде істерик.

Свій до свого.
5-та окрема важка механізована бригада.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

У нас насправді важка робота. Невдячна і виснажлива. 151НЦ, єдиний центр такого формату. Якщо у підрозділу важлива задача (а зараз на фронті нема не важливих) і є хоч трохи часу на допідготовку, піхоту цього підрозділу заводять до нас. Бо ми недалечко від лінії фронту. Це завжди стрес і завжди нестача часу. Ми розуміємо, що часу не вистачає. Ми розуміємо, що ми не можемо дати людям в повному обсягу те, що потрібно.
Але ми так же розуміємо, що якщо вони цей тиждень, або 10 днів, будуть типу "займатися" в бригаді, то вони нічого нового не навчаться. Зовсім.
Бо завжди знайдеться якась робота, якісь задачі. Ну і саме розміщення, в більшості випадків в не дуже гарних умовах.

Коли хтось чує, що до нас заходить підрозділ "на відновлення", то вважають що це відновлення в сенсі відпочинку. Хєр там. Це відновлення боєздатності. Це коли за два тижні (в кращому випадку) треба повернути піхотний підрозділ до стану, коли він буде знову боєдатним.
Бійці не відпочивають фізично. Нема часу. Програма насичена та інтенсивна. Так, умови максимально комфортні. Але відпочинку нема.
Ми знаємо для чого ми їх готуємо. Ми розуміємо як багато хочеться їм дати і як мало для цього часу.
Хуйова робота, відверто кажучи. Але ми знаємо, що якщо вони заходять до нас, то шанс на перемогу і виживання в бою збільшується в рази.
Тому ми робимо те що встигаємо за відведений термін. Вигоряємо та божеволіємо від розуміння, як мало ми можемо.
Але ми будемо знову і знову використовувати кожен день з 150% ефективністю. Бо це життя людей на полі бою.

Свій до свого.
5-та окрема важка механізована бригада.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Не треба перекладавати провину з політиків на військових, там де винні політики. Заїбали вже. Ще й налаштовувати цивільних проти військових.
Коли "околовоєнниє" політичні ставленики президента, планують і організовують заходи, ніхто з військових не може відмовитись.
Так у нас заведено. Бо провладним політикам окрім як піаритись на "блізості к армії" відверто кажучи хвалитися більше нема чим.
Якщо військові спробують відмовитись, зразу будуть дзвінки з ОП і може дойти до звільнень.
Це не Сирський планував і влаштовував заход. І не командувач сил ТРО. Це політична "акція". Заради фоточок і показать як певні особи "в темі".
Всі військові ненавидять коли політики щось починають планувати, або приїздити. "Підстрибують" усі. Бо військові до трясучки бояться цих всіх урочистостей. Але ніхєра не можуть зробити.
Просто не треба перекладати відповідальність. Це не далеко не перший випадок. І не останній.

Частина 1.
З початку великої війни, я дуже обережно намагаюсь влазити в інформаційний простір з критикою військових керівників. Тільки там де я маю компенецію, там де інші через чинопочитання та кра'єризм мовчать. І тільки після того як вичерпані всі "дипоматичні" спроби. Зараз на жаль саме така ситуація, через небажання однієї посадової особи чути будь кого, крім себе. А справа надважлива. Бо це стосується і змін до БЗВП5 (дуже сирої) і до змін в підготовці сержантів і інструкторів.
Наслідки чого ми будемо розуміти через певний час. І вже буде міняти запізно. Бо ці наслідки будуть проявляти в втратах на полі бою.
Добре, давайте по порядку.

Два з половиною місяці назад, почався типу "новий" курс інструкторів базового рівня на базі 197НЦ підготовки сержантського складу в Десні.
Нам запропонували прийняти участь в данному заході в якості "фокус групи". Тобто, наші досвідчені інструктори проходять курс на загальних підставах, а потім з урахуванням свого досвіду, вказують сильні і слабкі місця в програмі та в самому курсі. Після цього інструктори мали написати звіт, який би ми опрацювали і надали пропозиції від 151НЦ.
Апостола в це не посвятили, бо тоді йому було не до того.

Ми відправили двох досвідчених інструкторів, один з яких вже 4 рази проходив навчання в Десні.
Наші інструктори написали звіт після двох місяців "навчання" в Десні.

"Негативні аспекти проведення курсу саме на базі 197 НЦПСС:
• Недостатній професіоналізм інструкторського складу.
Близько половини залучених інструкторів не демонструють належного рівня знань предмету, відсутній інтерес до якісного
проведення занять, начальний процес носить формальний характер.
Низький рівень відбору кандидатів у інструктори.
Приблизно 30 - 40% слухачів не відповідають критеріям та вимогам до інструкторського складу, однак отримують сертифікати виключно з огляду на формальне завершення курсу. Присутній тиск з боку командування з метою «видати сертифікат за будь-яку ціну».
Суб'єктивність оцінювання. Занадто велика увага приділяється наявності формальних ключових фраз у презентації, замість фахового аналізу змісту теми, логіки викладання та методичних підходів.
• Незадовільний стан матеріально-технічної бази.
• Відсутність належної кількості імітаційних засобів (гранати, піротехніка).
• Відсутність страйкбольної зброї для моделювання бойових ситуацій.
• Тактичні ділянки не підготовлені.
• Відсутні навіть елементарні супутникові знімки місцевості для розбору тактичних задач.
• Неприпустимі умови проживання. Перенаселення бліндажів.
• Випадки вживання алкоголю у вечірній час. Регулярні перевірки не дали жодного результату, порушення не фіксуються належним чином.
• Нестача побутових засобів.
• Критично мала кількість пральних машин. Тимчасове покращення забезпечення під час перевірки (доставили додаткові машини), після чого обладнання було вивезено.
• Нераціональне використання транспорту. Залучення тепловоза і трьох вагонів заради перевезення одного зводу (можливо, з метою фінансових махінацій), що легко можна було б замінити одним автобусом.

Позитивні аспекти проведення курсу на базі 197 НЦПСС - відсутні.

Недоліки самої програми підготовки:
• Надмірна тривалість навчального дня.
Заняття тривають 10-11 годин щодня, що негативно впливає на сприйняття матеріалу.
• Необґрунтоване ущільнення стрільб.
• Всі стрільби скомпоновані у 3 дні по 207 набоїв на особу, що є неефективним для засвоєння навичок.
Відсутність ключових дисциплін.
• Не передбачено занять з тактичної, інженерної підготовки та боїв у місті.
• Неоптимальна тривалість курсу.
Програму можливо скоротити на 1 тиждень, звільнивши час для додаткових занять із вищезазначених дисциплін і більш розподіленого графіку стрільб.
Стажування у школі ім. Є. Коновальця.
• Хоча стажування справило позитивне враження, відсутня підготовка до особливостей методики, яка використовується безпосередньо у цій школі.
Висновок:
Проходження курсу в 197 НЦПСС залишило переважно негативне враження. Організаційні, методичні та побутові недоліки суттєво знижують якість підготовки інструкторів."

Частина 2. Після того як ми отримали попередній звіт, ми його скинули на ГК і запропонували провести комплексний аналіз саме по "випускникам". В 151 НЦ запропонували провести з випускниками тижневий інтенсивний курс, в якому ми по чек-листам та по нормативам БЗВП, чітко виявили зріз та рівень знань які свіжоспечені інструктори винесли. Насправді це єдиний робочий варіант. Інструктор базового рівня має знати і вміти все, що повинен вміти боєць після БЗВП.

За тиждень ми можемо виявити слабкі місця в кожного інструктора і підтягти їх. Без галасу і пилу. Бо люди вже отримали сертифікати і були допущені до роботи з рекрутами. Було підписане розпорядження, де всі випускники мали пройти тиждень занять для контроля їх знань та виправлення прогалин.
Начальник гудіпу генерал Палагнюк підтримав ідею навести там лад. Треба розуміти, що "начальники приходять та уходять, а полковники вєчні".

Що ви думаєте, зробив заступник главкома який відповідає за підготовку? Підтримав ініціативу? Захотів точно знати як там насправді готують людей? Отримати якісну аналітику? Ні. Заступник главкома почав відмазувати деснянців. Тупо зі старту.
Два дні Апостол мені розповідав що там все під контролем, що всі недоліки які ми вказали він знає і що він все виправить. Що нічого страшного, що це було за програмою БЗВП4, а от зараз буде за програмою БЗВП5 і буде огого.
На моє питання - чим принциповим вправи по 4 БЗВП відрізняються від вправ 5 БЗВП (ну вони ж не з бластерів стали стріляти?), відповіді не отримав. Як і не отримав відповідь, чи будуть відкликати і перенавчати інструкторів після "адаптації".
Взагалі адаптація підготовки інструкторів під якусь версію БЗВП, це якось дивно. База вона і є база. Відрізняється тільки методика та стиль викладання базових предметів.

Я просто запропонував - перевірку зріза знань інструкторів, виправлення прогалин і пропозиції для програми інструкторів базового рівня, з урахування досвіду за яким ми готуємо інструкторів з 22 року.
Довго казати, нема чого слухати. Коли свіжезроблені інструктори вже виїхали до 151НЦ на оцінювання, Апостол пішов до главкома і на ничку переконав відмінити цей заход.

Мабуть не хотілося щоб вилізли недоліки і повна неспроможність 197 центру і їх нульова кваліфікація як НЦ. Бо вже інше "нове" керівництво. Але яке замість змін та покращення, намагається замісти сміття під килим.
Після цього 151НЦ і я особисто стали для нього ворогами та подразнювачами.
Він мені зателефонував і сказав щотижневого оцінювання "кірсантів" не буде, але він організує оцінювання рівня інструкторів 197НЦ і туди запросять інструкторів 151НЦ. Напиздюнькав.

9 -10 квітня мало відбутися оцінювання рівня інструкторів 197НЦ в Десні. Є розпорядження з ГШ, де в розпорядженні прямо вказано про залучення інструкторів, в тому числі 151НЦ. Але до нас ця розпоряга зайшла в центр 10 квітня о 17 годині з копійками. Тоді, коли все вже закінчилось. Тобто нас по суті виключили з цього процесу, тому що заважали благостності.

Апостол бачить в 151НЦ якусь незрозумілу загрозу.
І це вже стало для нього "особистим".

Але в усій цій історії, злодєй Донік і 151НЦ, який Апостол погрожував кончити в присутності десятків офіцерів. Бо це єдині люди, які посміли вести обґрунтовану критику та не погоджуватися з генералом.

До речі, про щось може сказати те, що він чинить тиск на командирів РВП з десантних бригад які пройшли в нас допідготовку щоб вони написали рапорти про погану підготовку в 151 НЦ. Але є нюанс. Вони вже вийшли на бойові і вже показали гарний результат.
Крім того, є анонімні опитування кожного бійця і таблиці успішності по гарячим слідам. Ми ж нічого не ховаємо і нічого не боїмося.
Тим більше за підготовку цих людей ми взялися після того, як ніхто не зміг їх підготувати. Просто не знайшлося фахівців по цьому напрямку. На папері є, в реальності нема. Так буває в гудіпі.

Частина 3. Але це просто повернення РККАшної атмосфери, яка просто лізе з усіх щілин.
Генерал, який починає "реформи" та "покращення" підготовки з того, що прикриває недоліки, замовчує та відмазує Деснянську "школу", це не про покращення. Це взагалі хуйова історія. Каже і розповідає красиво, робить все навпаки. Вибачте.

Це тільки один випадок. А їх вже накопилося багатенько