💻 Чи можна вважати ІТ-аутсорс таким самим екстракційним (ресурсним) бізнесом, як залізорудний, і чи виправдані податкові пільги для нього?

✍️ Про це у колонці на Liga.net пише сташий економіст ЦЕС Юрій Гайдай.

«Рудний бізнес користається надрами, що є у власності держави. Ресурс, який вони видобувають та експортують, – руда. Експорт руди приносить валютну виручку (за мінусом тієї, що осідає на холдингах по всяких люксембургах через трансфертне ціноутворення).

ІТ-аутсорс користається людським капіталом – достатньо якісним, як би там не критикували нашу освіту. Ресурсом, який «майнять» та експортують ІТ-компанії є висококваліфіковані людиногодини. Експорт людиногодин теж приносить експортну виручку в країну.

То що ж тут поганого? Нічого. Крім того, що ІТ-індустрія вигрібає продуктивний талант з усієї економіки та експортує його з мінімумом доданої вартості. Додану вартість цей ресурс створює в інших країнах. Як і руда.

І, маючи преференційний режим, ІТ-індустрія не вкладається на рівні з іншими галузями у відновлення цього капіталу, тобто – в освіту. І це друга важлива ознака екстракційного бізнесу, на противагу відтворюваному.

Тому – так, ІТ-індустрія – екстракційний бізнес, лише джерелом ренти є людський капітал, а не природний ресурс.

Звісно, краще мати ресурси для експорту, ніж не мати, але ще краще – вирватися з сировинного прокляття і збільшувати додану вартість всередині країни. Тим паче що ресурси – і руда, і людський капітал – скінченні.

Для цього розвинені країни, на кшталт Австралії, максимально оподатковують прибуток від надр, щоб перерозподілити його для зростання економіки. У випадку руди платою за користування надрами, що належать народу, є рента. Українські добувні компанії завжди лобіювали низьку рентну плату. Тим часом ІТ-аутсорсери пролобіювали для себе особливий пільговий режим Дія.City. Якби такий режим намагався пролобіювати «класичний олігарх», скандал був би до неба. Але ІТ у нас отримує зовсім інше ставлення.

Чому? Бачу кілька причин.

1) ІТ сприймається як прогресивний, інтелектуальний бізнес, безпечний та навіть корисний для держави.

2) ІТ-сектор до вторгнення мав малу вагу в економіці та бюджеті через його менший розмір і вкрай низьке податкове навантаження, що робило його менш «помітним» і давало простір для податкових експериментів та пільг.

3) Ще до вторгнення (і частково після) ряд ІТ-компаній перемістили частину розробників за кордон. Так само вони можуть реагувати у разі, якщо податковий режим в Україні буде менш сприятливим, ніж у сусідніх країнах.

З останньої причини держава справді не може підходити до оподаткування ІТ, як до класичних екстракційних (видобувних) ресурсних індустрій. Однак на сьогодні режим, передбачений Дія.City та можливістю використання спрощеної системи, є значно преференційнішим за той, що пропонують країни, які конкурують за наш людський капітал».

❤️ «Що з економікою?» 一 канал Центру економічної стратегії | підписатися

🟢 Ми в Instagram