Правоохоронці затримали військовослужбовця, який публічно заявляв про самовільне залишення служби

За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора затримано військовослужбовця 56-ї окремої мотопіхотної бригади, який самовільно залишив місце служби.

Про свій вчинок військовий оголосив публічно.

В рамках розслідування кримінального провадження, розпочатого за цим фактом, правоохоронці встановили його місцезнаходження та провели там обшук.

Наразі військового затримано в порядку ст. 208 КПКУ та вирішується питання щодо повідомлення про підозру.

Його дії кваліфіковано як дезертирство (ч. 4 ст. 408 КК України).

Слідчі дії тривають.

Досудове розслідування та оперативний супровід – ДБР.

Telegram-канал «Время госзакупок»:

В Татарстане местные депутаты приняли бюджет республики на 2025 год с дефицитом в 13,5 млрд рублей. Любопытно, что в отличие от черновика прогнозные доходы увеличены на 25 млрд рублей за счет «стратегической концентрации ресурсов». Что это значит, на заседании не пояснили. Но должно принести деньги.

@ejdailyru

#болото_ідеологічне

Насправді, ми забагато уваги приділяємо ідеям і ідеологіям.

В Госдуме заявили о критической нехватке кладбищ в России

Всегда пристегивайте вашу «Малютку» ремнем безопасности.

Війна безжальна й, відправляючи з пораненням на лікарняну койку, вимушує мене припиняти ескапувати від ведення цього каналу.

Тому давайте спробуємо розставити всі крапки над "і" та окреслити тенденції та виклики, з котрими зіштовхнулась Українська Держава та її кровний ворог:

1) Криза комплектації

Українська армія протягом війни систематично недоотримувала поповнення, причиною того було непідходяще під умови Вітчизняної Війни законодавство. Уряд прокрастинував та відкладав рішучі дії по залученню широких народних мас, постійно намагаючись йти по шляху найменшого спротиву, що призвело до того, що знекровлені підрозділи були вимушені використовувати як стрільців спеціалістів, наприклад, з артилерії та фахових сержантів, що призвело до ще більшого удару по їх боєздатності. Втім, поточні зміни законодавства нарешті призвели до масовості комплектакційних заходів, котрі ви можете спостерігати в ЗМІ. Паралельно, міністерство оборони вдосконалює шляхи потрапляння в армію для добровольців, котрі зможуть точково закривати діри в більш вузьких кадрах.

В той же час, не дивлячись на кратну перевагу в мобілізаційному ресурсі, ворог також зіштовхується з серйозними проблемами в комплектації, що забезпечило нам два наступальних успіху — Харківська та Курська операції, й ймовірно забезпечить ще не одну перемогу. Причина цьому — ще більший за український місменеджмент російського уряду, котрий доводить себе до кризи самостійно, вимагаючи на політичному рівні постійних виснажливих наступальних дій котрі дають посередні успіхи, а замість інтенсивних мобілізаційних дій намагається виправити ситуацію... добровольцями. Війна подібних масштабів не може бути добровільною — це "матір усіх конфліктів", проте замість того щоб задавити нас на полі бою кількісно й повноцінно використати популяційну перевагу, наш ворог самостійно садить себе в шпагат де йому не вистачає добровольців й він вимушений сплачувати аномальні виплати за перше підписання контракту в доволі складних економічних умовах.

Таким чином, насправді обидві сторони конфлікту досі не на піку своїх можливостей. Те, хто буде до нього підійматися швидше, а хто буде тупити, визначить стратегічну перевагу в майбутніх операцій. Втім, не варто ігнорувати й додаткові ризики, що відкриваються в процесі — такі як посилення деморалізації серед народних мас та еліт, а у випадку РФ ще й посилення еміграції та/або економічних проблем (в залежності від того чи закриють кордони).

[1/4]

2) Криза моралі та дисципліни у війську

Українські військові, не дивлячись на гірше ставлення до них з боку противника, від початку конфлікту були більш схильні до здачі в полон та втечі з позицій. На відміну від проблем комплектації, де більше відстежується прокрастинація та перекидання відповідальності, ця проблема майже повністю просто ігнорується владою. Уряд не створює ні позитивної ("пряник"), ні негативної ("кнут") мотивації — не вирішується ні проблема переводів, ні відпусток, ні нагороджень, ні звільнень у зв'язку з пораненнями, ні водночас дезертирства, боягузтва та панікерства. Це все ігнорується, а де не ігнорується, там панують рішення на межі зі шкідливими — нам треба зменшити потік дезертирів? давайте оголосимо їм амністію. Нам треба гарантувати людям можливість бачити близьких? Давайте просто їх демобілізуємо через три роки замість відпусток.

В той же час, російська військова машина краще вирішує ці питання, хоч й більше по питанням "кнута" — звичайною практикою в ЗС РФ є "обнуления", штрафні підрозділи з деструктивного елемента використовуються як на рівні підрозділів, так й більш централізовано. Тільки це вже дає можливість росіянам тримати армію в купі при набагато гірших умовах служби за ЗСУшні та мати меншу проблему з дисципліною при ледь не повальній суїцидальності виконуваних задач. Є ознаки того, що деякі питання "пряника" також вирішуються трохи краще — такі як більша легкість в питаннях нагород для особового складу.

Таким чином, російська армія зуміла досягти набагато кращих результатів в питаннях дисципліни за українську. Втім, це пов'язано й з різними методами комплектування — російські "добровольці" фактично продали себе за гроші в рабство й легше приймають нелюдське ставлення до себе, в той самий час люди що тільки недавно жили комфортне життя в тилу й потрапили в ЗСУ мають зовсім інші очікування та стресостійкість. Бездумне копіювання російських політик може призвести до повноцінного вибуху, проте це не означає що питання має ігноруватися — сумлінна служба має винагороджуватися, а деструктивна поведінка, така як дезертирство, має жорстоко каратися. В той же час, жорстокість дисципліни в російській армії, на мою думку, є ще одним фактором стримування політичного керівництва від початку загальної мобілізації через страх що система вибухне при насиченні її ідеологізованим елементом котрий романтично прийде захищати батьківщину за першим покликом, а потрапить у великий штрафбат. Це може дати нам перевагу у майбутньому, проте поки вони знаходять добровольців м'яч на стороні противника, хоча схоже й не дуже довго.

[2/4]

3) Криза в тилу

Українська держава зуміла добре пережити найстрашніші дні війни — перші. На більшій частині територій фронт навіть не існував, контроль втрачався районами та областями. Подібна динаміка конфлікту зараз, мабуть, призвела б до капітуляції, проте тоді правильна інформаційна політика та самоцензура всіх інформаційних площадок призвела до концентрації небачених сил та значних успіхів у стримуванні та зламі експансіоністських планів. Наразі контроль над ЗМІ втрачений, а значна частина населення деморалізована — хоча ситуація на полі бою краща за хаос початку війни й ворог має набагато скромніші успіхи. Це наслідок системної слабкості української держави, котра пускає на самотьок велику кількість питань, маючи мандат воєнного стану на досить радикальні дії по вирішенню інформаційних, корупційних та ін. проблем, що впливають на суспільство.

Водночас РФ зіштовхується з дещо протилежною проблемою — повною демобілізацією та розслабленням на всіх рівнях суспільства. Більш того — це свідома політика уряду, котрий боїться більшої залученості народних мас у військово-політичних процесах й максимально оберігає їх спокій. Водночас, російський уряд переживає важкі часи, бо в нього немає союзників котрі готові дати йому багато грошей закрити усі бюджетні діри, й розриває собі економіку намагаючись збільшити військові витрати, вичерпуючи наявні резерви. Обмеження, що створює російський тил, сильно обмежує військові плани російського уряду.

Загалом відчуття, що в обидвох випадках політичне керівництво має дуже незначний горизонт планування й не має тверезої оцінки того, що відбувається, що робить цю війну насправді набагато більш непередбачуваною ніж собі звикли уявляти різного роду спостерігачі та коментатори. До того ж відстежується несистемність прийняття рішень, загальне враження ніби обидві країни керуються командами "усилить лупашево по всем направлениям".

[3/4]