"15 ноября 1916

[...] Одна из «господствующих» точек зрения, а именно та, что война может затянуться и кончиться только к осени 18-го года, вызвала со стороны Ивана Владимировича решительный отпор. Он крепкими бытовыми мазками сочно рисовал все углубляющуюся разруху страны и армии.
Из всех его слов, а больше по всему его настроению, я сразу понял, что фронт, за год моего отсутствия материально безусловно улучшенный, в своей духовной силе и спайке сильно пошатнулся.

А Иван Владимирович все говорил, говорил как всегда и мягко, и зло, с большим юмором и с жестокой правдивостью.
«Воевать два года абсурд, потому что мы уже давно перестали воевать. Штабы не воюют: они «приказывают» вниз и «доносят» вверх, втирают очки и стяжают чины. Я воюю, но меньше с немцами, чем с начальством, потому что начальник дивизии пехотный самодур, а командир бригады — махровая шляпа, потому что глупо требовать, чтобы наблюдательный пункт представлял в день по 10 схем в штаб, когда этими схемами ни один черт не интересуется, кроме дивизионных денщиков, которые их крутят на цигарки.
Пехоты у нас нет. Пополнение с каждым разом все хуже и хуже. Шестинедельной выпечки прапорщики никуда не годятся. Как офицеры, они безграмотны, как юнцы, у которых молоко на губах не обсохло, они не авторитетны для солдат. Они могут героически гибнуть, но они не могут разумно воевать.
Продовольствие, фураж — да ведь нам, в сущности, ни того, ни другого не доставляют, все это надо промышлять, за всем надо охотиться, как за дичью, и, ей-Богу, я, батарейный командир, чувствую себя более помещиком в неурожайный год, чем строевым офицером.
Нечего удивляться, что при таких условиях даже у нас, у кадровых офицеров, начинают иной раз опускаться руки и подыматься мысли: не плюнуть ли на все и не податься ли куда-нибудь поглубже в тыл."

//Федор Степун, Из писем прапорщика-артиллериста 1914-1917"//

#ПСВ

По ТЦК:

Зарплата - 20-30к в місяць.
Частка тих, хто здійснює мобілізаційні заходи зі статусом УБД >80%

Кількість кримінальних проваджень, повʼязаних з корупцією :
2023 рік - 198
2024 рік - 286
2025 рік - 147

Кількість корупційних справ доволі низька. Для прикладу в МВС:
2023 - 1450 справ
2024 - 1870
2025 - 1120

В прокуратурі:
2023 - 320
2024 - 410
2025 - 230

В судах:
2023 - 230
2024 - 310
2025 - 180

Врахуйте, що і МВС, і прокуратура і суди - це структури, які створюють схеми роками і там за руку упіймати набагато важче.

Найбільша географія скандалів за 2024-2025 роки :
Одеська, Львівська, Київська, Івано-Франківська , Тернопільська, Чернівецька області.

Частка серед нових мобілізованих:
Робітничий клас/село/завод/будівництво - 50%

Нижчий середній клас (офіси , сфера послуг, водії) - 35%

Середній клас (бізнес, ІТ, фахівці) - 10%

Багаті - 5%

Головна проблема - не національна мобілізація, а мобілізація переферії.

Причини:
1. Низька заробітна платня. Вона не спонукає займатись мобілізацією серед тих, хто має вплив на інформаційні джерела, правоохоронні органи, а також місцеву і центральну владу.

2. Відсутність відповідної реакції на публічні образи і фізичний вплив . ТЦК - це орган влади. У випадку ситуацій, які дискредитують ТЦК ( не повʼязаних з провиною представників ТЦК) влада забовʼязана діяти жорстко. А не діє.
Здоровий глузд каже , що після подій в Одесі ті, хто здійснили напад, вже через годину мали б публічно благати про помилування, а через добу проходити бзвп з приміткою *виключно для найнебезпечніших задач*, але цього немає.

Тобто з одного боку ТЦК отримують задачі по виконанню мобілізаційних квот, з іншого - не отримують відповідних соціальних гарантій і гарантій безпеки.

А тепер найголовніше:

Кількість мобілізованих щомісячно в рф - до 50 тисяч.
В Україні - 30 тисяч.

Якість підготовки - у нас в більшості НЦ, хоч і жахливо, але в рази краще

Співвідношення втрат в середньому по лбз:
На напрямках активної стадії наступу противника - 1/12 - 1/18
На напрямках, де противник не здійснює активних штурмових дій - 1/4 - 1/6.

Реакція на мобілізаційні заходи в рф - в зеленій зоні. Існує невдоволення, яке відсутнє у публічній площині.

В Україні - в жовтій зоні - публічне невдоволення з поодинокими випадками фізичного протистояння, які розганяються засобами іпсо противника.

Співвідношення населення (чоловіків від 18 до 60) :
рф - 32 млн.
Україна - 8 млн

Як бачите, при такому співвідношення втрат і кількості населення ми зможемо воювати . Зауважу на тому, що динаміка співвідношення втрат росте не на користь ворога. Це повʼязано з тим, що ЗСУ правильно розставляє акценти і робить ставку на технологічність.

Єдині ризики, які ми маємо - підрив тилу. Поки що це поодинокі випадки, але їх частота негативно впливає на фронт.

Пропозиції:
1. Запровадити прозору процедуру мобілізації, яка дасть гарантії бідним , що багатих це теж стосується. Це знизить градус напруги у суспільстві.

2. На період війни введення екстраординарної відповідальності за корупцію. Для всіх. (Хотілось би смертну кару, але тоді буде важко з партнерами).

3. Запровадити програму збереження спеціалістів з подальшим акцентом на технологічний сектор.

4. Збільшення грошового забезпечення для ТЦК і навчальних центрів, а також забезпечення соціальних гарантій і гарантій безпеки для перших.

5. Інформаційна робота. На найвищому рівні пояснити українцям за яку Україну вони мають воювати.

6. Змінити акценти у культурі, освіті і інформаційному просторі. Все для перемоги.

Почуйте мене нарешті. Можете не дякувати.