По ТЦК:

Зарплата - 20-30к в місяць.
Частка тих, хто здійснює мобілізаційні заходи зі статусом УБД >80%

Кількість кримінальних проваджень, повʼязаних з корупцією :
2023 рік - 198
2024 рік - 286
2025 рік - 147

Кількість корупційних справ доволі низька. Для прикладу в МВС:
2023 - 1450 справ
2024 - 1870
2025 - 1120

В прокуратурі:
2023 - 320
2024 - 410
2025 - 230

В судах:
2023 - 230
2024 - 310
2025 - 180

Врахуйте, що і МВС, і прокуратура і суди - це структури, які створюють схеми роками і там за руку упіймати набагато важче.

Найбільша географія скандалів за 2024-2025 роки :
Одеська, Львівська, Київська, Івано-Франківська , Тернопільська, Чернівецька області.

Частка серед нових мобілізованих:
Робітничий клас/село/завод/будівництво - 50%

Нижчий середній клас (офіси , сфера послуг, водії) - 35%

Середній клас (бізнес, ІТ, фахівці) - 10%

Багаті - 5%

Головна проблема - не національна мобілізація, а мобілізація переферії.

Причини:
1. Низька заробітна платня. Вона не спонукає займатись мобілізацією серед тих, хто має вплив на інформаційні джерела, правоохоронні органи, а також місцеву і центральну владу.

2. Відсутність відповідної реакції на публічні образи і фізичний вплив . ТЦК - це орган влади. У випадку ситуацій, які дискредитують ТЦК ( не повʼязаних з провиною представників ТЦК) влада забовʼязана діяти жорстко. А не діє.
Здоровий глузд каже , що після подій в Одесі ті, хто здійснили напад, вже через годину мали б публічно благати про помилування, а через добу проходити бзвп з приміткою *виключно для найнебезпечніших задач*, але цього немає.

Тобто з одного боку ТЦК отримують задачі по виконанню мобілізаційних квот, з іншого - не отримують відповідних соціальних гарантій і гарантій безпеки.

А тепер найголовніше:

Кількість мобілізованих щомісячно в рф - до 50 тисяч.
В Україні - 30 тисяч.

Якість підготовки - у нас в більшості НЦ, хоч і жахливо, але в рази краще

Співвідношення втрат в середньому по лбз:
На напрямках активної стадії наступу противника - 1/12 - 1/18
На напрямках, де противник не здійснює активних штурмових дій - 1/4 - 1/6.

Реакція на мобілізаційні заходи в рф - в зеленій зоні. Існує невдоволення, яке відсутнє у публічній площині.

В Україні - в жовтій зоні - публічне невдоволення з поодинокими випадками фізичного протистояння, які розганяються засобами іпсо противника.

Співвідношення населення (чоловіків від 18 до 60) :
рф - 32 млн.
Україна - 8 млн

Як бачите, при такому співвідношення втрат і кількості населення ми зможемо воювати . Зауважу на тому, що динаміка співвідношення втрат росте не на користь ворога. Це повʼязано з тим, що ЗСУ правильно розставляє акценти і робить ставку на технологічність.

Єдині ризики, які ми маємо - підрив тилу. Поки що це поодинокі випадки, але їх частота негативно впливає на фронт.

Пропозиції:
1. Запровадити прозору процедуру мобілізації, яка дасть гарантії бідним , що багатих це теж стосується. Це знизить градус напруги у суспільстві.

2. На період війни введення екстраординарної відповідальності за корупцію. Для всіх. (Хотілось би смертну кару, але тоді буде важко з партнерами).

3. Запровадити програму збереження спеціалістів з подальшим акцентом на технологічний сектор.

4. Збільшення грошового забезпечення для ТЦК і навчальних центрів, а також забезпечення соціальних гарантій і гарантій безпеки для перших.

5. Інформаційна робота. На найвищому рівні пояснити українцям за яку Україну вони мають воювати.

6. Змінити акценти у культурі, освіті і інформаційному просторі. Все для перемоги.

Почуйте мене нарешті. Можете не дякувати.

​​"Когда приступлено было въ 1915 году къ массовому производству снарядовъ, была создана особая организаиія во главѣ съ генералъ-майоромъ Ванковымъ для установленія на отечественныхъ заводахъ упрощеннаго производства цѣльно-тянутой 3" гранаты французскаго образца. Простота этой работы позволяла привлечь къ производству снарядовъ наиболѣе слабые заводы. Такъ было сдѣлано во Франціи. У насъ же ген. Ванковъ, для выполненія возложеннаго порученія, привлекъ цѣлый рядъ такихъ солидныхъ заводовъ, какъ Коломенскій и много такихъ же другихъ, и этимъ отвлекъ ихъ отъ не менѣе важныхъ, но болѣе сложныхъ работъ. На вышележащихъ страницахъ этой главы читатель можетъ найти много аналогичныхъ примѣровъ. Напомнимъ хотя бы то, какъ на наши малочисленные и слабосильные оружейные заводы, въ самый критическій для нихъ періодъ, былъ взваленъ ремонтъ ручного оружія. Напомнимъ также то, какъ вмѣсто того, чтобы использовать крайне ограниченный тоннажъ для привоза изъ-за границы станковъ для заводовъ, мы везли изъ-за границы колючую проволоку, организовать производство которой не представляло большихъ трудностей.

Главной причиьой этого отсутствія организаціи снабженія въ нуж- номъ государственномъ масштабѣ являлась полная неподготовленность къ этому нашихъ военныхъ руководящихъ верховъ. Мы видѣли, какъ эти верхи опаздывали съ осознаніемъ размѣровъ каждой изъ потребностей Арміи. Буквально каждый разъ Арміи нужно было выдерживать длительную борьбу, чтобы доказать правильность своихъ требованій. Господа, сидящіе въ глубокомъ тылу, первымъ дѣломъ старались доказывать, что Армія преувеличиваетъ, затѣмъ, что Армія не и только послѣ новыхъ и новыхъ тяжелыхъ уроковъ на поляхъ брани, приступали по-настоящему къ требуемой работѣ. И тогда, понявъ, какъ много времени уже упущено, всѣ въ тылу бросались на скорѣй- шее удовлетвореніе требуемаго въ данную минуту, совершенно упуская изъ виду возникающія въ это время новыя требованія.

Не будемъ повторять сказаннаго объ ошибкахъ въ нашихъ мобилизаціонныхъ расчетахъ, основанныхъ на предположена быстротечности войны. Но, казалось бы, что уже послѣ перваго мѣсяца войны эти ошибки стали ясно видны, и наше Военное Министерство должно было бы приступить къ широчайдіему развертыванію нашей промышленности. Для этого требовалось, въ первую очередь, полученіе изъ Америки станковъ и прочихъ предметовъ оборудованія заводовъ. Этого не было сдѣлано. Когда же мы, спустя много времени, бросились со своими заказами въ Америку, то пришлось убѣдиться, на горькомъ опытѣ, что американскій рынокъ оказался неприспособленнымъ; ему потребовалось для развертыванія военной промышленности столько же времени, сколько потребовалось бы для такого же развертыванія въ Россіи. Въ итогѣ: «Безъ особо ощутительныхъ для нашей Арміи результатовъ», пишетъ генералъ Маниковскій, «въ труднѣйшее для насъ время пришлось влить въ американскій рынокъ колоссальное количество золота, создать и оборудовать тамъ на наши деньги массу военныхъ предпріятій; другими словами, произвести на нашъ счетъ генеральную мобилизацію американской промышленности, не имѣя возможности сдѣлать того же по отношенію къ своей собственной».

По мѣрѣ того, какъ въ Арміи сталъ ощущаться недостатокъ зъ боевомъ снабженіи, въ ней начало расти недовольство тыломъ. Это недовольство быстро передавалось въ общественные круги. Когда же недостатокъ въ боевыхъ припасахъ началъ принимать катастрофическій характеръ, это недовольство породило множество часто совершенно необоснованныхъ слуховъ. Говорили о колоссальномъ воровствѣ, о взяточничествѣ и даже объ измѣнѣ. Эти слухи создавали своего рода психическую атмосферу, отъ вліянія которой не могли уклониться даже такія лица, какъ Предсѣдатель Государственной Думы."

//Николай Головинъ, "Военныя усилія Россіи въ Міровой Войнѣ"//

#ПСВ #історія