В определенных кругах господствует представление о том, что достигнутый нами пик могущества армии - это некая статичная вещь, которую можно сохранить вообще без изменений. Самые умные из этих кругов имеют более нюансированное мнение, согласно которому, конечно же, в мирное время армию надо будет сделать меньше, но профессиональное ядро, которое будет поддерживать такой же уровень боеготовности, получится сохранить. Аргументация это чисто эмоциональная, которая зиждется на вау-импульсе и возгласах "ну посмотрите на 3 штурмову, разве эти замечательные герои без страха и упрека смогут в мирное время деградировать и разложиться"?

Да, смогут, и это обязательно произойдет. Людей в стране в общем будет сильно меньше, а те кто останется - нифига не будут привлекаться армией без массовой принудиловки и зарплатами мирного времени. Згідно-відповідно, от которого в военное время отступают, поскольку понимают что если его придерживаться то все нахуй умрут, снова расцветет пышным цветом. Выросшие за время войны сержанты на ТВО командиров рот, свежеиспеченные офицеры и выскочившие из пехоты после ранений штабные миньоны постепенно уйдут или растворятся в общей массе приходящих в армию в мирное время за стабильной пайкой людей. Не поможет и катастрофическая ситуация с высшим военным образованием, когда не то что начать реформы ВВНЗ, а хотя бы сковырнуть самых очевидно сепарных дедов в маразме с руководства ключевыми ВВНЗ не могут - понятно, что в мирное время производить такие учебные заведения прежде всего будут долбоебов, которые и будут потом приоритетно занимать в армии освобождающиеся со временем офицерские посады.

В этом, кстати, заключается и смежная проблема оценки так называемых "стандартов НАТО" нашими дописувачами на військову тематику и просто обычными твиттерскими экспертами - они сравнивают фундаментально несравнимое, активно воюющую в огромной войне мобилизационную армию, и армии мирного времени, которым необходимо поддерживать даже в спокойное время адекватную боеспособность. В мирное время все равно умудриться поддержать армию в сколь-нибудь рабочем состоянии и удержать ее от стремительной деградации - это титанически сложная задача, которая этим самым смеющимся дописувачам явно будет не по плечу.

Вместо "та мы їх" бравады и насмешек над пиндосами, которые глупенькие не понимают что делать с дронами на учениях, неплохо было бы задуматься - а как эти самые пиндосы могут в любой точке планеты при желании развернуть несколько дивизий, и при этом боеспособных и обеспеченных, а не затянутых сапогов и алкоголиков на нерабочей технике. И ответ тут будет далеко не только в деньгах.

​​Окремо винесу центральну думку з тексту про Верден.

Начальник Генерального штабу Еріх фон Фалкенхайн запланував Верденську м'ясорубку щоб при перевазі в артилерії перебити в одному місці французькі резерви, знекровити французьку армію і цим примусити Францію до виходу з війни. Ефективність операції він оцінював з точки зору співвідношення втрат - загине багато німців, але артилерія вб'є кратно більше французів. Безжальна математична, майже комп'ютерна логіка.

Французька армія дотримувалась стратегії частих ротацій, що тільки посилювала у Фалкенхайна ілюзію, що французькі дивізії уходять з-під Вердена розбитими. В своїх спогадах Фалкенхайн стверджує, що на момент його відставки (серпень 1916), німецька армія наносила втрати у співвідношенні 2:5.

В реальності, після війни було встановлено, що за 4 місяці німецького наступу (лютий-червень 1916) 2-га французька армія втратила 6563 офіцерів і 270 000 солдат (KIA, WIA, MIA, POW, тоді як німецька - 280 000, тобто фактично 1:1.

Віра Фалкенхайна в абстрактні цифри, намальовані з голови власним штабом, призвела до того, що німці продовжували свої безумні атаки без мети, які по декілька разів обнулили полки 5-ї армії. В результаті, як пише Людендорф, в вересні 1916 німецька армія стикнулась з браком резервів і дефіцитом боєприпасів, а під Верденом німці їх витратили більше 21 млн. Наступник Фалкенхайна Гінденбург констатував, що з тим балансом сил, який склався наприкінці 1916, військова перемога Німеччини стала неможливою.

Мабуть це перший випадок в історії, коли переоцінка втрат противника призвела до таких важких наслідків і стількох даремних смертей.

#ПСВ #історія

​​Справжня динаміка війни

Якщо подивитись на майже відсутні зміни лінії фронту Великої війни в 1915-1917 роках, то непідготовленому спостерігачу може здатись, що для обох сторін битви закінчувались в кращому випадку нічим, і наслідки кожної людської м'ясорубки були для обох сторін ледь відчутні.

Якщо розібратись в кожній операції окремо, то можна дізнатись, що до певного моменту жоден великий наступ мав на меті не просування на 3-4 км, а ставив перед собою більш вагомі задачі. Наприклад, наступ французької армії в Шампані у вересні 1915 мав на меті прорвати німецький фронт і повернути всі окуповані рік тому території - ніхто з французьких генералів не ставив за мету покласти десятки тисяч людей за дві лінії траншей, щоб втратити їх внаслідок ворожої контратаки. Напередодні наступу командир 2-ї армії Філіп Петен наполягав, що у разі недосягнення прориву в перші 48 годин операції її слід припинити, але атаки в обраному секторі відбувались два тижні: частково через сподівання "перебороти" німецькі резерви, що надходили, частково щоб хоча б мінімальним просуванням військ на карті виправдати затрачені ресурси та понесені втрати.

Але справжню динаміку Великої війни неможливо відслідковувати суто по змінам кольорів на карті чи їх відсутності.

Першим це зрозумів начальник німецького генерального штабу Еріх фон Фалкенхайн. В кінці 1915 року він дійшов висновку, що в безплідних атаках впродовж року Франція майже повністю вичерпала свій людський потенціал. Вже після війни ця думка була підтверджена статистикою - з 1.2 млн смертей, які зазнала французька армія за всю війну, найбільше щорічних втрат вона понесла саме в 1915 році - 349 000. За завищеними оцінками Фалкенхайна ця цифра була ще вище, і безжальна математична логіка підказала рішення - нав'язати Франції битву за пункт, з якого вона ні за яких обставин не стане відступати, і у тривалій м'ясоруцбці знищити її останні резерви.

За цим же принципом, більшість з 11 наступів маршала Кадорни на Ізонцо італійська сторона проголошувала "тактичною перемогою", якщо при витраті сотень тисяч снарядів та ціною десятків тисяч солдат вдавалось відбити у австрійців пагорб чи лінію окопів. До останнього Кадорна вірив, що його атаки виснажують людські резерви Австрії швидше, ніж та встигає їх відновлювати.

Між тим, у випадку Німеччини, "Верденська м'ясорубка" та Битва на Соммі знекровили понад всякої міри саме німецьку армію, і вже у серпні 1916 її військово-політичне керівництво констатувало факт катастрофи. Фалкенхайн був замінений на Гінденбурга, а формальний заступник останнього Еріх Людендорф у приватній розмові з іншими впливовими генералами дійшов висновку, що без екстраординарних дій у Німеччини вже немає шансів на військову перемогу.

Для сучасника чи глядача, який просто дивився би карту, цей висновок в розпалі війни ніколи б не був зрозумілим, адже в серпні 1916 німецька армія все ще міцно тримала форт Дуомон та висоту 304, англійський наступ на Соммі був зупинений, прорив фронту ніде не допущений. Чого сторонній глядач точно не міг знати - це ціну, яку армія заплатила за "утримання лінії" та залишки мобілізаційного резерву, на який могло розраховувати Верховне командування в подальшій перспективі - в роки війни лише воно володіє необхідними статистичними даними.

Весь час справжня динаміка війни відбувалась не на карті, а у співвідношенні сил та потенціалів сторін, які змінювались в залежності від понесених втрат та витрат. У Великій війні кожна зі сторін могла втрачати та здобувати скільки завгодно території - для кінцевого результату це мало дуже відносне значення доки зберігалась ефективність мобілізаційного апарату кожної окремої держави, витривалість її економіки та загальна воля воювати.

В 1918 році в ході "Кайзершлахту" Німеччина досягла найбільшого просування ніж за попередні три роки, але не змогла стримати контрнаступ Антанти і не втрималась навіть на "Лінії Гінденбурга", адже на цей час для оборони будь-якого з її сегментів у неї було менше військ, ніж вона була готова виставити в 1916 році для 17 штурмів села Фльорі під Верденом.

#ПСВ #історія #війна

Ідея Nації - Млечный Путь,
Рунный футарк планет,
Кратеров лунных суть -
Договорняк на тысячу лет!

В каждом кристалле льда
Древнего Укра Свет
Воздух - Эфир - Вода -
Договорняк на тысячу лет!

Кроны седых дубов
Предков хранят Завет
Грозен, могуч, суров -
Договорняк на тысячу лет!

Песни цикад в ночи
Утром прервал рассвет,
Бьют в родничках ключи -
Договорняк на тысячу лет!

Видишь, небес скрижаль
Пишут хвосты комет
Необмежено придатних жаль -
Договорняк на тысячу лет!

Больше не будет вас,
Сталью отлит ответ
В тысячах наших глаз -
Договорняк на тысячу лет!

Вночі освятили ножі,
Згадали загублене слово
Воно провістило тобі та мені—
Договорняк—достроково!

Простий механізм СВО
Воно почалось випадково
Раптово добігло кінця
Договорняк—достроково!

Світ таки справді мара
Ми бачили все помилково
Чекати недовго лишилось, ура!
Договорняк—достроково!

Ні ти не переміг, ні я
Горілки бахнем з тобою
Вже всіх заєбала війна
Договорняк—достроково!