​​Справжня динаміка війни

Якщо подивитись на майже відсутні зміни лінії фронту Великої війни в 1915-1917 роках, то непідготовленому спостерігачу може здатись, що для обох сторін битви закінчувались в кращому випадку нічим, і наслідки кожної людської м'ясорубки були для обох сторін ледь відчутні.

Якщо розібратись в кожній операції окремо, то можна дізнатись, що до певного моменту жоден великий наступ мав на меті не просування на 3-4 км, а ставив перед собою більш вагомі задачі. Наприклад, наступ французької армії в Шампані у вересні 1915 мав на меті прорвати німецький фронт і повернути всі окуповані рік тому території - ніхто з французьких генералів не ставив за мету покласти десятки тисяч людей за дві лінії траншей, щоб втратити їх внаслідок ворожої контратаки. Напередодні наступу командир 2-ї армії Філіп Петен наполягав, що у разі недосягнення прориву в перші 48 годин операції її слід припинити, але атаки в обраному секторі відбувались два тижні: частково через сподівання "перебороти" німецькі резерви, що надходили, частково щоб хоча б мінімальним просуванням військ на карті виправдати затрачені ресурси та понесені втрати.

Але справжню динаміку Великої війни неможливо відслідковувати суто по змінам кольорів на карті чи їх відсутності.

Першим це зрозумів начальник німецького генерального штабу Еріх фон Фалкенхайн. В кінці 1915 року він дійшов висновку, що в безплідних атаках впродовж року Франція майже повністю вичерпала свій людський потенціал. Вже після війни ця думка була підтверджена статистикою - з 1.2 млн смертей, які зазнала французька армія за всю війну, найбільше щорічних втрат вона понесла саме в 1915 році - 349 000. За завищеними оцінками Фалкенхайна ця цифра була ще вище, і безжальна математична логіка підказала рішення - нав'язати Франції битву за пункт, з якого вона ні за яких обставин не стане відступати, і у тривалій м'ясоруцбці знищити її останні резерви.

За цим же принципом, більшість з 11 наступів маршала Кадорни на Ізонцо італійська сторона проголошувала "тактичною перемогою", якщо при витраті сотень тисяч снарядів та ціною десятків тисяч солдат вдавалось відбити у австрійців пагорб чи лінію окопів. До останнього Кадорна вірив, що його атаки виснажують людські резерви Австрії швидше, ніж та встигає їх відновлювати.

Між тим, у випадку Німеччини, "Верденська м'ясорубка" та Битва на Соммі знекровили понад всякої міри саме німецьку армію, і вже у серпні 1916 її військово-політичне керівництво констатувало факт катастрофи. Фалкенхайн був замінений на Гінденбурга, а формальний заступник останнього Еріх Людендорф у приватній розмові з іншими впливовими генералами дійшов висновку, що без екстраординарних дій у Німеччини вже немає шансів на військову перемогу.

Для сучасника чи глядача, який просто дивився би карту, цей висновок в розпалі війни ніколи б не був зрозумілим, адже в серпні 1916 німецька армія все ще міцно тримала форт Дуомон та висоту 304, англійський наступ на Соммі був зупинений, прорив фронту ніде не допущений. Чого сторонній глядач точно не міг знати - це ціну, яку армія заплатила за "утримання лінії" та залишки мобілізаційного резерву, на який могло розраховувати Верховне командування в подальшій перспективі - в роки війни лише воно володіє необхідними статистичними даними.

Весь час справжня динаміка війни відбувалась не на карті, а у співвідношенні сил та потенціалів сторін, які змінювались в залежності від понесених втрат та витрат. У Великій війні кожна зі сторін могла втрачати та здобувати скільки завгодно території - для кінцевого результату це мало дуже відносне значення доки зберігалась ефективність мобілізаційного апарату кожної окремої держави, витривалість її економіки та загальна воля воювати.

В 1918 році в ході "Кайзершлахту" Німеччина досягла найбільшого просування ніж за попередні три роки, але не змогла стримати контрнаступ Антанти і не втрималась навіть на "Лінії Гінденбурга", адже на цей час для оборони будь-якого з її сегментів у неї було менше військ, ніж вона була готова виставити в 1916 році для 17 штурмів села Фльорі під Верденом.

#ПСВ #історія #війна

Ідея Nації - Млечный Путь,
Рунный футарк планет,
Кратеров лунных суть -
Договорняк на тысячу лет!

В каждом кристалле льда
Древнего Укра Свет
Воздух - Эфир - Вода -
Договорняк на тысячу лет!

Кроны седых дубов
Предков хранят Завет
Грозен, могуч, суров -
Договорняк на тысячу лет!

Песни цикад в ночи
Утром прервал рассвет,
Бьют в родничках ключи -
Договорняк на тысячу лет!

Видишь, небес скрижаль
Пишут хвосты комет
Необмежено придатних жаль -
Договорняк на тысячу лет!

Больше не будет вас,
Сталью отлит ответ
В тысячах наших глаз -
Договорняк на тысячу лет!

Вночі освятили ножі,
Згадали загублене слово
Воно провістило тобі та мені—
Договорняк—достроково!

Простий механізм СВО
Воно почалось випадково
Раптово добігло кінця
Договорняк—достроково!

Світ таки справді мара
Ми бачили все помилково
Чекати недовго лишилось, ура!
Договорняк—достроково!

Ні ти не переміг, ні я
Горілки бахнем з тобою
Вже всіх заєбала війна
Договорняк—достроково!

Дивишся і думаєш: "блять ми застрягли в постмодерні"

Екранізація мему: опять спешат

Interesting: A leaked recording reveals that Steve Witkoff held a short call with top Kremlin adviser Yuri Ushakov on Oct. 14, urging Russia to coordinate with the US on a Ukraine peace plan and suggesting Putin raise the idea directly with Trump.

Witkoff proposed modeling the plan on the recent Gaza agreement, telling Ushakov that he and Trump had created a “20-point plan for peace” and could develop a similar one with Russia.

He advised Putin to call Trump, congratulate him on the Gaza deal, and present Russia as eager for peace before Zelensky visited the White House.

Two days later, Putin called Trump in a discussion Trump described as “very productive.”

Source: Bloomberg

⚡️Госпереворот происходит в Гвинее-Бисау

Президент страны Умару Сисоку Эмбало задержан военными. Как утверждает издание Jeune Afrique, президент сам дозвонился до редакции и сообщил об этом.

По его словам, переворот организован начальником Генерального штаба армии.

​​Контрнаступ, що мав закінчити війну

Уявіть собі сюжет. Певна країна потрапляє під агресію однієї з найбільш боєздатних армій епохи. Кадрова армія країни стікає кров'ю на кордонах, щоб дати час провести мобілізацію тилу, ворог не шкодує нікого і вперто йде вперед, але останні резерви зупиняють його в рішучому бою під стінами столиці, після чого самі переходять в наступ і ворог, який тільки що жив в передчутті тріумфу, тікає, рятуючи життя. В цей момент військово-політичне керівництво країни приймає рішення про спільний загальний Контрнаступ на всіх фронтах, щоб остаточно розбити війська ворога, повернутись на державний кордон і виграти війну.

Читачі каналу можуть подумати, що я в десятий раз розповідаю про Францію в 1914-15 роках, але подібна історична ситуація сталась в ще одній дуже відомій війні.

З книги "Стратегический очерк Великой Отечественной войны" (1961):

"К началу января 1942 г. успешно развивав­шееся контрнаступление под Москвой и про­ веденное контрнаступление под Тихвином, а также успешная высадка наших войск в Крыму значительно изменили обстановку на советско-германском фронте. Она стала более благоприятной для Советских Вооружен­ных Сил.
Это объясняется тем, что в декабре наша действующая армия получила за счет резервов Ставки Верхов­ного Главнокомандования 55 дивизий, 30 бригад и маршевое попол­нение в количестве 270 000 человек. За это же время немецко- фашистское командование перебросило на советско-германский фронт лишь 5 дивизий и 1 бригаду.
<...>
В то же время немецко-фашистское командование не имело на советско-германском фронте достаточно сильных резервов. На 1 января 1942 г. в резерве ОКХ и на восстановлении в тыловых районах групп армий противника имелось всего лишь 6 дивизий и 6 бригад.
Советское Верховное Главнокомандование, учитывая изменение соотношения сил на фронте, высокий моральный дух войск, наличие готовых и готовящихся стратегических резервов, наступавший перелом в работе военной промышленности в середине декабря приняло решение на развертывание решительного наступления на всех основных стратегических направлениях советско-германского фронта.

Этот замысел нашел свое отражение в ряде оперативных директив, отданных фронтам, а также в директиве и приказах № 03 от 10 января 1942 г. Перед Советскими Вооруженными
Силами ставилась задача не дать немецко-фашистским войскам
передышки, «чтобы ни на запад без остановки заставать их и израсходовать резервы еще до весны, когда у нас будут новые большие резервы, а у немцев не будет больше резервов, и обеспечить, таким
образом, полный разгром гитлеровских войск в 1942 г.»

Задача на полный разгром врага в 1942 г., как показал последующий ход событий, была нереальной."


Серед мір, прийнятих радянським командуванням, було формування п'яти нових Ударних армій, які мали грати ключову роль на головних напрямках. Події, які відбулись згідно цього замислу в першій половині 1942 року увійшли в історію як Ржевсько-Вяземська, Любанська та Барвінківсько-Лозівська наступальні операції, які закінчились славнозвісною "Ржевською м'ясорубкою", смертю 2-ї ударної армії в оточенні під Волховом та "Барвінківським котлом" з жахливими фотографіями десятків тисяч полонених. Фаховий аналіз подій можна прочитати у згаданій книзі - незважаючи на рік випуску, вона має велику цінність, оскільки була написана під грифом "сов. секретно" для вузького кола фахівців.

Сточення радянських резервів в ході Контрнаступу-1942 поставило СРСР в найгіршу стратегічну точку з початку війни та створило умови для прориву німцями фронту на півдні в ході операції "Блау". Життєві центри СРСР опинились під загрозою, армія на напрямку головного німецького удару - на межі зникнення через масове дезертирство.

Склались умови, в яких країна могла встояти лише завдяки екстраординарним драконівським мірам, волі всього суспільства перемогти, та секретному прийому у вигляді перманентної мобілізації, на яку працював весь державний апарат.

#історія #ДСВ