​​Контрнаступ, що мав закінчити війну

Уявіть собі сюжет. Певна країна потрапляє під агресію однієї з найбільш боєздатних армій епохи. Кадрова армія країни стікає кров'ю на кордонах, щоб дати час провести мобілізацію тилу, ворог не шкодує нікого і вперто йде вперед, але останні резерви зупиняють його в рішучому бою під стінами столиці, після чого самі переходять в наступ і ворог, який тільки що жив в передчутті тріумфу, тікає, рятуючи життя. В цей момент військово-політичне керівництво країни приймає рішення про спільний загальний Контрнаступ на всіх фронтах, щоб остаточно розбити війська ворога, повернутись на державний кордон і виграти війну.

Читачі каналу можуть подумати, що я в десятий раз розповідаю про Францію в 1914-15 роках, але подібна історична ситуація сталась в ще одній дуже відомій війні.

З книги "Стратегический очерк Великой Отечественной войны" (1961):

"К началу января 1942 г. успешно развивав­шееся контрнаступление под Москвой и про­ веденное контрнаступление под Тихвином, а также успешная высадка наших войск в Крыму значительно изменили обстановку на советско-германском фронте. Она стала более благоприятной для Советских Вооружен­ных Сил.
Это объясняется тем, что в декабре наша действующая армия получила за счет резервов Ставки Верхов­ного Главнокомандования 55 дивизий, 30 бригад и маршевое попол­нение в количестве 270 000 человек. За это же время немецко- фашистское командование перебросило на советско-германский фронт лишь 5 дивизий и 1 бригаду.
<...>
В то же время немецко-фашистское командование не имело на советско-германском фронте достаточно сильных резервов. На 1 января 1942 г. в резерве ОКХ и на восстановлении в тыловых районах групп армий противника имелось всего лишь 6 дивизий и 6 бригад.
Советское Верховное Главнокомандование, учитывая изменение соотношения сил на фронте, высокий моральный дух войск, наличие готовых и готовящихся стратегических резервов, наступавший перелом в работе военной промышленности в середине декабря приняло решение на развертывание решительного наступления на всех основных стратегических направлениях советско-германского фронта.

Этот замысел нашел свое отражение в ряде оперативных директив, отданных фронтам, а также в директиве и приказах № 03 от 10 января 1942 г. Перед Советскими Вооруженными
Силами ставилась задача не дать немецко-фашистским войскам
передышки, «чтобы ни на запад без остановки заставать их и израсходовать резервы еще до весны, когда у нас будут новые большие резервы, а у немцев не будет больше резервов, и обеспечить, таким
образом, полный разгром гитлеровских войск в 1942 г.»

Задача на полный разгром врага в 1942 г., как показал последующий ход событий, была нереальной."


Серед мір, прийнятих радянським командуванням, було формування п'яти нових Ударних армій, які мали грати ключову роль на головних напрямках. Події, які відбулись згідно цього замислу в першій половині 1942 року увійшли в історію як Ржевсько-Вяземська, Любанська та Барвінківсько-Лозівська наступальні операції, які закінчились славнозвісною "Ржевською м'ясорубкою", смертю 2-ї ударної армії в оточенні під Волховом та "Барвінківським котлом" з жахливими фотографіями десятків тисяч полонених. Фаховий аналіз подій можна прочитати у згаданій книзі - незважаючи на рік випуску, вона має велику цінність, оскільки була написана під грифом "сов. секретно" для вузького кола фахівців.

Сточення радянських резервів в ході Контрнаступу-1942 поставило СРСР в найгіршу стратегічну точку з початку війни та створило умови для прориву німцями фронту на півдні в ході операції "Блау". Життєві центри СРСР опинились під загрозою, армія на напрямку головного німецького удару - на межі зникнення через масове дезертирство.

Склались умови, в яких країна могла встояти лише завдяки екстраординарним драконівським мірам, волі всього суспільства перемогти, та секретному прийому у вигляді перманентної мобілізації, на яку працював весь державний апарат.

#історія #ДСВ

​​Досвід нашої війни також змушує по-іншому дивитись на деякі речі з минулого, які ніби весь час лежали на поверхні, і разом з цим не зовсім очевидні.

В інтерв'ю та на сторінках різних підрозділів СОУ часто можна зустріти думку: "Наш підрозділ на 90% складається з учорашніх цивільних, і при цьому у нас високі результати бойової роботи".

Якщо розібратись, то більшість війн та великих битв минулого, в тому числі тих, які вивчаються у військових академіях, винесли на собі саме колишні цивільні люди, які без надзвичайних обставин ніколи б не взяли в руки зброю.

Абсолютна більшість учасників Верденської битви з обох сторін були мобілізованими цивільними. Одні з найбільш відомих мемуарів про Першу світову з французької сторони мають назву "Les carnets de guerre de Louis Barthas, tonnelier, 1914–1918" - "Військові щоденники Луї Бартаса, бондара". Луї Бартас брав участь в якості піхотинця в боях 1914 року, Другій битві за Шампань 1915-го, битві на Соммі та "Наступі Нівеля", тобто за 3 роки пережив більше, ніж могли б собі уявити більшість воїнів минулих та майбутніх війн. Тим не менш, у власному уявленні і в уявленні найближчого оточення він до кінця життя був чоловіком, чиїм покликання весь час було виготовляти для людей бочки, а одягнув форму по нещасній випадковості виключно тому, що в моменті її одягнули всі.

95% учасників Сталінградської битви були буквально вчорашніми селянами чи робітниками. Тобто, в жахітті міських боїв, якому на той момент не було рівних в історії, брали участь не якісь обрані суперсолдати, які роками тренували CQB, а сотні тисяч пересічних людей, які мали в кращому випадку 2 тижні загальної підготовки.

Ми дивимось на старі фотографії, чиї підписи кажуть "радянські солдати роблять оце", "німецькі солдати знаходяться там-то" і тому подібне. Правда в тому, що абсолютна більшість людей з цих фотографій, які формували у нас сам образ Солдата ще з дитинства, стали солдатами не спеціально, і за наявністю вибору наврядчи б ними були. Але такою була доля їх покоління, яку вони пережили разом з усіма.

#історія #війна

The Atlantic: Джей Ді Венс вважав, що через корупційний скандал Україна погодиться на план Віткоффа-Дмітрієва.

Наївний.

Мы все любим сеттинг Нью-Вегаса. Но надо помнить, что он был написан вестоидами из страны первого мира. А такие люди не знают как устроены бантустаны.

Реальный Цезарь не стал бы казнить Джошуа за проёб первой гуверской битвы. Вместо него с дамбы полетели бы местные неудобные «турбопатриоты». Реальный Вульпес это не тихий и жуткий лазутчик, а дегенерат троечник, который мажет ядом касадора дверь в ратушу Ниптона. Реальный декан Мертвое Море, взявший Нельсон, отправил бы Цезарю манякарту, где красным закрашена также половина Новака. И тд.

Вот это настоящий Легион. Он не дает альтернативы либеральной демократии НКР. Он иррационален, неэффективен и глуп. Сами же вестоиды из Обсидиан и придумывают за дикарей, что те обладают особенным взглядом на цивилизацию (почекайте диалог Цезаря с Курьером о гегельянской философии и тезисе/антитезисе/синтезе). Тогда как реальный Легион это просто куча людей, которые занимаются хуйней.