​​Досвід нашої війни також змушує по-іншому дивитись на деякі речі з минулого, які ніби весь час лежали на поверхні, і разом з цим не зовсім очевидні.

В інтерв'ю та на сторінках різних підрозділів СОУ часто можна зустріти думку: "Наш підрозділ на 90% складається з учорашніх цивільних, і при цьому у нас високі результати бойової роботи".

Якщо розібратись, то більшість війн та великих битв минулого, в тому числі тих, які вивчаються у військових академіях, винесли на собі саме колишні цивільні люди, які без надзвичайних обставин ніколи б не взяли в руки зброю.

Абсолютна більшість учасників Верденської битви з обох сторін були мобілізованими цивільними. Одні з найбільш відомих мемуарів про Першу світову з французької сторони мають назву "Les carnets de guerre de Louis Barthas, tonnelier, 1914–1918" - "Військові щоденники Луї Бартаса, бондара". Луї Бартас брав участь в якості піхотинця в боях 1914 року, Другій битві за Шампань 1915-го, битві на Соммі та "Наступі Нівеля", тобто за 3 роки пережив більше, ніж могли б собі уявити більшість воїнів минулих та майбутніх війн. Тим не менш, у власному уявленні і в уявленні найближчого оточення він до кінця життя був чоловіком, чиїм покликання весь час було виготовляти для людей бочки, а одягнув форму по нещасній випадковості виключно тому, що в моменті її одягнули всі.

95% учасників Сталінградської битви були буквально вчорашніми селянами чи робітниками. Тобто, в жахітті міських боїв, якому на той момент не було рівних в історії, брали участь не якісь обрані суперсолдати, які роками тренували CQB, а сотні тисяч пересічних людей, які мали в кращому випадку 2 тижні загальної підготовки.

Ми дивимось на старі фотографії, чиї підписи кажуть "радянські солдати роблять оце", "німецькі солдати знаходяться там-то" і тому подібне. Правда в тому, що абсолютна більшість людей з цих фотографій, які формували у нас сам образ Солдата ще з дитинства, стали солдатами не спеціально, і за наявністю вибору наврядчи б ними були. Але такою була доля їх покоління, яку вони пережили разом з усіма.

#історія #війна

The Atlantic: Джей Ді Венс вважав, що через корупційний скандал Україна погодиться на план Віткоффа-Дмітрієва.

Наївний.

Мы все любим сеттинг Нью-Вегаса. Но надо помнить, что он был написан вестоидами из страны первого мира. А такие люди не знают как устроены бантустаны.

Реальный Цезарь не стал бы казнить Джошуа за проёб первой гуверской битвы. Вместо него с дамбы полетели бы местные неудобные «турбопатриоты». Реальный Вульпес это не тихий и жуткий лазутчик, а дегенерат троечник, который мажет ядом касадора дверь в ратушу Ниптона. Реальный декан Мертвое Море, взявший Нельсон, отправил бы Цезарю манякарту, где красным закрашена также половина Новака. И тд.

Вот это настоящий Легион. Он не дает альтернативы либеральной демократии НКР. Он иррационален, неэффективен и глуп. Сами же вестоиды из Обсидиан и придумывают за дикарей, что те обладают особенным взглядом на цивилизацию (почекайте диалог Цезаря с Курьером о гегельянской философии и тезисе/антитезисе/синтезе). Тогда как реальный Легион это просто куча людей, которые занимаются хуйней.