Commonwealth is dying. Long live Commonwealth!*

Треба було мені на місяць випустити з поля зору Європу з окраїнами, як на найближчій з них усе полетіло шкереберть. Звісно, я про найдзвінкіший з глухих кутів. На островах взялися за найсвятіше, що є у місцевих — за монархію.

На жаль, у мене немає часу зараз глибоко занурюватися углиб усіх хитросплетінь. Просто занотую тезово те, що розносить преса:

→ The Guardian задається питанням: а чи не настав час змін? Чи не буде Єлизавета останнім монархом Великої Британії? Привід для розмови — фінанси (вже добре, що не наркотики). Медіа раптом задалися питанням реальних грошей Віндзорів і наштовхнулися на події 1973, коли Її Величність заблокувала закон, який міг би розкрити статки її та родини. Ба більше — британська громадськість вражена — королеві належать маєтки, дорогоцінності, цінні папери, земля і навіть дно морське. Хто, ну хто міг би припустити таке? Адже Віндзори, як усім завжди було відомо, це монархи жартома, суверени ненасправді і взагалі просто — для приколу. O sancta simplicitas. Тема настільки резонує, що статтю навіть УНІАН переклав.

→ на цьому тлі журналісти продовжують чухати потилицю: а чи справді королева така бездіяльна та символічна? Звісно, щотижневий звіт-візит прем'єра до королеви обов'язковий (ну звісно, ніхто не змушує — традиція), хто б міг подумати, що це — не лише ритуал? O sancta simplicitas-2.

→ Лихоманить не лише метрополію: Канада сенсаційно переходить на бік республіканців (спойлер: Трамп ні до чого). За найсвіжішими даними в англомовній частині країни прибічників монархії 34%, а ось противників вперше стало більше — 39%. Ще понад чверть не можуть визначитися. Якщо додати традиційні результати Квебеку (проти монархії близько 75%) картина стає для Лондона геть безрадісною. Ну, принаймні на перший погляд.

→ Австралія не відстає: по пресі повзуть чутки (чи як їх сором'язливо називають нині "інсайди"), що уряд Австралії не присягне наступному монарху і в Канберрі готують відразу кілька варіантів виходу країни зі Співдружності.

До переказаних тез — пару власних думок.

Усе йде до того, що Єлизавета ІІ скоріш за все таки стане останнім монархом Сполученого Королівства (у цьому немає нічого безпрецедентного — її батько був останнім Імператором Індії, та й сама Її Величність залишила у минулому багато екзотичних титулів — наприклад, королеви Нігерії). Та справа не в республіці. Точніше в республіці — але не тій, про яку можна подумати: не через Англійську республіку, а через Ірландську, до якої неспішно, але невідворотно дрейфує Ольстер. Питання в іншому: чи встигне Чарльз (судячи з усього, під кодовим ім'ям "Георг №7" буде він, а не улюблений онук Вільям) стати останнім монархом Великої Британії? Я б ставив на корону Англії та Уельсу (це вже аванс, валлійці теж починають шукати можливості). Співдружність теж уже будуть скасовувати — звісно, суто юридично, під приводом розкручування єдиної метрополії. Але за англійську невидиму імперію я б не переживав — вона і в набагато гірші часи випливала.

Турбулентність на островах пішла така, що навіть позолота традицій з корпусу починає облазити. Тепер слідкувати за всім цим спадком (там навіть географічно розмах імперський — від голлівудських герцогів до гуджаратських магараджів) буде ще цікавіше.

*Як відомо, Commonwealth — це не лише назва нинішньої ітерації британської імперії, яку перекладають як Співдружність, але й англійське слово-калька з латинського res publica. Саме так, тобто республікою, назвали державу острів'яни, коли вкоротили на голову одного свого монарха.

Доречі, на випадок (ну а раптом?) смерті королеви існує цілий величезний план дій. З цікавого, що в такому разі очікує (ні, ну а раптом?): своєрідна музика в радіоефірі та заготовлені документалки на BBC, яких вистачить на 11(!) днів безперервного жалобного мовлення.

#це_спостереження