Сьогодні повертаємося до моєї улюбленої теми — до середньовічних графіті. На стіні собору св. Софії в Києві є такий напис XII ст.:
Навряд сам Фома назвив би себе євнухом (кастрованим). Більш ймовірно, що саме він і намагався закреслити напис, але дослідники все одно змогли його прочитати.
"Грам[от]є о[б]оучаасиѧ Ѳома євнух ѱ[а]лъ то" (Грамоті навчаючись, Фома євнух писав то)
Навряд сам Фома назвив би себе євнухом (кастрованим). Більш ймовірно, що саме він і намагався закреслити напис, але дослідники все одно змогли його прочитати.
❤8🤣1
🔥7🍌3😎3😁1🐳1💅1
У вересні 1917 р. в Києві був проведений З'їзд поневолених народів Росії. Все було за тодішнім мейнстрімом, тобто представники тих народів вірили у федеративну Російську республіку, де всі народи матимуть автономію (хоча вже тоді дехто був за незалежність). Як ми розуміємо зараз, це все наївні мрії.
На фото — карикатура на Михайла Грушевського, який виступав на з'їзді. "І поідоша апостол Михаїл і проповідаша федерацію народам всього світа"))
На фото — карикатура на Михайла Грушевського, який виступав на з'їзді. "І поідоша апостол Михаїл і проповідаша федерацію народам всього світа"))
❤🔥5❤1😁1💯1
В XVII cт. поширюються свідчення про ідентичність, яка заснована на таких собі протонаціональних почуттях. Цю цитату православного полеміста Мелетія Смотрицького з твору "Verificatia niewinności" (1621) вже затаскали по різним виданням, але її значення від того не применшується:
Мені ще й вдалось знайти оригінальний фрагмент з твору Смотрицького:
Melecjusz Smotrycki. Verificatia niewinności... Wilno, 1621.
Хто з руського народу римську віру приймає, не стає одразу ж іспанцем чи італійцем, а залишається русином шляхетним по-старому. Не віра, отже, русина русином, поляка поляком, литвина литвином робить, але уродження і кров руська, польська, литовська.
Мені ще й вдалось знайти оригінальний фрагмент з твору Смотрицького:
Nie iuż kto z Ruskiego Narodu Rzymskiey wiary zostaje / zaraz y z urodzenia hiszpanem albo Wlochem zostawa / Rusin Słáchetny po staremu. Nie wiara albowiem Rusina Rusinem / Polaka Polakiem / Litwiná Litwinem czyni: ale wrodzenie y krew Ruska / Polska / y Litewska.
Melecjusz Smotrycki. Verificatia niewinności... Wilno, 1621.
❤8👏1
Японці й українці: давня забута дружба
Зараз маловідомою є тема українців, які мешкали за тисячі кілометрів від своєї Батьківщині, на Далекому Сході (українці прозвали ці терени "Зеленим Клином"). Там розвинувся і власний український національний рух. Та його придушили більшовики, що зайняли Далекий Схід. Багато українців переселилися до сусіднього регіону — Манчжурії. Її з 1931 р. фактично контролювала Японія.
Деякі японські військові та чиновники вельми прихильно ставлися до українського руху. Цікавий документ з цього приводу на фото в пості. Японський чиновник з Департаменту закордонних справ Манчжурії, Хоріе Кадзусама вітає українців з Пасхою:
До листа Хоріе доклав електронний годинник
Зараз маловідомою є тема українців, які мешкали за тисячі кілометрів від своєї Батьківщині, на Далекому Сході (українці прозвали ці терени "Зеленим Клином"). Там розвинувся і власний український національний рух. Та його придушили більшовики, що зайняли Далекий Схід. Багато українців переселилися до сусіднього регіону — Манчжурії. Її з 1931 р. фактично контролювала Японія.
Деякі японські військові та чиновники вельми прихильно ставлися до українського руху. Цікавий документ з цього приводу на фото в пості. Японський чиновник з Департаменту закордонних справ Манчжурії, Хоріе Кадзусама вітає українців з Пасхою:
25 апреля 1935 г.
г. Харбин
Украинской Национальной Колонии
Мм. Гг.
В светлый праздник Христова Воскресения прошу принять этот скромный дар в знак сочуствия Украинскому Национальному Движению.
Я надеюсь что скоро пробьет 12-час радостного воскресения для многострадального Украинского народа.
К. Хорие
До листа Хоріе доклав електронний годинник
❤7
Шабля, горілка і шляхетська честь
Японці й українці: давня забута дружба Зараз маловідомою є тема українців, які мешкали за тисячі кілометрів від своєї Батьківщині, на Далекому Сході (українці прозвали ці терени "Зеленим Клином"). Там розвинувся і власний український національний рух. Та…
Не менш цікава відповідь на той лист:
Сам цей Хоріе є вельми цікавою персоною з погляду відносин з українцями, але про це і багато іншого в наступних постах.
Господину К. К. Хоріе
Глубокоуважаемый Константин Константинович
Получив Ваши наилучшие пожелания и ценный подарок ко дню Св. Пасхи мы Украинцы-Державники глубоко тронуты Вашими Самурайскими пожеланиями и исключительным вниманием к нашей родине — Украине и к нам Украинцам, — поздравляя Вас с праздником Св. Пасхи, просим Вас принять от имени Украинских Национальных Организаций в Маньчжу-Ти-Го глубочайшую благодарность и самые искренные пожелания всякого вам Константин Константинович благополучия—преуспивания и расцвета-могущества Великой Ниппонской Нации.
Прибывая с совершенным к Вам почтением,
От имени Украинской Национальной Колонии
Сам цей Хоріе є вельми цікавою персоною з погляду відносин з українцями, але про це і багато іншого в наступних постах.
Колядка XVII ст. про Софію Київську
Одну незвичну колядку в селі Мшанець (Львівщина) записав у 1889 р. фольклорист і греко-католицький священик Михайло Зубрицький. Нею він поділився зі своїм товаришем — Іваном Франком, який присвятив їй статтю.
Та в чому незвичність колядки? Справа в тім, що це єдина колядка, де згадується Софіївський собор в Києві. Дослідники вважають, що тут йдеться не про побудову собору, а його відновлення, яке здійснив в 1630-х рр. київський митрополит Петро Могила. З тексту очевидно, що автором колядки була людина, яка сама побувала в Софії Київській.
Продовження посту тут
Одну незвичну колядку в селі Мшанець (Львівщина) записав у 1889 р. фольклорист і греко-католицький священик Михайло Зубрицький. Нею він поділився зі своїм товаришем — Іваном Франком, який присвятив їй статтю.
Та в чому незвичність колядки? Справа в тім, що це єдина колядка, де згадується Софіївський собор в Києві. Дослідники вважають, що тут йдеться не про побудову собору, а його відновлення, яке здійснив в 1630-х рр. київський митрополит Петро Могила. З тексту очевидно, що автором колядки була людина, яка сама побувала в Софії Київській.
А що нам било з защаду світа
(Славен єс, боже,
По й усім світі і на небесіх).
Ой не било ж нам, хиба сина вода,
Синая вода тай білий камінь.
А прикрив Господь сиров землицев,
виросло на нім кедрове древо,
Барз височейке і барз слічнейке.
Висмотріла го пресвята Діва,
Зізвала ’д ньому 40 ремісників:
[“]Ой підіте ж ви, ремісничейки,
А зітніте ж ви кедрове древо,
Збудуйте з нього св[яту] Софію
[святу Софію] в святім Кійові.
Би на ній било 70 верхів,
[70 верхів], 70 крижів.
Семеро дверей, а єдни підлоги[”]
У день будували, в ночи втікали,
[в ночи втікали], в день прибивали.
А зіслав Господь ангела з неба:
[“]Не влякайтеся, ремісничейки,
Дав вам то Господь ведлук силойки.
Крижі робіте, верхи зводіте[”].
Єден вершейко барз височейко
[барз височейко] і барз слічнейко.
А в тім вершейку золотий престів,
За тим престолом сам милий Господь,
Служит службойку суборовую,
[суборовую], заздоровую,
і за здоровя нашого брата,
[нашого брата] і всіх християн.
Тамтуди лежит здавну стежейка,
Стежкою іде польська вінойка,
Межи ними йде повковничейко.
Стала вінойка в крижі стріляти.
Рече словейко-повковничейко:
[“]А не стріляйте ж в святії крижі,
Бо спустит Господь огняний дожджик,
[огняний дожджик], громові кулі,
Затопит Господь польську вінойку[”].
Вни не слухали, в крижі стріляли.
Ай так ся стало, як він говорив:
Іспустив Господь огняний дожджик,
[огняний дожджик], громові кулі.
Затопив Господь польську вінойку.
Хіба нам зістав повковничейко,
[повковничейко], гей, наш братейко.
Би на здоровя, на многі літа?
Гей, наш панойку, тай наш братойку.
Не сам із собов [а з милим Богом,
Із милим Богом, з господинейков,
з господинейков і з челядойков]
Продовження посту тут
❤7🐳1
Дивовижно, але ця колядка досі виконується в тій місцевості, де її знайшов Зубрицький. Журналісти ТСН у 2023 році змогли відшукати людину, яка знала мелодію цієї колядки. Це був 88-річний пан Василь із того самого села Мшанець. Він навіть мав записаний текст коляди, однак уже не пам’ятає, де саме її почув. Сам пан Василь ніколи не бував у Святій Софії, хоча співає про неї. Цікаво, що у варіанті, який записав Зубрицький, були рядки про "польську війноньку", тоді як у варіанті пана Василя — про "турецьку війноньку".
Після того як була віднайдена оригінальна мелодія, співачка Тіна Кароль виконала цю колядку на Софійській площі — вже з рядком про "москальську війну".
Після того як була віднайдена оригінальна мелодія, співачка Тіна Кароль виконала цю колядку на Софійській площі — вже з рядком про "москальську війну".
❤8
З Новим Роком, дорогі підписники! ✨Дякую, що були зі мною. Нехай новий рік принес вам тільки щастя, а проблеми та незгоди не роблять вам в житті погоди 🥳
❤7💋2