Колядка XVII ст. про Софію Київську
Одну незвичну колядку в селі Мшанець (Львівщина) записав у 1889 р. фольклорист і греко-католицький священик Михайло Зубрицький. Нею він поділився зі своїм товаришем — Іваном Франком, який присвятив їй статтю.
Та в чому незвичність колядки? Справа в тім, що це єдина колядка, де згадується Софіївський собор в Києві. Дослідники вважають, що тут йдеться не про побудову собору, а його відновлення, яке здійснив в 1630-х рр. київський митрополит Петро Могила. З тексту очевидно, що автором колядки була людина, яка сама побувала в Софії Київській.
Продовження посту тут
Одну незвичну колядку в селі Мшанець (Львівщина) записав у 1889 р. фольклорист і греко-католицький священик Михайло Зубрицький. Нею він поділився зі своїм товаришем — Іваном Франком, який присвятив їй статтю.
Та в чому незвичність колядки? Справа в тім, що це єдина колядка, де згадується Софіївський собор в Києві. Дослідники вважають, що тут йдеться не про побудову собору, а його відновлення, яке здійснив в 1630-х рр. київський митрополит Петро Могила. З тексту очевидно, що автором колядки була людина, яка сама побувала в Софії Київській.
А що нам било з защаду світа
(Славен єс, боже,
По й усім світі і на небесіх).
Ой не било ж нам, хиба сина вода,
Синая вода тай білий камінь.
А прикрив Господь сиров землицев,
виросло на нім кедрове древо,
Барз височейке і барз слічнейке.
Висмотріла го пресвята Діва,
Зізвала ’д ньому 40 ремісників:
[“]Ой підіте ж ви, ремісничейки,
А зітніте ж ви кедрове древо,
Збудуйте з нього св[яту] Софію
[святу Софію] в святім Кійові.
Би на ній било 70 верхів,
[70 верхів], 70 крижів.
Семеро дверей, а єдни підлоги[”]
У день будували, в ночи втікали,
[в ночи втікали], в день прибивали.
А зіслав Господь ангела з неба:
[“]Не влякайтеся, ремісничейки,
Дав вам то Господь ведлук силойки.
Крижі робіте, верхи зводіте[”].
Єден вершейко барз височейко
[барз височейко] і барз слічнейко.
А в тім вершейку золотий престів,
За тим престолом сам милий Господь,
Служит службойку суборовую,
[суборовую], заздоровую,
і за здоровя нашого брата,
[нашого брата] і всіх християн.
Тамтуди лежит здавну стежейка,
Стежкою іде польська вінойка,
Межи ними йде повковничейко.
Стала вінойка в крижі стріляти.
Рече словейко-повковничейко:
[“]А не стріляйте ж в святії крижі,
Бо спустит Господь огняний дожджик,
[огняний дожджик], громові кулі,
Затопит Господь польську вінойку[”].
Вни не слухали, в крижі стріляли.
Ай так ся стало, як він говорив:
Іспустив Господь огняний дожджик,
[огняний дожджик], громові кулі.
Затопив Господь польську вінойку.
Хіба нам зістав повковничейко,
[повковничейко], гей, наш братейко.
Би на здоровя, на многі літа?
Гей, наш панойку, тай наш братойку.
Не сам із собов [а з милим Богом,
Із милим Богом, з господинейков,
з господинейков і з челядойков]
Продовження посту тут
❤7🐳1
Дивовижно, але ця колядка досі виконується в тій місцевості, де її знайшов Зубрицький. Журналісти ТСН у 2023 році змогли відшукати людину, яка знала мелодію цієї колядки. Це був 88-річний пан Василь із того самого села Мшанець. Він навіть мав записаний текст коляди, однак уже не пам’ятає, де саме її почув. Сам пан Василь ніколи не бував у Святій Софії, хоча співає про неї. Цікаво, що у варіанті, який записав Зубрицький, були рядки про "польську війноньку", тоді як у варіанті пана Василя — про "турецьку війноньку".
Після того як була віднайдена оригінальна мелодія, співачка Тіна Кароль виконала цю колядку на Софійській площі — вже з рядком про "москальську війну".
Після того як була віднайдена оригінальна мелодія, співачка Тіна Кароль виконала цю колядку на Софійській площі — вже з рядком про "москальську війну".
❤10
З Новим Роком, дорогі підписники! ✨Дякую, що були зі мною. Нехай новий рік принес вам тільки щастя, а проблеми та незгоди не роблять вам в житті погоди 🥳
❤8💋2
Коругва на рогах
В християнстві є традиція створення хоругв (коругв) — прапорів з релігійними символами, які використовуються під час богослужінь та літургій. Такі корогви носили різні військові з'єднання, в тому числі українські козаки.
Цікава коругва зберігається в Кіровоградському обласному художньому музеї. А в чому її цікавість?
А в тому, що коругва натягнута на оленячі роги! Створили коругву десь у XVIII ст., а кому належала невідомо — чи то козацькій старшині, чи то шляхтичу.
Малюнок виконаний олійними фарбами. З двох боків зображені епізоди життя християнських святих. З лицьового боку зображений святий Євстафій Плакида — римський воєначальник I-II ст., який під час полювання побачив побачив між рогів оленя Ісуса Христа. Євстафій вважається покровителем мисливців та лісників. З іншого боку зображені свята Домніка та святий Яків.
На мою думку, перед нами шедевр українського барокко, який при цьому сповнений алегоризму.
В християнстві є традиція створення хоругв (коругв) — прапорів з релігійними символами, які використовуються під час богослужінь та літургій. Такі корогви носили різні військові з'єднання, в тому числі українські козаки.
Цікава коругва зберігається в Кіровоградському обласному художньому музеї. А в чому її цікавість?
А в тому, що коругва натягнута на оленячі роги! Створили коругву десь у XVIII ст., а кому належала невідомо — чи то козацькій старшині, чи то шляхтичу.
Малюнок виконаний олійними фарбами. З двох боків зображені епізоди життя християнських святих. З лицьового боку зображений святий Євстафій Плакида — римський воєначальник I-II ст., який під час полювання побачив побачив між рогів оленя Ісуса Христа. Євстафій вважається покровителем мисливців та лісників. З іншого боку зображені свята Домніка та святий Яків.
На мою думку, перед нами шедевр українського барокко, який при цьому сповнений алегоризму.
❤17
Готуємо каракатицю у вині за українським рецептом XVIII ст.
Аби довести свою заможність в минулому, необхідно було показати багатство свого столу. Козацька знать демонструвала власне багатство і через екзотичні блюда на власному столі. Каракатиця це молюск, який мешкає у Середземному морі та Атлантичному океані. Подавали каракатицю і на гетьманському столі. Ось фрагмент з опису майна гетьмана Івана Самайловича за 1690 р.:
Аби довести свою заможність в минулому, необхідно було показати багатство свого столу. Козацька знать демонструвала власне багатство і через екзотичні блюда на власному столі. Каракатиця це молюск, який мешкає у Середземному морі та Атлантичному океані. Подавали каракатицю і на гетьманському столі. Ось фрагмент з опису майна гетьмана Івана Самайловича за 1690 р.:
Въ мѣшечку морская риба каракатица, да икры морской же риби полшоста дзвенушка, 15 рибокъ малихъ морских канбуловъ, полсема перцу въ мѣшечкуКаракатиця часто згадується в щоденнику Якова Марковича, генерального підскарбія. Цікавий рецепт приготування каракатиці Маркович подає в записах за 1733 р.:
Каракатицю готовила баба, въ окроп сперва вложила и варила, а посля соллю перетирала и покраяла, да цибулю въ оливѣ усмажавши, туда вложила и каракатицю, а виномъ налила, что поняло и роздѣнковъ укинула, а приваривши до столу далаТут можете переглянути сучасну адаптацію цього рецепту.
🔥8👍3😱1
Forwarded from Світанок Старовини
Слава Йсу! Слава Україні!
🌅Вас вітає «Світанок Старовини». Запрошуємо разом з нами відмикати куфер минулого і виймати звідти скарбики надбань національної і світової культур.
Нові знання завжди гуртують людське єство, розуміння минулого дозволяє робити висновки. «Світ Старовини» — це про пошук і усвідомлення самих себе, це про поступ думок і справ заради великої мети — просвітництва всієї нашої нації. 🌻
Творитимемо із любовʼю та щирим захопленням. Тому скоріш приєднуйтеся до кола наших читачів, слідкуйте за оновленнями, очікуйте нові дописи.❤️🔥
🌅Вас вітає «Світанок Старовини». Запрошуємо разом з нами відмикати куфер минулого і виймати звідти скарбики надбань національної і світової культур.
Нові знання завжди гуртують людське єство, розуміння минулого дозволяє робити висновки. «Світ Старовини» — це про пошук і усвідомлення самих себе, це про поступ думок і справ заради великої мети — просвітництва всієї нашої нації. 🌻
Творитимемо із любовʼю та щирим захопленням. Тому скоріш приєднуйтеся до кола наших читачів, слідкуйте за оновленнями, очікуйте нові дописи.❤️🔥
❤3
Любиш читати Вольтера? Готуйся до відрубання голови!
Такої думки про захоплення цим французьким філософом дотримувалася значна частина шляхти, а тим більше — духовенства, яке дуже не любило Вольтера за критику церкви. Шляхтич Ян Охоцький пише про тодішню епоху:
Охоцький згадує про повернення на Волинь із Франції шляхтича Генріха Немирича, який також перейнявся ідеями Вольтера. Цей Немирич нібито під час служби в церкві читав молодим панночкам якусь «безбожну книгу». Через це сполошилося все шляхетське суспільство, і на Немирича подали позов до Луцької консисторії (духовного суду), яка наклала на нього анафему.
Далі буде...
На фото — герб Немиричів
Такої думки про захоплення цим французьким філософом дотримувалася значна частина шляхти, а тим більше — духовенства, яке дуже не любило Вольтера за критику церкви. Шляхтич Ян Охоцький пише про тодішню епоху:
Ми знаємо, який вплив мала безбожна французька література XVIII століття на нашу країну... Значна частина нашої молоді, яка подорожувала за кордон, до Парижа, поверталася на батьківщину із запасом цієї отрути... Люди почали зневажати та насміхатися з духовенства, насміхатися з релігійних обрядів і навіть чинити богохульства проти віри та самого Бога.
Охоцький згадує про повернення на Волинь із Франції шляхтича Генріха Немирича, який також перейнявся ідеями Вольтера. Цей Немирич нібито під час служби в церкві читав молодим панночкам якусь «безбожну книгу». Через це сполошилося все шляхетське суспільство, і на Немирича подали позов до Луцької консисторії (духовного суду), яка наклала на нього анафему.
Далі буде...
На фото — герб Немиричів
😁3❤1
Шабля, горілка і шляхетська честь
Любиш читати Вольтера? Готуйся до відрубання голови! Такої думки про захоплення цим французьким філософом дотримувалася значна частина шляхти, а тим більше — духовенства, яке дуже не любило Вольтера за критику церкви. Шляхтич Ян Охоцький пише про тодішню…
На продовження...
Духовний суд визнав, що за читання Вольтера в церкві Генрік Немирич заслуговує смерті. Луцький гродський суд присудив Немиричу відрізання язика, знімання трьох пасів шкіри та четвертування. На останок залишки тіла шляхтича хотіли розкидати по полю.
Немирич вирішив утекти закордон. Жив в Німеччині, а далі в Голландії, де служив на флоті і дослужився до першого поручика. За одними даним він помер там само в 1805 році. Натомість мемуарист Ян Охоцький писав, що Немирич повернувся на рідну Волинь, але рідні маєтки застав у занедбаному стані, а тому оселився у сина своєї сестри. Він буцімто сильно пив і помер в корчмі під лавкою. Поховали його за словами Охоцького в Тайкурах (зараз Рівненська область). На надгробку Немирича написала застереження для безбожників.
Чи вірити Охоцькому в тому, що Немирич так безславно помер? Питання відкрите, адже самі мемуари Охоцького сповнені католицькою пропагандою.
На фото — титуальна сторінка мемуарів Яна Охоцького
Духовний суд визнав, що за читання Вольтера в церкві Генрік Немирич заслуговує смерті. Луцький гродський суд присудив Немиричу відрізання язика, знімання трьох пасів шкіри та четвертування. На останок залишки тіла шляхтича хотіли розкидати по полю.
Немирич вирішив утекти закордон. Жив в Німеччині, а далі в Голландії, де служив на флоті і дослужився до першого поручика. За одними даним він помер там само в 1805 році. Натомість мемуарист Ян Охоцький писав, що Немирич повернувся на рідну Волинь, але рідні маєтки застав у занедбаному стані, а тому оселився у сина своєї сестри. Він буцімто сильно пив і помер в корчмі під лавкою. Поховали його за словами Охоцького в Тайкурах (зараз Рівненська область). На надгробку Немирича написала застереження для безбожників.
Чи вірити Охоцькому в тому, що Немирич так безславно помер? Питання відкрите, адже самі мемуари Охоцького сповнені католицькою пропагандою.
На фото — титуальна сторінка мемуарів Яна Охоцького
❤5🤓1
Напис козака XVII ст. про те, як він дуже хоче сала
В подіях Смутного часу на Московії активну участь взяли українські козаки. Зокрема, були козаки і у війську Речі Посполитої, яке намагалося посадити на московське царство королевича Владислава, сина короля Сігізмунда ІІІ.
У поході королевича Владислава на Москву в 1617 р. взяв участь гетьман Петро Сагайдачний з 20-тисячним козацьким військом. Козаки захопили багато фортець і страх як налякали московитів. Штурмом Москву взяти не вдалося, але московитам врешті довелося підписувати невигідний для них договір.
В Московській області в селі Вязьоми стоїть Преображенський собор. Нам він цікавий тим, що на його стінах латинкою лишили свої написи шляхтичі з Речі Посполитої, які брали участь у зазначених походах. Є там і кириличні графіті козаків. Ось наприклад: "В ХРИСТОВ ДЕНЬ ЯСИ МНИ САЛА".
На відео російській історик розповідає про ті написи і навіть фактично визнає існування української мови на початку XVII ст. )))
В подіях Смутного часу на Московії активну участь взяли українські козаки. Зокрема, були козаки і у війську Речі Посполитої, яке намагалося посадити на московське царство королевича Владислава, сина короля Сігізмунда ІІІ.
У поході королевича Владислава на Москву в 1617 р. взяв участь гетьман Петро Сагайдачний з 20-тисячним козацьким військом. Козаки захопили багато фортець і страх як налякали московитів. Штурмом Москву взяти не вдалося, але московитам врешті довелося підписувати невигідний для них договір.
В Московській області в селі Вязьоми стоїть Преображенський собор. Нам він цікавий тим, що на його стінах латинкою лишили свої написи шляхтичі з Речі Посполитої, які брали участь у зазначених походах. Є там і кириличні графіті козаків. Ось наприклад: "В ХРИСТОВ ДЕНЬ ЯСИ МНИ САЛА".
На відео російській історик розповідає про ті написи і навіть фактично визнає існування української мови на початку XVII ст. )))
❤8🔥3